Алергопроби на анестетики в стоматології: досвід лікаря-практика

Що таке алергопроби в стоматології

Алергопроби — це діагностичний метод, який використовують для оцінки реакції організму на певний препарат, зокрема стоматологічні анестетики. Їх проводять не у стоматологічній клініці, а в спеціальній лабораторії та алергоцентрах у випадках, коли у пацієнта є в анамнезі:

• алергічні реакції на місцеві анестетики або будь-які інші медикаменти;
• підвищена чутливість до компонентів, що входять до складу анестетика (наприклад, консерванти, вазоконстриктори);
• полівалентна алергія або наявність супутніх алергічних захворювань (бронхіальна астма, атопічний дерматит тощо).

Національна сертифікація з управління стоматологією — 2025

Алергопроби в стоматології: обов’язкові чи ні?

У більшості випадків алергопроби на анестетики не є обов’язковими. Вони проводяться лише за показаннями, тобто при:

• наявності анафілактичних реакцій в анамнезі;
• підозрі на алергію до конкретного анестетика.

Коли стоматологічні алергопроби можна не робити

• Якщо пацієнт раніше вже отримував цей анестетик без будь-яких ускладнень.
• Якщо лікар планує застосувати альтернативний препарат з низьким алергенним потенціалом (наприклад, артикаїн).

Санепідрежим: інфекційний контроль у стоматології

• Як організувати систему захисту згідно з рекомендаціями CDC

Алергопроби: сучасні рішення в стоматології

Замість проведення алергопроб все частіше використовують:

• Молекулярну алергологію — тестування на рівні специфічних імуноглобулінів.

Молекулярна алергологія — це сучасний підхід до діагностики алергічних реакцій, який дозволяє визначити специфічні імуноглобуліни (IgE) до окремих молекул-алергенів. При молекулярній алергології використовуються сучасні лабораторні методи (наприклад, ImmunoCAP, ALEX). Вона дозволяє визначити, на які саме білкові компоненти пацієнт реагує.

Переваги молекулярної алергології:

• мінімальний ризик для пацієнта, оскільки тестування проводиться in vitro (без введення речовини в організм);
• точність у визначенні алергену (особливо при складних випадках полісенсибілізації);
• уникнення несподіваних реакцій на анестетики чи інші матеріали (латекс, метали тощо).

• Протоколи премедикації — попереднє введення антигістамінних препаратів у пацієнтів із підвищеним ризиком.

Премедикація — це підготовка організму до лікування шляхом введення медикаментів, які знижують ризик алергічних чи інших небажаних реакцій.

• Антигістамінні препарати (лоратадин, цетиризин) застосовують для зменшення ризику алергічних реакцій у пацієнтів із підтвердженою схильністю до алергій.
• Кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) можна вводити у випадках високого ризику важких реакцій (наприклад, анафілаксії).

Премедикація рекомендовано застосовувати: 

• пацієнтам із підтвердженими алергіями;
• при використанні нових для пацієнта матеріалів або ліків;
• у складних випадках із високим рівнем тривожності, коли ризик реакції може бути психологічним.

• Вибір анестетиків із низьким вмістом алергенів (наприклад, артикаїн без вазоконстрикторів) —критично важливий у пацієнтів із підвищеним ризиком алергічних реакцій.

Анестетики нового покоління, такі як артикаїн (без вазоконстрикторів), мають низький ризик алергічних реакцій завдяки своїй структурі.

Причини вибору артикаїну:

• не містить парабенів – основної причини алергічних реакцій на місцеві анестетики;
• метаболізується швидше за інші анестетики (наприклад, лідокаїн), що знижує системний вплив.

Рекомендації:

• використовувати препарати без вазоконстрикторів у пацієнтів із високим ризиком;
• у випадку підозри на алергію – тестувати на індивідуальну переносимість анестетика.

Як обліковувати стоматологічні ліки та медвироби

Алергопроби для дорослих і дітей

Підхід до алергопроб для дітей і дорослих відрізняється.

• У дітей алергопроби проводять тільки за суворими показаннями, враховуючи чутливість організму.
• Дорослі частіше піддаються пробам через розширений спектр алергенів, які вони могли використовувати раніше.

Основні методи алергопроб 

• Шкірні проби: внутрішньошкірні або скарифікаційні (нанесення алергену на пошкоджену шкіру).

Шкірні проби використовують для виявлення алергічної реакції на конкретні речовини, включаючи анестетики, матеріали стоматології чи медикаменти.

Процедура проведення скарифікаційної проби в стоматології:

• шкіру (зазвичай передпліччя) злегка пошкоджують (подряпують) стерильним інструментом, після чого на цю ділянку наносять розчин алергену.

Час оцінки: реакція оцінюється через 15–20 хвилин за наявністю почервоніння, пухирців або свербежу.

Переваги шкірної проби в стоматології:

• висока точність при місцевій алергії;
• швидкий результат.

Недоліки шкірної проби в стоматології:

• обмежене застосування у пацієнтів із тяжкими системними алергічними реакціями;
• ризик подразнення чи місцевого запалення.

• Внутрішньовенна проба: невелику кількість розчину алергену вводять у верхні шари шкіри за допомогою ін’єкції, рідше використовується через високий ризик системних реакцій.

Коли використовують:

• лише у виняткових випадках, коли інші методи не дали результату, через ризик анафілаксії.

Процедура:

• розчин алергену вводиться у вену, а пацієнт перебуває під постійним моніторингом.

Недоліки:

• високий ризик системних реакцій (аж до анафілактичного шоку);
• потребує наявності реанімаційного обладнання.

• Сублінгвальна проба: крапля розчину анестетика наноситься на слизову оболонку під язик.

Коли використовують:

• для оцінки чутливості до медикаментів, зокрема анестетиків.

Процедура:

• краплю розчину алергену наносять на слизову оболонку під язик.

Оцінка:

• реакцію оцінюють через 10–15 хвилин за симптомами (набряк, свербіж, почервоніння слизової).

Переваги:

• менший ризик системних реакцій порівняно з внутрішньошкірними пробами.

Недоліки:

• може бути складно оцінити реакцію у пацієнтів із локальними подразненнями слизової.

Як надавати платні послуги з 1 січня 2025 року

Алла Худякова шеф-редактор Експертус Охорона здоров'я

Випадки надання медичних послуг за плату від юридичних і фізичних осіб. Розмежування платних послуг від послуг, які входять до програми медичних гарантій. Вимоги, яких мають дотримувати заклади охорони здоров’я під час надання платних послуг

Читайте консультацію

Алергопроби на стоматологічні анестетики: коли якому методу надають перевагу 

У яких випадках який метод краще обрати?

Шкірні проби:

• пацієнти без анамнезу тяжких системних алергічних реакцій;
• рутинне тестування перед застосуванням нових матеріалів чи препаратів.

Внутрішньовенні проби:

• Виключні випадки, якщо необхідно підтвердити або виключити системну алергію, коли інші методи неінформативні.

Сублігвальні проби:

• пацієнти з підвищеним ризиком місцевої алергії;
• необхідне швидке, але менш ризиковане тестування.

Як робити шкірну алергопробу в стоматології 

Анамнез:

• Збір інформації про попередні реакції на препарати.

Підготовка пацієнта:

• Пацієнт не повинен приймати антигістамінні препарати за 48 годин до тесту.

Обробка шкіри:

• Зона тестування (зазвичай передпліччя) очищується антисептиком.

Нанесення алергену:

• Наносять краплю розчину алергену на шкіру.

Пошкодження шкіри:

• Застосовується скарифікатор (або вводиться голка для внутрішньошкірної проби).

Оцінка реакції:

• Через 15–20 хвилин реакцію оцінюють за розміром почервоніння та набряку.

Документування:

• Результати вносяться до медичної карти.

Цей метод відносно безпечний, якщо пацієнт не має анафілактичного анамнезу.

Правова освіта медпрацівників

Як документально оформити алергопроби в стоматології

Пацієнт має підписати такі форми:

• Інформовану згода на проведення алергопроби
• Акт проведення проби із зазначенням методу та результату  
• Інформацію про можливі ускладнення (видається пацієнту)