Антиретровірусна терапія: протокол
5 червня 2019 року Міністерство охорони здоров’я Наказом №1292 затвердило новий клінічний протокол із застосування антиретровірусних препаратів в Україні для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції. Цей наказ офіційно затвердив рекомендації ВООЗ з лікування 2018 року та рекомендації з тестування 2016 року. Україна перша з усіх країн Східної Європи та Центральної Азії офіційно переходить на нові стандарти лікування ВІЛ.
Відтепер лікування інфекції стає не лише ефективнішим, зручнішим, але й економічно-доступнішим. За новим підходом, в якості основної схеми лікування використовується препарат з долутегравіром. З цією діючою речовиною був розроблений комбінований препарат, який виробляє 9 компаній. Завдяки цьому вартість однієї дози препарату стала дешевшою. Інноваційний комбінований препарат поєднує в собі декілька діючих речовин, а отже, пацієнт може приймати лише одну таблетку щоденно.
Цей протокол в законодавстві антиретровірусної терапіїї передбачає, що діагностування ВІЛ можливо лише 2-ма швидкими тестами різних виробників. Ця норма дозволить поставити людину на облік швидше, а отже, швидше розпочати лікування ВІЛ-інфекції та досягнути цілей Глобальної стратегії ЮНЕЙДС 90-90-90.
Окрім цього, даний протокол антиретровірусної терапії дозволяється до використання для доконтактної профілактики ВІЛ-інфекції. Препарати PrEP (pre-exposure prophylaxis), які рекомендується вживати групам ризику:
- людям, що перебувають у дискордантних парах (у випадку коли один партнер є ВІЛ-позитивним, а інший - ні);
- чоловікам, що практикують секс із чоловіками;
- людям, що вживають ін’єкційні наркотики;
- людям, що надають сексуальні послуги за винагороду.
Найбільша інновація цього протоколу – введення підходу громадського здоров’я для лікування та профілактики ВІЛ. Він передбачає, що медичні послуги з виявлення, профілактики та лікування ВІЛ надаватимуться комплексно. Підходи будуть спрощені і стандартизовані, а доступ українців до якісних медичних послуг поліпшиться. Основними елементами підходу громадського здоров'я при лікуванні ВІЛ є:
- використання спрощених формулярів лікарських засобів;
- широке застосування комбінацій з фіксованою дозою для лікування першого ряду у дорослих, підлітків та дітей;
- надання медичної допомоги та лікарських засобів пацієнтам в місці надання медичних послуг безкоштовно;
- децентралізація та інтеграція послуг, в т.ч. перерозподіл обов'язків та застосування спрощеного підходу до клінічного моніторингу.
Експертус Медзаклад допоможе:
⭐Скоротити час на пошук рішення
⭐Не проґавити жодної законодавчої зміни
⭐Перебудувати роботу під реформу галузі охорони здоров’я
⭐Швидко підготувати документ
⭐Знайти аргументи для перевіряльника
⭐Підвищити кваліфікацію на робочому місці
Принципи проведення антиретровірусної терапії (ВААРТ)
Основними принципами проведення ВААРТ є:
- лікування безперервне, довічне;
- одночасне призначення трьох препаратів;
- суворе дотримання часу прийому (як правило, двічі на добу);
- суворе дотримання дозування препарату;
- суворий лабораторний контроль за проведенням лікування раз на 3–6 місяців.
Побічні ефекти антиретровірусної терапії
Основні побічні ефекти ВААРТ можна розподілити на дві групи — короткотривалі та довготривалі — такі, що потребують медикаментозного корегування чи навіть відміни (заміни) препарату.
Короткотривалі ефекти, як правило, виникають у період адаптації до лікування у перші 2–3 тижні, минають самостійно, не потребують медикаментозного корегування та відміни терапії (нудота, діарея без втрати ваги, запаморочення, порушення сну, зміна смаку, головний біль). Хоча на різних стадіях лікування основні вимоги до терапії однакові (ефективність, безпека, зручність застосування), на кожному етапі лікування на перший план виходять різні властивості препаратів. Так, для пацієнтів на ранніх етапах перебігу захворювання важливіші зручність та безпека застосування, а на більш пізніх — ефективність, у тому числі проти резистентних форм вірусу (ВІЛ легко набуває стійкості до антиретровірусних препаратів).
Якби існував препарат, який поєднує усі вказані властивості, вдалося б досягти високої ефективності та прихильності до лікування в усіх без винятку пацієнтів. Однак різні класи препаратів мають свої переваги і недоліки. Наприклад, група ННІЗТ займає провідне місце у схемах лікування пацієнтів завдяки високій ефективності та сприятливому профілю безпеки при довгостроковому застосуванні. Але основними причинами, через які припиняють вживати ці препарати, є швидкий розвиток перехресної резистентності та побічні дії з боку ЦНС і печінки.
Для того, щоб досягти успіху в подоланні епідемії, важливо розробити і впровадити препарати з високим профілем генетичної стійкості до резистентності та з мінімальною кількістю несприятливих явищ у тривалій перспективі.
До довготривалих побічних ефектів антиреровірусної терапії належать:
- реакція гіперчутливості (висипання, лихоманка, набряк, затруднення дихання, тяжкі алергічні синдроми);
- гепатотоксичність (збільшення печінки, зміна біохімічних показників крові, жовтуха);
- панкреатит (біль у лівому підребер’ї з іррадіацією в спину);
- лактацидоз (нудота, пронос, біль у животі, міалгія, серцево-судинна недостатність);
- гіперглікемія (підвищення рівня цукру у крові);
- ліподистрофія, перерозподіл жирових відкладень (втрата жирової тканини на обличчі та стегнах, збільшення жирових відкладень на животі, у ділянці шиї);
- полінейропатія (неврологічні порушення);
- анемія, нейтропенія (зміни в загальному аналізі крові, зниження рівня гемоглобіну тощо).
