Відповіді на найпопулярніші запитання керівників медзакладів: добірка

Національна сертифікація керівників закладів охорони здоров'я — 2025

Тримайте ТОП-10 найпопулярніших реальних запитань керівників медзакладів та відповіді на них. З'ясуйте практичні рішення робочих ситуацій для керівника ЗОЗ.

1. Яким нормативно-правовим документом керуватися лікарям при проведенні щорічного профілактичного огляду школярів з 1-11 класи? Чи потрібно проводити пробу Руф'є для визначення групи щодо фізичного навантаження на уроках фізичної культури? Якщо так, то яку форму довідки потрібно надавати за результатами проведеного огляду?

Наказом № 1351 МОЗ затвердило Порядок проведення медичного огляду дітей та інших осіб для зарахування їх до закладу освіти, дитячого закладу оздоровлення та відпочинку (далі — Порядок № 1351). А ще — виклало в новій редакції форму первинної облікової документації № 086/о. Тепер це «Медична довідка (витяг з медичної картки амбулаторного хворого)», а не «Медична довідка (лікарський консультаційний висновок)». Оновлену медичну довідку видає лікар ПМД.

Порядок, за яким діти проходять щорічні медичні огляди, регулює наказ МОЗ «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні» від 29.11.2002 № 434

Також Наказ № 434 затвердив Примірну схему кратності обов’язкових медичних профілактичних оглядів дитячого населення.

Після завершення повного обстеження і винесення лікарського висновку про стан здоров’я дитини лікар ПМД територіального амбулаторно-поліклінічного закладу видає оновлену довідку про медогляд учня чи дитини дошкільного віку за формою № 086/о.

У формі № 086/о потрібно відмітити вид медичного огляду: попередній або профілактичний. Виходить, що протягом навчання в школі медогляди проводять за графіком, визначеним Наказом № 434. 

Наказом від 20.07.2009 № 518/674 МОЗ і МОН затвердили Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та Інструкцію про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури (далі — Інструкція № 518/674).

Функціонально-резервні можливості серцево-судинної системи дітей визначають за пробою Руф’є. Робить це медпрацівник в амбулаторно-поліклінічному закладі. Результати проби вносять до амбулаторної карти та довідки про дозвіл відвідувати заклад освіти з визначенням групи для занять на уроках фізичної культури. Показання для проведення проби Руф’є після перенесеного гострого захворювання визначає лікар-педіатр або сімейний лікар залежно від особливостей індивідуального розвитку та перебігу хвороби (п. 8—10 Інструкції 518/674).

На підставі довідки про стан здоров’я із зазначенням групи для занять на уроках фізкультури вже медпрацівник закладу освіти розподіляє учнів на ці групи (п. 5 Інструкції 518/674).

Яку документацію має заповнювати медична сестра

Юлія Миколаєць адвокат, партнер Юридичної фірми STATUS, член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики України НААУ

З’ясуйте, які медичні документи зобов’язана заповнювати медична сестра. Нагадаємо, що ведення документації — обов’язкова умова правомірної діяльності кожного закладу охорони здоров’я

Читайте консультацію

2. Чи може заклад охорони здрорвя комунальної форми власності виписувати для пацієнтів ліки на пільгових умовах, які не входять до Національного переліку лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2009 № 333? Знаходили інформацію, що можна виписувати препарати, які входять до Нацпереліку АБО до галузевих стандартів чи стандартів надання медичної допомоги. Але бувають випадки, коли стандарти застарілі, ліки, які потребує пацієнт, не входять до схем лікування.

Пацієнт має право отримати лікарські засоби безоплатно або на пільгових умовах на підставі постанови КМУ «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» від 17.08.1998 № 1303 (далі — Постанова № 1303).

КМУ Постановою № 1303 затвердив:

• Перелік груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах (далі — Перелік груп населення);
• Перелік категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно (далі — Перелік категорій захворювань).

Однакові умови, які передбачають обидва переліки:

• амбулаторне лікування;
  можна відпускати лише ті лікарські засоби, які зареєстровані в Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Верховний Суд роз’яснив, що дії медичного працівника протиправні, якщо не відповідають галузевим стандартам та нормативним локальним актам (постанова від 27.02.2019 у справі № 755/ 2545/15-ц).

До галузевих стандартів належать:

• стандарт медичної допомоги,
• клінічний протокол,
• табель матеріально-технічного оснащення,
• лікарський формуляр (ст. 14-1 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII).

