Останнім часом стали популярними віртуальні технології в різних сферах діяльності людини, зокрема й у медицині. У медичній освіті нині широко застосовують різні фантоми, моделі, муляжі, тренажери, віртуальні симулятори й інші технічні засоби навчання, завдяки яким можна моделювати процеси, клінічні ситуації й інші аспекти професійної діяльності медпрацівників.
⚡ Захищаємо свої права ⚡ Уникаємо конфліктів з пацієнтами та їніми родичами ⚡ Уникаємо конфліктів із керівництвом ЗОЗ ⚡ Успішно проходимо перевірки
Симуляційне навчання медпрацівників — сучасна методика навчання, заснована на реалістичному моделюванні та імітації клінічної ситуації з використанням різноманітного сучасного навчального обладнання.
Нині симуляційні технології розглядають як методи вдосконалення клінічної освіти, скорочення тривалості навчальних програм і підвищення їх інтенсивності без ризику для пацієнтів. Авжеж симуляційні технології не замінять досвіду, якого медпрацівники набувають біля ліжка хворого, проте симуляційне навчання надає низку переваг.
Завдяки симуляційному навчанню:
- студенти навчаються в штучно створеному імітованому середовищі й мають можливість використовувати манекени або статисти для повноти й реалістичності моделювання об’єкта в певній ситуації;
- немає ризику для пацієнта завдяки клінічному досвіду, набутому у віртуальному середовищі;
- фахівці можуть об’єктивно оцінити рівень майстерності, якого досягли студенти;
- студенти мають змогу відпрацювати дії за рідкісних патологій і таких, які загрожують життю;
- студенти можуть відпрацьовувати одну й ту саму навичку необмежену кількість разів;
- частину функцій викладача бере на себе віртуальний тренажер;
- студенти зазнають менше стресу під час перших самостійних маніпуляцій;
- тренінг відбувається незалежно від розкладу роботи клініки й освітнього закладу;
- студенти розвивають індивідуальні вміння й навички, клінічне, логічне мислення й мислення, засноване на принципах доказової медицини;
- студенти вчаться працювати в команді в імітованій конкретній ситуації.
Під час стимуляційного навчання найчастіше застосовують такі методи:
- віртуальна операційна;
- стандартизований пацієнт;
- використання манекенів високого рівня реалістичності;
- міждисциплінарний тренінг;
- командний тренінг.
Детальніше про ці методи розповімо далі. Та спершу розгляньмо технологію, завдяки якій студенти-медики та лікарі-практики можуть взаємодіяти з тривимірним середовищем, що створив комп’ютер, — про віртуальну реальність.
Національна сертифікація керівників з медсестринства — 2025
Віртуальна реальність
Завдяки віртуальній реальності (VR) користувачі мають змогу відчути себе в іншому середовищі. За допомогою VR можна створити захопливий віртуальний досвід і взаємодіяти з об’єктами так, як було б складно або й неможливо в реальному світі.
Завдяки VR студенти можуть практикувати складні процедури без ризику завдати шкоди пацієнту. Так вони можуть не тільки розвивати свої навички та впевненість, а й знизити ризик лікарських помилок у реальних ситуаціях. Наприклад, технологію VR можна використати для навчання екстренної медицини, яка потребує вміння швидкого приймати рішення й миттєво реагувати.
Цікавий приклад застосування VR у сучасній медицині — лікування психічних розладів. Віртуальну реальність можна використовувати для того, щоб створювати захопливе й інтерактивне середовище, що імітує реальні життєві ситуації, як-от публічні виступи чи політ на літаку. Цей тип терапії виявився ефективним у лікуванні тривожних розладів і фобій.
Окрім того, можна використовувати віртуальну реальність для того, щоб поліпшити загальний досвід пацієнта. Наприклад, хворі можуть використовувати гарнітури VR, щоб відволіктися під час болісних процедур, як-от хіміотерапія, стоматологічні втручання й навіть пологи. Завдяки таким технологіям знижуються хвилювання та стрес, процедура стає більш комфортною та менш травматичною для пацієнта.
