Приблизно 45% від загальної кількості пацієнтів, що перенесли COVID-19 у стаціонарному режимі, потребують періодичного нагляду медичних працівників. У статті пояснюємо, якої реабілітації можуть потребувати пацієнти з постковідним синдромом
Зміст статті:
Що таке постковідний синдром
Реабілітація пацієнтів після COVID-19: мета й алгоритм
Основні види реабілітації та їх особливості
COVID-19 є мультисистемною хворобою. Тож щоб відновити нормальну життєдіяльність пацієнта, іноді потрібна навіть міждисциплінарна реабілітація. Розпочинати її в умовах інтенсивної терапії.
✎ За рекомендацією Національного інституту охорони здоров’я і вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (National Institute for Health and Clinical Excellence; далі — NICE), починати програму прогресивної реабілітації важливо протягом перших 30 днів після виписки пацієнта.
▼▼▼ Скачайте зразок у журналі «Довідник головної медичної сестри»
У лютому 2020 року ВООЗ класифікувала перебіг COVID-19:
1) легкий — минає приблизно за 1—2 тижні
2) тяжкий або критичний — від 3 до 6 тижнів
Однак часто трапляється, що симптоми можуть залишатися впродовж кількох тижнів чи місяців.
У пацієнтів, які перенесли COVID-19, медики спостерігають порушення органів і систем: легень, серця, мозку, нирок, судинної системи. До чинників, що провокують ушкодження, відносять:
аутоімунні процеси
персистенцію (збереження) збудника в організмі
кисневу недостатність
тромботичну мікроангіопатію
венозну тромбоемболію
виражені запальні реакції
патологічні наслідки після гострого періоду (пневмофіброз)
У жовтні 2021 року ВООЗ визначила постковідний синдром як стан, що трапляється в пацієнтів, що перенесли інфекцію SARS-CoV-2. Його симптоми, зокрема:
нестача дихання
підвищена втомлюваність
когнітивні розлади
Симптоми можуть виникнути як під час хвороби, так і після одужання, а спостерігатися — приблизно впродовж трьох місяців із початку захворювання на COVID-19.
NB! Постковідний синдром спостерігають у приблизно 20% людей, що перехворіли на COVID-19.
Клінічні настанови NICE «Лікування довгострокових наслідків COVID-19» (NG188) визначають первинне захворювання, тривалу коронавірусну інфекцію та постковідний синдром залежно від часу виникнення та тривалості проявів:
Клінічне визначення
Тривалість симптомів, тижнів
Гостра COVID-19
До чотирьох
Тривала симптоматична COVID-19
Від 4 до 12
Пост-COVID-синдром
Понад 12
Постковідним синдромом називають наслідки перенесеної коронавірусної хвороби, за яких у пацієнта зберігається патологічний стан, але його збудник не виявляється. Симптоми такого синдрому можуть спостерігати під час або після захворювання COVID-19 і не можуть трактувати їх іншим діагнозом.
✎ Є припущення, що SARS-Co-2 як збудник COVID-19 може тривалий час перебувати в організмі, як і інші коронавіруси.
Реабілітація пацієнтів після COVID-19: мета й алгоритм
В Україні діє Протокол надання реабілітаційної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19) та реконвалесцентам, затверджений наказом МОЗ від 20.04.2021 № 771 (далі — Наказ № 771; Протокол), який містить інформацію про те, як:
надавати реабілітаційну допомогу пацієнтам у різних періодах реабілітації: гострому, післягострому, довготривалому
організувати роботу та визначати склад мультидисциплінарної реабілітаційної команди, що надає допомогу пацієнтам з COVID-19
NB! Додаток до Наказу № 771 містить пам’ятку ВООЗ для дорослих пацієнтів, які перенесли тяжкий стан при COVID-19 і були госпіталізовані.
Протокол містить загальні рекомендації, що дають змогу оцінити ступінь важкості постковідних змін; скласти план обстеження й застосовувати ті чи ті методи фізичної реабілітації.
Щоб реабілітація мала більш стрімкий розвиток, логічніше починати її з моменту, коли пацієнт ще знаходиться у палаті інтенсивної терапії або у відділені (ВІТ). Тривалість відновлювального процесу залежить від індивідуального стану. Рішення виписати пацієнта проводиться колегіально мультидисциплінарною командою.
Можливий варіант, коли пацієнта з різних причин переводять до відділення реабілітації (зазвичай через обмеження процесів життєдіяльності після виписки з ВІТ). Якщо ж стан пацієнта не потребує цілодобового спостереження та програми реабілітації, то більш доцільно його направити на «відновлення» з амбулаторним профілем/на базі громади, що є активною на місцевому рівні.
⭐ Cтворюємо комісії з інфекційного контролю в ЛПЗ ⭐ Організовуємо епіднагляд ⭐ Повідомляємо про пацієнтів з інфекційним захворюванням ⭐ Стримуємо внутрішньолікарняні інфекції
Якщо лікар фізичної та реабілітаційної медицини помічає потребу, то долучає до команди інших потрібних фахівців.
УВАГА! Фахівці з реабілітації мають використовувати ЗІЗ відповідно до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затверджених наказом МОЗ від 28.03.2020 № 722, якщо перебувають у радіусі 1 м навколо пацієнта та/або контактують зі слизом із дихальних шляхів.
