Наказом від 03.06.2025 року № 916 МОЗ оновило стандарт медичної допомоги «ВІЛ-інфекція». Документ містить інформацію про діагностику, профілактику та лікування ВІЛ-інфекції
Дія наказу МОЗ від 03.06.2025 року № 916 (далі — Наказ № 916) поширюється на заклади охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають допомогу пацієнтам з ВІЛ-інфекцією. Наказ № 916 має на меті уніфікувати допомогу, раціоналізувати профілактику, тестування, лікування при даному захворюванні за різних клінічних умов.
🔥 Миттєві новини для управлінців медзакладів
ВІЛ-інфекція: основні поняття
Насамперед зупинимось на термінах, про які йтиметься в нашій статті.
Гостра інфекція ВІЛ — стан, який розвивається впродовж 2—4 тижнів з моменту інфікування ВІЛ-інфекцією, характеризується неспецифічними клінічними проявами та діагностується з застосуванням молекулярно-біологічних методів дослідження або шляхом виявлення антигену методом імуноферментного аналізу.
ВІЛ-статус особи — статус організму особи стосовно наявності чи відсутності в ньому ознак ВІЛ-інфекції:
- позитивний ВІЛ-статус — в організмі наявні маркери ВІЛ, що підтверджено лабораторними методами;
- негативний ВІЛ-статус — в організмі особи не виявлені маркери ВІЛ при тестуванні доступними стандартними лабораторними методами
Доконтактна профілактика — застосування рекомендованих антиретровірусних препаратів не інфікованими особами, які мають високий ризик інфікування.
Дотестове інформування — надання інформації перед проведенням тестування на ВІЛ, що дає змогу людині самостійно зробити усвідомлений вибір стосовно тестування та подальших дій у випадку ВІЛ-позитивного чи ВІЛ-негативного результату тесту.
Післятестове консультування — конфіденційне консультування після проведення тестування на ВІЛ, обумовлене отриманими результатами тестування, яке, зокрема, передбачає роз’яснення стосовно подальших дій у випадку ВІЛ-позитивного та ВІЛ-негативного результату тесту.
Постконтактна профілактика — короткостроковий курс прийому антиретровірусних препаратів що має на меті зниження ймовірності інфікування ВІЛ-інфекцією особи, яка зазнала підвищеного ризику інфікування.
Лікування ВІЛ-інфекції: нормативна база
Допомогу пацієнтам з ВІЛ-інфекцією надають відповідно до чинних стандартів:
- Клінічної настанови, заснованої на доказах, «ВІЛ-інфекція», 2022 рік.
- Наказу МОЗ від 03.06.2025 № 916 «Стандарт медичної допомоги «ВІЛ-інфекція».
- Клінічної настанови, заснованої на доказах «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», 2022 рік.
- Наказу МОЗ від 05.04.2019 № 794 «Про удосконалення системи управління якістю лабораторних досліджень у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу».
- Наказу МОЗ від 20.02.2024 № 288 «Про затвердження Порядку надання послуг з профілактики ВІЛ серед представників деяких ключових груп щодо інфікування ВІЛ».
- Наказу МОЗ від 16.12.2024 № 2103 «Про затвердження порядку проведення постконтактної профілактики у працівників, які проводять тестування на ВІЛ або надають медичну допомогу людям, які живуть з ВІЛ, або контактують з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами».
- Наказу МОЗ від 26.04.2022 № 692 «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини».
- Наказу МОЗ від 22.05.2013 № 410 «Про затвердження форм облікової документації та звітності стосовно випадків контакту осіб з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами, проведення постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції та інструкцій щодо їх заповнення».
Нові вимоги до інфекційного контролю: пройти курс
Хто має особливо високий ризик інфікування ВІЛ-інфекцією
За даними української статистики за останні роки в нашій країні реєструється в середньому близько 11 тисяч випадків ВІЛ-інфекції, більшість з яких – на пізніх термінах захворювання. Україна посідає одне з провідних місць серед країн Європи за рівнем поширеності ВІЛ-інфекції. Станом на 2022 рік в нашій країні проживало 245 тис. ВІЛ-інфікованих осіб, 25% з яких про свій ВІЛ-статус не знає.
Пацієнтів з високим ризиком інфікування ВІЛ-інфекцією виокремлюють у дві групи:
- ключові групи щодо інфікування ВІЛ — відносять людей, чиї особливості поведінки та поведінки їх оточення можуть спричинити підвищений ризик інфікування, який впливає на динаміку поширення ВІЛ-інфекції;
- уразливі групи — належать люди, які через вплив на них несприятливих соціальних, економічних чи медичних факторів мають вищий ризик інфікування ВІЛ
Нижче ми детальніше зупинимось на обох групах осіб. В таблиці викладені критерії, відповідно до яких людей відносять до ключових груп інфікування.
Інфікування ВІЛ: групи ризику
Ключові групи інфікування | Характеристика |
Статеві партнери та партнерки людей, які живуть з ВІЛ | До групи віднесені люди, які впродовж останніх 12 місяців мали хоча б один сексуальний контакт з ВІЛ-позитивною особою |
Особи, що вживають наркотики ін’єкційно | До групи віднесені особи, які вживають наркотичні чи інші засоби, що впливають на свідомість, та не були призначені за медичними показами, а також вживали такі препарати понад два рази впродовж останніх 12 місяців |
Чоловіки, котрі мають статеві стосунки з чоловіками | До групи віднесені чоловіки, які мали хоча б один добровільний сексуальний контакт між чоловіками впродовж 12 місяців |
Особи, що надають сексуальні послуги | До групи віднесені повнолітні особи, котрі мали мінімум два випадки надання сексуальних послуг, котрі супроводжувались безпосередньою тілесною взаємодією, за останні 12 місяців |
Статеві партнери та партнерки людей, котрі вживають ін’єкційні наркотики | Має значення наявність хоча б одного сексуального контакту за останні 12 місяців з людиною, яка вживає ін’єкційні наркотичні засоби |
Люди, які перебувають у закладах виконання покарань, слідчих ізоляторах | До групи віднесені люди, які перебувають в установах виконання покарань, а також ті, кого звільнили з таких установ впродовж останніх 12 місяців |
Трансгендерні люди | До групи віднесені люди, ґендерна ідентичність яких відрізняється від статі, визначеної при народженні |
Україна посідає одне з провідних місць з-поміж європейських країн за рівнем поширення ВІЛ-інфекції. Впродовж останнього часу в Україні в середньому реєструють близько 11 тисяч випадків ВІЛ-інфекції.
В розвинених країнах світу ВІЛ-інфекція частіше зустрічається серед чоловіків. Серед гетеросексуалів жінки частіше заражаються від чоловіків, аніж навпаки. Через вживання наркотиків частіше інфікуються чоловіки. Серед молодих людей інфікування частіше відбувається під час незахищеного статевого акту та вживання ін’єкційних наркотиків.
Діти частіше інфікуються від матері трансплацентарним шляхом або в ході годування. Зустрічаються випадки інфікування дітей після насильницького статевого акту з інфікованим дорослим.
Через певні життєві обставини окремі групи людей мають вищий ризик інфікування ВІЛ. Це люди з так званих уразливих категорій. Сюди віднесені:
- клієнти та клієнтки осіб, котрі надають сексуальні послуги;
- люди, які вживають наркотичні засоби неін’єкційним шляхом;
- статеві партнерки чоловіків, які мають сексуальні зносини з чоловіками;
- люди, які постраждали від зґвалтування (зокрема і ті, що зазнали сексуальної експлуатації);
- бездомні повнолітні особи;
- мігранти (внутрішні і зовнішні), зокрема внутрішньопереміщені особи;
- діти мігрантів, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування;
- військовослужбовці та особи, які брали участь у бойових діях.
Клінічні стадії перебігу ВІЛ-інфекції
За визначенням ВООЗ від 2016 року виділяють наступні клінічні стадії ВІЛ-інфекції:
- Клінічна стадія І (гострої сероконверсії) — безсимптомна; можлива персистуюча лімфаденопатія.
- Клінічна стадія ІІ - безсимптомна фаза може тривати десятиліття. Вірусна реплікація впродовж усіє фази триває, проте кількість вірусних клітин залишається на стабільному рівні. Кількість Т-клітин зменшується. У дорослих та підлітків може спостерігатись незначне зниження ваги (менше як 10%), рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів, герпес зостер, грибкова інфекція нігтів та ін. У дітей діагностують персистуючу гепатоспленомегалію невизначеної етіології, можливий розвиток рецидивуючих чи хронічних інфекцій.
