Медичні заклади у різних країнах та у різні часи досягали успіху завдяки лідерським здібностям їхніх керівників. Спільними рисами для них були лікарський професіоналізм, бажання допомагати людям та інноваційність. Наприклад, всесвітньо відома клініка Мейо (Рочестер, США) зобов’язана своїми новаторськими технологіями братам Вільяму і Чарльзу МЕЙО, що очолювали її до 1939 року. Так, у цій клініці із 1904 щороку проводилося близько трьох тисяч операцій, а вже до 1925 року, завдяки відкриттю двадцяти семи нових операційних, там проводили вже 25 тисяч операцій на рік. В Україні визнаним лідером кардіохірургії та організації нових методів лікування захворювань серця був засновник і керівник Інституту серцевосудинної хірургії Микола АМОСОВ.
Хоча цілі керівника та лідера ідентичні, ці поняття не є тотожними. Інструменти менеджменту, які використовують в охороні здоров’я, фокусуються на побудові взаємин між різними підрозділами, виконанні планів та контролю виконання рішень. Вони є лише частиною вмінь очільника, який веде свою організацію до успіху.
Лідер фокусується на людях, допомагає персоналу розкрити потенціал, будує довіру та об’єднує навколо спільного бачення. Окреслення і вербалізація майбутнього шляху, особистісні цінності й переконання — це точки, де керівницькі важелі впливу переходять у лідерські.
Читайте: "Підвищення кваліфікації лікарів: види та форми навчання, документи для зарахування"
Види лідерства
Лідерство — це групове явище, воно можливе завдяки команді людей, яка працює над втіленням спільних ідей. У такому випадку авторитет та довіра до лідера є ключовими моментами для реалізації завдань закладу. Щодо займаних позицій лідерів поділяють на формальних та неформальних.
Формальний лідер впливає на організацію, використовуючи повноваження своєї посади. Лідерські риси він підкріплює можливостями, що відповідають його службовому рівню. Прикладом такого лідерства є керівник медичного закладу.
Неформальні лідери демонструють специфічні навички та ефективно діють у межах своєї експертизи. Таке лідерство реалізується через глибокі професійні вміння, що забезпечує вагомість думки цього спеціаліста. Наприклад, лікар, який досконало володіє методикою лікування пацієнтів із певними захворюваннями, може ефективно організувати медичну допомогу для людей із такими станами та здобуде визнання колег.
Читайте: "Лицензия на медицинскую практику: документы, процедура получения, аннулирование"
Лідерство у забезпеченні інтересів пацієнта
Для медичної галузі найпершою цінністю є інтереси пацієнта. Клієнтоорієнтоване медичне обслуговування — це завдання для керівників лікувальних закладів як державної, так і приватної форми власності.
При цьому задоволеність пацієнта варто розглядати як частину медичної допомоги. Вона полягає у з’ясуванні справжньої причини та змісту проблеми, яка привела людину до лікарні. Саме тому медичні працівники мають на достатньому рівні володіти комунікативними навичками для з’ясування мотивів звертання по медичну консультацію. Навчання персоналу та побудова ефективних комунікацій із пацієнтами — це пряма компетенція очільника закладу. І для встановлення потрібного вектора розвитку закладу дуже важлива ініціатива керівника.
Забезпечити позитивний досвід перебування пацієнтів у лікарні лише через адміністративні механізми дуже складно. Інвестування ресурсів та часу у навчання персоналу, а також розроблення вимог поведінки медичних працівників не гарантують, що у пацієнтів залишиться позитивне враження. Навіть якщо колектив злагоджений та дружній до пацієнтів, то при стресових та форсмажорних обставинах самоконтроль може ослабнути навіть у найвідповідальніших людей. Тільки лідерська позиція керівника робить інтереси пацієнта не вимогою, а спільною ідеєю всіх працівників медичного закладу.
