Алергопроби на анестетики в стоматології: досвід лікаря-практика

Автор
лікар-стоматолог
Як правильно проводити алергопроби на стоматологічні анестетики? Який метод обрати і як коректно задокоментувати процедуру? Читайте про це в статті

Що таке алергопроби в стоматології

Алергопроби — це діагностичний метод, який використовують для оцінки реакції організму на певний препарат, зокрема стоматологічні анестетики. Їх проводять не у стоматологічній клініці, а в спеціальній лабораторії та алергоцентрах у випадках, коли у пацієнта є в анамнезі:

  • алергічні реакції на місцеві анестетики або будь-які інші медикаменти;
  • підвищена чутливість до компонентів, що входять до складу анестетика (наприклад, консерванти, вазоконстриктори);
  • полівалентна алергія або наявність супутніх алергічних захворювань (бронхіальна астма, атопічний дерматит тощо).

Національна сертифікація з управління стоматологією — 2025

Алергопроби в стоматології: обов’язкові чи ні?

У більшості випадків алергопроби на анестетики не є обов’язковими. Вони проводяться лише за показаннями, тобто при:

Коли стоматологічні алергопроби можна не робити

  • Якщо пацієнт раніше вже отримував цей анестетик без будь-яких ускладнень.
  • Якщо лікар планує застосувати альтернативний препарат з низьким алергенним потенціалом (наприклад, артикаїн).

Алергопроби: сучасні рішення в стоматології

Замість проведення алергопроб все частіше використовують:

  • Молекулярну алергологію — тестування на рівні специфічних імуноглобулінів.

Молекулярна алергологія — це сучасний підхід до діагностики алергічних реакцій, який дозволяє визначити специфічні імуноглобуліни (IgE) до окремих молекул-алергенів. При молекулярній алергології використовуються сучасні лабораторні методи (наприклад, ImmunoCAP, ALEX). Вона дозволяє визначити, на які саме білкові компоненти пацієнт реагує.

Переваги молекулярної алергології:

  • мінімальний ризик для пацієнта, оскільки тестування проводиться in vitro (без введення речовини в організм);
  • точність у визначенні алергену (особливо при складних випадках полісенсибілізації);
  • уникнення несподіваних реакцій на анестетики чи інші матеріали (латекс, метали тощо).

  • Протоколи премедикації попереднє введення антигістамінних препаратів у пацієнтів із підвищеним ризиком.

Премедикація — це підготовка організму до лікування шляхом введення медикаментів, які знижують ризик алергічних чи інших небажаних реакцій.

  • Антигістамінні препарати (лоратадин, цетиризин) застосовують для зменшення ризику алергічних реакцій у пацієнтів із підтвердженою схильністю до алергій.
  • Кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) можна вводити у випадках високого ризику важких реакцій (наприклад, анафілаксії).

Премедикація рекомендовано застосовувати: 

  • пацієнтам із підтвердженими алергіями;
  • при використанні нових для пацієнта матеріалів або ліків;
  • у складних випадках із високим рівнем тривожності, коли ризик реакції може бути психологічним.

  • Вибір анестетиків із низьким вмістом алергенів (наприклад, артикаїн без вазоконстрикторів) —критично важливий у пацієнтів із підвищеним ризиком алергічних реакцій.

Анестетики нового покоління, такі як артикаїн (без вазоконстрикторів), мають низький ризик алергічних реакцій завдяки своїй структурі.

Причини вибору артикаїну:

  • не містить парабенів – основної причини алергічних реакцій на місцеві анестетики;
  • метаболізується швидше за інші анестетики (наприклад, лідокаїн), що знижує системний вплив.

Рекомендації:

  • використовувати препарати без вазоконстрикторів у пацієнтів із високим ризиком;
  • у випадку підозри на алергію – тестувати на індивідуальну переносимість анестетика.

Як обліковувати стоматологічні ліки та медвироби

Алергопроби для дорослих і дітей

Підхід до алергопроб для дітей і дорослих відрізняється.

  • У дітей алергопроби проводять тільки за суворими показаннями, враховуючи чутливість організму.
  • Дорослі частіше піддаються пробам через розширений спектр алергенів, які вони могли використовувати раніше.

