У третини пацієнтів, що перенесли COVID-19, спостерігають симптоми постковідного синдрому. Читайте у статті про реабілітацію пацієнтів із такими симптомами
МОЗ наказом від 20.04.2021 № 771 затвердило Протокол надання реабілітаційної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19) та реконвалесцентам (далі — Протокол). Протокол містить загальні рекомендації, що дають змогу оцінити ступінь важкості постковідних змін, скласти план обстеження й застосовувати ті чи ті методи фізичної реабілітації.
Нові вимоги до інфекційного контролю: пройти курс
Що таке постковідний синдром
У лютому 2020 року ВООЗ класифікувала перебіг COVID-19 наступним чином:
- легкий перебіг — незначна гарячка, помірні респіраторні симптоми, кашель не супроводжується симптомами дихальної недостатності; шлунково-кишкові прояви не супроводжуються симптомами зневоднення; наявні симптоми спотворення чи відсутності нюху, спотворення смаку;
- середньоважкий перебіг — симптоми пневмонії; сатурація крові киснем не нижче 92%;
- тяжкий перебіг — симптоми пневмонії та/чи дихальної недостатності, наявні ознаки гострого респіраторного дистрес-синдрому, клініко-лабораторних даних сепсису та/чи септичного шоку.
Постковідний синдром: симптоми, чинники впливу
Трапляється, що симптоми COVID-19 можуть залишатися впродовж кількох тижнів чи місяців. У пацієнтів, які перенесли COVID-19, медики можуть спостерігати порушення функції органів і систем: легень, серця, мозку, нирок, судинної системи. До чинників, що провокують ушкодження, відносять:
- аутоімунні процеси;
- персистенцію (збереження) збудника в організмі;
- кисневу недостатність;
- тромботичну мікроангіопатію;
- венозну тромбоемболію;
- виражені запальні реакції;
- патологічні наслідки після гострого періоду (пневмофіброз)
Постковідним синдромом називають випадки, коли симптоми зберігаються впродовж більше ніж 4 тижнів. Симптоми такого синдрому можуть спостерігати під час або після захворювання COVID-19 і не можуть трактувати їх іншим діагнозом.
У різних людей симптоми постковідного синдрому відрізняються, та найпоширенішими ознаками є:
- кашель,
- задишка,
- відчуття втоми та загальна слабкість,
- тремтіння рук, м’язовий біль,
- погіршення сну,
- головний біль,
- втрата нюху та смаку,
- зниження концентрації.
Фізична та розумова перевтома, стреси та брак сну здатні посилювати ці симптоми.
Зверніть увагу! Постковідний синдром спостерігають щонайменше в третини пацієнтів, що перехворіли на COVID-19.
Реабілітація пацієнтів після COVID-19: мета й алгоритм
Протокол містить інформацію про те, як:
COVID-19 є мультисистемною хворобою. Тож, щоб відновити нормальну життєдіяльність пацієнта, іноді потрібна навіть міждисциплінарна реабілітація. Розпочинати її слід в умовах інтенсивної терапії. Тривалість відновлювального процесу залежить від індивідуального стану пацієнта. Рішення виписати пацієнта приймається колегіально мультидисциплінарною командою.
Зверніть увагу! Потреби пацієнта у реабілітації оцінюйте за допомогою самозвіту за шкалою Post-COVID-19 Functional Status (PCFS). При цьому опирайтесь на відповідну форму та блок-схему.
Скачати
Самооцінку за шкалою PCFS виконують:
- під час першого прийому в клініці після COVID-19;
- через 4—8 тижнів після першого прийому в клініці;
- через 6 місяців з моменту першої оцінки.
Урахуйте нові вимоги НСЗУ до організації амбулаторної допомоги
Постковідний синдром: хто входить до реабілітаційної команди
Відповідно до Протоколу розробляти план реабілітації з огляду на стан пацієнта має багатопрофільна команда ЗОЗ.
Комплексний підхід до реабілітації, якого потребують пацієнти з постковідним синдромом, можливий лише при залученні до такої допомоги фахівців з різними компетентностями, що можуть закрити широкий спектр потреб пацієнта в цей період.
До складу мультидисциплінарної реабілітаційної команди, що допомагає пацієнтам з COVID-19 та реконвалесцентам, залучають:
Очолює команду лікар фізичної та реабілітаційної медицини в обов’язках якого передбачено:
- організувати роботу команди;
- забезпечити виконання індивідуального реабілітаційного плану;
- забезпечити виконання додаткових завдань, покладених на команду.
Якщо лікар фізичної та реабілітаційної медицини помічає потребу, то долучає до команди інших фахівців, необхідність в яких виникає в конкретних обставинах. Тому професійний та кількісний склад команди може різнитися.
Зверніть увагу! Фахівці з реабілітації мають використовувати ЗІЗ відповідно до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затверджених наказом МОЗ від 28.03.2020 № 722, якщо перебувають у радіусі 1 м навколо пацієнта та/або контактують із виділеннями з дихальних шляхів.
Стандартизована медична документація сестри медичної
Напрямки реабілітації пацієнтів з постковідним синдромом
Напрямки реабілітації, потребу в яких мають пацієнти з COVID-19 та реконвалесценти, викладені в таблиці нижче.
Тип реабілітаційного втручання | Мета втручання | Основні заходи |
Респіраторна реабілітація | Реабілітація направлена на боротьбу з наслідками тривалої іммобілізації, пов’язаної з вентиляційною підтримкою: - порушенням функції легень;
- зниженою толерантністю до фізичних навантажень та м'язовою слабкістю.
Таку реабілітацію рекомендують навіть для людей із незворотними порушеннями структури легень | Складниками легеневої реабілітації, залежно від професії пацієнта, є: - медичне спостереження
- лікувальна фізична культура
- навчання та психосоціальна підтримка пацієнта
- рекомендації щодо зміни поведінки
- спеціальна підтримка
Визначають потребу в кисні в стані спокою, а також при фізичних навантаженнях перед випискою із стаціонару. За даними такого обстеження лікар приймає рішення щодо кисневої терапії: в амбулаторних умовах в спокої та після фізичного навантаження, короткими курсами (по 10-20 хв при виникненні симптомів гіпоксемії) чи довгими курсами (більше 15 год на день) |
Фізична терапія | Фізична терапія дозволяє: - зменшити залежність пацієнта від ШВЛ – апарату;
- знизити смертність;
- оптимізувати легеневу вентиляцію та оксигенацію;
- зменшити тривалість госпіталізації;
- попередити ускладнення та підвищити якість життя
| Обсяг реабілітаційних заходів залежить від рівня свідомості пацієнта та його здатності виконувати фізичні вправи. Фізичну реабілітацію припиняють за наявності гемодинамічної нестабільності пацієнта. Під час роботи фізичного терапевта з пацієнтом, слід вжити усіх заходів, щоб убезпечити персонал від ризику інфікування COVID-19. |
Ерготерапія | Впливає на м’язово-скелетні, кардіо-респіраторні, комунікативні, неврологічні та психоемоційні порушення. Полегшити виконання пацієнтом повсякденних занять, відновити чи покращити функціональні навички, модифікувати заняття пацієнта чи адаптувати їх під повсякденні потреби, | Заходи у відділенні інтенсивної терапії передбачають: - обстеження пацієнта для визначення рівня фізичних, когнітивних та психоемоційних розладів;
- проведення заходів, що покращують життєдіяльність – ортезування, позиціонування, посилення мобільності в ліжку;
- заохочення до посилення щоденної активності – виконання заходів особистої гігієни, прийом їжі, одягання та ін.;
- менеджмент болю, втоми, відпочинку та сну
|
Заходи в стаціонарному відділенні: - обстеження пацієнта на предмет визначення рівня фізичних, когнітивних та психоемоційних розладів, втоми та потреби в додаткових допоміжних технологіях;
- проведення заходів, що покращують життєдіяльність – позиціонування, посилення мобільності, особиста гігієна, одягання, прийом їжі, активності для дозвілля;
- менеджмент болю, втоми, відпочинку та сну
|
Заходи на амбулаторному етапі: - обстеження пацієнта на предмет визначення рівня фізичних, когнітивних та психоемоційних розладів, заняттєвої активності, втоми та тривоги, зорових та сенсорних розладів;
- заходи для адаптації пацієнта щодо повернення на роботу;
- навчання пацієнтів безпечного виконання завдань, підбір додаткових технологій;
- тренування пам’яті, уваги та виконавчих навичок;
- менеджмент болю, втоми, відпочинку та сну
|
Терапія мови та мовлення | Мовної реабілітації потребують пацієнти з порушенням комунікації та ковтання | Усі заходи проводять з дотриманням заходів, що запобігають утворенню аерозолю та запобігання інфікування інфекцією COVID-19 |
Зверніть увагу! Фахівці, які долучені до реабілітації та контактують з виділеннями з дихальних шляхів пацієнта, повинні використовувати засоби індивідуального захисту.