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я розробляє та затверджує МОЗ. Усі заклади та ФОПи мусять їх дотримувати.

Отже, щоб лікаря не звинуватили у службовій недбалості, він повинен дотримувати вимог галузевих стандартів, зокрема клінічних протоколів, якщо такі є. 

Нині працює схема: МОЗ обирає міжнародні клінічні настанови, затверджує їхні тексти українською мовою або посилання на джерело публікації.

Посадовці вже склали Перелік джерел клінічних настанов. Знайдете його в додатку 4 до Методики розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом МОЗ від 28.09.2012 № 751.

Заклади охорони здоров’я мають право самостійно обирати та перекладати протоколи. Єдина умова — керівник має затвердити обраний міжнародний протокол локальним наказом.

Якщо керівник закладу затвердив міжнародний протокол своїм наказом, то його лікарі зобов’язані дотримувати цього протоколу, а в іншому медичні працівники мають право лікувати інакше.

Якщо МОЗ затвердило переклад міжнародного протоколу з того захворювання, для якого немає вітчизняного клінічного протоколу, то дотримувати його мусять усі лікарі країни.

Тож для пільгового забезпечення пацієнтів медикаментами слід виходити з протоколів лікування затверджених МОЗ, в тому чисті  міжнародних.

Стануть у пригоді публікації за темою:

• Чим керуватися лікарю, відколи клінічні протоколи втратили чинність
• Яким пацієнтам можна призначити пільгові ліки за Постановою № 1303

Організація обігу медичних виробів та лікарських засобів

3. Працівник просить надати відпустку 33 календарні дні, а роботодавець на заяві пише надати 24 календарні дні. Чи правомірні дій роботодавця?

Так, роботодавець має на це право під час дії воєнного стану.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі — Закон № 2352) виклав частину 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) у такій редакції:

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.

Нова редакція частини 1 статті 12 Закону № 2136 встановлює, що працівнику:

• надають щорічну основну відпустку повної тривалості;
• або обмежують її тривалість 24 к. д.

У другому випадку невикористані дні щорічної відпустки:

• надають після закінчення чи припинення воєнного стану;
• або надають за згодою роботодавця під час воєнного стану;
• або при звільненні виплачують компенсацію.

Тобто нова редакція Закону № 2136 дозволила роботодавцеві вирішувати на свій розсуд, чи обмежувати тривалість щорічної основної відпустки 24 к. д., та чи надавати щорічну основну відпустку під час воєнного стану за минулий рік.

Якщо запланували у графіку інші види оплачуваних відпусток, надавайте їх також.

Для працівників, що виконують роботи на об’єкті критичної інфраструктури, — спеціальна норма. Роботодавець має право під час воєнного стану відмовити у щорічній або іншій відпустці, окрім відпусток:

• у зв’язку з вагітністю та пологами;
• для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підстава — частина 2 статті 12 Закону № 2136.

Пройти навчання за програмою Як спланувати штат та оплатити роботу медпрацівників

⚡ Формуємо обсяг діяльності медзакладу ⚡ Складаємо штатний розпис ⚡ Обираємо систему оплати праці ⚡ Оформлюємо трудові відносини з працівниками ⚡ Готуємося до перевірки ⚡ Держпраці

ДІЗНАТИСЯ ПОДРОБИЦІ

4. Чи має ЗОЗ видавати лікарняний лист за направленням ВЛК у випадку стаціонарного дослідження стану здоров'я з подальшим оформленням акту (співробітник проходить ВЛК, де його направили в ЗОЗ для оформлення Акту дослідження стану здоров'я в стаціонарних умовах; при цьому сказали, що лікарняний лист не видається)?

МВТН не формують у разі дообстеження за направленнням ВЛК.

Передусім військовозобов’язаний працівник отримує повістку про виклик до ТЦК. Після уточнення і надання ним своїх облікових даних його направляють для проходження ВЛК, яка визначить ступінь придатності до військової служби.

Медогляд військовозобов’язаних проводять за рішенням керівників ТЦК на збірних пунктах районних (міських) ТЦК або в закладах охорони здоров’я комунальної чи державної форми власності. Огляд проводять лікарі, яких включають до складу ВЛК ТЦК (п. 3.1 розд. ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402; далі — Положення № 402).

Постанову ВЛК ТЦК про ступінь придатності військовозобов’язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюють довідкою ВЛК (наведено в додатку 4 до Положення № 402). Копію цієї довідки видають особі, яка пройшла медогляд.

