Антимікробна резистентність та призначення антибіотиків у практиці лікаря-стоматолога

252
Автор
Руслана Веляник
консультант експертно-правової системи «Експертус Медзаклад», лікар-стоматолог
Читайте у статті про призначення антибіотиків в амбулаторно-поліклінічних закладах та у практиці лікарів-стоматологів, а також про антимікробну резистентність
Зміст статті:
Причини розвитку антимікробної резистентності Заходи боротьби з антибіотикорезистентністю Законодавче регулювання раціонального використання антибіотиків Правила призначення антибіотиків в амбулаторно-поліклінічній практиці Призначення антибіотиків у практиці лікаря-стоматолога: рекомендації Антибіотики в стоматології: коли призначати Дитяча стоматологія: коли призначати антибіотики Рекомендації для медиків ЦГЗ щодо використання антибіотиків 

Стійкість збудників інфекційних хвороб до протимікробних препаратів або антимікробна резистентність (antimicrobial resistance, АМР) є глобальною загрозою для здоровʼя людей, тварин, рослин і навколишнього природного середови. За даними ВООЗ, протягом останніх пʼяти років в усьому світі відзначається погіршення ситуації з інфекційними хворобами, повʼязаними із наданням медичної допомоги, більшість з яких спричинені мікроорганізмами з антимікробною резистентністю.

Як обліковувати протимікробні препарати

Протимікробні препарати відіграють вирішальну роль не лише у лікуванні людей, але і наземних, водних тварин та рослин, з яких виробляються харчові продукти. Без раціоналізації використання протимікробних ветеринарних лікарських засобів неможливо гарантувати безпечність харчових продуктів, здоровʼя та благополуччя тварин.

Найбільш економічно ефективними заходами, спрямованими на зниження рівня поширеності антимікробної резистентності, є покращення гігієни, насамперед гігієни рук, та раціонального використання антибактеріальних лікарських засобів відповідно до Державної стратегії боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів на період до 2030 року, схваленої розпорядженням КМУ від 13.12.2024 №1265-р.

Причини розвитку антимікробної резистентності

За даними ВООЗ понад 50% небезпечних інфекцій стають резистентними до лікування антибіотиками. За експертними оцінками, до 2050 року антимікробна резистентність може стати причиною смертей 10 млн людей щорічно.

Основна причина розвитку АМР — неправильне використання антибіотиків через:

  • самолікування;
  • передчасне припинення прописаного курсу антибіотикотерапії;
  • недотримання лікарями стандартів лікування;
  • використання антибіотиків без призначення.

Унаслідок неправильного використання цих лікарських засобів бактерії адаптуються, а препарати перестають бути ефективними. Внаслідок неконтрольованого або неправильного призначення антибіотиків бактерія «навчається» боротися з тим чи тим класом антибіотиків, може мутувати та адаптуватися до антибактеріального препарату.

Стійкість виникає, коли на бактерії довго впливають антибактеріальні препарати, але при цьому гинуть не всі з них. Частина продовжує розмножуватись і стає стійкою до конкретного антибіотика.

Антибіотики (АБ) знищують і корисні бактерії, що допомагає резистентним штамам легко зайняти «вільне» місце.

Резистентні мікроби вміють передавати стійкість до препаратів іншим бактеріям, а інфіковані люди стають переносниками резистентних мікроорганізмів. У результаті багато захворювань можуть стати невиліковними та смертельними.

Антибіотикорезистентність не означає, що організм «звикає» до антибіотиків. Це мікроорганізми стають не чутливими до них.

Якщо людина приймає антибіотики без показів, поступово ця бактерія видозміниться та звикне до антибактеріального препарату. Неконтрольоване та неправильне призначення ліків «навчає» бактерію боротися з тим чи тим класом антибіотиків.

За останніми оцінками, у 2024 році в Україні були зафіксовані поширення таких небезпечних штамів як Acinetobacter spp., S. aureus, K. pneumoniae, E. faecalis, P. aeruginosa, E. coli, які спричиняють низку захворювань від абсцесів та фурункулів до пневмонії, циститу, сепсису і менінгіту.

Мета адміністрування антимікробних препаратів — систематизувати, організувати й оптимізувати процеси, повʼязані з призначенням і використанням антимікробних препаратів, щоб запобігти поширенню антимікробної резистентності.

Як обліковувати стоматологічні ліки та медвироби

Заходи боротьби з антибіотикорезистентністю

На виконання Національного плану дій щодо боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів, затвердженого розпорядженням КМУ від 06.03.2019 р. № 116, розроблені наступні заходи:

  1. впроваджено відпуск антибактеріальних лікарських засобів виключно за рецептом лікаря;
  2. затверджено порядок здійснення дозорного епідеміологічного нагляду за антимікробною резистентністю у гуманній медицині та порядок проведення моніторингу за антимікробною резистентністю у ветеринарній медицині;
  3. розпочато імплементацію нормативно-правових актів у сфері охорони здоровʼя та у ветеринарній медицині відповідно до законодавства Європейського Союзу щодо використання протимікробних препаратів та впровадження заходів інфекційного контролю.

Окрім того, МОЗ запустило електронну систему, що дає змогу відстежувати дані про кількість призначень і споживання зареєстрованих в Україні антимікробних препаратів. Окрім цього, відомство також впроваджує принцип «Єдине здоров’я», що передбачає контроль за обігом антибіотиків як в медицині, так і у ветеринарії.

Законодавче регулювання раціонального використання антибіотиків

У сфері боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів та раціонального використання антибактерійних і антифунгальних препаратів діють такі нормативно-правові акти:

Цей Стандарт розроблений на виконання наказу Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2021 року № 1614 «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров'я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення». Документ встановлює загальні вимоги до призначення, коригування і припинення антибактеріальної/антифунгальної терапії в закладах охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

Правила призначення антибіотиків в амбулаторно-поліклінічній практиці

Антибіотики — препарати, які використовуються для лікування бактеріальних інфекцій. Важливо зазначити, що йдеться саме про бактеріальні захворювання, а не вірусні чи грибкові. У випадках вірусної чи грибкової інфекції слід використовувати противірусні і протигрибкові препарати відповідно.

1. Види протимікробної терапії:

  • емпірична;
  • цілеспрямована;
  • профілактична.

Вибір лікарських препаратів для системної антибіотикотерапії ґрунтується на розумінні полімікробної природи інфекційного процесу з урахуванням чутливості/стійкості мікроорганізмів до антибіотиків.

Спосіб призначення антибіотикотерапії має сприяти досягненню ефективних концентрацій антибактеріального препарату у тканинах ділянки осередку інфекції (пп. 22 Розділу II Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою», затвердженого наказом МОЗ від 23.08.2023 № 1513).

Лікар вибирає та призначає АМП відповідно до СОП з адміністрування антибактеріальних препаратів, яку розробляє і затверджує ЗОЗ.

2. Лікування антибактеріальними (ATC J01) лікарськими засобами для системного застосування (далі – антибіотикотерапія) слід розпочинати лише у випадку наявної у пацієнта лабораторно підтвердженої або з високою ймовірністю підозрюваної бактеріальної інфекції. Для прийняття рішення щодо доцільності початку емпіричної антибіотикотерапії необхідно використовувати методи пришвидшеної ідентифікації збудника інфекційної хвороби і виявлення бактеріальних маркерів запалення (прокальцитонін).

3. Терапію антифунгальними (протигрибковими – ATC J02) лікарськими засобами для системного застосування слід призначати виключно за наявності у пацієнта лабораторно підтвердженої/обґрунтовано підозрюваної грибкової інфекції (мікозу). Профілактичне призначення антифунгальних лікарських засобів пацієнтам, які отримують антибіотикотерапію, за відсутності чинників ризику розвитку інвазивного кандидозу заборонено.

4. Призначення антибактеріальних препаратів для системного застосування (ATC J01) з метою лікування інфекційних хвороб, викликаних вірусами, грибами або паразитами, заборонено, якщо такі показання не передбачені інструкцією для медичного застосування лікарського засобу або чинними галузевими стандартами медичної допомоги.

5. Призначення антибактеріальних препаратів для системного застосування (ATC J01) з метою профілактики інфекцій заборонено в таких випадках:

1) відсутність показань до профілактичного використання антибактеріального препарату в інструкції для медичного застосування лікарського засобу;

2) відсутність показань до профілактичного використання даного антибактеріального препарату у чинних галузевих стандартах медичної допомоги.

