Інфекційний контроль за туберкульозом в стоматологічній практиці

Туберкульоз (ТБ) — це інфекційне захворювання, спричинене бактерією Mycobacterium tuberculosis, яка найчастіше вражає легені, але може ушкоджувати й інші органи та системи організму. Джерелом туберкульозної інфекції переважно є хвора на ТБ легень людина. Передання ТБ відбувається через інфекційний аерозоль – повітряно-крапельну суміш, яка утворюється під час кашлю, чхання, гучної розмови, сміху, плачу та форсованого дихання. Водночас ТБ не передається через рукостискання, поцілунки, використання спільного посуду, їжу, воду чи предмети побуту.

Ліцензійні порушення в стоматології: приклади судових справ

Час, коли аерозоль є епідемічно небезпечним, залежить від розміру інфікованих часточок, температури і вологості повітря та фізико-хімічних властивостей самого аерозолю. Найбільш небезпечними є частинки діаметром від 1 до 5 мкм – маючи швидкість осідання менше ніж 1 см/хв, вони створюють стабільний аерозоль, час життя якого становить кілька годин, та проходять через термінальні відділи бронхів і осідають на стінках альвеол. Великі часточки (10–30 мкм та більше), що несуть велику кількість інфекційного збудника, мають малий час життя – до декількох хвилин.

Інфекційний аерозоль може утворюватися під час діагностичних і лікувальних процедур, що є особливо актуальним при стоматологічних маніпуляціях. Все тому, що з потоками повітря такі фракції аерозолю здатні мігрувати на великі відстані та проникати в різні приміщення, а також тривало зберігати життєздатність клітини збудника ТБ, навіть після її висихання.

Все це підсилює загрозу професійного захворювання на туберкульоз, на яку наражаються працівники медичних та, зокрема, і стоматологічних закладів, у зв’язку із контактами з пацієнтами із активним, а також недіагностованим ТБ в закритій його формі. Про дистанціювання тут не йдеться, адже лікар-стоматолог працює з пацієнтом здебільшого упродовж тривалого часу і весь цей період він контактує з біологічними рідинами (слина, кров, виділення з горла), а також аерозолями, контамінованими мікроорганізмами. Вони поширюються в кабінеті, потрапляють на обладнання, руки, засоби індивідуального захисту, залишаються на них.

Система інфекційного контролю за туберкульозом в стоматологічному ЗОЗ

Для протидії поширення туберкульозу в стоматологічних закладах впроваджують систему інфекційного контролю за ТБ (далі – ІК ТБ). Це комплекс протиепідемічних та профілактичних заходів, спрямованих на попередження виникнення та зниження ймовірності передання мікобактерій ТБ здоровим особам, суперінфекції хворих на ТБ у закладах охорони здоров’я, місцях довгострокового перебування людей хворих на ТБ.

ІК ТБ має враховувати надлегкий (аерогенний) шлях передання захворювання і тривалий термін лікування пацієнта – цим ІК ТБ відрізняється від заходів з ІК інших інфекційних захворювань.

Порушення стоматологічних закладів у трудових відносинах: два показові судові рішення

• Оформлення медпрацівників без укладення трудового договору
• Укладення із медпрацівниками цивільно-правових договорів

Інфекційний контроль в стоматології: нормативна база

Реалізацію ІК ТБ в стоматологічному медзакладі регламентують:

• Стандарт інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затверджений наказом МОЗ від 01.02.2019 №287;
• Стандарт медичної допомоги «Туберкульоз», затверджений наказом МОЗ від 19.01.2023 №102.
• Стратегія розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню на 2024—2026 роки та план її реалізації. Документ визначив стратегічні цілі:
  •  забезпечити багатогалузевий і багатосекторальний підхід до подолання ТБ;
  • залучити територіальні громади до заходів із подолання ТБ;
  • покращити якість первинної медичної допомоги людям, які хворіють на ТБ;
  • застосовувати інноваційні підходи для швидкої діагностики й ефективного лікування ТБ;
  • захистити населення від зараження ТБ завдяки:
    • ранньому виявленню хвороби;
    • своєчасній медичній допомозі людям, які хворіють на ТБ;
    • діагностиці й лікуванню ТБ-інфекції;
    • реабілітації й паліативній допомозі людям, які хворіють на ТБ;
  • забезпечити інфекційний контроль за ТБ надавачами медичної допомоги.

