Лікарсько-контрольна комісія: функції та організація роботи

Лікарсько-контрольна комісія — складова внутрішнього контролю якості медичної допомоги. Її створюють на базі міських, районних та міжрайонних лікувально-діагностичних установ з метою всебічного та кваліфікованого аналізу обставин настання смерті, оцінки дефектів у роботі медпрацівників у контексті їх допомоги пацієнтам, що померли у медзакладі.

Читайте: "Чергування медпрацівників: основні правила складання графіка"

Патологоанатомічний розтин тіл померлих дає відповіді на запитання про:

• правильність діагнозу;

• патофізіологічні особливості перебігу захворювання;

• ефективність терапії;

• супутні захворювання, які ускладнили перебіг основного, але їх, ймовірно, не було враховано під час діагностики та призначення терапії;

• ознаки патоморфозу, що змінив класичний перебіг захворювання, а відповідно — і його клінічні прояви.

Результати патологоанатомічного розтину дають змогу розробити навчальну базу для  лікарів, щоб запобігти подальшим помилкам.

Аутопсія завершує складання Акту патологоанатомічного розтину трупа. Цей документ складає безпосередньо лікар-патологоанатом, що проводив аутопсію. За наявності розбіжностей між встановленим таким чином та клінічним діагнозами він повідомляє про це керівнику бюро (відділу) та головному лікарю медзакладу, на підставі чого скликають лікувально-контрольну комісію.

Читайте: "Робота з лікарськими засобами: зразок наказу"

Є об’єктивні та суб’єктивні причини помилкового діагнозу. Об’єктивні зумовлені тим, що:

• хворий перебував у медичному закладі менше 24 годин;

• хворого було важко (або неможливо) обстежити через тяжкий стан;

• захворювання розвивалось нетипово;

• захворювання недостатньо вивчене;

• хворого недостатньо обстежили;

• не врахували анамнестичні дані;

• недооцінили клінічні дані та дані додаткових методів дослідження;

• недооцінили чи переоцінили діагнози консультантів.

Суб’єктивні причини помилкової діагностики зумовлені рівнем кваліфікації та підготовки лікаря.

Якщо пацієнт помер у закладі до постановки діагнозу, головний лікар зобов’язаний сповістити про це правоохоронні органи, які у ході розслідування залучають лікаря — судово-медичного експерта. Цей лікар встановлює причину та механізм смерті на підставі постанови особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, або ж за ухвалою суду.

Читайте: "Журнал учета наркотических средств и психотропных веществ: бланки"

Лікарсько-контрольну комісію призначають, якщо є розбіжність між клінічним та патологоанатомічним діагнозами з основного захворювання. Така розбіжність можлива, якщо медичні працівники припустилися помилок, як-от:

• неправильно визначили нозологічну форму, некоректно вказали локалізацію патології, яку межах організму, так і в межах системи органів, або ж не врахували локалізований процес при постановці діагнозу;

• некоректно встановили етіологію захворювання;

• замінили у заключному діагнозі основне захворювання симптомом чи синдромом;

• розпізнали лише одне з двох захворювань, що співіснують;

• порушили порядок розстановки рубрик у клінічному діагнозі, що зумовило складання неправильного шифру основного захворювання згідно з МКХ-10).

Не вважають розбіжністю такі випадки:

• не розпізнали фонову нозологію;

• здійснили гіпердіагностику конкуруючих, фонових, поєднаних захворювань та ускладнень, за умови невчинення шкоди пацієнту заходами, проведеними через гіпердіагностику;

• некоректно розпізнали локалізацію процесу в межах одного органу у неспеціалізованих відділеннях.

Читайте: "Стандарты сестринского медицинского ухода: критерии контроля"

Склад лікарсько-контрольної комісії

До постійних членів цієї комісії входять головні медичні спеціалісти, а також завідувачі відділення патанатомічного бюро чи патанатомічного відділення. Секретарем часто призначають ординатора-клініциста. Голова комісії зазвичай — заступник головного лікаря з медичної частини. У кожному конкретному випадку, залежно від причини смерті, за участю лікаря, що здійснював аутопсію головний лікар ЛПЗ встановлює остаточний склад комісії.

Забороняється включати до комісії лікарів, які брали участь у лікуванні пацієнта.