Формат легеневої реабілітації може передбачати і амбулаторні умови, і умови стаціонару, і дистанційний формат. Тривалість стаціонарних програм — від 6 до 9 тижнів.
Зверніть увагу! У межах легеневої реабілітації спочатку застосовують вправи низької інтенсивності, зокрема з пацієнтами, яким потрібна киснева терапія.
Повсякчас стежте за частотою серцевих скорочень, пульсоксиметрією, артеріальним тиском тощо.
Вимоги до управління вакцинами + 3 пам’ятки
Організація процесу реабілітації при постковідному синдромі
Потреби пацієнта, який переніс COVID-19, різняться залежно від періоду захворювання.
Період захворювання | Потреби пацієнта | Обсяг реабілітаційної допомоги |
Гострий | Пацієнти, що потребують вентиляційної підтримки | Реабілітаційна допомога направлена на: - покращення дренажної функції легень та оксигенації;
- сприяння відлученню пацієнта від інвазивної ШВЛ;
- забезпечення потреби в харчуванні;
- профілактику аспіраційної пневмонії;
- ранню мобілізацію;
- профілактику розвитку постреанімаційного синдрому
|
Пацієнти, яких перевели з ВІТ/ПІТ; пацієнти, які перебувають на стаціонарному лікуванні | Здійснюють заходи, направлені на покращення: - мобільності;
- функції дихання;
- функції ковтання;
- навичок харчування;
- когнітивних функцій
|
Післягострий | Пацієнти, що перебувають в реабілітаційних закладах та не мають протипоказів до розширення реабілітаційних заходів | Здійснюють заходи, направлені на: - покращення навичок самообслуговування;
- покращення психосоціальної адаптації;
- збільшення толерантності до фізичних навантажень;
- покращення мобільності;
- покращення функції дихання;
- покращення функції ковтання;
- налагодження харчування;
- покращення когнітивних функцій
|
Довготривалий | Пацієнти, що перебувають в реабілітаційних закладах та виписані додому | Реабілітаційна допомога направлена на поступове розширення обсягів фізичних навантажень, навчання технік енергозбереження, модифікації поведінки залежно від потреб пацієнта |
Зверніть увагу! При виявленні пацієнтів з тахі- та брадикардією, гіпер- та гіпотонією, тахіпное, SpO2 < 90%, які потребують вентиляції легень в режимі позитивного тиску під час видиху понад 10 см вод.ст., пацієнтів з гіпо- чи гіпертермією, вперше встановленою аритмією та ішемією міокарда, ознаками шоку, симптомами тромбозу глибоких вен, підозрою на стеноз аорти, декомпенсованими захворюваннями печінки та нирок, наявності нестабільних переломів, підвищеного внутрішньочерепного тиску, питання про початок реабілітації вирішується в кожному конкретному випадку окремо.
Як організовують процес реабілітації при посткоронавірусному синдромі в домашніх умовах
Пацієнта з постковідним синдромом перед випискою додому навчають методів самостійної реабілітації – вправам, які дають змогу поліпшити свій стан та вплинути на певні прояви захворювання.