6. У ЗОЗ, що надають первинну (амбулаторно-поліклінічну) медичну допомогу, кожне призначення антибіотикотерапії має бути письмово обґрунтовано у формі первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № __», затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02. 2012 року № 110 (далі – наказ №110).

Для лікарів-стоматологів:

  • форма первинної облікової документації 043/о «Медична карта стоматологічного хворого» та інструкція щодо її заповнення затверджені наказом № 110;
  • форма № 043-1/о «Медична карта ортодонтичного пацієнта», затверджена наказом МОЗ від 29.05.2013 № 435.

7. Обґрунтування призначення антибіотикотерапії має містити:

1) встановлене або з високою ймовірністю підозрюване захворювання бактеріальної етіології та критерії, які враховувались для призначення антибіотикотерапії;

2) назву антибактеріального препарату, що зазначається у формі МНН;

3) дозу, лікарську форму, кратність та шлях введення антибактеріального препарату;

4) передбачувану тривалість антибіотикотерапії;

5)дату наступного перегляду та/або припинення призначеної антибіотикотерапії (через 48-72 год).

8. У випадку лабораторного виявлення бактеріальних штамів, які є умовно-патогенними та/або патогенними мікроорганізмами і здатні спричинювати інфекційне захворювання, попередньо призначену антибіотикотерапію необхідно відкоригувати упродовж перших 12 годин відповідно до встановленої чутливості мікроорганізмів до антибактеріального препарату.

Якщо збудник бактеріальної інфекційної хвороби має чутливість до більш ніж однієї міжнародної непатентованої назви (МНН), лікуючий лікар призначає антибактеріальний препарат до якого немає прямих протипоказань та який належить до групи AWaRe WHO з нижчим рівнем ризику розвитку АМР (тобто доступу > спостереження > резерву).

NB! Для адміністрування антимікробних препаратів на місцевому, національному та глобальному рівнях і зменшення поширення антимікробної резистентності була розроблена класифікація антибіотиків Access, Watch, Reserve (AWaRe), де антибіотики класифікуються за різними групами, щоб підкреслити важливість їх належного використання.

Група доступу — Access (Група А) - АМП, які лікар ЗОЗ може призначити самостійно для лікування і профілактики інфекційних захворювань відповідно до затверджених у ЗОЗ протоколів або алгоритмів лікування.

До цієї групи входять антибіотики, які мають активність проти широкого спектра поширених чутливих патогенів, а також демонструють нижчий потенціал формування резистентності, ніж антибіотики в інших групах. Вибрані антибіотики групи Access рекомендовані як основні препарати першого або другого вибору для емпіричного лікування.
Вибір препаратів з цієї групи має становити більше 60% призначень АБ. Це 1 і 2 лінія терапії більшості бактеріальних захворювань.

Група спостереження — Watch (Група В) -  АМП, призначення яких має погодити клінічний фармацевт відділу інфекційного контролю (ВІК), у тому числі через впровадження в ЗОЗ нових клінічних протоколів емпіричної АМП-терапії.

Ця група включає антибіотики, які мають вищий потенціал формування резистентності, і містить перелік найбільш пріоритетних агентів серед критично важливих протимікробних препаратів для медицини людини та/чи антибіотики, які мають відносно високий ризик резистентності.

Вибрані антибіотики групи спостереження рекомендовані як основні варіанти емпіричного лікування першого або другого вибору для обмеженої кількості специфічних інфекцій.

Група резерву — Reserve (Група С) - резервні АМП, призначення яких потрібно узгодити з клінічним фармацевтом через заповнення форми преавторизації, яка наведена в додатку 3 до Інструкції з впровадження покращення гігієни рук в закладах охорони здоров’я та установах/закладах надання соціальних послуг/ соціального захисту населення, затвердженої наказом МОЗ від 03.08.2021 №1614.

Ця група включає антибіотики та класи антибіотиків, які слід використовувати для лікування підтверджених або підозрюваних інфекцій, спричинених мультирезистентними мікроорганізмами. Антибіотики резервної групи слід розглядати в останню чергу. Призначення препаратів з цієї групи має становити 0% для первинної допомоги та до 5% решти призначень.

