До переломів середньої зони обличчя належать переломи верхньої щелепи, вилицевого та назо-етмоїдального комплексу та орбіти. Про діагностику та методи лікування цих переломів читайте у статті
Допомогу при переломах середньої зони обличчя постраждалі отримують в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), які надають спеціалізовану медичну допомогу. До надання допомоги долучають лікарів різних спеціальностей:
Національна сертифікація з управління стоматологією — 2025
Зверніть увагу! Лікування пацієнтів з переломами середньої зони обличчя потребує міждисциплінарного підходу та залучення фахівців різних напрямків, які мають належну кваліфікацію та досвід лікування поєднаної травми.
Причини переломів середньої зони обличчя
Переломи середньої зони обличчя зустрічаються як серед дорослих, так і серед дітей. Можливе виникнення ізольованих переломів цієї зони (наприклад, перелом верхньої щелепи, перелом орбіти) та поєднаних з іншими переломами кісток обличчя чи травмами інших частин тіла.
Поширеними причинами переломів середньої зони обличчя є:
- автокатастрофи, дорожно-транспортні пригоди,
- вогнепальні поранення,
- спортивні травми,
- падіння,
- травми на виробництві,
- бійки.
Переломи середньої зони обличчя: нормативна база
Допомогу пацієнтам з переломами середньої зони обличчя надають, опираючись на положення нормативних документів:
- Наказу МОЗ від 31.10.2023 № 1886 «Про затвердження Стандарт медичної допомоги «Перелом середньої зони обличчя (верхньої щелепи, вилицевого та назоетмоїдального комплексу, орбіти)» (далі — СМД № 1886)
- «Клінічної настанови, заснованої на доказах «Травми щелепно-лицевої ділянки»», 2023 року
- Наказу МОЗ від 17.05.2022 № 822 «Про затвердження Стандарту «Парентеральна периопераційна антибіотикопрофілактика»
- Наказу МОЗ від 23.08.2023 № 1513 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгіцидних препаратів з лікувальною та профілактичною метою»
- Наказу МОЗ від 15.12.2022 № 2273 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Носова кровотеча»
Ліцензійні порушення в стоматології: приклади судових справ
Діагностика переломів середньої зони обличчя
СМД № 1886 розглядає алгоритм діагностики наступних травм:
- перелому виличної кістки;
- перелому верхньої щелепи;
- перелому назо-етмоїдального комплексу – перелом кісток носа, решітчастої кістки, слізної кістки, верхньої щелепи та нижньої стінки лобного синуса;
- перелом кісток орбіти.
Алгоритм діагностики переломів середньої зони обличчя викладений в таблиці нижче.
Етап діагностики | Опис етапу діагностики |
Опис клінічних проявів | Клінічні прояви перелому залежать від його локалізації. Для переломів виличної кістки характерно: зміна контурів певної ділянки лицевого черепа, деформація та асиметрія обличчя, деформація очної щілини, рухливість кісткових фрагментів, зміщення очного яблука, обмеження відкривання рота. При переломі верхньої щелепи можна виявити деформацію ділянки верхньої щелепи, порушення прикусу, жувальну дисфункцію, порушення чутливості певних зон обличчя, порушення рухової іннервації, наявність сторонніх тіл, пошкодження довколишніх тканин, наявність ліквореї чи кровотечі з носа, виникнення параорбітальної гематоми, підшкірної емфіземи, субконьюнктивальних крововиливів та порушення функції ока. Для перелому кісток назо-етмоїдального комплексу характерні скарги на деформацію в ділянці перелому, порушення функції ока, наявність виділень ліквору чи крові з носа, порушення нюху. |
Збір анамнезу | Деталізують інформацію про обставини отримання травми, вид та обсяг отриманої раніше допомоги. |
Фізикальне обстеження | При локальному фізикальному обстеженні виявляють: - зміну контурів певних ділянок лицевого черепа;
- наявність гематоми в певній ділянці, залежно від локалізації перелому;
- наявність підшкірної емфіземи;
При визначенні загального статусу слід звернути увагу на наявність порушення життєво-важливих функцій органів та систем та наявність переломів інших ділянок тіла. |
Інструментальне обстеження | Рентгенологічне обстеження кісток лицьового черепа в аксіальній чи напіваксіальній, прямій проєкції (носо-підборідна укладка) та боковій проєкції. Мультиспіральну комп’ютерну томографію та конусно-променеву комп’ютерну томографію кісток лицевого черепа використовують для оцінки виду перелому, характеру зміщення, ступеня пошкодження кісток, диференційної діагностики та оцінки результатів лікування. КТ лицевого черепа є методом вибору для проведення диференційної діагностики та динамічного спостереження у дітей. |
Комп’ютерне моделювання та створення тривимірних моделей дозволяє покращити візуалізацію травми. |
Консультація суміжних фахівців | Для оцінки суміжної патології, поєднанні краніо-фаціальної травми, переломів верхньої щелепи чи скелетної травми показана консультація інших фахівців: невролога, нейрохірурга, хірурга, отоларинголога, офтальмолога, травматолога, терапевта, анестезіолога. |
Зверніть увагу! Алгоритм обстеження дітей залежить від їх віку, можливості налагодження взаємодії з дитиною, ступеню клінічних проявів пошкодження та може містити більший чи менший перелік діагностичних маніпуляцій.