Віртуальна операційна
Найчастіше високоякісні симулятори віртуальних операційних використовують при тренуванні навичок бронхоскопії, діагностичної та лікувальної лапароскопії, ендоскопічного дослідження травних шляхів, ендоваскулярної хірургії. Метод віртуальних операційних також успішно застосовують у тренінгах з ендоскопії шлунково-кишкового тракту. Такі симулятори здатні навіть відрізняти дії початківця від досвідченого ендоскопіста. Курсанти, які пройшли симуляційний тренінг, виконують більш складні процедури з ліпшим результатом, порівняно з тими, хто не тренувався у віртуальних операційних.
Навчання у віртуальних операційних дає змогу вдосконалити «нетехнічні» навички. Різниця між тим, наскільки якісно виконує хірургічні процедури початківець і досвідчений лікар, полягає не тільки у ступені володіння технічними навичками, а й у вмінні управляти людським чинником, визначати лідера команди, пристосуватися до дій колег під час операції без зниження рівня власної майстерності. Тому останнім часом симуляційне навчання спрямоване на те, щоб створити прогресивне навчальне середовище, у якому відтворюється ефект повної присутності в операційній. Такий підхід дає змогу відпрацювати «нетехнічні» навички всієї команди хірургів. Це дуже важливо, адже більшість помилок під час хірургічних втручань виникає через недостатнє усвідомлення клінічної ситуації, некомандну роботу й порушення комунікації між персоналом.
Також під час віртуального оперативного втручання нині є змога використовувати специфічні дані конкретного пацієнта. Це створює умови для так званої репетиції хірургічного втручання. Зображення комп’ютерної томографії або ядерно-магнітного резонансу використовують для створення 3D-моделей за допомогою відповідного програмного забезпечення. Такі моделі завантажують у симулятор віртуальної операційної, і хірурги мають змогу оптимізувати лікування пацієнта завдяки випробовуванню різних підходів у конкретній ситуації. Це не тільки полегшує планування операції та практичне відпрацювання етапів втручання, а й слугує репетицією командних дій.
Стандартизований пацієнт
Основна сфера, де використовують симуляційне навчання за методом стандартизованого пацієнта, — діяльність сімейного лікаря.
Стандартизований пацієнт — один із найпоширеніших методів симуляційного навчання, упроваджений у більшості університетських навчальних програм у світі. На відміну від реального пацієнта, який може бути невдоволеним через використання його випадку для навчання курсантів, стандартизований має такі переваги:
- широкий діапазон нозологій, які можна продемонструвати;
- порівняна легкість систематичного залучення до навчального процесу;
- можливість отримати детальний конструктивний зворотний зв’язок для навчальних цілей.
Щоб ефективно використовувати цей метод навчання:
- створіть велику бібліотеку сценаріїв різноманітних клінічних станів;
- уникайте частого залучання одного й того ж актора для багатьох сценаріїв (може призвести до звикання курсантів та зниження реалістичності ситуації).
Використання стандартизованого пацієнта як одного з методів навчання та підвищення кваліфікації лікарів і медичних сестер розпочалося ще у 1963 році в Університеті Південної Кароліни, США. Там вперше для опанування навичок збору анамнезу та попередньої діагностики захворювань використали акторів, а не справжніх хворих. Акторами були люди, попередньо ознайомлені зі сценарієм, де був описаний стан їхнього здоров’я, скарги та дані анамнезу життя. Використовуючи ці дані, актори симулювали симптоматику того чи того захворювання, а курсант мав розпізнати хворобу та визначитись із попереднім діагнозом.
Нині акторами, які грають роль пацієнтів, найчастіше бувають інші курсанти або досвідчені викладачі, лікарі пенсійного віку.
Завдяки симуляційному навчанню з використанням стандартизованих пацієнтів курсант:
- опанує —
- навички спілкування з пацієнтом
- фізикальний та інструментальний огляд
- інтерпретацію даних аналізів для встановлення правильного діагнозу
- відпрацює —
- комунікативні навички
- навички проведення консультацій пацієнтів.