- Клінічна стадія ІІІ - для дорослих та підлітків характерна значна втрата маси тіла (понад 10%). Турбує хронічна діарея (понад 1 міс.), персистуюча лихоманка, персистуючий кандидоз, тяжкі бактеріальні інфекції. Для дітей характерна помірна недостатність харчування невизначеної етіології, персистуюча діарея, персистуюча лихоманка, бактеріальна тяжка рецидивуюча пневмонія.
- Клінічна стадія Ⅳ (СНІД) — починає прогресувати на етапі, коли пошкодження імунної системи досягає такого рівня, що починають розвиватись небезпечні для життя інфекції та новоутворення.
ВІЛ-інфекція може спровокувати розвиток деменції та синдром виснаження внаслідок хронічної діареї та втрати ваги.
7 змін до ліцензування медичної практики
Діагностика ВІЛ
При зборі анамнезу лікар звертає увагу на усі моменти, які можуть виявити потенційні контакти з вірусом імунодефіциту людини:
- незахищений статевий акт;
- велике число статевих партнерів;
- наявність захворювань, що передаються статевим шляхом;
- спільне користування засобами для ін’єкційного введення наркотичних засобів;
- введення препаратів крові;
- потрапляння на слизову інфікованої крові або травмування використаною голкою від шприца;
- ВІЛ-інфекція у матері.
Увага! Важливо пам’ятати, що не існує жодного патогномонічного симптому при ВІЛ-інфекції.
Диференційну діагностику ВІЛ-інфекції проводять з наступними хворобами та патологічними станами:
- лімфомою Беркітта — злоякісна пухлина з групи неходжкінських лімфом, яка утворюється із зрілих В-лімфоцитів;
- цитомегаловірусною інфекцією;
- криптококозом — важке інфекційне захворювання викликане дріжджоподібними грибами Cryptococcus neoformans та супроводжується враженням ЦНС, легень, шкіри, слизових оболонок;
- простим герпесом;
- злоякісною імунобластною лімфомою високого ступеня злоякісності;
- токсоплазмозом;
- кокцидоїдомікозом та лихоманкою долини — гостре інфекційне зоонозне захворювання, яке в людей проявляється ознаками тяжкої геморагічної гарячки, менінгоенцефаліту, ураження очей.
Дотестове інформування
Перед початком АРТ пацієнт повинен пройти дотестове інформування. Форми інформування різноманітні та залежать від конкретної ситуації. Інформування може здійснювати лікар кожного пацієнта індивідуально, так і на груповому сеансі. До бесіди можуть долучати психолога.
Під час дотестового інформування пацієнту, батькам чи законним представникам надають наступну інформацію:
- про важливість повідомити лікаря, якщо раніше особі уже було діагностовано ВІЛ-інфекцію;
- важливість знати свій ВІЛ-статус та негативні наслідки недіагностованої та нелікованої ВІЛ-інфекції;
- недоцільність проходження тестування у випадку, якщо особа уже проходить АРТ, оскільки можливі недостовірні результати такого дослідження;
- стосовно переваг антиретровірусної терапії,
- про чинні схеми та режими прийому препаратів, ймовірних побічних ефектів, готовності до початку лікування;
- про можливість відмовитись від тестування і при цьому медичні послуги залишаться доступними;
- про алгоритм дій в разі позитивного та негативного результату тестування.
Усю інформацію, яку повинен знати пацієнт перед початком лікування, викладають в відеоформаті чи брошурах. В такому випадку пацієнт може самостійно ознайомитись з нею в комфортних умовах.
Під час консультування ВІЛ-інфікованої дитини з нею має бути присутній один з батьків або інший законний представник.
Увага! Важливо повідомити пацієнта про те, що уся інформація стосовно результатів тестування є конфіденційною.
Вимоги до управління вакцинами + 3 пам’ятки
Післятестове консультування
Зміст консультування залежить від результату тесту та може тривати необмежену кількість часу. Основну інформацію, яку має проговорити з пацієнтом медичний працівник, викладено в таблиці.