Робота лікарсько​-контрольної комісії

Робота комісії полягає у виявленні дефектів у діагностичному та лікувальному напрямах роботи ЛПЗ. Відповідальність за організацію її роботи несе головний лікар медзакладу. Голова лікарсько-контрольної комісії мусить переглянути усю меддокументацію, яка стосується конкретного смертельного випадку та є у медзакладі. Якщо потрібно, голова повинен ознайомитися і з виписками з інших стаціонарів та призначити рецензента — лікар закладу, що має найвищу кваліфікацію.

У 15-денний термін з моменту настання смертельного випадку має призначатися засідання. Регулярні засідання комісії проводять раз на місяць.

Читайте: "План атестації та підвищення кваліфікації медсестер: зразок оформлення"

Засідання лікарсько​-контрольної комісії

Засідання включають стислі доповіді лікаря-куратора, лікаря, що здійснював аутопсію та рецензента, який робить висновок щодо наявності дефектів у наданні померлому медичної допомоги.

Лікар-куратор має аргументувати чому саме він виставив той чи інший діагноз, чому призначив саме таке обстеження і схему терапії. Також до своєї доповіді він має включити розповідь про перебіг захворювання у конкретного пацієнта, час виникнення ускладнень та дії, вчинені лікарем у такій ситуації.

Лікар, що розтинав труп,  у свою доповідь включає відомості стосовно посмертного діагнозу та його порівняння з клінічним. Також лікар-патологоанатом доповідає про дефекти у наданні допомоги пацієнту та аналізує їх можливі причини.

У випадку, коли розтин проводив судово-медичний експерт, то саме він доповідає на лікарсько-контрольній комісії про розбіжності у діагнозах – клінічному та судово-медичному.

У свою доповідь рецензент включає зроблений на основі меддокументації висновок про своєчасність госпіталізації, достатність обстеження, коректність лікування на різних етапах, а також подає комісії цей висновок у письмовому варіанті. Також він має встановити, чому медпрацівники допустили помилки у веденні пацієнта, та пропонує варіанти, як цьому запобігти надалі. У разі невідповідності версій лікаря-куратора та патологоанатома саме рецензент аргументує одну із цих версій або має запропонувати свою, базуючись на даних професійної літератури. Також на рецензента покладено функцію аналізу залежності помилки лікаря-куратора від організації роботи закладу у діагностичному та терапевтичному напрямках.

Лікарсько-контрольна комісія з’ясовує обставини виникнення патології, особливості її перебігу, механізм вмирання, а  також оцінка якості надання медичної допомоги та розробка заходів з недопущення дефектів у професійній діяльності медпрацівників та медзакладу  надалі.

Читайте: "Як кваліфікаційна категорія медичних працівників визначає розмір посадового окладу?"

Результати роботи лікарсько-контрольної комісії

На догоспітальному етапі комісія оцінює роботу амбулаторно-поліклінічної ланки з:

• активного виявлення хворих;

• диспансерного ведення пацієнтів;

• діагностичної роботи;

• лікувальної роботи;

• своєчасного направлення до стаціонару

На госпітальному етапі комісія оцінює роботу стаціонару:

• обсяг та своєчасність проведення заходів з діагностики;

• своєчасність виставлення заключного діагнозу;

• коректність терапії та заходів з курації хворого.

Лікарсько-контрольна комісія оцінює відповідність ведення меддокументації на кожному етапі стаціонарного лікування. Ця оцінка грунтується на аналізі професійної грамотності записів лікарів, відображенні скаргпацієнтів, даних анамнезу, результатів обстеження, наявності записів обходів завідувача відділення, інших працівників ЛПЗ, наявність епікризів, стану ведення карт та листків, що включені до історії хвороби.

Робота комісії завершується складанням акту за підписом усіх членів комісії.

Читайте: "Підвищення посадових окладів медичних працівників: кого торкнулися позитивні зміни?"

Якщо лікарсько-контрольна комісія виявила дефекти у курації пацієнта, в акті вказують:

• суть та характер дефектів;

• де допущено недоліки;

• імена лікарів, які допустили дефект;

• якою мірою дефекти курації стали причиною смерть пацієнта;

• план заходів з усунення та запобігання виявленим недолікам у роботі закладу стосовно діагностичного та терапевтичного її напрямів.

Якщо виявлені дефекти діагностики та лікування допустили медпрацівники інших ЛПЗ, голова лікувально-контрольної комісії мусить направити адресу керівника того медзакладу виписку з акта. Якщо версії членів комісії не збігаються, комісія повторно розглядає смертельний наслідок за участю головних спеціалістів обласного, міського відділів охорони здоров’я.