Відпустка за роботу із шкідливими умовами праці лікаря-кардіолога рентгенопераційної

Відповідь

Медичні працівники мають право на щорічну додаткову відпустку відповідно до Списків виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджених постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (далі — Список).

Згідно Списку максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівників, безпосередньо зайнятих рентгенодіагностикою, флюорографією на ротаційній рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем, становить 11 календарних днів (поз. 10 підрозд. «Рентгенівське випромінювання» розд. ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства»).

Конкретна тривалість таких відпусток встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Оскільки лікар працює в рентгенопераційній і веде консультативний прийом пацієнтів, при визначенні тривалості щорічної додаткової відпустки слід керуватись нормами Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 (далі  — Порядок № 16). Відповідно до пункту 5 Порядку № 16, якщо працівник працював у різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надається відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи провадиться окремо по кожному виду робіт, професій та посад.

Згідно пунктів 6 і 7 Порядку № 16, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. Тобто, зараховують дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.