Як розробити план дій з ПІІК
Ольга Дубина головний редактор експертно-правової системи «Експертус Медзаклад»
Рекомендації з розробки плану дій з впровадження заходів з профілактики інфекцій та інфекційного контролю. Нормативна база і зразки річного та довгострокового планів
Читайте консультацію

Призначення антибіотиків у практиці лікаря-стоматолога: рекомендації

Рекомендовано в стоматологічних закладах призначати антибіотики групи А (призначаються лікуючим лікарем) та групи С (призначення має бути погоджено консиліумом лікарів і узгоджено із керівником ЗОЗ).

Обов’язково і завжди читайте інструкцію до застосування лікарського засобу перед призначенням пацієнту!

Лікарі-стоматологи – NB! - в інструкції до застосування лінкоміцину відсутні покази для призначення у стоматологічній практиці!

9. Призначення антибіотикотерапії на вимогу прохання пацієнтів, їхніх родичів або законних опікунів за умови відсутності ознак захворювання бактеріальної етіології заборонено.

10. З метою проведення емпіричної антибіотикотерапії призначення кількох антибактеріальних препаратів, спектр активності яких включає всіх можливих мікроорганізмів (в тому числі коменсалів і бактерій, що вільно колонізують шкіру та слизові оболонки) заборонено, за виключенням показань, визначених чинними галузевими стандартами медичної допомоги, за виключенням антибактеріальних препаратів, що в одиниці лікарської форми містять фіксовану комбінацію кількох діючих речовин. Диференційоване призначення кількох антибактеріальних препаратів для лікування захворювань бактеріальної етіології у різних локалізаціях можливе, однак перевагу слід надавати лікуванню одним антибактеріальним препаратом (за можливості).

11. У всіх випадках встановлення альтернативного (неінфекційного) діагнозу та/або скасування діагнозу інфекційної хвороби бактеріальної етіології необхідно невідкладно припинити введення антибактеріального препарату.

12. У ЗОЗ, що надають первинну (амбулаторно-поліклінічну) медичну допомогу, призначення ін’єкційних лікарських форм антибактеріальних препаратів, включно з внутрішньом’язовим введенням, заборонено за виключенням показань, визначених чинними галузевими стандартами медичної допомоги.

NB! Зверніть увагу на заборону введення лікарських засобів по перехідній складці порожнини рота. Тут мова не про анестезію!

Лікарям ЗОЗ, що надають первинну (амбулаторно-поліклінічну) медичну допомогу, призначати внутрішньом’язове введення антибактеріальних препаратів пацієнтами самостійно чи їхніми родичами / законними опікунами / іншими особами на дому заборонено.

13. У ЗОЗ внутрішньовенне введення антибактеріальних препаратів пацієнтам має бути призначено у таких випадках:

1) інфекційна хвороба вимагає тривалої антибіотикотерапії (сепсис/септичний шок, бактеріємія, фунгемія, остеомієліт, бактеріальний ендокардит, гнійний артрит, менінгіт, внутрішньочерепний абсцес, тяжкі інфекційні захворювання м’яких тканин та внутрішніх органів, КАІК);

2) тяжкий загальний стан пацієнта, який обумовлений порушенням свідомості, нестабільною гемодинамікою та/або дихальною недостатністю;

3) відсутність альтернативної ентеральної лікарської форми;

4) пацієнт отримує повне парентеральне харчування, не здатен ковтати або має блювання, що не піддається медикаментозній корекції, або існує високий ризик аспірації ліків / їжі / води / шлункового вмісту;

5) проведення постійної назогастральної аспірації або двічі отримано аспірат об’ємом >150 мл протягом 24 год;

6) клінічні стани, які пов’язані зі зміною абсорбції діючої речовини лікарського засобу (активна ШКК, синдром мальабсорбції, стан після резекції проксимального відділу ШКТ, синдром короткої кишки, муковісцидоз (кістозний фіброз), некротизуючий ентероколіт у новонароджених, запальні захворювання проксимального відділу тонкої кишки, обструкція ШКТ, гастропарез та інші);

7) відмова пацієнта приймати лікарські засоби перорально, оформлена документально;

8) потреба лікувати новонароджену дитину в перші 28 днів життя.

14. Оцінка ефективності антибіотикотерапії та рішення щодо її припинення приймається лікуючим лікарем на основі комплексу клінічних і лабораторних показників.