Національна сертифікація з управління стоматологією — 2025

Впровадження інфекційного контролю за туберкульозом в стоматології

Впровадження ІК ТБ в стоматологічному ЗОЗ належить до сфери повноважень відділу з інфекційного контролю (далі – ВІК). Саме ВІК розробляє та впроваджує необхідну документацію, відповідає за реалізацію політики протидії та запобігання поширенню ТБ в медичному закладі, проводить епіднагляд і веде облік інфекційних хвороб у ЗОЗ, та, залежно від епідситуації, визначає подальші дії працівників закладу.

Якщо лікар-стоматолог веде свою діяльність як ФОП, тоді функції відповідальної особи за ІК ТБ покладаються на самого підприємця.

Розуміння ІК ТБ тісно пов’язане із загальною концепцією інфекційного контролю як основи запобігання поширенню інфекцій під час надання медичної допомоги, і тому поділяється на:

• загальні заходи інфекційного контролю — стандартні практики для закладів охорони здоров’я (гігієна рук, етикет кашлю, респіраторна гігієна, заходи захисту органів дихання);
• контроль за аерогенним переданням інфекції, важливість якого зумовлена способом поширення збудника ТБ.

В ІК ТБ виділяють такі компоненти: 

• управлінський,
• адміністративний,
• інженерний,
• індивідуальний захист.

Адміністративний компонент передбачає реалізацію наступних кроків:

• створення ВІК;
• складання плану ІК ТБ;
• своєчасну діагностику ТБ;
• ізоляцію хворих, які становлять епідемічну небезпеку;
• навчання етикету кашлю і заходам респіраторної гігієни;
• профілактику ТБ серед працівників.

Санепідрежим: інфекційний контроль у стоматології

• Як організувати систему захисту згідно з рекомендаціями CDC

Приклади реалізації адміністративних заходів ІК ТБ

1. Своєчасне виявлення людей із симптомами, що можуть свідчити про туберкульоз.

Завдання: відокремити і швидко відмежувати людей із симптомами, що можуть свідчити про ТБ, під час звернення до медичного закладу.

Залучення: всі пацієнти і медичні працівники.

Керівний принцип упровадження: підвищити обізнаність про можливе захворювання на ТБ, приділяючи особливу увагу кашлю.

Рекомендовані дії:

• розробити стандартну процедуру розподілу потоків та виявлення потенційно контагіозних хворих одразу після звернення до закладу та/або на етапі запису на прийом;

NB! Контагіозність — здатність поширювати інфекцію.

• призначити відповідальну особу (наприклад, адміністратора чи  медичну сестру) для розподілу потоків на етапі долікарського прийому;
• відділити всіх пацієнтів із кашлем, а потім застосувати інструмент скринінгу на ТБ для кожного пацієнта, який кашляє та має ознаки респіраторного захворювання;
• пояснювати пацієнтам під час скринінгового процесу, чому їх обирають для спеціального обстеження;
• здійснювати моніторинг процесу, відстежувати відсоток пацієнтів із симптомами, що можуть свідчити про ТБ, і хворих на ТБ із бактеріовиділенням, які відвідували заклад.

2. Ізоляція хворих, які становлять епідемічну небезпеку.

Завдання: забезпечити відокремлення пацієнтів зі встановленим і підозрюваним контагіозним ТБ від інших, щоб зменшити ризик внутрішньолікарняного поширення інфекції в стоматологічному закладі.

Залучення: пацієнти, медичний персонал і відвідувачі.

Керівний принцип упровадження: забезпечити відповідне планування або перепланування зон для відокремлення й ізоляції хворих. Ізоляція контагіозних або потенційно контагіозних хворих на ТБ (включно з тими, у кого захворювання ще не підтверджено, але є симптоми, що можуть свідчити про ТБ) зменшує ризик поширення інфекції.