У ході обстеження пацієнта важливо оцінити стан м’яких тканин в ділянці перелому, а також стан усіх кісток лицевого та мозкового черепа, шийного відділу хребта. Не діагностована внутрішня кровотеча може стати серйозною перешкодою на шляху до одужання.
Лікування переломів середньої зони обличчя
Основною метою лікування переломів середньої зони обличчя є повне відновлення преморбідної форми та функції травмованої ділянки. При лікуванні пацієнтів дитячого віку слід додатково домогтись уникнення аномалій росту.
Зверніть увагу! Невчасне та невірне лікування переломів середньої зони обличчя може призвести до розвитку ускладнень та значних естетичних та функціональних розладів, як то – порушення функції жування, ковтання, дихання, зору, нюху; розвиток хронічного больового синдрому, психосоціальних розладів.
Алгоритм лікування містить наступні напрямки:
- оперативне лікування: репозиція кісток та стабілізація відломків в заданому положенні;
- заходи, направлені на профілактику ускладнень, в тому числі і антибіотикотерапія;
- динамічне спостереження за пацієнтом;
- місцевий догляд за порожниною рота, носа, ранами на обличчі;
- виконання рекомендацій суміжних фахівців.
Напрямок лікування | Обсяг лікувальних маніпуляцій |
Хірургічне лікування | Основним методом хірургічного лікування переломів середньої зони обличчя є відкрита репозиція та металоостеосинтез. Під час оперативного втручання фіксують кісткові уламки до нерухомих кісток лицевого чи мозкового черепа. Операцію доповнюють дренуванням «мертвих просторів» чи інфікованих ран (за наявності показів). Хірургічне втручання проводять під загальним чи місцевим потенційованим знеболенням. Оперативний доступ повинен забезпечувати адекватну візуалізацію зони перелому та естетичні вимоги до рубця на обличчі. Після хірургічного втручання назначають контрольну КТ чи рентгенологічне обстеження мінімум у двох проекціях |
Антибіотикотерапія | Доцільність призначення системної антибіотикотерапії визначають залежно від типу та тяжкості перелому, клінічного стану пацієнта, ймовірності розвитку ускладнень. Вибір антибіотиків здійснюють на основі положень стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою» |
Симптоматична терапія | Призначення знеболювальних засобів для контролю больового синдрому |
Місцеве лікування | Призначають полоскання з антисептиком що допомагає запобігти розвитку інфекційних ускладнень |
Під час лікування переломів середньої зони обличчя пацієнт повинен уникати надмірних фізичних навантажень та мінімізувати ризики повторного травмування. У випадку зміщення уламків пацієнту показане активне хірургічне лікування.
Зверніть увагу! Після проведеного лікування пацієнту надають рекомендації стосовно подальшого догляду та спостереження в домашніх чи амбулаторних умовах, які мають на меті запобігти ускладненню та пришвидшити процес загоєння перелому.
Лікування переломів середньої зони обличчя містить ризики виникнення ускладнень. Ймовірність виникнення таких ускладнень, подовження термінів лікування та погіршення результату лікування вища за наявності у постраждалого значної фрагментації уламків та їх зміщення, відкритого перелому, наявності інфекції ділянки середньої зони обличчя на час травмування чи в анамнезі, наявність вроджених вад розвитку травмованої ділянки та хронічних захворювань у постраждалого.
