Як правильно діагностувати та лікувати дистальний прикус? На які нормативні документи спиратися? З'ясуйте це у статті
Дистальна оклюзія (дистальний прикус) — це аномалія зубощелепної системи в сагітальній площині, що призводить до дистального зміщення нижнього зубного ряду стосовно верхнього. При цьому мезіальний горбик верхнього першого постійного моляра розташовується попереду поперечної фісури нижнього однойменного зуба.
Національна сертифікація з управління стоматологією — 2025
Дистальна оклюзія може мати дентоальвеолярні та скелетні форми:
- при дентоальвеолярних формах зміни проявляються на рівні зубних рядів та альвеолярних відростків;
- при скелетних (гнатичних) формах зміни обумовлені порушенням розмірів та положення однією чи обох щелеп відносно передньої основи черепа.
Зверніть увагу! Зубощелепні аномалії можуть провокувати не лише розвиток стійких змін обличчя, але й виникнення загальних соматичних розладів організму.
Окрім того, залежно від типу росту щелеп, виділяють декілька типів їх ротації: горизонтальний, вертикальний чи нейтральний.
Дистальний прикус: нормативна база
Допомогу пацієнтам з дистальною оклюзією надають відповідно до положень нормативних документів:
Діагностика дистальної оклюзії
Етапи діагностики дистальної оклюзії викладені в таблиці нижче.
Етап діагностики | Напрямок діагностики | Інформація |
Збір скарг та анамнезу | Основну скаргу та причину звернення слід записати так, як її озвучує сам пацієнт, батьки чи опікуни. При зборі анамнезу важливо зупинитись на виясненні медичної та стоматологічної історії пацієнта. В разі, якщо лікування буде розпочате не відразу, необхідно повторно зібрати анамнез. Батьки/опікуни та сам пацієнт повинні знати, що, вразі будь-які зміни історії здоров’я, про це необхідно буде поінформувати лікаря |
Фізикальне обстеження | Діагностика типових порушень постави | Виявляють переднє положення голови, значний шийний лордоз (можливе виявлення поперекового лордозу). Виявляють гіпертонус лопаткового м’яза та під’язикової групи м’язів. Характерний гіпотонус потиличних м’язів та адаптація постури |
Позаротова оцінка обличчя | Оцінюють форму, пропорційність, симетрію, гармонію м’яких тканин, стан навколоротових та жувальних м’язів |
Внутрішньоротовий огляд | Оцінюють стан твердих та м’яких структур ротової порожнини, зубів, зубних рядів, прикусу в сагітальній, фронтальній та трансверзальній площинах. Оцінюють стан скронево-нижньощелепного суглобу, мімічних та жувальних м’язів, виявляють можливі парафункції ротової порожнини |
Антропометричні вимірювання | Виконують вимірювання діагностичних гіпсових чи цифрових аналогів моделей зубів. Метод дозволяє: - оцінити міжщелепне співвідношення;
- визначити вимоги довжини, ширини, симетрії зубних дуг
|
Фотометричне обстеження | Визначають зміни профілю чи пропорцій. Можливо використання цифрових та відеозображень |
Рентгенологічне дослідження/КТ/МРТ | Ортопантомограма (ОПТГ), конусно-променева комп’ютерна томографія (КПКТ), внутрішньоротова рентгенографія, цефалометрія | Дозволяють оцінити: - умови та статус розвитку зубів та опорних структур;
- наявність зубощелепних аномалій чи патології
|
Додаткове обстеження | Додаткове обстеження скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) призначають пацієнтам з м’язово-суглобовими проблемами. За потреби призначають проведення: - електроміографії – якщо є необхідність додаткового обстеження функції жувальних м’язів;
- аксіографії та виконання оклюзіограми – при виявленні м’язово-оклюзійних проблем з боку СНЩС;
- діагностику порушень функції дихання – за наявності порушень дихання на різних рівнях верхніх дихальних шляхів, положення язика, зупинок дихання уві сні та ін.
|
За потреби та залежно від результатів проведеного обстеження пацієнту призначають консультацію додаткових спеціалістів:
- гнатолога;
- отоларинголога;
- кінезіолога (реабілітолога, ортопеда-травматолога);
- логопеда;
- сомнолога.