Рекомендовані дії: вжити відповідних заходів для різних видів послуг, що пропонуються у закладі, і призначити працівників, відповідальних за ці заходи:

• якщо можливо, створити окрему або ізольовану зону, розділивши велику площу в наявному приміщенні на декілька дрібніших;
• використовувати (за наявності) криту ділянку зовні будівлі за сприятливої погоди для очікування хворих із кашлем доти, доки їх не огляне лікар;
• розробити процедуру відокремлення пацієнтів з уже встановленим діагнозом або тих, що можуть бути контагіозними, коли вони вперше потрапляють до закладу;
• поєднати будь-яке відокремлення або ізоляцію з медичною допомогою найвищої якості (пересвідчитися, що будь-яке обмеження особистих свобод відбувається лише у разі нагальної потреби і супроводжується детальним поясненням процесу й обґрунтуванням необхідності застосування таких дій);
• інформувати пацієнтів та відвідувачів шляхом розміщення видимих вивісок на вході до закладу і на вхідних дверях до зон з обмеженим доступом. На входах до адміністративних, технічних приміщень, зон відпочинку персоналу необхідно розмістити напис «Тільки для персоналу! Пацієнтам вхід заборонено!».
• відокремлення потоків пацієнтів і створення чистих зон для персоналу у будівлях закладів, у яких надається медична допомога.

Сестринські, ординаторські, кімнати відпочинку, діагностичні, адміністративні приміщення мають розміщуватися поза палатними блоками та кабінетами лікарських прийомів пацієнтів.

3. Контроль за аерогенним поширенням інфекції за допомогою дотримання  етикету кашлю і респіраторної гігієни.

Завдання: забезпечити дотримання практики респіраторної гігієни пацієнтами, відвідувачами і усім персоналом.

Залучення: всі пацієнти, медичний персонал і відвідувачі.

Керівний принцип упровадження: усі працівники повинні своїми діями демонструвати приклад, навчаючи пацієнтів та відвідувачів етикету кашлю і респіраторній гігієні:

• закриття носа і рота хустинкою, згином ліктя або долонею під час кашлю;
• носіння хірургічної маски контагіозними хворими під час перебування у приміщенні;
• гігієна рук після контакту з виділеннями з дихальних шляхів;
• розміщення пацієнтів з респіраторними проявами на відстані не менше одного метра від інших пацієнтів в загальних зонах очікування або ізоляція їх у окремих приміщеннях;
• навчання і підготовку працівників ЗОЗ, пацієнтів і відвідувачів.

Рекомендовані дії:

• вжити відповідних заходів для різних видів послуг, пропонованих у закладі, визначити осіб, відповідальних за ці дії;
• використовувати і розміщувати інформаційно-освітні матеріали та плакати на тему етикету кашлю у місцях, де їх неодмінно побачать пацієнти, або на передніх дверях на вході до закладу;
• запровадити щоденне навчання з етикету кашлю усім працівникам та відвідувачам закладу;
• надавати допомогу персоналу у зміцненні навичок надання вербальних інструкцій і підвищенні їхнього рівня комфорту під час навчання інших етикету кашлю;
• забезпечити всіх хворих із поставленим діагнозом і тих, що мають симптоми, які можуть свідчити про ТБ, хустинками або масками для обличчя;
• нагадувати пацієнтам, які не виконують зазначених процедур, про необхідність дотримуватися правил респіраторної гігієни у закладі (за необхідності – прописати у внутрішній документації закладу та Правилах внутрішнього розпорядку/Правилах поведінці пацієнтів в Куточку споживача/Папці пацієнта);
• персонал може допомогти зменшити рівень стигми щодо носіння масок своїм власним прикладом, зокрема носінням респіраторів.

4. Обмеження терміну перебування у лікувальному закладі.

Завдання: зменшити ризик зараження на ТБ інших пацієнтів і медичних працівників за рахунок мінімізації часу, проведеного у закладі, пацієнтів зі встановленим діагнозом ТБ.

Залучення: пацієнти, медичний персонал і відвідувачі.

Керівний принцип упровадження: швидкий скринінг, діагностичні процедури і початок лікування, спрямовані на зменшення ризику для інших осіб, що перебувають у закладі.

5. Забезпечення заходів із профілактики ТБ серед медичних працівників, що включає тестування на ВІЛ та ТБ, профілактику зараження на робочому місці, проведення антиретровірусної терапії і хіміопрофілактики ТБ працівникам, які є ВІЛ-позитивними або мають імуносупресивний стан іншої етіології.

Завдання: запобігти захворюванню персоналу на ТБ та ВІЛ/ТБ і надати допомогу тим, хто захворів, відповідно до міжнародних стандартів, включно із правилами охорони праці та безпеки.