Легенева реабілітація спрямована поліпшення якості життя людей із захворюваннями дихальних шляхів, а саме сприяє полегшенню симптомів. Таку реабілітацію рекомендують навіть для людей із незворотними порушеннями структури легень.
Мета легеневої реабілітації — поліпшення фізичного й психологічного станів пацієнтів із респіраторними захворюваннями.
Пацієнти, що перенесли COVID-19 у тяжкій формі, зокрема перебували у ВІТ, мають:
порушення роботи серця
депресію, відчуття провини та занепокоєння, погіршення сну
дисфункцію м’язів:
дихальної системи
периферичних через зниження маси тіла, нейропатію, втому, наслідки гіпоксемії
Складниками легеневої реабілітації залежно від професії пацієнта є:
медичне спостеження
лікувальна фізична культура
навчання та психосоціальна підтримка пацієнта
рекомендації щодо зміни поведінки
спеціальна підтримка
NB! У межах легеневої реабілітації спочатку застосовують вправи низької, зокрема з пацієнтами, яким потрібна киснева терапія. Повсякчас стежте за частотою серцевих скорочень, пульсоксиметрією, артеріальним тиском тощо.
Формат легеневої реабілітації може передбачати і амбулаторні умови, і умови стаціонару, і дистанційний формат. Тривалість стаціонарних програм — від 6 до 9 тижнів.
Кардіологічна реабілітація позитивно впливає на фізичну працездатність та психологічний стан пацієнта. Вона є актуальною для пацієнтів з серцево-судинними розладами (гострий коронарний синдром, коронарна реваскуляризація, серцева недостатність).
Компоненти кардіологічної реабілітації за Британською асоціацією з профілактики та реабілітації серцево-судинної системи:
відмова від шкідливих звичок/способу життя
ліквідація чинників ризику
психосоціальна стабільність
керування медичними ризиками
довгострокові стратегії
аудит і оцінювання
Одним з кардіологічних захворювань, на особливості реабілітації після якого варто звернути увагу, є постковідний міокардит. Після нього пацієнту рекомендовано не повертатися до фізичних навантажень упродовж 3—6 місяців. Тривалість цього періоду залежить від клінічного перебігу, тривалості захворювання, функціонування лівого шлуночка на початковому та кінцевому етапі запалення за даними МРТ серця. Відтак важливо відстежувати стан таких пацієнтів упродовж перших двох років, за умови, якщо вони знову почали активно займатися спортом.
Показниками, які свідчать про те, що можна повертатися до тренувань після міокардиту:
добовий моніторинг ЕКГ до та після фізичного навантаження без аритмії
систолічна функція лівого шлуночка та сироваткові біомаркери пошкодження міокарда в нормі
За необхідності складіть для пацієнта з кардіологічною патологією персоналізовану реабілітаційну програму.
Період пандемії та карантинних обмежень через COVID-19 визначився високим рівнем емоційного стресу, відчуттям занепокоєння та тривоги, депресивних станів, страху, стигматизації не лише для пацієнтів, а й для працівників сфери охорони здоров’я.
Задля виявлення пацієнтів, що можуть мати несприятливі психологічні наслідки, на етапі одужання проводьте обстеження осіб із можливої групи ризику. Це, зокрема, медпрацівники, що працюють із пацієнтами з коронавірусною хворобою.
Найтяжчий стан спостерігають при гострій формі COVID-19, що може спричиняти хронічні посттравматичні стресові симптоми та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). У таких випадках реабілітуватися пацієнту допомагають:
ефективна комунікація
соціальні контакти, зокрема й дистанційно
інформаційний бюлетень про психологічні наслідки після COVID-19
Пацієнтам з помірними або важкими симптомами рекомендуйте отримати направлення на консультацію до психолога та пройти травмоорієнтовану когнітивно-поведінкову терапію.
Перш ніж складати відповідний план реабілітації, парадьте пацієнтам, які перехворіли на COVID-19, пройти функціональне оцінювання. Воно дасть змогу визначити можливі порушення опорно-рухового апарату.
Пацієнт може проходити фізичну реабілітацію:
у стаціонарі
в амбулаторних умовах
вдома завдяки телемедичним засобам
Для пацієнтів, яких госпіталізували у відділення інтенсивної терапії, план реабілітації розроблює мультидисциплінарна команда.
Неврологічна реабілітація
Під час активної фази інфекції або протягом декількох тижнів після неї рекомендовано проведіть обстеження пацієнтів із COVID-19. Зокрема зробіть скринінг, щоб виявити можливі когнітивні порушення в пацієнтів із групи ризику — після реанімації або із залишковими когнітивними порушеннями.
Неврологічними симптомами є:
головний біль
запаморочення
втрата нюху або смаку
сенсорні порушення
Коли розроблятимете програму реабілітації, врахуйте, що в пацієнтів після COVID-19 можуть порушуватися функції печінки, нирок, шкіри й ендокринних залоз — як окремо, так і разом.
Щоб усунути неврологічні симптоми легкого та середнього ступенів тяжкості, іноді потрібне лише мінімальне втручання медиків. Тоді як пацієнти, у яких спостерігають помірні чи важкі симптоми, потребують ребілітації в стаціонарі.
Науковці та ВООЗ лише розпочинають масштабні дослідження віддалених наслідків COVID-19, тож і перелік реабілітаційних заходів за постковідного синдрому буде розширюватися.