Проблема | Вправи та дії, які допоможуть полегшити стан |
Задишка | При раптовій задишці слід зайняти положення, при якому стан покращується: - лягти на бік, поклавши голову на високу подушку;
- сісти за стіл, схилившись вперед та поклавши голову на високу подушку;
- сісти на стілець, схилившись вперед та опершись передпліччями на коліна чи бильця стільця;
- стати, опершись спиною на стіну чи обпершись об підвіконня
Слід виконати певні дихальні техніки: - вдихати носом та плавно видихати ротом (положення має бути розслабленим);
- дихати ритмічно – виконати вдих перед фізичним навантаженням
|
Фізичні вправи | До комплексу фізичних вправ входять: - оздоровчі вправи – кроки на місці, кроки на платформу, ходіння, біг, їзда на велосипеді;
- вправи для зміцнення м’язів – підйом на біцепс, віджимання від стіни, відведення рук в сторони, присідання, присідання зі стільця;
- вправи на заминку – ходіння в повільному темпі, вправи на розтягнення м’язів
Перед виконанням основної частини фізичних вправ виконують розминку: знизування плечима, кругові рухи плечима, нахили вбік, підняття колін, підняття п’яток та пальців, кругові рухи щиколотками. Розминка повинна тривати не менше 5 хвилин. |
Проблеми з голосом | Проблему хриплого чи занадто тихого голосу вдається зкорегувати якщо: - говорити лише тоді, коли зручно;
- не перевантажувати голос;
- робити перерви щоразу, коли виникає відчуття нестачі повітря під час розмови;
- періодично наспівувати, що дасть змогу тренувати голос;
- вживати достатню кількість рідини невеликими ковтками впродовж дня
|
Формування навичок вживання їжі та напоїв, ковтання | Для тренування навички ковтання можна скористатись наступними вправами: - тримати спину рівною під час прийому їжі;
- вживати їжу різної консистенції;
- зосереджуватись на своїх діях продовж усього часу прийому їжі;
- їсти не поспішаючи;
- їжу споживати невеликими порціями впродовж дня;
- робити перерву в прийомі їжі при виникненні покашлювання чи поперхування
|
Пониження концентрації уваги та пам’яті | Допомогти можуть фізичні вправи, вправи для мозку, застосування нотатників, різних способів нагадування про речі, які необхідно виконати. Якщо слід виконати великий обсяг роботи, варто вчитись ділити її на частини, які виконати буде легше |
Виконання повсякденних дій | Повсякденні необхідні завдання буде легше виконати, якщо: - планувати роботу з урахуванням стану та пов’язаних з ним можливостей;
- виконувати роботу не поспішаючи;
- зайняти положення, в якому повільніше прийде відчуття втоми;
- дозволити іншим допомогти у виконанні роботи
|
Стрес та погіршення настрою | Зменшити відчуття страху та покращити настрій можна, якщо: - відрегулювати режим фізичної активності та відпочинку (не нехтувати повноцінним сном);
- збалансувати режим харчування;
- постійно підтримувати певний рівень фізичної активності;
- підтримувати соціальні контакти;
- підвищувати фізичну активність поступово, залежно від самопочуття;
- виділити час на заняття улюбленою справою
|
Прийняття рішення стосовно звернення до медичного працівника | До медичного працівника слід звернутись в наступних випадках: - при погіршенні дихання, коли методи контролю за задишкою не спрацьовують;
- коли задишка виникає при мінімальній фізичній активності;
- не покращується пам’ять, увага, швидкість мислення попри зусилля та дотримання рекомендацій лікаря;
- при погіршенні настрою впродовж тривалого часу
|
Зверніть увагу! Пацієнт повинен пам’ятати, що до медичного працівника слід звернутись в ситуації, якщо стан погіршився, а вправи для самодопомоги не призвели до його покращення.
Науковці та ВООЗ продовжують масштабні дослідження віддалених наслідків COVID-19, тож і перелік реабілітаційних заходів за постковідного синдрому буде розширюватися.