Залучення: медичні працівники, фахівці з громадського здоров’я і безпеки праці, професійні асоціації, регуляторні органи і профспілки.

Керівний принцип упровадження: створення неосудливої і недискримінаційної атмосфери на робочому місці, забезпечення конфіденційного тестування на ВІЛ і надання профілактики та лікування ТБ для всіх працівників.

Рекомендовані дії:

• вжити належних заходів для впровадження конфіденційного тестування і лікування ТБ та ВІЛ-інфекції у закладі, а також визначити осіб, відповідальних за такі дії;
• залучати регуляторні органи, профспілки і професійні асоціації, якщо доцільно;
• здійснити перехресну перевірку національних положень з охорони і безпеки праці для забезпечення узгодження практики і процедури виявлення ТБ та ВІЛ-інфекції на робочому місці;
• навчати персонал ознакам і симптомам ТБ, заохочувати лікування на ранньому етапі й надавати підтримку працівникам під час проходження терапії;
• забезпечити скринінг на ВІЛ-інфекцію і ТБ (періодичний та у разі виявлення симптомів);
• запропонувати працівникам, які живуть із ВІЛ або мають інші імуносупресивні стани, можливість перейти на ті ділянки роботи, що мають найменший ризик зараження туберкульозною інфекцією;
• зберігати конфіденційність результатів скринінгу за місцем роботи.
  
  

Перед проведенням навчальних заходів у закладі необхідно провести оцінювання якості впровадження ІК ТБ на робочому місці (внутрішній аудит).

6. Задля скорочення термінів діагностики ТБ і хіміорезистентного туберкульозу (ХРТБ) та розподілу потоків пацієнтів важливо дотримуватися правила «трьох днів» — від моменту звернення хворого до початку лікування ТБ має пройти не більше трьох днів. Тому медичні працівники стоматологічних закладів напряму сприяють і допомагають цьому.

7. Адміністративна регламентація виконання процедур, у процесі яких утворюється інфекційний аерозоль.

Найбільший ризик утворення інфекційного аерозолю виникає під час проведення аерозольгенеруючих процедур, таких як дослідження ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів, хірургічне втручання. З метою попередження зараження вводяться додаткові заходи безпеки.

У зонах очікування (вестибюлі, коридори біля дверей кабінетів тощо) слід організувати прийом відвідувачів так:

• вести прийом суворо за часом;
• пацієнтів приймають за спеціальним графіком-за можливості призначати на кінець дня або обслуговувати у прискореному режимі, або організувати очікування прийому пацієнтами у спеціально відведеному окремому приміщенні (рекомендовано в приміщенні з негативним тиском);
• необхідно синхронізувати розклад роботи всіх підрозділів закладу для обстеження окремих категорій пацієнтів, зокрема кабінету рентгенологічної діагностики та/або інших видів досліджень;
• після прийому пацієнта з підозрою на бактеріовиділення - зробити перерву для провітрювання;
• приміщення для амбулаторного прийому мають бути обладнані екранованими УФ-опромінювачами;
• пацієнти повинні надягати хірургічну маску до початку процедури і відразу після проведенного лікування чи огляду стоматологом;
• медичні працівники повинні використовувати респіратори;
• кількість медичних працівників, що контактують з хворим, має обмежуватись до мінімуму;
• у разі виникнення приступу кашлю пацієнт залишається у приміщенні до його припинення;
• під час проведення процедур, пов’язаних із великим викидом інфекційного аерозолю в навколишнє середовище, та проведення операцій пацієнтам із підтвердженим діагнозом ТБ, відбувається контамінація збудником ТБ дихального обладнання (анестезіологічне обладнання або обладнання для визначення функції зовнішнього дихання). Тому необхідно вживати заходів для зниження ризику контамінації, що досягається використанням фільтрів, спеціальних режимів дезінфекції після проведення процедур.

8. Працівники мають дотримуватися крапельних заходів захисту (бути одягненим в маску/респіратор і захисні окуляри чи щиток) і правил гігієни рук при наданні допомоги пацієнтам з ознаками респіраторних інфекцій.

