Відмова пацієнта від щеплення: чи передбачено законодавством, як оформити

Однією з основних причин інвалідності та смертності в усьому світі продовжують залишатись інфекційні хвороби. ВООЗ зазначає, що близько 25% летальних випадків у дорослих спровоковані інфекційними захворюваннями та їх наслідками. Серед дітей цей показник складає близько 63%. Зі збільшенням чисельності населення, погіршенням соціально-економічного становища, посиленням зовнішньої та внутрішньої міграції, зростанням числа військових конфліктів ці показники, на думку експертів ВООЗ, зростатимуть.

Правова освіта медпрацівників

Вакцинопрофілактика визнана найефективнішим методом запобігання виникнення інфекційних захворювань. Заходи з вакцинації допомогли суттєво знизити рівень захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, кір, епідемічний паротит, а натуральну віспу вдалось ліквідувати.

Водночас законодавство дозволяє громадянам відмовлятися від щеплень. Зрозуміло, що відмова від вакцинації має бути обдуманою та виваженою, а медичний персонал повинен володіти процедурою оформлення відповідних документів. Медичний працівник має належно проконсультувати пацієнта про можливі наслідки відмови від процедури.

Відмова від щеплень: нормативні документи

Відмова від вакцинації передбачена в українському законодавстві. Право відмови від щеплення прописане Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-­III (далі — Закон № 1645-ІІІ).

Стаття 12 Закон № 1645-ІІІ визначає, що медпрацівники, які проводять щеплення, зобов’язані надати об’єктивну інформацію щодо щеплення, наслідки відмови від процедури та можливі поствакцинальні ускладнення.

Пацієнти повинні знати, що не всі щеплення, внесені до Календаря щеплень, є обов’язковими. Так, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу обов'язкові. Решта щеплень, зокрема від гепатиту В, гемофільної інфекції, краснухи і паротиту, — додаткові.

Зверніть увагу! Те, що в Законі № 1645-­III деякі профілактичні щеплення називають обов’язковими, не означає, що батьки дитини чи інші її законні представники не можуть від них відмовитися. Чому? Тому що у статті 12 цього самого документу законодавець роз’яснює правила «відмови від обов’язкових профілактичних щеплень».

Медичний працівник повинен отримати згоду на проведення профілактичної вакцинації. Залежно від віку пацієнта рішення про згоду на вакцинацію надають:

• дієздатні повнолітні особи надають таку згоду самостійно;
• батьки чи інші законні представники дитини та сам претендент на щеплення за осіб, віком від 15 до 18 років та тих, хто визнані судом обмежено дієздатним;
• батьки чи інші законні представники за осіб, які не досягли 15-річного віку чи визнані в законний спосіб недієздатними.

Відмова від щеплення проти COVID-19. Вакцинація проти COVID-19 є добровільною. Перед щепленням пацієнт має заповнити і підписати згоду на проведення вакцинації.

Шість змін в управлінні вакцинами із 27.05.2025

• 1. Термінологія та систематизація рівнів «холодового ланцюга»
• 2. Технічні вимоги до обладнання
• 3. Контроль за умовами зберігання та транспортування
• 4. Електронний облік МІБП
• 5. Оновлення посадових інструкцій
• 6. Упровадження СОП

Чи завжди можна відмовитись від щеплень

Існує ряд виробництв, працівники яких мають підвищений ризик інфікування та поширення інфекційних захворювань серед населення. Такі працівники повинні мають бути обов’язково вакциновані, а в разі відмови, їх мають відсторонити від виконання певних видів робіт.

Наказ МОЗ від 08.11.2023 № 1925 (далі — Наказ № 1925) визначає перелік таких професій, організацій та виробництв. До них віднесені:

• працівники притулків для дітей;
• працівники дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;
• працівники лікувально-профілактичних закладів / санітарно-профілактичних закладів / установ та закладів системи соціального захисту населення;
• військовослужбовці;
• працівники закладів вищої освіти, які відповідно до своїх посадових обов’язків мають контакт із кров’ю та її компонентами;
• працівники перукарень, косметичних та масажних кабінетів, кабінетів татуажу, салонів пірсингу та візажу;
• працівники підприємств з обслуговування водоочисних споруд, водопровідних мереж;
• працівники підприємств з обслуговування каналізаційних систем та каналізаційних очисних споруд;
• працівники установ громадського харчування та підприємств харчової промисловості;
• працівники ветеринарних лабораторій, клінік та інших лабораторій, які працюють із вуличним вірусом сказу;
• працівники притулків для утримання тварин; особи, які виконують роботу з відлову тварин; працівники ветеринарної медицини та ін.;
• медичні працівники відділів і лабораторій особливо небезпечних інфекцій, протичумних установ.