Результат тестування негативний | Результат тестування позитивний | Результат тестування невизначений |
Пояснення стосовно отриманого результату Важливо переконатись, що людина усвідомлює інформацію про результат тестування |
Роз’яснення, що негативний результат наразі не гарантує захисту від ВІЛ у майбутньому | Розв’язання питання, хто з близьких до пацієнта осіб може надати йому безпосередню підтримку | Рекомендація пройти повторне тестування через 14 днів |
Роз’яснення про необхідність залучення до тестування та заходів профілактики сексуального партнера | Інформування про необхідність швидкого початку АРТ та дотримання алгоритму прийому препаратів | Інформування стосовно того, що ВІЛ-статус не може бути визначений цього дня та немає наразі потреби розпочинати прийом антиретровірусних препаратів |
Інформування про методи профілактики під час статевих контактів – необхідності використання презервативів | Інформування про заходи профілактики передачі ВІЛ-інфекції | Роз’яснення стосовно необхідності залучити до тестування партнера |
Обговорення можливості та шляхів визначення ВІЛ-статусу партнера | Пояснення важливості дотримання профілактичних заходів для запобігання інфікування ВІЛ-інфекцією |
Рекомендації стосовно необхідності пройти обстеження на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом | Оцінка ризиків насильницьких дій з боку сексуального партнера та визначення кроків гарантування фізичної безпеки |
Оцінювання ризику скоєння самогубства, розвитку депресії |
Сесія «запитання—відповідь» |
Медичний нагляд за пацієнтами, які живуть з ВІЛ
З моменту підтвердження діагнозу ВІЛ над пацієнтом встановлюється систематичний медичний нагляд, який буде тривати впродовж усього життя. Медичний нагляд пацієнт з ВІЛ може отримати, залежно від свого бажання, за місцем проживання, або за місцем реєстрації. Медичний нагляд організовують таким чином, щоб максимальну кількість послуг пацієнт отримував в одному закладі охорони здоров’я.
Пацієнт може розраховувати на:
- періодичні медичні огляди з проведенням лабораторних та інструментальних обстежень;
- консультації суміжних спеціалістів в разі виникнення в тому потреби;
- консультацію психолога, психіатра, нарколога;
- соціальну підтримку;
- поповнення запасів АРВП.
Усі вищевказані заходи допоможуть вчасно виявити ризики чи ознаки прогресування захворювання, діагностувати супутні захворювання, адаптувати лікування під нові обставини.
Принципи медичного нагляду | Деталізація |
Періодичність та обсяг медичних процедур | Залежить від стадії захворювання, стану пацієнта та наявності та швидкості прогресування хвороби. При стабільному стані пацієнт має відвідувати медзаклад один раз на місяць впродовж першого кварталу після початку лікування в перший рік лікування. При позитивній динаміці захворювання, якщо відсутні побічні реакції на фоні прийому препарату пацієнту можуть видати таку кількість препаратів, щоб вистачило на: - три місяці лікування — в другому, третьому та четвертому кварталах на першому році лікування;
- шість місяців лікування — на другому році лікування;
- на 12 місяців лікування — через два роки лікування
|
Обсяг обстежень під час планового та позапланового звернення пацієнта | Під час кожного звернення проводять збір скарг та фізикальне обстеження. Показане проведення: - скринінгу та ТБ – перед початком лікування, надалі через 1-2, 3, 6, 12 місяців від початку лікування, при невдачі лікування; за клінічними показами;
- скринінг на HLA-B – перед початком лікування за схемою АРТ;
- визначення рівня вірусного навантаження (ВН);
- визначення рівня креатиніну, АЛТ, білірубіну сироватки крові, швидкості клубочкової фільтрації, вмісту білка у сечі;
- моніторинг ліпідних фракцій, глікованого гемоглобіну – кожні 6 місяців;
- обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом – не рідше одного разу на рік
- дотримання схеми лікування;
- оцінки необхідності соціального супроводу та психологічної підтримки
|
Скринінг | Проводять скринінг на туберкульоз, супутню патологію, депресію, криптококову інфекцію, вірусний гепатит В та С, на рак шийки матки, інфекції, які передаються статевим шляхом |
Вакцинація | Пацієнт може вакцинуватись під час лікування ВІЛ-інфекції відповідно до національного календаря щеплень. Вакцинація не впливає на перебіг захворювання, не ускладнює прояви симптомів |
Медичний нагляд за дітьми | Скринінг на туберкульоз дітям, які не досягли десятирічного віку, проводять шляхом опитування батьків чи законних представників дитини |
Медичний нагляд за вагітними | Щорічно жінкам проводять цитологічний скринінг на рак шийки матки. Перед початком АРТ жінкам репродуктивного віку проводять тест на вагітність |
До медичного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей залучають одночасно педіатра чи сімейного лікаря та інфекціоніста, який спеціалізується на даній категорії пацієнтів.