Основні методи алергопроб 

  • Шкірні проби: внутрішньошкірні або скарифікаційні (нанесення алергену на пошкоджену шкіру).

Шкірні проби використовують для виявлення алергічної реакції на конкретні речовини, включаючи анестетики, матеріали стоматології чи медикаменти.

Процедура проведення скарифікаційної проби в стоматології:

  • шкіру (зазвичай передпліччя) злегка пошкоджують (подряпують) стерильним інструментом, після чого на цю ділянку наносять розчин алергену.

Час оцінки: реакція оцінюється через 15–20 хвилин за наявністю почервоніння, пухирців або свербежу.

Переваги шкірної проби в стоматології:

  • висока точність при місцевій алергії;
  • швидкий результат.

Недоліки шкірної проби в стоматології:

  • обмежене застосування у пацієнтів із тяжкими системними алергічними реакціями;
  • ризик подразнення чи місцевого запалення.

  • Внутрішньовенна проба: невелику кількість розчину алергену вводять у верхні шари шкіри за допомогою ін’єкції, рідше використовується через високий ризик системних реакцій.

Коли використовують:

  • лише у виняткових випадках, коли інші методи не дали результату, через ризик анафілаксії.

Процедура:

  • розчин алергену вводиться у вену, а пацієнт перебуває під постійним моніторингом.

Недоліки:

  • високий ризик системних реакцій (аж до анафілактичного шоку);
  • потребує наявності реанімаційного обладнання.

  • Сублінгвальна проба: крапля розчину анестетика наноситься на слизову оболонку під язик.

Коли використовують:

  • для оцінки чутливості до медикаментів, зокрема анестетиків.

Процедура:

  • краплю розчину алергену наносять на слизову оболонку під язик.

Оцінка:

  • реакцію оцінюють через 10–15 хвилин за симптомами (набряк, свербіж, почервоніння слизової).

Переваги:

  • менший ризик системних реакцій порівняно з внутрішньошкірними пробами.

Недоліки:

  • може бути складно оцінити реакцію у пацієнтів із локальними подразненнями слизової.
Алла Худякова шеф-редактор Експертус Охорона здоров'я
Випадки надання медичних послуг за плату від юридичних і фізичних осіб. Розмежування платних послуг від послуг, які входять до програми медичних гарантій. Вимоги, яких мають дотримувати заклади охорони здоров’я під час надання платних послуг

Алергопроби на стоматологічні анестетики: коли якому методу надають перевагу 

У яких випадках який метод краще обрати?

Шкірні проби:

  • пацієнти без анамнезу тяжких системних алергічних реакцій;
  • рутинне тестування перед застосуванням нових матеріалів чи препаратів.

Внутрішньовенні проби:

  • Виключні випадки, якщо необхідно підтвердити або виключити системну алергію, коли інші методи неінформативні.

Сублігвальні проби:

  • пацієнти з підвищеним ризиком місцевої алергії;
  • необхідне швидке, але менш ризиковане тестування.

Як робити шкірну алергопробу в стоматології 

Анамнез:

  • Збір інформації про попередні реакції на препарати.

Підготовка пацієнта:

  • Пацієнт не повинен приймати антигістамінні препарати за 48 годин до тесту.

Обробка шкіри:

  • Зона тестування (зазвичай передпліччя) очищується антисептиком.

Нанесення алергену:

  • Наносять краплю розчину алергену на шкіру.

Пошкодження шкіри:

  • Застосовується скарифікатор (або вводиться голка для внутрішньошкірної проби).

Оцінка реакції:

  • Через 15–20 хвилин реакцію оцінюють за розміром почервоніння та набряку.

Документування:

Цей метод відносно безпечний, якщо пацієнт не має анафілактичного анамнезу.

Правова освіта медпрацівників

Як документально оформити алергопроби в стоматології

Пацієнт має підписати такі форми:

  • Інформовану згода на проведення алергопроби
  • Акт проведення проби із зазначенням методу та результату  
  • Інформацію про можливі ускладнення (видається пацієнту)

Як керівнику з медсестринства організувати вакцинацію у 2025 році

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді