Паліативна допомога: порядок надання та організація

Чим керуватися: колдоговором чи Умовами оплати праці?

Паліативна медицина належить до послуг закладів охорони здоров’я, які мають державний сертифікат та ліцензію МОЗ на провадження господарської діяльності

• з медичної практики;

• з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Цей тип медичної допомоги спрямований на покращення якості життя паліативного пацієнта та підтримку членів його родини через запобігання та полегшення страждань термінально хворої людини. Мета паліативної допомоги — забезпечення максимально можливої якості життя паліативному пацієнту і членам його родини через вирішення фізичних, психологічних та духовних проблем.

До сфери паліативного лікування належить:

• попередження та лікування хронічного больового синдрому;

• симптоматична терапія, догляд, психологічна і духовна підтримка пацієнта та його родини.

Паліативна хоспісна допомога надається невиліковно хворому пацієнту, починаючи з моменту, коли встановлений діагноз щодо прогресуючого невиліковного захворювання.

До такої допомоги входить:

• надання адекватного ефективного знеболення

• медикаментозна терапія

• медико-психологічна реабілітація

• хірургічні та інші методи лікування

• догляд за хворим.

✅✅✅ Паліативна допомога: три зміни з нового наказу МОЗ

Порядок надання паліативної допомоги

Наказом Міністерства охорони здоров’я «Про організацію паліативної допомоги в Україні» № 41 від 21.01.2013 затверджено порядок надання паліативної допомоги. Відповідно до нього паліативна допомога в Україні повинна бути високоякісною та доступною. Стан пацієнта потрібно контролювати із застосуванням необхідних високоспеціалізованих діагностичних і лікувальних методів при зміні статусу хворого.

УВАГА! Наказ МОЗ від 04.06.2020 № 1308 скасував наказ «Про організацію паліативної допомоги в Україні» від 21.01.2013 № 41. Тепер діє новий Порядок надання паліативної допомоги.

Паліативну та хоспісну допомогу надають безоплатно у стаціонарних умовах, амбулаторіях чи вдома за направленням медичного працівника закладу охорони здоров'я. Форма надання допомоги визначається станом пацієнта та його родини.

Щоб мати змогу постійно адекватно контролювати нестерпний біль, при паліативному лікуванні лікар може призначити невиліковно хворому опіоїдні анальгетики та інші препарати, що містять наркотичні та психотропні речовини, відповідно до вимог чинного законодавства.

Статус паліативного пацієнта призначає лікуючий лікар в момент встановлення діагнозу невиліковного прогресуючого захворювання з прогнозованою тривалістю життя.

Читайте: "Профілактика післяопераційних інфекцій"

Госпіталізація паліативного пацієнта

Загальну паліативну допомогу можна надавати вдома та в закладах охорони здоров’я первинної медичної допомоги.

Якщо пацієнт або його опікуни хочуть госпіталізувати хворого, то лікуючий лікар приймає рішення про госпіталізацію після підписання пацієнтом чи законними представниками інформованої добровільної згоди. Основою для такого рішення є визначений статус невиліковно хворого та неможливість надати паліативну допомогу вдома.

Для виписки пацієнта із закладу охорони здоров'я можливі наступні причини:

• показання для надання спеціалізованої медичної допомоги в іншому закладі охорони здоров'я;

• надання паліативної допомоги вдома;

• власне бажання пацієнта або його законних представників.

Читайте: "Внутрішньолікарняні інфекції: види, причини поширення, ізоляція інфікованих"

Спеціалізована паліативна допомога

Спеціалізована паліативна допомога – це комплексна мультидисциплінарна медико-соціальна та психологічна допомога, яка надається невиліковному хворому зі складними потребами, які неможливо вирішити на первинному рівні надання медичної допомоги адекватно у закладах охорони здоров’я особливого типу (відділення хоспісної медицини), у відділеннях та палатах паліативної допомоги стаціонарних лікувально-профілактичних закладів.

Таке лікування проводить команда зі спеціально підготовлених до надання паліативної допомоги лікарів та молодших медичних працівників, а також фахівці спеціалізованих багатодисциплінарних мобільних бригад з надання допомоги паліативним пацієнтам, до яких залучаються медичні психологи, соціальні працівники, спеціалісти з надання духовної підтримки та інші фахівці за потребою. Також до лікування долучають волонтерів, найближчих родичів або законних представників пацієнта.

Спеціалізовану паліативну допомогу надають удома або ж у закладі охорони здоров'я вторинного та третинного рівня надання медичної допомоги. Для паліативного лікування пацієнтів, хворих на туберкульоз та на ВІЛ/СНІД, створюються відповідні спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади.

Читайте: "Стандарти контролю та забезпечення дихання пацієнта"

Надання паліативної допомоги в Україні

Відповідно до дослідження ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги» на початку 2017 року в Україні функціонувало сім хоспісів, два центри надання допомоги паліативним пацієнтам та більше 60 спеціалізованих відділень паліативної допомоги. Сукупна кількість ліжок для обслуговування термінально хворих становить близько 1 500.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) встановила стандарт, відповідно до якого необхідний мінімум — 100 ліжок для паліативних хворих на 1 млн. населення, тобто 4 000 стаціонарних ліжок для України.

Якщо керуватися нормами Порядку надання паліативної допомоги в Україні, то ліжковий фонд для усіх закладів охорони здоров’я, які працюють з невиліковно хворими, та адміністративно-територіальних одиниць, що обслуговуються цими закладами, визначається відповідно до потреб населення в паліативній допомозі, медико-соціальних, демографічних, географічних та інших особливостей регіону.