Коли лікарям ВЛК ТЦК складно остаточно визначити стан здоров’я військовозобов’язаного, лікар — член ВЛК направляє його на амбулаторне або стаціонарне обстеження. Надалі його оглядає ВЛК ТЦК та вносить відповідний запис про направлення до електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) (п. 3.11 розд. ІІ Положення № 402).

Якщо військовозобов’язаного визнали таким, що потребує лікування (відстрочки від призову на військову службу), лікар — член ВЛК ТЦК направляє його для отримання відповідних медичних послуг. Після закінчення лікування військовозобов’язаного оглядає ВЛК ТЦК (п. 3.12 розд. ІІ Положення № 402).

Тож проходження ВЛК може тривати не один день. Чіткого строку для цього Положення № 402 не містить.

Військовозобов’язаний працівник має документально підтверджувати виклики до ТЦК — повістками, а період проходження ВЛК — довідками та іншими медичними документами.

Перелік документів, які засвідчать проходження ВЛК, що їх має надати працівник, залежить від того, скільки днів триває медогляд, чи потребує працівник додаткових медобстежень або лікування.

Огляд у ВЛК триває один день. Якщо працівник пройшов огляд у ВЛК за один день, достатньо повістки про виклик до ТЦК, за якою його тож самого дня направили на ВЛК.

Повістка засвідчує, що особа виконала обов’язки, пов’язані з військовим обліком. На цей час працівникові зберігають середній заробіток. Тому немає потреби вимагати, аби працівник засвідчив свою відсутність на роботі в цей день додатковими медичними довідками від медзакладу. До того ж він матиме на руках копію довідки ВЛК, яку може надати додатково. У ній зазначена дата проведення медогляду.

Окрім повістки, яка підтвердить поважну причину неявки працівника на роботу на дату, що в ній зазначена, весь період проходження медогляду працівник має підтвердити медичними документами — від дня направлення ВЛК на медобстеження до дня, коли він отримає копію довідки ВЛК.

Особам, які проходять обстеження у лікувально-профілактичних закладах за направленням ТЦК, видають довідку довільної форми. Її засвідчують підписом завідувача відділення і печаткою лікувально-профілактичного закладу (п. 2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 № 455; далі — Інструкція № 455).

Якщо позаштатна постійно діюча ВЛК функціонує при ТЦК або медзакладі, куди направили працівника, всі медобстеження він проходить в одному закладі. Цей заклад може видати працівникові довідку на весь період, коли він проходив медогляд і обстеження за направленням лікарів — членів ВЛК.

Коли ж лікарі — члени ВЛК видають направлення для додаткових оглядів, обстежень та отримання додаткових медвисновків від інших спеціалістів, працівник має власноруч зібрати ці направлення та решту медичних документів. Можливо, доведеться отримувати довідки про вид і час обстежень в інших лікувально-профілактичних закладах, куди він звертатиметься за направленням лікарів — членів ВЛК.

Військово-лікарська експертиза завершується, коли ВЛК сформувала свої висновки і затвердила постанову.

Для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, громадян України увільняють від роботи на час, необхідний для виконання таких обов’язків та перебування в лікувальному закладі. Це правило стосується також осіб, яких ТЦК направляють на медогляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах) або лікування. На цей час за ними зберігають місце роботи (посаду) і середню зарплату (ч. 2 ст. 21 Закону про військовий обов’язок).

Як лікарям-ФОП і медзакладам спільно організувати роботу ЛКК

• Основні завдання ЛКК
• Залучення ФОП до роботи ЛКК
• Об’єднання ФОП для роботи ЛКК

5. Чи нараховується середня заробітна плата за донорство, якщо працівник працює за основною посадою та внутрішнім сумісництвом на одному підприємстві?

Працівники-донори мають пільги у сфері праці, зокрема отримують право на день відпочинку за кожну донацію крові або її компонентів (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 № 931-IX; далі ― Закон про донорство).

Право на пільги не залежить від умов трудового договору (основне місце роботи чи сумісництво, повна зайнятість чи часткова). 

Працівники-донори, які працюють за сумісництвом, мають такі ж самі права і гарантії, як і працівники-донори на основному місці роботи. Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 № 931-IX не обмежує права цих працівників.

Донору оплачують в розмірі середнього заробітку:

• день донації крові та (або) її компонентів, коли донора увільнили від роботи;
• інший день відпочинку, якщо за погодженням із керівництвом підприємства в день безоплатної донації крові та (або) компонентів крові донора залучили до роботи;
• день відпочинку за донацію крові та (або) її компонентів.
  Підстава — частина 2 статті 20 Закону про донорство.

Коли обчислюєте середній заробіток, щоб забезпечити гарантії працівнику-донору, керуйтесь Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

6. У медичному закладі працює спеціаліст, який у 2023 році закінчив Університет «Крок» і отримав спеціальність «Фахівець з громадського здоров'я». Яку спеціалізацію він повинен проходити після закінчення та за яким напрямком він повинен отримувати БПР?

Довідник Випуск 78 «Охорона здоров'я» передбачає наступні кваліфікаційні вимоги до посади фахівець з громадського здоров'я:

• вища освіта другого рівня (магістр) спеціальності «Громадське здоров'я» галузі знань «Охорона здоров'я»;
• без вимог до стажу роботи.

Для отримання  II кваліфікаційної категорії необхіно мати:

• вищу освіта другого рівня (магістр) спеціальності «Громадське здоров'я» галузі знань «Охорона здоров'я».
• наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності.
•  підвищення кваліфікації.
• стаж роботи за фахом — понад 5 років.

З 1 січня 2024 року система БПР поширюється на всіх працівників охорони здоров’я. Окрім лікарів, її застосовуватимуть:

• до фахівців (фахових молодших бакалаврів, молодших бакалаврів, бакалаврів) з фармацевтичною освітою;
• професіоналів і фахівців у галузі охорони здоров’я у закладах охорони здоров’я;
• професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров’я, до яких відноситься і спеціальність «Фахівець з громадського здоров'я».

Наказом від 23.01.2024 № 112 МОЗ затвердило Перелік циклів спеціалізації та тематичного удосконалення за спеціальностями професіоналів у галузі охорони здоровʼя у закладах охорони здоровʼя та професіоналів з вищою немедичною освітою.

Фахівець з громадського здоров’я може пройти:

• цикли спеціалізації «Громадське здоровʼя» для осіб, які здобули вищу освіту другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Громадське здоровʼя» галузі знань «Охорона здоровʼя» та не працювали більше трьох років за цією спеціальністю тривалістю 1 місяць
• цикли тематичного удосконалення «Громадське здоровʼя» для фахівців з громадського здоровʼя, фахівці з довкілля та здоровʼя — 1—2 тижні.

Надбавки за складність і напруженість у роботі працівникам КНП

Алла Худякова шеф-редактор Експертус Охорона здоров'я

Підстави для встановлення надбавок за складність і напруженість у роботі, або надбавок за інтенсивність праці. Розмежування надбавок і доплат. Нормативо-правові акти і локальні документи, які регулюють призначення, розмір і виплату надбавок

Читайте консультацію

7. До лікарні надійшла заява про видачу консультативного висновку лікаря психіатра громадянина, який перебуває під спостереженням в лікаря психіатра та проходив один раз лікування в психоневрологічні лікарні в 2024 році (даний громадянин є інвалідом дитинства по неврології). Вище зазначений висновок хоче отримати племінник. Чи можна видати копію вище зазначеного висновку племіннику? Якщо копію висновку не можна видати то на підставі яких нормативних документів?

Ні, не можна. На законодавчому рівні встановлена заборона передачі стороннім особам інформації про стан психічного здоров'я та звернення за медичною допомогою.

Стаття 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III (далі — Закон про психіатричну допомогу) встановлює особу, які мають право отримати інформацію:

• особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги відповідно до закону.

Стаття 6 Закону про психіатричну допомогу зазначає, що медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв’язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов’язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи про перебування у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальному навчальному закладі, а також інші відомості про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п’ятою цієї статті.

Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.

За усвідомленою письмовою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров’я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі.

Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:

1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;

2) провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації.

Правова освіта медпрацівників

8. Лікар, перебуваючи на курсах спеціалізації, відкрила лікарняний листок. Який порядок оплати?

МВТН під час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва не оплачують.

За період підвищення кваліфікації з відривом від виробництва працівник отримає середній заробіток.

Гарантії працівникам, яких роботодавці направляють підвищувати кваліфікацію, встановлені Кодексом законів про працю України (КЗпП) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР).

Працівникові, що підвищує кваліфікацію з відривом від виробництва, роботодавець:

• зберігає місце роботи (посаду);
• проводить виплати, передбачені законодавством.

Підстава — стаття 122 КЗпП.

Види виплат визначає постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.1997 № 695. У загальному випадку — це середня зарплата за основним місцем роботи за час навчання.

