Перегляньте типове Положення про лікарсько-консультативну комісію та розробіть власний документ на його основі. Зверніть увагу на формулювання та структуру документа
Лікарсько-консультативна комісія (ЛКК) є третім рівнем експертизи тимчасової непрацездатності. У медзакладі її створюють наказом директора. Засідання ЛКК відбуваються за графіком роботи закладу.
Рішення ЛКК підлягають обов’язковій реєстрації у первинній медичній документації та у журналі запису висновків лікарсько-консультативної комісії (форма № 035/о, затверджена наказом МОЗ від 14.02.2012 № 110), завіряються підписами голови та членів ЛКК за підсумками кожного засідання. Висновок комісії видається за підписами голови та її членів і завіряється печаткою ЛКК.
ЛКК створюють при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності. У своїй діяльності ЛКК керується:
стандартами медичних технологій лікувально-діагностичного процесу;
протоколами надання медичної допомоги за спеціальностями;
наказом МОЗ «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки» від 01.06.2021 № 1066 (далі — Наказ № 1066);
Порядком організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджениим наказом МОЗ від 09.04.2008 № 189 (далі — Порядок № 189, Наказ № 189) діє у редакції Наказу № 1066;
Положенням про лікарсько-консультативну комісію та Порядком встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, що затверджені постановою КМУ від 21.11.2013 № 917 ;
наказом МОЗ «Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років»від 04.12.2001 № 482»;
Положенням про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 № 757;
іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
1) розглядати та приймати рішення у найбільш складних випадках діагностики, лікування, тактики ведення хворого, визначення стану непрацездатності, конфліктних ситуацій, які виникають на етапах надання медичної допомоги населенню, та випадках продовження листка непрацездатності на строк понад 30 днів
2) видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи у передбачених законодавством випадках;
2) направляти хворих на огляд та обстеження до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) для встановлення інвалідності;
3) надавати МСЕК документи пацієнтів, направлених на огляд та обстеження;
4) вживати заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб’єкта господарювання, які ПФУ виявив за результатом перевірки обґрунтованості МВТН (у разі звернення керівника суб’єкта господарювання);
5) перевіряти правильність проведених обстежень, встановленого діагнозу, призначеного лікування, обгрунтованість видачі та продовження листка непрацездатності;
6) надавати рекомендації із раціонального працевлаштування хворих;
7) направляти хворих за необхідності на консультацію, обстеження та лікування, встановлення зв’язку захворювання з умовами праці до спеціалізованих закладів охорони здоров’я та інших відомств;
8) забезпечувати розгляд питань щодо видачі та продовження МВТН відповідно до чинного законодавства:
на період надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я;
на час догляду за хворим членом сім’ї;
на час догляду за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги;
у разі видачі дублікатів листка непрацездатності.
У разі виявлення порушень ЛКК виносить на засідання питання щодо обґрунтованості формування відповідних МВТН. Далі комісія аналізує якість наданих медичних послуг у межах випадку тимчасової непрацездатності:
період, на який сформований медичний висновок/-ки;
обґрунтування потреби формування нового медичного висновку за продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування;
своєчасність направлення пацієнта до стаціонару за наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання;
правильність відбору під час направлення пацієнтів до санаторно-курортних закладів, реабілітаційних центрів і відділень санаторно-курортних і спеціалізованих ЗОЗ;
якість надання медичної допомоги;
якість ефективності спостереження, оздоровлення пацієнтів, які часто та тривало хворіють;
унесення відміток про те, що пацієнт порушував режим лікування до МВТН;
роботу лікуючого лікаря з вивчення і профілактики захворюваності та інвалідності;
9) надавати висновки та рекомендації про необхідність:
тимчасового або постійного переведення на роботу з полегшеними умовами праці (за згодою хворого) за станом здоров’я чи з усуненням протипоказаних виробничих чинників, визначає характер рекомендованої роботи з урахуванням кваліфікації хворого;
тимчасового переведення на іншу роботу при карантині та бактеріоносійстві (на підставі висновків санітарноепідеміологічної служби);
10) розв’язувати питання щодо видачі застрахованим особам довідки (форма № 070/о) для отримання путівки на санаторно-курортне лікування;
11) надавати керівнику за результатами заходів, вжитих у зв’язку з виявленими порушеннями:
аналіз якості експертизи тимчасової втрати працездатності;
пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям;
пропозиції про накладання дисциплінарних стягнень і передачу справ у слідчі органи;
12) брати участь у встановленому порядку в засіданнях МСЕК (розд. III Порядку № 189).
ЛКК створюють за наказом керівника ЗОЗ. У наказі слід визначити:
склад комісії (голова та члени);
розподіл функціональних обов’язків;
графік і план роботи комісії (з урахуванням графіка роботи закладу та обсягу поставлених завдань);
форму контролю та звіту щодо діяльності комісії.
Кваліфікаційні вимоги щодо голови ЛКК та її членів законодавство не визначає.
