Одним з пріоритетів політики України визначено охорону здоров’я, а здоров’я населення визнано чинником національної безпеки. У всьому світі недостатня кваліфікація лікарів обертається втраченим життям та здоров’ям, не говорячи про додаткові фінансові витрати системи охорони здоров’я. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про подальше удосконалення атестації лікарів» від 19.12.1997 № 359 лікарі зобов’язані проходити курси підвищення кваліфікації один раз на п’ять років, але через брак фінансування ця вимога часто ігнорується. Проходження курсів часто носить формальний характер і приносить лікарям мінімум нових знань та умінь. Водночас світовою тенденцією в післядипломній освіті медичних спеціалістів є побудова системи безперервного професійного розвитку.
Читайте: "Вимоги до зберігання простерилізованих медичних виробів"
Сама по собі ідея не є новою: крім формального навчання лікарі зазвичай (хоча і з різним ступенем активності) беруть участь в науковопрактичних заходах, читають спеціалізовані журнали і монографії. Безперервний професійний розвиток — це надання сучасних медичних послуг, а саме медичної наукової інформації високої якості шляхом створення для всіх клініцистів можливостей для постійного навчання, підтримки і підвищення своєї професійної компетенції.
Мислячий лікар постійно займається самовдосконаленням. Але через свою зайнятість медики читають не всі матеріали, що публікуються, і тому пропускають частину важливої інформації. Ці прогалини зазвичай не означають відсутність інтересу до спеціальності, а свідчать про недостатню поінформованість фахівця. Одна з її причин — це невміння працювати з літературою, бібліографічними джерелами, мережею інтернет, що істотно знижує якість роботи медиків.
Читайте: "3 випадки, коли можна розголошувати інформацію про пацієнта"
Інформаційні технології в самоосвіті медиків
Сучасні інформаційні технології дають змогу зробити процес здобуття медичної наукової інформації систематичним та ефективним. Завдяки інтернеттехнологіям навчальний процес перестав бути прив’язаним до певного місця і часу. Для наближення системи охорони здоров’я до рівня найбільш розвинутих країн, крім великих інвестицій в оснащення, зміни організаційної структури галузі, необхідне забезпечення якісно нового професійного рівня медичного персоналу.
З огляду на припинення роботи органів медичної інформації, що раніше відповідали за роботу з регіонами, постає важливе завдання — створення регіональної підсистеми медичної інформації. Функції регіональної підсистеми медичної інформації в Дніпропетровській області взяла на себе Дніпропетровська обласна науковомедична бібліотека. Вона стала посередником між медичною інформацією та її споживачами (лікарями), виступаючи в ролі бібліотекиінтегратора, об’єднуючи комплекс інформаційних ресурсів і традиційних послуг для задоволення потреб медичних працівників області.
Читайте: "Направлення на лікування за кордон: функції медзакладу"
Не можна оминути увагою запитання, яке нерідко доводиться чути не тільки від практикуючих лікарів, а й від деяких організаторів охорони здоров’я: навіщо взагалі потрібні спеціальні (наукові) бібліотеки в той час, коли існує інтернет, знайти в якому можна все, що завгодно?
Читайте: "Сучасні медичні бібліотеки: повний перелік та послуги для кожного медпрацівника"
Дійсно, інтернет дає змогу ознайомитися з безмежним колом джерел, — у цьому і є відповідь на запитання. Здавалося б, з появою інтернету лавиноподібно зросла кількість джерел медичної інформації. Вводячи в пошуковому рядку будьякий медичний термін, лікар отримує десятки тисяч посилань на різні вебсайти. Однак було б неправильним стверджувати, що це полегшує пошук актуальних і достовірних відомостей, швидше, навпаки — відстежувати нову потрібну інформацію медичним працівникам самотужки не під силу. Тому у медиків часто виникають проблеми з пошуком фахової інформації, зокрема такі:
- величезний потік документів, який фізично не можливо опрацювати;
- відсутність навичок самостійного пошуку інформації;
- відсутність чи обмеження доступу до інтернету на робочому місці;
- висока вартість спеціальних видань (книг, журналів, атласів, довідкової літератури);
- відсутність вільного доступу до повних текстів першоджерел в інтернеті.
Читайте: "Обшук в медзакладі: поведінка керівника та персоналу"
Роль бібліотеки у забезпеченні медиків фаховою інформацією
Медичні працівники могли б поповнювати свої знання інформацією з наукових журналів і нових клінічних керівництв. Однак часто ці інформаційні ресурси відсутні в закладах охорони здоров’я, де працюють лікарі. Крім того, медики мають специфічні інформаційні потреби, головною особливістю яких є брак часу на пошук та вивчення величезних масивів інформації. Тому бібліотека повинна максимально наблизити інформаційні ресурси до медичних працівників і забезпечила умови для підтримки правильних лікарських рішень та безперервної освіти медиків безпосередньо на робочому місці.
Наступним етапом спільної діяльності закладів охорони здоров’я – запуск безкоштовного сервісу, у рамках якого для користувачів готують невеликі за обсягом, але досить місткі за змістом матеріали. Аналізуючи інформаційні потреби медичної спільноти очевидно, що всі без винятку спеціалісти у своїй роботі використовують різні джерела інформації. Однак практикуючі лікарі найбільше значення надають:
- вивченню нормативно-правових актів;
- використанню у своїй роботі внутрішніх наказів закладів, в яких працюють;
- матеріалам про нові методи лікування та лікарські препарати;
- навчальним посібникам і методичним листам, що дають конкретні рекомендації з діагностики, лікування та профілактики;
- професійним журналам, які є постійним джерелом нової науково обгрунтованої інформації.
Читайте: "Примусові заходи з надання психіатричної допомоги: права пацієнта"
Щодо тем, які найбільше цікавлять лікарів, можна назвати такі:
- допомога практикуючому лікарю;
- профілактика захворювань та клінічні рекомендації;
- обмін досвідом;
- організація медичної допомоги;
- лекції та огляди літератури;
- міжнародний досвід.
Періодичні видання в практичній медицині стають пріоритетними джерелами інформації, оскільки у процесі підготовки до публікації книг з окремих медичних спеціальностей дані застарівають, і за час підготовки цих видань (проходить зазвичай декілька років) інформація втрачає свою актуальність.
Читайте: "Реимбурсация в Украине"
Складові системи інформаційного забезпечення лікарів
Зважаючи на інформаційні потреби медиків, потрібно виокремити кілька обов’язкових складових системи інформаційного забезпечення лікарів:
- наявність пакету нормативнорегламентуючих документів на робочому місці (Міністерства охорони здоров’я України, регіонального управління охороною здоров’я області);
- оповіщення про нову інформацію;
- забезпечення доступу до нових наукових видань, клінічних керівництв і професійних періодичних видань;
- доступ до змісту періодичних видань, передплачених бібліотекою;
- надання повних текстів шляхом електронної доставки документів;
- доступ до гарячої лінії консультування;
- індивідуальне та групове тематичне обслуговування користувачів.