Якщо пацієнт відмовляється від медичних послуг, цей факт ретельно задокументовують. Надалі з таким пацієнтом проводять бесіди щоби переконати його в необхідності належного медичного нагляду.
Нові звіти і штрафи НСЗУ
Лікування ВІЛ-інфекції
Основним завданням лікування пацієнтів з ВІЛ є запобігання погіршенню функції імунної системи та ймовірності розвитку опортуністичних інфекцій. З цією метою призначають препарати антиретровірусної терапії. Важливо пам’ятати, що ранній початок лікування та дотримання схеми лікування з високою ймовірністю гарантують покращення стану пацієнта, довгу тривалість життя, зниження ризику резистентності до препаратів та зниження ймовірності поширення ВІЛ-інфекції.
Ефективне охоплення лікуванням осіб з ВІЛ-інфекцією економічно вигідно і державі, оскільки лікування пацієнтів з опортуністичними хворобами, лікування пацієнтів в стаціонарних умовах та догляд за важкохворими людьми з ВІЛ потребує значніших затрат.
Увага! Перед початком АРТ проводять ідентифікаційне тестування на ВІЛ, якщо його не проводили раніше, та клінічне оцінювання стану пацієнта.
Лікування ВІЛ-інфекції різниться залежно від стадії захворювання та наявної супутньої опортуністичної патології у пацієнта.
На вибір препаратів для антиретровірусної терапії впливають наступні чинники:
- вірусологічна ефективність;
- токсичність препарату;
- наявність побічних ефектів;
- частота дозування;
- взаємодія з іншими препаратами, які пацієнт приймає паралельно з засобами АРТ;
- результати тестування на медикаментозну резистентність;
- наявність супутніх захворювань;
- вагітність.
АРТ призначають з дотриманням певних принципів:
- АРТ починають без затримок після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції. Якщо пацієнт готовий до такого лікування, його можна розпочати в той же день. У випадку, коли діагноз сумнівний чи є підозра на наявність опортуністичної інфекції, з призначенням АРТ не поспішають.
- У випадку, якщо пацієнт готовий розпочати терапію, розпочинають лікування, якщо ж ні — проводять інформування.
- Використовують пацієнтоорієнтований підхід лікування при якому враховують потреби самого пацієнта, його переконання та очікування. Пацієнт та члени його сім’ї повинні бути активно залучені до процесу лікування.
- Усі препарати зі схеми лікування необхідно розпочинати приймати одночасно як тільки лікар зробить відповідні призначення. Перерви в прийомі хоча б одного з компонентів схеми лікування можуть призвести до погіршення перебігу захворювання.
- Перевагу надають комбінованим препаратам приймати які потрібно один раз на добу.
- При підборі схеми лікування обов’язково враховують як взаємодіють препарати між собою та з іншими лікарськими засобами, які паралельно приймає пацієнт; за потреби коригують дози препаратів.
- Якщо пацієнт припинив прийом антиретровірусних препаратів, терапія повинна бути поновлена якомога швидше, при цьому лікар має проаналізувати попереднє лікування та клінічно оцінити стан пацієнта.
- При наявності у пацієнта з ВІЛ діагностованого туберкульозу в схему лікування додають антибактеріальні препарати групи рифампіцину.
- Пацієнтам, яким з якихось причин змінили схему лікування, один раз на місяць оцінюють переносимість терапії та рівень дотримання режиму лікування.
- В ході лікування оцінюють ризик виникнення резистентності — пацієнт повинен своєчасно отримувати АР-препарати, дотримуватись схеми лікування та постійно перебувати під наглядом лікаря, обстежуватись на рівень ВН ВІЛ, своєчасно змінювати схему лікування в разі вірусологічної невдачі.
Як провести інформування пацієнта перед початком АРТ
Перед початком антиретровірусної терапії важливо досягти порозуміння з пацієнтом та переконати його дотримуватись схеми лікування. Пацієнт повинен усвідомлювати, що чітке виконання рекомендацій лікаря дозволить утримувати вірусне навантаження на мінімальному рівні.
Пацієнт повинен отримати інформацію про:
- шляхи передачі інфекції;
- особливості перебігу ВІЛ-інфекції;
- які ризики для здоров’я загрожують у випадку, якщо лікування буде перервано;
- які саме препарати призначені пацієнту, їх дозування, кількість таблеток (капсул) на один прийом, в який час необхідно приймати препарат, як приймати препарат залежно від прийому їжі;
- поєднання антиретровірусних препаратів з тими, які приймає пацієнт у зв’язку з іншими захворюваннями наявними у пацієнта;
- як відрегулювати прийом препаратів залежно від режиму пацієнта; які фактори можуть заважати ефективному лікуванню та як їх усунути;
- як правильно зберігати препарати;
- які побічні ефекти можуть виникнути під час прийому препаратів та що робити в такому випадку;
- коли звернутись до лікаря наступного разу та яким саме чином (прийти до медичного закладу, зателефонувати до лікаря чи медичної сестри);
- як лікарю зкомунікувати з пацієнтом в разі, якщо зв’язок з ним буде втрачений.
Розмову лікар має вести в зрозумілій для пацієнта формі, доступними висловлюваннями.
Як забезпечити безпеку лікування
Важливою частиною лікування є контроль за виникненням побічних ефектів медичних препаратів. В разі виникнення побічних ефектів, коригують їх та повідомляють про такі випадки до системи фармаконагляду за прописаною схемою.
При проведенні АРТ ймовірне виникнення ряду побічних ефектів, серед яких:
- розвиток алергічних реакцій;
- порушення серцевої провідності, виникнення синдрому подовження інтервалів РR чи/та QRS; ризик їх виникнення вищий у людей з порушенням провідності серця та у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, що впливають на провідність;
- порушення функції печінки;
- нефролітіаз;
- розвиток гострої ниркової недостатності;
- розвиток анемії та нейтропенії;
- безсоння;
- збільшення маси тіла;
- вплив на ЦНС (розвиток депресії, когнітивні розлади, безсоння, судоми), можливий розвиток симптомів психічних розладів; ризик вищий у тих пацієнтів, які мали подібні розлади до призначення лікування;
- дисліпідемія — ризик особливо високий у осіб, які страждають на цукровий діабет чи ожиріння;
- рабдоміоліз, міопатія, міалгія;
- зниження мінеральної щільності кісток — вищий ризик мають особи з наявними факторами ризику виникнення остеопорозу, при дефіциті вітаміну D.
Профілактика ВІЛ
Профілактика ВІЛ-інфекції великою мірою досягається шляхом інформування населення про:
- ризики інфікування;
- шляхи передачі ВІЛ-інфекції;
- необхідність знати особистий ВІЛ-статус;
- запровадження профілактичних програм для ключових груп стосовно інфікування ВІЛ.
Важливою частиною заходів, які допоможуть знизити ймовірність поширення ВІЛ-інфекції, є різноманітні соціальні програми, зокрема — забезпечення осіб з груп ризику безкоштовними презервативами, голками та шприцами, препаратами для підтримуючої терапії (агоністами опіоїдів). Також запроваджені програми доконтактної та постконтактної профілактики, а також профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини.
Програми комбінованої профілактики є пріоритетними, а їх застосування передбачає досягнення кращих результатів.
Доконтактна профілактика ВІЛ-інфекції
Завданням доконтактної медикаментозної профілактики є профілактика інфікування ВІЛ особам з ключових та уразливих груп. З цією метою призначають комбіновані лікарські засоби.
Перед проведенням доконтактної профілактики (ДКП) пацієнт має пройти ряд обстежень — обстеження на ВІЛ, визначення функції печінки та нирок, діагностика інфекцій що передаються статевим шляхом, вірусних гепатитів В та С.
Увага! Перед початком ДКП слід задокументувати ВІЛ-негативний результат тестування.
Осіб, яким показана ДКП, консультують на предмет:
- чи пацієнт має ризик інфікування ВІЛ статевим шляхом;
- чи готовий приймати препарати;
- розроблення ефективного плану прийому ліків та обрання схеми ДКП; доз за визначеним режимом прийому препаратів;
- побічних дій та невідкладної допомоги в разі їх виникнення;
- планування сім’ї, запобігання небажаної вагітності та інфекцій, що передаються статевим шляхом;
- наявності проблем з психічним здоров’ям та вживанням психоактивних речовин.
В разі, якщо при першому обстеженні підтверджується ВІЛ-позитивний статус, наявні симптоми гострої ВІЛ-інфекції, підтверджене важке враження нирок чи наявні протипокази до будь-якого компоненту ДКП, доконтактна профілактика неможлива.
Постконтактна профілактика ВІЛ-інфекції
Нагадаємо, що речовинами, при контакті з якими є потреба призначати постконтактну профілактику є кров, слина з домішками крові, грудне молоко, сперма, виділення статевих органів, спинномозкова, перитонеальна, синовіальна, перикардіальна, плевральна та амніотична рідини.
Постконтактна профілактика можлива у випадку, якщо з моменту небезпечного контакту пройшло не більше 72 годин, а особа, яка контактувала з потенційним джерелом інфекції, ВІЛ-негативна.
Постконтактна профілактика (ПКП) показана в наступних випадках:
- відбувся контакт людини з особою, яка є ВІЛ-позитивною чи її ВІЛ-статус невідомий;
- був контакт з кров’ю чи іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами як-от: сперма, синовіальна рідина, вагінальні виділення, або біологічними рідинами з домішками крові (блювотні маси, харкотиння);
- при проникаючому пошкодженні шкіри або розбризкуванні на слизові оболонки великої кількості біологічної рідини;
- при травмуванні шкіри щойно використаною голкою чи іншим гострим предметом;
- після сексуального контакту насильницького характеру;
- якщо мали місце незахищені статеві контакти, в тому числі з пошкодженим презервативом чи його зісковзуванням, насильницькі сексуальні контакти;
- при пораненні гострими інструментами, забрудненні кров’ю чи іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами при виконанні службових обов’язків медичними працівниками, військовослужбовцями чи працівниками правоохоронних органів.
Перед тим, як прийняти рішення стосовно початку ПКП, проводять клінічне оцінювання і, у випадку, якщо встановлений ризик інфікування, приймають рішення про початок постконтактної профілактики. Надалі через певні проміжки часу (через 2, 4, 6, 12 тижнів та 6 місяців) проводять повторне лабораторне обстеження за розробленою схемою.
Увага! Не забувайте, що сльози, слина без домішок крові, сеча та піт не несуть потенційної загрози. Тому, контакт з такими рідинами не є підставою для призначення ПКП.
Схему постконтактної профілактики прописують, дотримуючись наступних принципів:
- До схеми профілактики обов’язково включають три препарати, які необхідно приймати впродовж 28 днів.
- Вибір препаратів для дітей та їх дози залежить від віку дитини.
- Перед тим, як підбирати препарати для дівчат та жінок репродуктивного віку, їм пропонують пройти тестування на вагітність.
Увага! Якщо з моменту ризикованого контакту пройшло понад 72 год, таким особам призначають тестування на ВІЛ, проводять бесіду з питань безпечної поведінки. За три місяці проводять повторне тестування на ВІЛ.
Безпечна робота з інструментами: зберігання й санепідрежим
Що можна та що не можна робити якщо відбувся контакт з потенційним ризиком інфікування
Як правильно обробити місце контакту, перегляньте в таблиці нижче.
Необхідно зробити | Категорично заборонено |
Негайно промити місце контакту водою з милом під струменем проточної води впродовж кількох хвилин чи до припинення кровотечі. Якщо проточної води немає, можна скористатись дезінфекційним гелем | Стискати та терти пошкоджене місце |
Відсмоктувати кров з рани, яка утворилась на місці укусу |
В разі, якщо небезпечна рідина потрапила до рота, необхідно негайно її сплюнути, прополоскати декілька разів рот водою або фізіологічним розчином | Застосовувати спирт, йод, перекис водню |
В разі потрапляння небезпечної рідини в очі не можна використовувати для промивання очей подразнюючі речовини – мило, спирт, дезінфікуючий гель |
В разі потрапляння небезпечної рідини в очі слід промити їх водою чи фізіологічним розчином | Накладати пов’язку |
В разі укусу з пошкодженням шкіри необхідно промити рану водою, видалити некротизовані тканини, обробити рану деззасобом. Надалі пацієнт повинен пройти курс антибактеріальної терапії | Знімати контактні лінзи при промиванні очей (контактні лінзи створюють захисний бар’єр) |
Однак не всі випадки контакту є підставою для призначення ПКП. Якщо в особи, яка мала контакт та є потенційним реципієнтом підтверджений ВІЛ-позитивний статус, чи потенційне джерело інфікування має ВІЛ-негативний статус, потреби в проведенні ПКП немає. Відсутня потреба проведення ПКП і в тих випадках, коли з моменту інфікування пройшло понад 72 год.