Працівникам з респіраторними симптомами рекомендовано уникати прямого контакту з пацієнтами і заборонено надавати допомогу пацієнтам з груп ризику розвитку ускладнень.
Групи ризику:

• безпритульні;
• військовослужбовці;
• люди, які перебувають за межею бідності, безробітні;
• медичні працівники;
• мігранти, ВПО;
• особи з захворюваннями, що призводять до ослаблення імунітету (злоякісні новоутворення, цукровий діабет, аутоімунні захворювання, ВІЛ-інфекція тощо);
• особи, які мали близький контакт з хворим на ТБ;
• особи, які працювали чи працюють у виробничих умовах із впливом діоксиду силіціуму (шахтарі, металурги);
• ув’язнені та персонал установ пенітенціарної системи.

9. Дотримання повітряних заходів захисту працівниками стоматологічного ЗОЗ передбачає:

• навчання і підготовку щодо використання респіраторів (показання до носіння, проведення якісного тесту на прилягання до обличчя (фіт тестування), відпрацювання практичних навичок з надягання, знімання, зберігання та утилізації респіратора);
• планову вакцинацію працівників ЗОЗ, які можуть бути задіяними в наданні допомоги пацієнтам з аерогенною інфекцією, в разі невизначального або низького титру антитіл до вакцинокерованих інфекційних хвороб з повітряним шляхом інфікування;
• навчання і підготовку пацієнтів щодо етикету кашлю і респіраторної гігієни;
• навчання і підготовку щодо правил транспортування пацієнтів з аерогенною інфекцією.

Управління інфекційно небезпечними відходами

План інфекційного контролю за туберкульозом

План ІК ТБ розробляється ВІК та затверджується наказом керівника медичного закладу. План ІК ТБ має визначати також терміни виконання його ключових компонентів – як правило, конкретні заходи прописуються терміном на один рік, упродовж якого вони мають бути реалізовані.

План ІК ТБ для закладу охорони здоров’я включає такі дії, але не обмежується ними:

• визначення і опис пріоритетних ризиків та зон ризику;
• рекомендації щодо зменшення або усунення визначених пріоритетних ризиків;
• оцінювання захворюваності на ТБ серед медичного персоналу;
• оцінювання потреб працівників в навчанні;
• навчання персоналу з питань ІК ТБ;
• періодичне нагадування персоналу про симптоми ТБ, особливий ризик інфікування ТБ та про потребу скринінгу щодо симптомів, що можуть свідчити про ТБ;
• облік осіб із симптомами, що можуть свідчити про ТБ, або тих, хто проходить обстеження чи лікування ТБ;
• забезпечення масками або паперовими хустинками осіб із кашлем або тих, хто проходить обстеження чи лікування ТБ, а також встановлення контейнерів для використаних хустинок і масок;
• розподіл потоків пацієнтів і розміщення хворих на ТБ та осіб із симптомами, що можуть свідчити про ТБ, в окремих приміщеннях для очікування або забезпечення їх позачергового прийому;
• негайне направлення осіб із симптомами, що можуть свідчити про ТБ, на лабораторну діагностику ТБ та ХРТБ та до сімейного лікаря;
• забезпечення прихильності до лікування хворих на ТБ;
• дотримання заходів інженерного компоненту та компоненту індивідуального захисту (наприклад, забезпечення вентиляції та надання респіраторів за потреби);
• необхідне фінансування (наприклад, витрати на матеріали, закупівлю обладнання, преміювання персоналу);
• моніторинг і аудит виконання плану (проведення самооцінювання).

Медичний і технічний персонал закладу повинен бути ознайомленим з планом ІК ТБ, брати участь у його обговоренні, доопрацюванні та виконанні.

ВІК регулярно проводить аналіз ходу виконання плану, результатів перевірок, динаміки індикаторів ефективності реалізації плану, розглядає пропозиції щодо його зміни.

Класифікація медичних відходів за новими правилами

• Гострі інструменти
• Частини тіла, органи, кров
• Інфекційно небезпечні відходи та відходи аналогічного складу
• Хімічні та лікарські препарати
• Стоматологічна амальгама

Скринінг на туберкульоз: види, особливості проведення

Пацієнти та відвідувачі можуть бути переносниками інфекційних агентів і причиною їх спалахів у медичному закладі. Тому в будь-якому ЗОЗ слід упровадити скринінг як один із первинних заходів попередження та зменшення трансмісії аерогенних і крапельних інфекцій.

