Законодавство дозволяє громадянам відмовлятися від щеплень. Однак відмова від вакцинації має бути обдуманою та виваженою, а медичний персонал повинен володіти процедурою оформлення відповідних документів
Зміст статті:
Відмова від щеплень — закон
Консультування перед щепленням
Оформлення відмови від щеплення: алгоритм дій лікаря
Сьогодні не існує на 100% переконливих підтверджень, що вакцинація повністю нівелює можливість захворіти на ту чи ту інфекційну хворобу. Інформація ж про негативний вплив на здоров’я дітей та навіть випадки смерті після щеплень навіває на батьків певний скепсис щодо цієї процедури. Допомогти прийняти обдумане та виважене рішення стосовно вакцинації пацієнту допоможе інформація про переваги та ризики процедури, яку має надати лікар під час консультування.
Лікар має належно проконсультувати пацієнта про можливі наслідки (побічні ефекти) чи алергічні реакції процедури.
Відмова від щеплення має бути належним чином оформлена. Тому медичні працівники повинні бути ознайомлені з алгоритмом її проведення.
Відмова від вакцинації передбачена в українському законодавстві. Право відмови від щеплення передбачене Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III (далі — Закон № 1645-ІІІ).
Стаття 12 цього закону визначає, що медпрацівники, які проводять щеплення, зобов’язані надати об’єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.
Пацієнти повинні знати, що не всі щеплення, внесені до Календаря щеплень, є обов’язковими. Так, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу обов'язкові і включені до Календаря щеплень. Решта щеплень,зокрема від гепатиту В, гемофільної інфекції, краснухи і паротиту, — додаткові.
NB! Те, що у Законі № 1645-III деякі профілактичні щеплення називають обов’язковими, не означає, що батьки дитини не можуть від них відмовитися. Чому? Тому що у статті 12 цього самого закону законодавець роз’яснює правила «відмови від обов’язкових профілактичних щеплень».
Пацієнт повинен дати згоду на проведення профілактичної вакцинації. Залежно від віку пацієнта рішення про згоду на вакцинацію надають:
дієздатні повнолітні особи самостійно
батьки або сам претендент на щеплення віком від 15 до 18 років
батьки за осіб, які не досягли 14-річного віку
Відмова від щеплення проти COVID-19. Вакцинація проти COVID-19 є добровільною. Перед щепленням пацієнт має заповнити і підписати згоду на проведення вакцинації.
Консультування перед щепленням
Стаття 12 Закону № 1645-ІІІ зобов’язує медичних працівників, які будуть проводити щеплення, надати пацієнту повну інформацію про:
методику проведення процедури
препарат, який будуть використовувати
ефективність цієї процедури
ймовірні негативні наслідки для здоров’я — побічні дії вакцини, ризик виникнення алергічних реакцій
ймовірність відмови від зарахування до дитячого закладу за умов відмови від щеплення
✎ Для прикладу лікар може навести статистичні дані про кількість осіб, які захворіли на певну інфекційну хворобу, кількість зареєстрованих побічних реакцій. Ця інформація не є конфіденційною. Можливість її надання передбачена підпунктом 3 пункту 4 статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII.
Медичний працівник, який консультує батьків щодо щеплення дитини, має докладно ознайомити їх з усіма можливими наслідками відмови:
Можливість інфікування
Проблеми з влаштуванням дитини у садок та школу. Примірне положенням про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом МОЗ від 29.11.2002 № 434, визначає, що вирішенням питання відвідування цих закладів дітьми, які не отримали профілактичних щеплень, займається лікарсько-консультативна комісія. Про це ж ідеться в листі МОН від 14.02.2015 № 1/971 «Щодо роз’яснення порядку приймання дітей до першого класу»
Оформлення відмови від щеплення: алгоритм дій лікаря
Якщо пацієнт відмовляється від профілактичного щеплення, лікар має:
пояснити, як вплине на здоров’я відмова від щеплення
вимагати від пацієнта письмового підтвердження відмови, якщо пацієнт і після роз'яснення не змінив своє рішення. Лише письмово оформлена заява може бути доказом такої відмови
оформити відмову письмовим актом та засвідчути його правдивість підписами двох свідків, якщо отримати письмову відмову неможливо
Медпрацівник повинен вносити до відповідних медичних форм відомості про профілактичні щеплення, випадки поствакцинальних ускладнень, відмову від профілактичних щеплень (ст. 12 Закону № 1645-ІІІ). Тому факт відмови від щеплення з позначкою про те, що медичний працівник роз’яснив можливі негативні такої відмови, вносять до форми № 063-2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики».
NB! Форму № 063-2/о обов’язково заповнюють на кожного пацієнта, котрий підлягає щепленню чи туберкулінодіагностиці, незалежно від місця його проживання.
Документ підписує і пацієнт, і медпрацівник (п. 17 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595):
8. Згода особи, батьків або законного представника дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики для профілактики
____________________________
(чого саме)
Даю згоду на проведення щеплення
____________________________
(дата) (підпис)
Не даю згоди на проведення щеплення (чому саме)
____________________________
(дата) (підпис)
Заповнена форма 063-2/о є підтвердженням того, що пацієнт, його батьки чи законні представники були поінформовані про:
процедури щеплення чи туберкулінодіагностики
можливі ускладнення від цих маніпуляцій
препарат, яким проводиться маніпуляція
Лікар чи медична сестра повинні пам’ятати, що правильно оформлений документ допоможе захиститись від неоґрунтованих звинувачень на свою адресу в разі виникнення проблем зі здоров’ям, пов’язаних з відмовою від проведення профілактичних щеплень. Лише письмово оформлена відмова від вакцинації може стати доказом з юридичної точки зору.