Окремо можна виділити тренінги лікарів первинної медичної допомоги, спрямовані на навчання пацієнтів правильного контролю перебігу хронічних захворювань, насамперед бронхіальної астми, хронічного обструктивного захворювання легень та цукрового діабету.
Не менш важливі комунікативні навички лікаря, що потребують окремого відпрацювання методом стандартизованого пацієнта, — повідомлення поганих новин хворому або його родичам. Ефективність таких тренінгів доведена як щодо повідомлення поганих новин, так і щодо більш складної компетенції — спілкування з пацієнтом або його родичами щодо донорства органів або тканин, а це одне з найскладніших етичних питань у стосунках «лікар — пацієнт».
Отже, застосовуючи метод стандартизованого пацієнта при підготовці до спілкування з реальними хворими, курсанти отримують більше можливостей для тренування комунікативних та клінічних навичок. Численні наукові дослідження доводять ефективність застосування методу стандартизованого пацієнта у навчальній програмі, як окремо, так і в комплексі з лекціями та семінарськими заняттями. Курсанти, які навчалися за такими програмами, володіють навичками комунікації на значно вищому рівні.
Як знайти актуальну грантову програму
Тренінг із використанням манекенів високого рівня реалістичності
Зазвичай під терміном «симуляція високого рівня реалістичності» (High fidelity simulation) розуміють симуляцію, що потребує наявності комп’ютеризованого манекена людини в повний зріст, який запрограмований для відображення реалістичної фізіологічної відповіді на ті чи ті дії курсанта. Манекени можуть бути, наприклад, дорослою людиною, дитиною певного віку, породіллею або новонародженим. Такий діапазон дає змогу обирати напрям тренінгу, робити його вузькоспеціалізованим або мультидисциплінарним, і забезпечує відтворення клінічних ситуацій, де одночасно взаємодіють, наприклад, анестезіолог та хірург, гінеколог та акушерка, сімейний лікар і медсестра тощо.
Кімнати, у яких відбувається тренінг із манекенами високого рівня реалістичності, зазвичай обладнані подібно до палат, щоб перенести курсанта в більш реалістичну атмосферу.
Загалом тренінги з використанням манекенів високого рівня реалістичності здатні забезпечити учасників унікальним навчальним простором, у якому вони можуть удосконалити свої «нетехнічні» навички. Цей простір безпечний для курсантів і контролюється з метою подальшого розбору дій у клінічних ситуаціях. Отож учасники можуть помилятися, коригувати свої дії в режимі реального часу, робити висновки без страху зашкодити пацієнту. Також курсанти отримують змогу відпрацювати алгоритм надання медичної допомоги під час невідкладних станів та складних нозологій, які досить рідко трапляються в клінічній практиці, перед роботою з реальними пацієнтами.
Міждисциплінарний і командний тренінг
Проведення міждисциплінарних та командних тренінгів у межах симуляційного навчання дуже тісно пов’язане з використанням манекенів високого рівня реалістичності, які дають змогу оцінити рівень оволодіння медичними знаннями, практичними й «нетехнічними» навичками, пов’язаними з командною роботою. Міждисциплінарний підхід значно зміцнює систему охорони здоров’я, сприяє поліпшенню показників кінцевих результатів навчання.
Мета міждисциплінарного підходу — створити можливість для медичних спеціалістів навчатися та вдосконалювати компетенції на інтегративному рівні. Найчастіше міждисциплінарні командні тренінги проводять для фахівців хірургічних спеціальностей та анестезіологів-реаніматологів. Адже в ургентних ситуаціях хірурги працюють у міждисциплінарному середовищі та повинні виконувати стандартні для них процедури без зниження їх якості. Для цього курсанти мають пройти спеціальне навчання. Після того як відпрацюють міждисциплінарні клінічні сценарії високого рівня ризику (післяопераційна тромбоемболія легеневої артерії, пневмоторакс, шлунково-кишкова кровотеча, анафілаксія з обструкційним синдромом, зупинка серцебиття тощо), 89% курсантів вважають подібні тренінги корисними. Рівень володіння «нетехнічними» навичками, як-от комунікативні навички, рівень лідерства, командна робота, вузькопрофільні вміння тощо, значно зростає порівняно з початковим.