Детальний перелік усіх професій, виробництв та організацій викладений в Наказі № 1925.

Консультування перед щепленням

Стаття 12 Закону № 1645-ІІІ зобов’язує медичних працівників, які будуть проводити щеплення, надати пацієнту повну інформацію про:

• методику проведення процедури;
• препарат, який будуть використовувати;
• ефективність цієї процедури;
• ймовірні негативні наслідки для здоров’я — побічні дії вакцини, ризик виникнення алергічних реакцій;
• ймовірність відмови від зарахування до дитячого закладу за умов відмови від щеплення.

При проведенні консультування лікар може навести статистичні дані про кількість осіб, які захворіли на певну інфекційну хворобу, кількість зареєстрованих побічних реакцій спричинених вакциною. Ця інформація не є конфіденційною. Можливість її надання передбачена Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-­XII та Законом України «Про державну статистику» від 17.09.1992 № 2614- XII.

Медичний працівник, який консультує батьків щодо щеплення дитини, має докладно ознайомити їх з усіма наслідками відмови:

• можливістю інфікування тим чи іншим інфекційним захворюванням;
• можливими проблемами з влаштуванням дитини у садок та школу: примірне положенням про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом МОЗ від 29.11.2002 № 434, визначає, що розв’язанням питання відвідування цих закладів дітьми, які не отримали профілактичних щеплень, займається лікарсько-консультативна комісія, про це ж ідеться в листі МОН від 14.02.2015 № 1/9­71 «Щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу».

Відмова від вакцинації: як оформити 

Якщо пацієнт відмовляється від профілактичного щеплення, лікар має:

• пояснити, як вплине на здоров’я відмова від щеплення;
• вимагати від пацієнта письмового підтвердження відмови, якщо пацієнт і після роз'яснення не змінив своє рішення; лише письмово оформлена заява може бути доказом такої відмови;
• оформити письмовий акт про відмову письмово засвідчувати незгоду з проведенням щеплення та засвідчити його правдивість підписами двох свідків, якщо отримати письмову відмову неможливо;
• заповнити інформовану згоду на щеплення.

Медпрацівник повинен вносити до відповідних медичних форм відомості про профілактичні щеплення, випадки поствакцинальних ускладнень, відмову від профілактичних щеплень, як того вимагає ст. 12 Закону № 1645-ІІІ. Тому факт відмови від щеплення з позначкою про те, що медичний працівник роз’яснив можливі негативні наслідки такої відмови, вносять до форми № 063-­2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики».

Зверніть увагу! Форму № 063­-2/о обов’язково заповнюють на кожного пацієнта, котрий підлягає щепленню чи туберкулінодіагностиці, незалежно від місця його проживання.

Перед заповненням форми № 063-­2/о особа та/чи один з батьків мають отримати повну інформацію про:

• процедуру щеплення;
• протипокази до проведення маніпуляції;
• вакцину, яку планують використовувати для щеплення;
• можливі негативні наслідки щеплення.

До бланку вносять інформацію про особу, її місце проживання та телефон.

Пункт 17 «Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень», затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, передбачає, що відмову від щеплення підписують:

• особа, якій запропоновано щеплення (один з батьків чи законний представник особи у випадку щеплення неповнолітніх);
• медичний чи фармацевтичний працівник.

Нижче наведимо п. 8 форми № 063-­2/о, де визначена особа підтверджує своє рішення про відмову від щеплення.

Відмова від щеплення: зразок

Лікар чи медична сестра повинні пам’ятати, що правильно оформлений документ допоможе захиститись від неоґрунтованих звинувачень на свою адресу в разі виникнення проблем зі здоров’ям, пов’язаних з відмовою від проведення профілактичних щеплень. Лише письмово оформлена відмова від вакцинації може стати юридичним доказом.