15. Рецепти на антибіотики з 1 серпня 2022 року зобов’язані виписувати лікарі всіх закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування, а також лікарі-ФОП, які отримали ліцензію на медичну практику. Відпуск антибактеріальних препаратів здійснюється на підставі електронного або паперового рецепта.

У ЗОЗ, що надають первинну (амбулаторно-поліклінічну) медичну допомогу, призначення антибактеріальних препаратів пацієнтам здійснюється через виписування е-рецепту згідно з наказом МОЗ «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України» від 21.07.2022 №1284. Даний наказ доповнив наказ МОЗ «Про затвердження Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків» від 19.07.2005 № 360.

Важлива умова виписування е-рецепта — наявність технічної можливості внести рецепт до електронної системи охорони здоров’я (пп. 4 п. 4 наказу МОЗ «Деякі питання ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я» від 28.02.2020 №587 зі змінами 16.08.2024 (далі – наказ №587)). Зауважимо, що технічна можливість виникає з дати оприлюднення на сайті ЕСОЗ інформації про підключені до центральної бази даних електронні медичні інформаційні системи та відповідне розширення їх функціональних можливостей (пп. 1 п. 5 наказу №587).

МОЗ наголошує, що під час надання спеціалізованої медичної допомоги виписувати електронний рецепт на антибіотик повинен саме той спеціаліст, який проводить огляд пацієнта, визначає діагноз і призначення, а тому відповідає за процес його лікування. У такому випадку скеровувати пацієнта до сімейного лікаря за е-рецептом недоцільно. Це стосується як амбулаторного лікування, так і лікування в умовах стаціонару.

Е-рецепт виписується на одну назву препарату за  міжнародною  непатентованою назвою (МНН). Строк дії рецепту 30 днів. Усі препарати виписуються згідно з додатком 1 до Державного формуляру лікарських засобів, затвердженого наказом МОЗ від 12.03.2024 р. № 418.

На вимогу споживача під час придбання лікарського засобу повинна бути надана копія сертифіката якості на лікарський засіб, видана виробником.

16. Перед початком антибіотикотерапії лікуючий лікар надає зрозумілою мовою та у доступний для пацієнта (його родичів / законних опікунів) спосіб наступну інформацію:

1) причина призначення антибактеріального препарату;

2) МНН (основна діюча речовина);

3) лікарська форма антибактеріального препарату, шлях введення та індивідуальні особливості дозування антибактеріального препарату (за наявності);

4) запланована тривалість антибіотикотерапії;

5) особливості взаємодії антибактеріального препарату з їжею чи з іншими лікарськими засобами;

6) ознаки розвитку побічних реакцій, внаслідок прийому призначеного антибактеріального препарату та способи їхнього усунення.

17. Лікуючому лікарю необхідно проводити первинну оцінку ефективності антибіотикотерапії та доцільність її продовження кожні 48-72 годин після початку введення антибактеріального препарату. Одразу після початку прийому антибактеріального(-их) препарату(-ів) пацієнтом (в межах перших 12-24 годин) оцінювати ефективність лікування не рекомендовано, оскільки максимальна бактерицидна дія розвивається, як правило, через 24-48 годин.

Емпіричне призначення комбінації антибіотиків має бути замінено на введення одного визначеного антибіотика. Так само, попереднє емпіричне призначення антибіотика із широким спектром дії має бути змінено на введення антибіотика з більш вузьким спектром дії, до якого цей мікроорганізм є чутливим. Деескалацію оптимально проводити через 48–72 годин після початку введення антибіотика, оскільки до цього часу бактеріальний інфекційний агент уже має бути ідентифікований.

18. Призначення антибактеріальних препаратів у дітей має враховувати вікові обмеження і/або обмеження за масою тіла відповідно до інструкції для медичного застосування лікарського засобу.

19.Призначення антибактеріального препарату із групи резерву (С) здійснюється виключно шляхом проведення преавторизації (для стаціонарів).

20. Лікуючий лікар проводить активне виявлення ознак побічної реакції на введення АМП відповідно до інструкції для медичного застосування лікарського засобу.

Реєстрація та звітування щодо побічних реакцій при використанні АМП проводяться відповідно до Порядку здійснення фармаконагляду, затвердженого  наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2006 року № 898.

 Перелік індикаторів якості медичної допомоги

1. Відсоток пацієнтів, яким призначено антибактеріальні препарати групи доступу.