Допомогу по тимчасовій непрацездатності надають застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату зарплати (доходу) (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

За дні хвороби, які збіглися з періодом підвищення кваліфікації, допомогу по тимчасовій непрацездатності не надають, оскільки за час навчання з відривом від виробництва працівник отримає середній заробіток. Такої думки дотримує й ПФУ (лист від 25.04.2023 № 2800-030401-8/22536).

У протоколі вказують підставу такого рішення — частина перша статті 15 Закону № 1105.

 

Безплатний вебінар «Робота за сумісництвом і суміщення посади:
обмеження для керівника медзакладу»

 

ВЗЯТИ УЧАСТЬ У ВЕБІНАРІ ►►►

9. Чи може КНП, яке надає первинну допомогу (ЦПМСД), за рахунок коштів, які отримує від НСЗУ, забезпечувати осіб з інвалідністю підгузками? 

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР) — це комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення. Ці заходи спрямовані на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності. ІПР визначає у рекомендаціях медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) (абз. 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV; далі — Закон № 2961).

ІПР особи з інвалідністю обов’язково мають виконувати:

• органи виконавчої влади;
• органи місцевого самоврядування;
• реабілітаційні заклади, підприємства, установи, організації, в яких працює або перебуває доросла людина чи дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності (ч. 3 ст. 23 Закону № 2961).

Забезпечення осіб з інвалідністю медичними виробами здійснюється за рахунок і в межах коштів:

• державного бюджету (зокрема, в рамках державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення);
• місцевих бюджетів, передбачених для цього;
• інших не заборонених джерел фінансування.

Особа з інвалідністю безоплатно отримує медвироби, на основі одного з трьох документів:

• ІПР, яку оформила МСЕК;
• висновку лікарсько-консультативної комісії щодо забезпечення медичними виробами (для осіб, група інвалідності яких встановлена до 01.01.2007, — безстроково або строк дії якої не закінчився);
• висновку лікарсько-консультативної або військово-лікарської комісії (для визначених категорій осіб).

Так визначає абзац 1 пункту 3 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших окремих категорій населення медичними виробами та іншими засобами, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1301.

 У листі «Щодо окремих питань використання коштів, отриманих та договором про медичне обслуговування населення» від 27.11.2019 № 22142/2-17-19 фахівці Нацслужби пояснили, на які цілі можна спрямовувати кошти, що КНП отримує за договором як плату за медпослуги пацієнтам. 

Кошти, які КНП отримує від НСЗУ, призначені найперше для фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій (ст. 5 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII; далі — Закон № 2168). 

Прибуток, одержаний за рахунок коштів за договором, може використовуватися надавачем ПМД на цілі, не заборонені законодавством для комунальних некомерційних підприємств.

Кошти, що залишаються, КНП може спрямувати на будь-які витрати в межах статутної діяльності, зокрема на ремонти, закупівлю медикаментів, медобладнання, транспортних засобів, інших господарських потреб. Витрати на госппотреби має передбачати фінплан.

Враховуючи викладене, надавачі ПМД мають право витрачати кошти, отримані за договором із НСЗУ, згідно з фінансовим планом, який затверджений власником, у тому числі і на додаткові послуги для пацієнтів (зокрема технічні та інші засоби) або на додаткові потреби (зокрема ремонт), за умови дотримання головної вимоги договору — надання медичної допомоги в повному обсязі, визначеному порядком надання ПМД та самим договором, а також з дотриманням принципу ефективного та цільового використання бюджетних коштів.

Моніторинги НСЗУ: досвід КНП, яке пройшло перевірку

• Як розпочалася перевірка
• Що перевіряли
• Яких вимог дотримувати

10. На нашому підприємстві працюють лікарі, які нещодавно закінчили інтернатуру і на даний час не набрали підписного населення більше 70% та відповідно отримують заробітну плату мінімальну. Як правильно встановити їм доплату (надбавку, премію) до заробітної плати і чи потрібно це відображати у колективному договорі?

Для лікарів первинної ланки та інших медиків, які працюють під їх керівництвом, умовою для отримання гарантованої КМУ зарплати є достатня кількість декларацій із пацієнтами. Їх має бути мінімум 70% від оптимальної обсягу.

Отже, якщо в лікаря недостатньо задекларованих пацієнтів, маєте право нараховувати йому і підлеглим йому медпрацівникам зарплату, меншу за гарантовану постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров’я»  від 13.01.2024 №28

У закладах охорони здоров’я, які функціонують у формі КНП, оплату праці здійснюють на підставі статті 97 КЗпП та статті 15 Закону про оплату праці. А саме — сторони соціального діалогу самостійно визначають у колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Так само частина 7 статті 65 Господарського кодексу України, на підставі якого діють КНП, визначає, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, власник і трудовий колектив або уповноважені ними органи повинні укладати колективний договір. Він регулює виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначає законодавство про колективні договори.

Основні правові засади щодо колективного договору визначає Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII. Відповідно до статті 1 цього закону, колективний договір укладають, щоб регулювати виробничі, трудові й соціально-економічні відносини та узгодити інтереси працівників, власників й упов­новажених ними органів. Зміст колективного договору визначають сторони в межах своєї компетенції, зокрема щодо нормування й оплати праці.

Відтак реалізація Постанови № 28 у КНП потребує закріплення в колективному договорі. Для цього внесіть у нього відповідні зміни й доповнення.

Зміни і доповнення до колдоговору протягом строку його дії вносять тільки за взаємної згоди сторін та в порядку, визначеному колдоговором (ст. 14 Закону № 3356). Якщо такий порядок у колдоговорі відсутній — орієнтуйтеся на процедуру його укладання (ст. 10 Закону № 3356). Такої позиції дотримує і Національна служба посередництва та примирення (лист НСПП від 04.11.2004 № 05-01/38).

На практиці, щоб внести зміни до колдоговору, роботодавець або профспілка (інший представницький орган трудового колективу) ініціюють колективні переговори.

Алгоритм колективних переговорів не відрізняється від алгоритму переговорів під час укладання колдоговору.

1. Письмово повідомте профспілку чи Раду трудового колективу про потребу внести зміни до колдоговору і розпочати колективні переговори (ч. 2 ст. 10 Закону № 3356).

Друга сторона повинна розпочати колективні переговори протягом семи днів із дня повідомлення (ч. 3 ст. 10 Закону № 3356).

2. Утворіть робочу комісію з представників сторін для колективних переговорів та підготовки проєкту змін до колдоговору (ч. 5 ст. 10 Закону № 3356).

Делегуйте наказом керівника повноваження представляти інтереси роботодавця в робочій комісії. Осіб, запропонованих до її складу від трудового колективу, визначають протоколом засідання Ради трудового колективу. Кожна зі сторін повинна мати в робочій комісії рівну кількість голосів.

3. Увільніть членів робочої комісії від основної роботи зі збереженням середнього заробітку на час колективних переговорів (ст. 12 Закону № 3356). Документ — наказ про увільнення. За потреби визначте в наказі заходи з матеріально-технічного забезпечення комісії.

4. Документуйте протоколом ухвалені рішення щодо змін в колдоговір.

У протоколі засідання робочої комісії зазначте:

• членів робочої комісії;
• питання порядку денного, з яких досягнуто згоди або щодо яких учасники засідання висловили розбіжні думки (наприклад, розбіжності щодо розміру мінімальної місячної тарифної ставки: пропозиція роботодавця — встановити її в розмірі 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року; пропозиція представників трудового колективу — у розмірі 120%
• прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року);
• ухвалені рішення (наприклад, провести додаткові консультації);
• пропозиції (наприклад, від представників трудового колективу — визнати десяті річниці безперервної роботи в Товаристві ювілейними датами, премії до яких не враховують при забезпеченні розміру мінімальної зарплати).

Протокол підписують голова та секретар.

5. Робоча комісія готує проєкт колдоговору, секретар робочої комісії оформляє протокол із рішенням про схвалення проєкту змін до колдоговору (ч. 8 ст. 10 Закону № 3356).

6. Передайте проєкт змін до колдоговору трудовому колективу на обговорення, винесіть проєкт на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу, за необхідності відновіть колективні переговори (ст. 13 Закону № 3356).

Загальні збори (конференція) трудового колективу ухвалюють рішення відкритим голосуванням. Документ — протокол загальних зборів (конференції).

7. Уповноважені представники сторін підписують зміни до колдоговору. Строк — 5 днів від моменту схвалення проєкту змін загальними зборами (конференцією) (ч. 3 ст. 13 Закону № 3356).

Зміни до колдоговору набирають чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в колдоговорі (ч. 2 ст. 9 Закону № 3356). Зміни, як і сам колдоговір, підлягають повідомній реєстрації (Порядок № 115).