Скринінг (за визначенням ВООЗ) із метою попередження та зменшення трансмісії аерогенних та крапельних інфекцій передбачає огляд пацієнтів до та/або після прибуття в медзаклад на наявність ознак і симптомів, які вимагають запобіжних заходів, заснованих на недопущенні зараження інфекційним агентом із повітряним або крапельним шляхом передачі. Скринінгове анкетування застосовують для виявлення чинників ризику та симптомів, що свідчать про ТБ.

Скринінг на  ТБ регламентують:

• Стандарт інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затверджений наказом МОЗ від 01.02.2019 №287;
• Стандарти медичної допомоги «Туберкульоз», затверджені наказом МОЗ від 19.01.2023 №102 (далі — Стандарти № 102);
• Порядок епідеміологічного нагляду за туберкульозом, затверджений наказом МОЗ від 09.03.2021 №406 (далі – Порядок 406);
•  Клінічна настанова, заснована на доказах «Туберкульоз».

Із метою запобігання передавання інфекційних агентів в амбулаторних умовах слід проводити скринінг потенційно інфікованих осіб із проявами захворювань і без них (п. 15 розд. IV Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом МОЗ від 29.10.2021 № 1777).

Медичний реєстратор або адміністратор  повинен уточнити симптоми захворювання та наполягати на дотриманні відповідних рекомендацій за наявності індикаторних скарг або перенести лікарський прийомна інший час та дату (після одужання пацієнтів).

У разі ідентифікації потенційно інфікованого пацієнта необхідно реалізувати профілактичні заходи, що включають ізоляцію та відповідні підходи з недопущення інфікування.

Скринінгове анкетування за формою, наведеною у додатку 8 до Стандартів №102, стосовно чинників ризику та симптомів, що свідчать про ТБ, рекомендовано проводити всім амбулаторним та стаціонарним пацієнтам. Мета — забезпечити швидке медичне сортування осіб із кашлем, що триває понад два тижні.

Обстеження з метою виявлення ТБ проводять за наявності хоча б однієї відповіді «Так» на будь-яке з 14 запитань анкети.

Якісний скринінг має на меті встановити  кількість хворих із бактеріологічно підтвердженим діагнозом ТБ.

З профілактичною метою здоровим людям слід:

• відмовитись від шкідливих звичок, особливо паління;
• дбати про свій психоемоційний стан;
• дотримуватись збалансованого харчування і режиму сну;
• дотримуватись правил особистої гігієни;
• регулярно проходити медичні обстеження;
• уникати простудних хвороб та своєчасно звертатись до лікарів.

Впровадження заходів інфекційного контролю на робочих місцях:

• використання природньої (провітрювання) та припливно-витяжної вентиляції (загальної і локальної) для зниження контамінації повітря інфекційними аерозолями;
• наявність одягненої маски на хворій людині;
• впровадження програми покращення здоров’я працівників (обов’язкове, контрольоване  щорічне проходження профілактичних оглядів, звернення до лікаря при проявах будь яких скарг, медичне страхування тощо).

Як завіряти документи ЛКК

• Не засвідчуйте документи ЛКК печаткою лікаря. Як правильно завіряти — читайте в консультації

Облік випадків туберкульозу в медичному закладі

Кожен випадок захворювання на ТБ підлягає реєстрації та обліку за місцем його виявлення у закладах охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування за формою № 060/о (пп. 4 п. 1 розд. ІІІ Порядку №406).

Медпрацівники ЗОЗ і ФОП можуть повідомляти про підозру/випадок інфекційної хвороби, що входить Переліку №1726, затвердженого наказом МОЗ «Про затвердження Порядку ведення обліку, звітності та епідеміологічного нагляду (спостереження) за інфекційними хворобами та Переліку інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації» від 30.07.2020  №1726, двома способами.

1. Надати повідомлення за формою 058/о «Екстрене повідомлення про інфекційну хворобу, харчове отруєння» протягом 12 годин, але не пізніше ніж через 18 годин  про випадок захворювання у:

• регіональний центр громадського здоров’я;
• заклади охорони здоров’я інших міністерств і центральних органів виконавчої влади за місцем роботи або проходження військової служби особи (пп. 2 п. 1 розд. ІІІ Порядку №406;

2. Внести дані в ЕСОЗ. Запис має містити інформацію за категорією випадку (підозрілий, підтверджений, епідеміологічно пов’язаний, клінічно сумісний або відхилений) (п. 1 розд. ІІ Порядку № 1726).