2. Відсоток пацієнтів, яким призначено антибактеріальні препарати групи спостереження.

3. Відсоток пацієнтів, яким призначено антибактеріальні препарати групи резерву.

4. Відсоток пацієнтів, яким антибактеріальні препарати призначено після забору зразку біологічного матеріалу для проведення бактеріологічного дослідження.

Визначення індикаторів якості медичної допомоги проводиться працівниками Центрів контролю та профілактики МОЗ відповідного регіону шляхом особистого візиту до ЗОЗ 1 раз на 2 роки відповідно до Плану роботи ЦКПХ МОЗ на поточний рік.

Особисте освітнє портфоліо: сервіс

Антибіотики в стоматології: коли призначати

1. Станом на зараз в порожнині рота виявлено понад 700 видів мікроорганізмів.

Види бактерій  та кластерна група:

  • Actinomyces veillonella Фіолетовий;
  • Streptococcus: gordonii, intermedius, mitis, sanguis Жовтий;
  • Capnocytophaga E. corrodens А. actonomycetemcomitans  Зелений;
  • Campilobacter rectus Fusobacterium nucleatum P.micros P. Intermedia Оранжевий;
  • T. forsythia P.gingivalis T. denticole Червоний

Причинами розвитку інфекційних процесів в щелепно-лицевій ділянці є аеробно-анаеробно бактеріальні асоціації. Лабораторно їх визначити важко, тому при призначенні антибіотиків користуватися показом: «з високою ймовірністю підозрюваної бактеріальної інфекції».

2. Антибіотики в стоматології призначають при таких захворюваннях та інфекціях:

  • Орофаціальні інфекційні процеси. Антибіотикотерапія у стоматології може застосовуватися для усунення інфекційних уражень ротової порожнини, до них належать і абсцеси з гнійним вмістом, різні періодонтити, гінгівіти та інші ураження м’яких тканин.
  • Профілактичні заходи перед хірургічними операціями. Перед майбутніми хірургічними втручаннями (видалення рудиментарних зубів, імплантацією) антибіотикотерапія в стоматології призначається безпосередньо перед процедурою, щоб перешкоджати розвитку інфекцій. Це найбільш необхідно для людей зі схильністю до інфекцій, які мають проблеми із серцем, імунітетом або системні захворювання.
  • Ендодонтична інфекція. При лікуванні каналів коренів зубів, при поширенні інфекції за областю коренів в деяких випадках потрібна антибіотикотерапія у стоматології, інакше інфекція стає системною.
  • Проведення лікування внаслідок травмування або хірургії травматичної області. Будь-яка травма, одержана в області рота, має ризик розвитку інфекції. Для профілактики небажаних наслідків та уникнення розвитку інфекцій використовуються антибіотики.
  • Антибіотикопрофілактика – це практика призначення антибіотиків пацієнтам без ознак інфекції з метою зменшення ризиків післяоперативних ускладнень шляхом запобігання бактеріальної колонізації. В стоматології основними показаннями до антибіотикрофілактики є інфекційний ендокардит (ІЕ) і інфекції ендопротезів (prosthetic joіnt implant infection - PJI).

Були узгоджені наступні вади серця, у разі яких антибіотикопрофілактика є рекомендованою:

  • Штучний клапан серця, або протезний матеріал, що використовується для відновлення серцевого клапану;
  • Наявність інфекційного ендокардиту в анамнезі;
  • Вроджені вади серця (вади розвитку серця):
  • Невиправлені вроджені вади серця, включаючи паліативні шунти і трубочки;
  • Вроджена вада серця, повністю виправлена за допомогою протезного матеріалу, приладу, що встановлено хірургічним шляхом, чи катетеру (протягом 6 місяців після встановлення);
  • Виправлені вроджені вади серця з залишковими дефектами на місці або поруч з протезною ділянкою;
  • Реципієнти кардіотрансплантації з серцевою недостатністю.
  • Необхідно розуміти, що антибіотикотерапія в стоматології повинна проходити під призначенням і наглядом кваліфікованого лікаря, який паралельно призначить симбіотики, для мікрофлори кишківника і стежитиме за перебігом лікування, тим самим брати відповідальність за ваше здоров’я.