Діагностика дистальної оклюзії дає змогу розробити індивідуальний план лікування де врахувати усі особливості ситуації конкретного пацієнта, його побажання та потреби.
Ліцензійні порушення в стоматології: приклади судових справ
Як виправити дистальний прикус: лікування
Допомогу пацієнти з дистальним прикусом отримують в закладах охорони здоров’я, які надають спеціалізовану стоматологічну допомогу. До міждисциплінарної команди для надання допомоги пацієнтам з дистанційною оклюзією долучають фахівців з оториноларингології, сомнології, вертебрології, логопедії та інших фахівців з відповідною кваліфікацією та досвідом лікування даної патології.
Зверніть увагу! Лікування дистальної оклюзії потребує заповнення інформованої добровільної згоди.
Ортодонтичне лікування передбачає наступну етапність:
- підготовчі заходи;
- активне ортодонтичне лікування – має на меті забезпечити оптимальний розвиток нижньої щелепи;
- ретенція результатів лікування.
Тож як виправити дистальний прикус? Ключові моменти лікування дистальної оклюзії викладені в таблиці нижче.
Дистальний прикус до і після лікування
Етап лікування | Лікувальні заходи |
Етап підготовки до ортодонтичного лікування | - Перед початком лікування важливо усунути етіопатологічні фактори дистальної оклюзії;
- провести психотерапевтичне консультування, щоб оцінити мотивацію пацієнта до ортодонтичного лікування, фізичний та розумовий розвиток;
- провести санацію ротової порожнини та навчити цієї процедури пацієнта.
Якщо буде потреба, пацієнту призначать корекцію функціональних порушень, навчать вправ лікувальної гімнастики. |
Етап активного ортодонтичного лікування | Метод лікування залежить від типу росту лицьового відділу черепа: - при горизонтальному типі розвитку нижньої щелепи слід прагнути усунути звуження верхньої щелепи, яка заважає розвитку та зміщенню нижньої щелепи до переду, забезпечити контроль вертикального перекриття у фронтальній ділянці щелеп, екструзію молярів верхньої щелепи; важливо досягти контролю ротації оклюзійних площин за годинниковою стрілкою;
- при вертикальному типі росту лицьового відділу черепа слід досягти інтрузії бокових ділянок та контролю ротації оклюзійної площини проти годинникової стрілки, що дасть змогу усунути звуження верхньої щелепи.
На різних етапах лікування обов’язково оцінюють його ефективність та, за потреби, вносять корективи. Завершити активне ортодонтичне лікування можна лише після оцінки його результатів виконавши повторне рентгенологічне дослідження та перевіривши функціональну оклюзію |
Ретенція результатів лікування | До завершення росту та розвитку лицевого комплексу налагоджують спостереження за пацієнтом з ретенційним апаратом. Необхідний індивідуальний контроль за прорізуванням в зубні дуги третіх молярів, їх видалення в разі виникнення потреби. Особливо ретельно слід контролювати змикання губ та язика, а також роботу жувальних м’язів. План ретенції розробляють після аналізу початкового стану пацієнта, визначення цілей лікування, оцінки отриманих результатів та факторів, які впливають на остаточний результат лікування |
Зверніть увагу! При складних скелетних формах патології дистальної оклюзії, яка пов’язана з недорозвитком нижньої щелепи, виникає потреба розглянути необхідність проведення ортогнатичного хірургічного лікування.
Варто не забувати, що завершення ортодонтичного лікування ще не гарантує стабільного результату. У випадках, коли відбуваються якісь зміни після проведеного лікування, що обумовлені ростом та розвитком дитини чи геронтологічними змінами, якщо пацієнт порушує план ретенції, якщо виникла супутня патологія тканин пародонту чи пацієнт отримав травму, може виникнути потреба в подальшому лікуванні.
| як виправити дистальний прикус |
