Відпустки медичних працівників через професійні особливості викликають багато запитань у відділу кадрів медичного закладу. Розкажемо, як правильно надати відпустку та які документи оформити
Питання, що стосуються відпусток медичних працівників, регулюють:
11 змін у законодавстві про відпустки
Відпустка — це один із видів часу відпочинку зі збереженням за медичним працівником місця роботи або посади, термін якого встановлено законом або колективним договором. При цьому заробітна плата може зберігатися або ні, також можлива виплата певної соціальної допомоги.
Законом України «Про відпустки» право на відпустки надається:
- працівникам, які мають трудові правовідносини із закладами та організаціями усіх форм власності
- особам, що пов’язані із фізичною особою умовами трудового договору
- іноземним громадянам та особам без громадянства, які працюють в Україні
Юлія Миколаєць адвокат, партнер Юридичної фірми «STATUS», член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики України НААУ Скористайтеся роз’ясненням експерта, щоб залучити профспілку до урегулювання конфлікту з роботодавцем щодо умов праці. Визначите, з якими питаннями та за яким алгоритмом звернутися до профспілки. Знатимете два способи, як висунути вимоги, й порядок, за яким їх розглядатиме роботодавець або вищі органи
Щорічна відпустка медичним працівникам
Конвенцією Міжнародної організації праці 1970 року встановлюється мінімальна тривалість щорічної оплачуваної відпустки — три робочих тижні за один календарний рік роботи.
Національне законодавство встановлює тривалість щорічної основної відпустки щонайменше 24 календарних дні.
Проте існує категорія працівників, зокрема у галузі охорони здоров’я, які мають право на подовжений термін відпочинку. Так, інваліди ІІІ групи мають право на 26 календарних днів основної відпустки, інваліди ІІ та І групи — мінімум 30.
Увага! У мирний час святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховують, коли визначають тривалість відпусток:
Підстава — частина 2 статті 5, частина 1 статті 18-1, частина 1 статті 19-1 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.
Під час воєнного стану не застосовують норми статті 73 КЗпП (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ).
Ознайомтеся з аналізом змін в обов’язкових профілактичних медичних оглядах працівників із 1 жовтня 2024 року. З’ясуєте, як організувати й провести медогляди працівників за новими вимогами. Зорієнтуєтеся, які обстеження й дослідження потрібні та як оформити їхні результати.
Порядок надання щорічних відпусток медикам
Право медичного працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого час ( ст. 10 ЗУ «Про відпустки»).
За другий та наступні роки співпраці із закладом відпустки медичних працівників надаються у будь-який період робочого року.
Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
2) особам з інвалідністю;
3) особам віком до вісімнадцяти років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
9) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Як діяти КНП після скасування Господарського кодексу
Стаж роботи, що дає медпрацівнику право на щорічну основну відпустку
Право на щорічні основні відпустки медичних працівників надає стаж роботи, до якого зараховують:
- фактично відпрацьований час (також на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка
- час, коли працівник не працював, але місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково за ним зберігалися відповідно до законодавства (також у час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу)
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога за умовами державного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Додаткові відпустки медичним працівникам: необхідний стаж роботи
Право на щорічні додаткові відпустки медпрацівників надає стаж роботи, до якого зараховують:
- фактично відпрацьований у шкідливих, важких умовах або із особливим характером праці час, за умови, що ці фактори діють на працівника не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників цієї професії чи посади
- час щорічної основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці
- час роботи вагітних жінок, переведених на легшу роботу на основі медичного висновку, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих чинників
Максимальна тривалість відпустки медичного працівника
Чинним законодавстом встановлено обмеження максимальної тривалості щорічних основної та додаткової відпусток медичних працівників, а також працівників інших галузей, що становить 59 календарних днів, у закладах усіх форм власності.
Підстави для встановлення надбавок за складність і напруженість у роботі, або надбавок за інтенсивність праці. Розмежування надбавок і доплат. Нормативо-правові акти і локальні документи, які регулюють призначення, розмір і виплату надбавок
Додаткові відпустки медичним працівникам у приватних медичних закладах
За власником приватного медичного закладу залишається право запроваджувати колективним договором щорічні додаткові відпустки медичних працівників та встановлювати їх тривалість, навіть понад мінімальну, визначену законодавством для певної спеціальності чи категорії працівників, задіяних на певних видах роботи. Якщо умовами колективного договору додаткову відпустку визначено як оплачувану, то вона має надаватися і оплачуватися з прибутку медичного закладу.
Категорії медичних працівників, які мають право на отримання відпустки у зручний для них час
На відпустку повної тривалості, навіть попри незакінчений шестимісячний термін безперервної роботи з моменту підписання трудового договору, у комфортний для них час мають право такі категорії працівників:
- інваліди
- неповнолітні особи
- жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї
- жінки-матері двох або більше дітей віком до 15 років або дитини-інваліда
- одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері)
- опікуни або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків
- дружини (чоловіки) військовослужбовців
- ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною
- ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, які підлягають дії Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
- батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу
- інші категорії, передбачені законодавством, колективним або трудовим договором
Складаючи графік надання відпусток медичних працівників, насамперед слід враховувати інтереси цих працівників.
Юлія Миколаєць адвокат, партнер Юридичної фірми STATUS, член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики України НААУ З’ясуйте, які медичні документи зобов’язана заповнювати медична сестра. Нагадаємо, що ведення документації — обов’язкова умова правомірної діяльності кожного закладу охорони здоров’я
Графік відпусток медичних працівників на 2025 рік
Відповідно до Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом МОЗ України від 18.12.2000 №204-о, відпустки медичним працівникам надають згідно з графіком відпусток на кожний календарний рік, який складають до 5 січня поточного року. Графік відпусток затверджує розпорядчий акт керівника та профспілковою організацією. Конкретна форма графіка відпусток законом не передбачена, тому кожен конкретний медичний заклад може послуговуватися власною, зручною для нього, формою.
Керівництво має за два тижні до надання відпустки письмово повідомити працівника про надання відпусток, щодо яких медичним закладом складається графік.
Зауважимо, що форму повідомлення про дату початку відпустки законодавчо не встановлено. Отже, воно складається довільно.
Якщо працівник хоче змінити період відпустки, встановлений графіком, то він має подати заяву з проханням про її перенесення. Керівник приймає рішення з цього питання на свій розсуд з урахуванням виробничих потреб і, у разі позитивного рішення, видає відповідний наказ.
Якщо мова йде про види відпусток, які не вносять у графік (відпустка на навчання, творча відпустка і т.д.), або медичний заклад взагалі не складає графік відпусток медичних працівників, працівник подає заяву з проханням надати йому відпустку. На підставі цієї керівник видає наказ.
Працівник має право відмовитися від відпустки та вимагати її перенесення, якщо:
- медичний заклад не повідомив у письмовому вигляді про надання йому щорічної відпустки не менш ніж за 2 тижні
- медичний заклад не виплатив кошти у розмірі середньомісячної зарплати або матеріальну допомогу не менш ніж за 3 календарні дні до відпустки
Повернення надлишково виплачених коштів на відпустку при звільненні працівника
Якщо працівник звільняється з медичного закладу, використавши наперед щорічну відпустку повної тривалості за поточний трудовий рік, він має повернути закладу виплачені йому кошти за ті дні відпустки, які не належало працівнику використати, але вони були ним використані. Для цього бухгалтерія може на підставі наказу керівника вирахувати визначену суму із заробітної плати під час розрахунку з працівником. Іншим варіантом є внесення працівником необхідної суми до каси, але про це медичний заклад повинен повідомити працівника. Якщо працівник не вносить цю суму, медичний заклад має право звернутися до цієї особи із судовим позовом. У такому разі, якщо суд задовольняє вимогу позивача, відповідач, тобто працівник, виплачує не лише заборговану медичному закладу суму, але й суму судового збору.
30+ роз’яснень про поводження з медвідходами + 4 зразки
Відпустки без збереження заробітної плати медичним працівникам
Умовно відпустки без збереження зарплати можна поділити на такі, що надають:
- за погодженням сторін трудового договору (ст. 26 Закону про відпустки);
- за бажанням працівника обов’язково —
- щорічні — для певних категорій працівників;
- за певних обставин (ст. 25 Закону про відпустки).
Працівник може скористатися правом на відпустку за свій рахунок через сімейні обставини та з інших причин. Про строк відпочинку він домовляється з керівником. За законодавством максимальна тривалість такої відпустки — 15 календарних днів (к. дн.) на рік.
Підстави для відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника прописані у статті 25 Закону про відпустки. Там чітко визначені категорії працівників, які мають на неї право, а також обставини, за яких її можна оформити. Тривалість таких відпусток різниться залежно від підстав для їх надання.
Якщо працівник бажає піти в таку відпустку, роботодавець має задовольнити його вимогу. Відмовити працівникові в оформленні відпустки без збереження зарплати не можна, навіть якщо це позначиться на робочому процесі.
Ініціювати відпустку без збереження зарплати має право винятково працівник. Роботодавець не може примусово відправити працівника в неоплачувану відпустку (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 № 416/13/116-13).
Колеги, медичні відходи — справа серйозна, і порядок тут має бути ідеальний. Безпека та чітка організація процесів — запорука спокою.
Як надавати відпустки в умовах воєнного стану
В умовах воєнного стану законотворці увели нові правила та обмеження щодо надання відпусток.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) передбачено:
У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. |
Отже, частини 1 статті 12 Закону № 2136-IX встановлює, що працівнику:
- надають щорічну основну відпустку повної тривалості;
- або обмежують її тривалість 24 к. д.
Невикористані дні щорічної відпустки:
- надають після закінчення чи припинення воєнного стану;
- або надають за згодою роботодавця під час воєнного стану;
- або при звільненні виплачують компенсацію.
На інші види відпусток, зокрема й щорічну додаткову, обмеження щодо тривалості не поширюється.
Коли готуєте наказ на щорічну відпустку або додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, врахуйте, що на період воєнного стану не діє норма статті 73 КЗпП (святкові і неробочі дні). Тому поки триває воєнний стан в України, коли визначаєте тривалість цих відпусток, враховуйте святкові та неробочі дні.
Якщо працівник працює дистанційно в Україні або за кордоном, отримайте заяву й ознайомте працівника з наказом про відпустку, за допомогою доступних засобів зв’язку.
Увага! Для працівників, що виконують роботи на об’єкті критичної інфраструктури, — спеціальна норма. Роботодавець має право під час воєнного стану відмовити у щорічній або іншій відпустці, окрім відпусток:
Підстава — частина 2 статті 12 Закону № 2136.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) збільшив тривалість відпустки без збереження зарплати, якою може скористатися працівник. Якщо працівник просить надати відпустку без збереження зарплати у мирний час, її максимальна тривалість — 15 к. д. на рік (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки). Під час воєнного стану на прохання працівника роботодавець може надати відпустку без збереження зарплати без обмеження строку у 15 к. д. (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136).
Із 19.07.2022 з’явився новий вид відпустки без збереження зарплати. У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, обов’язково надає відпустку без збереження зарплати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 к. д. Період такої відпустки не враховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136).
Працівник, який використав 90 к. дн. відпустки за цією підставою та не готовий повернутися до роботи, може:
- оформити інші види відпусток без збереження зарплати за згодою роботодавця або без його згоди — на підставі статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустку);
- просити роботодавця надати відпустку без збереження зарплати на підставі статті 26 Закону про відпустки, наприклад, на час карантину або воєнного стану;
- звільнитися, наприклад, за власним бажанням чи за угодою сторін.
Держпраці не радить роботодавцям звільняти за прогул працівників, які виїхали під час воєнного стану за кордон або в інший населений пункт в Україні. Якщо роботодавець не планує скорочувати посаду працівника, що виїхав за кордон, може на його посаду прийняти нового працівника за строковим трудовим договором.
Якщо працівник відмовляється оформити відпустку без збереження зарплати і звільнятися, табелюйте позначкою «НЗ» (неявки з нез’ясованих причин) до вирішення питання.
Як надавати платну послугу «Чекап»
Зміни у законодавстві про відпустки
22.11.2023 ВРУ у другому читанні ухвалила проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» № 3494-IX (далі — Закон № 3494). Президент України підписав закон 21.12.2023. Документ набрав чинності з дня, наступного після його публікації.
Закон № 3494 вніс зміни до:
- Кодексу законів про працю України (КЗпП)
- Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки),
- Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136-IX),
- Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV
- та ще декількох нормативних актів.
До чого бути готовими роботодавцям, відповідно до Закону № 3494, читайте далі.
Відповідно до Закону № 3494, роботодавець у колективному або трудових договорах має врегулювати:
- перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві (ст. 76 КЗпП);
- тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюють нормативно-правові акти України, а також трудовий та/або колективний договір (ч. 2 ст. 76 КЗпП), незалежно від режимів та графіків роботи (ч. 1 ст. 5 Закону про відпустки);
- тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначають трудовий та/або колективний договір (ч. 2 ст. 77-1 КЗпП).
Які ж зміни внесені до КЗпП? Унаочнимо у таблиці.
Кодекс законів про працю України
Було | Стало |
Ст. 67 | У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Роботодавець у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). | Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором, а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників». |
Ст.76 | Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України. | Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюють нормативно-правові акти України, а також трудовий та/або колективний договір |
Ст.77 | Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України. | Норма скасована |
ст. 77-1 | Відпустка для підготовки та участі в змаганнях надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях. Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для підготовки та участі в змаганнях встановлюються Кабінетом Міністрів України. | У разі, якщо це передбачено трудовим та/або колективним договором, працівникам надається відпустка для підготовки та участі в спортивних змаганнях. Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для підготовки та участі в спортивних змаганнях |
Ст.77-3 | Відпустка при народженні дитини Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається працівникам, а саме: 1) чоловіку, дружина якого народила дитину; 2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки; 3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком). Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених у частині першій цієї статті. | Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам: 1) чоловіку, дружина якого народила дитину; 2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджено відповідним рішенням суду; 3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком). Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених у частині першій цієї статті за умови надання іншими особами, зазначеними у частині першій цієї статті, довідок з місця роботи про ненадання ним такої відпустки. |
Ст. 83 | Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. | Доповнена У разі призову працівника на військову службу під час мобілізації, на особливий період, призову працівника на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки у строк до його увільнення на час військової служби від займаної посади (виконання обов’язків). |
Ст.252. | Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів … На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок роботодавця. | Норма виключена |
Змінами до ЗУ «Про відпустки» пропонується:
- збільшити тривалість відпустки без збереження заробітної плати, а саме, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.
Відпустку надають на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках; встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною третьою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки)
- роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо працівник виконує роботи на об’єктах критичної інфраструктури, зайнятий у виробництві товарів оборонного призначення або мобілізаційного завдання чи замовлення. Виняток — відпустка у зв’язку вагітністю та пологами та відпустка до трьох років (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136);
- роботодавець надає відпустку без збереження зарплати за бажанням працівника, який приступив до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, — тривалістю до 60 к. дн. (п. 20 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки). Період такої відпустки включатимуть до страхового стажу (абз. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).;
- відпустка для підготовки та участі у спортивних змаганнях надається працівникам, лише якщо це передбачено трудовим та/або колективним договором (ст. 16-1 Закону про відпустки);
- не використані у період дії воєнного стану дні такої відпустки переносять на період, коли припинять чи скасують воєнний стан.
Роботодавець може вирішити надавати невикористані дні такої відпустки без збереження зарплати. У період дії воєнного стану роботодавець може надавати працівнику будь-яку відпустку (крім відпустки з вагітності та пологів, відпустки до трьох років та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку тривалістю понад 24 к. дн., без збереження зарплати. Невикористані дні такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану. Це правило не застосовують до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).