Читайте: "Протичумний костюм: одягання, знімання, дезінфекція"

Станом на кінець першого півріччя 2017 року найбільше ліжок для паліативних пацієнтів у Харківській (130) та Київській (113) областях. Найбільша кількість стаціонарних відділень у Миколаївській області: 8 відділень з загальною кількістю ліжок – 44. У чотирьох областях України досі відсутні хоспіси та відділення паліативної допомоги: Кіровоградська, Одеська, Хмельницька та Чернівецька. Тому з погляду на статистичні дані, нині медична галузь має гостру потребу в сприянні розвитку паліативної допомоги.

Законодавство щодо паліативної допомоги в Україні

У правовому регулюванні надання паліативної допомоги в Україні з 2011 року спостерігається активізація нормотворчого процесу для формування та закріплення відповідного напряму державної політики у сфері охорони здоров’я. Однак події в Україні 2014-2016 років, на жаль, не лише сповільнили ці процеси, а й додали актуальності питанням паліативної допомоги та медичної реабілітації внаслідок військових дій на сході України, необхідності чіткого визначення: хто такий «паліативний пацієнт», у чому відмінність від поняття «інвалідність» та чим заходи паліативної допомоги та догляду відрізняються від заходів медичної реабілітації як окремого виду медичної допомоги.

З 2014 року Кабінет Міністрів України припинив розробляти нові державні цільові програми та вносити зміни до чинних держаних цільових програм, якщо такі зміни потребують додаткового бюджетного фінансування (відповідно до постанови КМУ «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710).

Як наслідок, втратили чинність програми, які хоча б за окремими нозологічними напрямками, такими як онкозахворювання, СНІД і туберкульоз, передбачали заходи з надання паліативної допомоги. Діє лише Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки, затверджена Законом України від 20.10.2014 № 1708-VII. Нові програми не розроблено та не затверджено.

Читайте: "Національний перелік основних лікарських засобів: зміни, основні аспекти"

2016 року МОЗ за участю громадських організацій та професіоналів у сфері паліативної допомоги розробило проект розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні на період до 2027 року». Текст цього розпорядження, а також самої Стратегії та Плану заходів щодо її реалізації розмістили на сайті МОЗ для громадського обговорення. Стратегія комплексно враховує питання розвитку паліативної допомоги, які потрібно вивчати та розвивати. Однак коли цей документ набере чинності, наразі невідомо.

Крім того, експерти з питань паліативної допомоги разом із робочими групами МОЗ розробляють проект нової редакції Порядку № 41 та Переліку № 41. Нова редакція відповідатиме європейським стандартам надання паліативної допомоги, рекомендованим Європейською асоціацією паліативної допомоги у Білій книзі стандартів та норм паліативної допомоги у Європі, рекомендаціям Глобального атласу паліативної допомоги в кінці життя від 2014 року та резолюціям Всесвітньої організації охорони здоров’я з питань паліативної допомоги. Також у нових документах мають бути:

• основні принципи надання паліативної допомоги та їх опис;

• розділ щодо організації надання паліативної допомоги дітям;

• організаційні типи закладів та структурних підрозділів, у яких надають паліативну допомогу;

• перелік станів та діагнозів, за яких надають паліативну допомогу дорослим та дітям;

• положення щодо залучення волонтерів та лікарняних капеланів (капеланів у галузі охорони здоров’я);

• форми індивідуального плану спостереження за паліативним пацієнтом.

Нині у робочих групах МОЗ розробляють нові галузеві стандарти у сфері паліативної допомоги: протоколи, стандарти, табелі матеріально-технічного оснащення. Тому можливо вже найближчим часом нормативно-правову базу у сфері паліативної допомоги суттєво оновлять, а її підходи наблизяться до міжнародних стандартів.

Читайте: "Санепідрежим у медичному закладі: прибирання, гігієна праці, вимоги до приміщень"

Проблеми паліативної медицини на рівні права

У той час, як програмні документи у сфері паліативної допомоги досі не ухвалили, чинні редакції концептуальних документів, які свого часу були прогресивними та необхідними, вже також потребують змін через те, що гальмують розвиток паліативної допомоги. Нормативно-правове регулювання у цій сфері «наздоганяє» практику із значним запізненням, а тому не створює середовища для вільного розвитку паліативної допомоги, її удосконалення та, перш за все, доступності для пацієнтів.

Базові положення щодо паліативної допомоги закріплено статтею 354 Основ законодавства про охорону здоров’я. Аналіз цієї статті з урахуванням її застосування на практиці, положень Білої книги стандартів та норм паліативної допомоги у Європі та міжнародного досвіду свідчить про необхідність розробити нову редакцію цієї статті. Вона має закласти підгрунтя для розвитку паліативної допомоги, доступної для пацієнтів, та враховувати соціальні послуги, духовні та психологічні компоненти. При цьому нова редакція статті 354 не має детально встановлювати процедури чи порядки, щоб можна було за необхідності оперативно внести до неї зміни. Це сприятиме розвитку системи паліативної допомоги.

Додатки

Скачайте бланк інформованої згоди на госпіталізацію паліативного пацієнта

Чинники, які впливають на переносимість болю паліативного хворого
(Відповідно до Адаптованої клінічної настанови «Контроль болю», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.04.2012 № 311)