Відповідь
У зв’язку із реформуванням галузі охорони здоров’я до Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи законодавства про охорону здоров’я) внесено зміни Законом України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 07.07.2011 № 3611-VІ, які набули чинності з 1 січня 2012 року.
Читайте: "Алгоритм знищення наркотичних (психотропних) лікарських засобів, що визнані непридатними до використання"
Відповідно до нової редакції статті 33 Основ законодавства про охорону здоров’я визначено, що медичну допомогу надають професійно підготовлені медичні працівники за медичними показаннями у закладах охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати із цими закладами в цивільно-правових відносинах.
До статті 69 Основ законодавства про охорону здоров’я також внесено зміни, якими передбачено, що медичну експертизу з тимчасової втрати працездатності громадян проводять лікар або комісія лікарів у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці. Порядок проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності визначається Міністерством охорони здоров’я України.
Читайте: "Соціальна ефективність медичного закладу"
Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності виникає необхідність видачі листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність у зв’язку із хворобою, каліцтвом, доглядом за хворим членом сім’ї (у тому числі за хворою дитиною), карантином, установленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника через хворобу на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) для визначення наявності і ступеня тривалої або постійної втрати працездатності, а також — у зв’язку з вагітністю та пологами.
До наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 13.11.2001 № 455 (далі — Інструкція № 455) також внесено відповідні зміни наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 06.12.2011 № 882, який набув чинності 17 лютого 2012 року, яким зокрема передбачено, що:
- право видавати листки непрацездатності мають лікуючі лікарі закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності та лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці (підпункт 1.4.5 пункту 1.4 Інструкції № 455);
- видача документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність особи, не може бути платною послугою в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності (пункт 1.6 Інструкції № 455).
Читайте: "Карта амбулаторного больного: тонкости заполнения формы № 025/о"
Отже, якщо лікування та реабілітація відбувалися у приватному закладі, який має ліцензію на надання таких медичних послуг, то заклад має право надати листок непрацездатності або довідку про тимчасову непрацездатність пацієнта. Якщо цей заклад не має ліцензії, керівник закладу має право звільнити працівника за пунктом 4 або 5 статті 40 КЗпП.