Значно допомагають підвищити ефективність командної роботи симуляційні медичні тренінги для мультидисциплінарної команди, яка надає травматологічну допомогу.
У низці наукових робіт було проаналізовано використання симуляції для командного тренінгу з ведення невідкладних станів (таких як еклампсія та дистоція плечиків) в акушерстві та гінекології. Зокрема, в одному з досліджень порівнювали ефективність ведення еклампсії після проходження симуляційного тренінгу та занять в умовах місцевої лікарні. Учасників дослідження (акушерок) поділили на 24 групи, які рандомізовано розподілялися для тренінгу в симуляційному центрі без проходження теоретичних занять із командної роботи або в умовах лікарні з курсом теоретичних занять з командної роботи. Роботу оцінювали перед тренінгом та після нього на клінічному сценарії еклампсії. Автори дослідження відзначили, що симуляційний тренінг підвищив якість дій та вдосконалив командну роботу при лікуванні невідкладних станів в акушерстві. Цікаво, що поліпшення командної роботи не було пов’язане з проходженням теоретичних занять.
Ефективність застосування методів медичної симуляції експериментально підтвердили й під час командних тренінгів військових лікарів під час надання медичної допомоги в умовах надзвичайних станів. Досліджувані експериментальні групи характеризуються більш високими показниками врівноваженості, вмотивованості, впевненості й активності, емоційно-вольового самоконтролю, а також низькими показниками стресочутливості, особистісної та реактивної тривожності під час дій за умов вітальної загрози.
Командні тренінги мають тривалий ефект підвищення професійної компетенції, активізують інтелектуальні, мотиваційні та вольові потенціали людини. Це стає можливим завдяки використанню під час тренінгів спеціальних процедур, а саме психотехнічних, ігрових прийомів і методів, групових феноменів. Саме тому для створення та функціонування вітчизняних симуляційних медичних центрів необхідно залучати психологів, які добиратимуть кандидатів для навчання як штатних інструкторів (викладачів / тренерів) центру, займатимуться психологічним конструюванням та проводитимуть дебрифінги, інші обов’язкові форми аналізу й узагальнюватимуть імітаційний досвід і перенесення його в практичну діяльність. Також доречно проводити різнопланові психологічні тренінги, спрямовані на розвиток у лікарів комунікативних навичок, стресостійкості й саморегуляції, креативного мислення й мотивації до саморозвитку.
Як оформити лікарів-інтернів у закладі охорони здоров’я
Порівняння симуляційного навчання з іншими методами навчання медиків
У деяких дослідженнях ідеться про незначну різницю в ефективності симуляційних методик та аналогічних навчальних напрямів. Зокрема, окремі науковці зазначають, що показники зростання особистої ефективності в «симуляційних» та «звичайних» навчальних групах істотно не відрізняються в жодному з аспектів навчання. Насправді такі сучасні методики навчання, як аналіз ситуаційних завдань та історій хвороби, більш інтерактивні порівняно з традиційними дидактичними методиками — лекціями. Ретельне ж порівняння симуляції та дидактичних методик навчання часто доводить перевагу симуляційних підходів, адже вони дають змогу створити інтерактивний, віртуальний простір, у якому завдяки реальності відтворення ситуацій курсанти набувають упевненості у своїх діях та вчаться орієнтуватися в критичних ситуаціях.
Найвагоміший же аргумент на користь симуляційних методик — те, що участь у симуляційному медичному навчанні допомагає учасникам уникати помилок як у практичній діяльності, так і в командній взаємодії в майбутній професійній діяльності, адже вони мають змогу припускатися помилок і вчитися на них.