Дитяча стоматологія: коли призначати антибіотики

  • Виникнення орофаціальної інфекції. У разі виникнення гнійних інфекційних процесів різного ступеня складності та локалізації, при поширенні їх в ротовій порожнині дитини лікар може ухвалити рішення про введення курсу антибіотиків для лікування.
  • Перед хірургічними операціями. При плановому хірургічному втручанні, наприклад видаленні зубів або установці ортодонтичних імплантатів, антибіотикотерапія в стоматології у дітей може призначатися безпосередньо перед оперативними втручаннями, щоб уникнути розвитку можливих інфекцій.
  • Інфекції при ендодонтичному лікуванні. Інфікування каналів коренів зубів може вининути у будь-якому віці, пульпіти та періодонтити вимагають більш ретельного та серйозного лікування, іноді потрібна антибіотикотерапія у стоматології у поєднанні разом з ендодонтичним лікуванням.
  • Антибіотикотерапія у стоматології у дітей після травм. У разі коли дитина отримала травматизацію або пройшла хірургічну операцію ротової області, можуть бути призначені певні препарати для запобігання інфекційному розвитку.

Основні призначення антибіотиків по МНН: амоксилін, метронідазол, амоксицилін+метронідазол, кліндаміцин, доксициклін, азитроміцин, кларитмоміцин, ципрофлоксацин, ципрофлоксацин+тінідазол.

 «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я». Для убезпечення себе і пацієнта від небажаних наслідків при призначенні та прийомі антибіотиків – ретельно записуйте анамнез в анкеті-опитувальнику, визначайте чи пацієнт не приймає одночасно інші ліки, які не сумісні з антибіотиками, пропишіть усі рекомендації та ознайомте з ними під власноручний підпис пацієнта.

Кожне призначення антибіотикотерапії має бути письмово обґрунтовано у формі первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № __», затвердженій наказом № 110.

Нагадаємо про необхідні форми для стоматологів:

  • форма первинної облікової документації 043/о «Медична карта стоматологічного хворого» та інструкція щодо її заповнення затверджені наказом МОЗ від 14.04.2012 року № 110;
  • форма № 043-1/о «Медична карта ортодонтичного пацієнта», затверджена наказом МОЗ від 29.05.2013 № 435.

Законодавство визначає перелік обов’язкових згод, які пацієнт підписує у письмовому вигляді перед проведенням огляду, діагностики чи інших медичних процедур. Рекомендовані форми та згоди кожен лікувальний заклад розробляє та затверджує відповідно до статуту, колективного договору, посадових чи робочих інструкцій та інших внутрішніх документів.

Рекомендації для медиків ЦГЗ щодо використання антибіотиків 

  • Зверніть увагу на раціональне використання антибіотиків. Результати досліджень свідчать, що лише кожному п’ятому госпіталізованому пацієнту емпіричну антибіотикотерапію призначають після своєчасного бактеріологічного дослідження, яке допомагає збільшити ефективність лікування;
  • Пам’ятайте про шляхи введення антибактеріальних препаратів — пероральний, внутрішньовенний, внутрішньокістковий та в деяких випадках — інгаляційний;
  • Оцінюйте ефективність застосування препаратів кожні 48—72 години після початку антимікробної терапії. Водночас перші 12—24 години не є показовими та не дають змоги оцінити ефективність;
  • Призначайте антибіотики лише від бактеріальних інфекцій, адже проти вірусів вони безсилі.

Щоб запобігти та контролювати поширення стійкості до антибіотиків, медичні працівники можуть:

  • Запобігти інфекції, забезпечивши чистоту рук, інструментів та робочого місця.
  • Призначати та відпускати антибіотики лише тоді, коли вони необхідні.
  • Поширювати інформацію серед пацієнтів про те, як правильно приймати антибіотики, про стійкість до антибіотиків та про небезпеку їхнього неправильного використання.
  • Комунікувати зі своїми пацієнтами про профілактику інфекцій (наприклад, про вакцинацію, миття рук і етикет кашлю).

Отже, підсумовуючи вищесказане, призначення антибіотиків для лікування або профілактики певних станів у пацієнта має бути раціональним, ґрунтуватися на необхідності та зважати на усі можливі ризики, пов’язані з прийняттям антимікробних препаратів.

Теми:
Лікарські засоби та медичні вироби Керівнику стоматології Обіг лікарських засобів ... всі

Дайджест змін у медичному законодавстві за зиму

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді