Відповідь
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Тобто частина друга статті 21 КЗпП не обмежує прав працівників на кількість укладених трудових договорів про роботу за сумісництвом, а також на тривалість робочого часу на роботі за сумісництвом.
Роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюють постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 (далі — Постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43 (далі — Положення № 43).
Читайте: "Паліативна допомога: порядок надання та організація"
На час ухвалення і дії цих нормативно-правових актів відповідно до Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII (далі — Закон про власність) до державної власності належали загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Зазначені нормативно-правові акти врегульовували питання роботи працівників на умовах сумісництва як на державних (комунальних) підприємствах, так і в державних (комунальних) установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Незважаючи на втрату чинності Законом про власність (Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 № 997), зазначені нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Читайте: "Профілактика професійних захворювань медичних працівників на вірусні гепатити"
Отже, дія Постанови № 245 та Положення № 43 поширюється на комунальні установи та організації, що фінансуються з бюджету.
За загальним правилом працівник може працювати за сумісництвом поза межами робочого часу. Тобто, відпрацювавши робочий час за основним місцем роботи, цей працівник може працювати за сумісництвом. Це буде для нього нова робота за окремим трудовим договором (п. 1 Положення № 43).
Варто зазначити, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом упродовж місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Читайте: "Вимірювання артеріального тиску: покроковий алгоритм"
Таке обмеження стосується працівників, для яких державне підприємство (установа, організація) є основним місцем роботи або місцем роботи за сумісництвом.
Отже, виконання медичною сестрою комунального закладу охорони здоров’я роботи за сумісництвом більше ніж на 0,5 ставки загалом, незалежно від того — в одному чи кількох приватних закладах, є неправомірним.