Розпочати цей процес можна, наприклад, із формування внутрішньої культури спілкування. Уставлений спосіб звертання до підлеглих ілюструє прийнятність або неприпустимість певних стилів поведінки у закладі. Це, у свою чергу, відобразиться на рівні спілкування «працівник закладу — пацієнт». Звісно, реалізація такого завдання потребує підбору кваліфікованого персоналу з певними світоглядними та особистісними цінностями.
Для поліпшення перебування пацієнтів у лікувальному закладі важливо проаналізувати лідерські здібності медичних сестер. Середній медичний персонал здатен виявити слабкі місця системи медичної допомоги, адже він контактує з пацієнтами більше, ніж лікарі. Наприклад, формування неформального лідерства серед медичних сестер, розглядається Національною службою охорони здоров’я Великобританії як спосіб поліпшення якості медичної допомоги, особливо на етапі змін у системі охорони здоров’я.
Читайте: "Ліцензія на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори: перелік документів"
Формування стратегії закладу охорони здоров’я
Успішний лідер дивиться під іншим кутом на звичні процеси та знаходить ключові точки у розвитку свого закладу. Вихід із зони комфорту, визначення дійсних та прихованих викликів, обмін досвідом є необхідним підгрунтям для формування вдалої стратегії розвитку. Варто відрізняти стратегічне бачення від руху за певною ідеєю. Хоча остання може бути вдалою, але доцільність її реалізації у цей момент за цих умов не гарантуватиме істотних результатів.
Лідер залучає підлеглих до формування та втілення стратегії розвитку закладу. Допомагає усвідомити, що персональні зусилля працівників є вагомим внеском у діяльність закладу. Проте керівник має ставити чіткі завдання і уникати пастки позитивного мислення та завищених очікувань. Оскільки у разі неспроможності їх досягти працівники опиняються у фрустрації, втрачають віру у себе та свого лідера. Для успіху недостатньо палкої промови, необхідні чіткі, реалістичні вказівки кожному члену команди.
Для реалізації таких завдань важливо мати розуміння особливостей середовища та колективу. Визначити справжні мотив і бажання колег допоможе активне слухання та сприйняття критики. Чути зауваження хоч і не дуже приємно, але вони допомагають отримати зовнішнє оцінювання власних кроків та вдосконалюватися надалі.
Читайте:"Журнал предметно-количественного учета лекарственных средств"
Мотивування персоналу та робота з людьми
Основним завданням лідера є робота з людьми. Успіх працівників формує успішність роботи закладу у цілому. Тому керівник має надихати на вдосконалення, встановлювати моделі поведінки та подавати особистий приклад. Аби сформувати відчуття причетності, відповідальності за роботу закладу у підлеглих, лідер має демонструвати, як їхня думка впливає на майбутні рішення.
Для розвитку здібностей працівників також необхідно делегувати відповідальність. Керівнику варто пов’язувати амбіції підлеглих з дорученнями, які підвищують значущість їхньої роботи, реалізують професійні вміння та розвивають внутрішню мотивацію. Саме вона дає хоч і повільний, але тривалий ефект, спонукає працівників постійно поглиблювати власну компетентність, проявляти щиру цікавість до своєї роботи.
Зовнішні чинники, пов’язані з виконанням завдань через очікування винагороди чи покарання, здобуттям високої посади чи визнання, формують зовнішню мотивацію. Хоча вона дає сильний та швидкий ефект, та для продовження роботи працівник очікуватиме нового стимулу. Оскільки робота лікаря передбачає певну творчу складову, то зовнішня мотивація не завжди ефективна. Для досягнення високих результатів необхідно поєднувати її з внутрішнім мотивуванням.
Створення лідером умов для фахового зростання та розвитку працівників дає змогу розкривати власні таланти, залучати найліпших професіоналів, для яких важливе постійне самовдосконалення. Наявність у медичному закладі майданчиків для навчання та тренування забезпечить постійне удосконалення працівників. Також це є чудовим способом підбору найбільш здібних та вмотивованих кадрів.
Читайте: "Температурний листок – заповнюємо правильно"
Переваги та обмеження лідерства
В українському інформаційному просторі лідерство рідко розглядають як спосіб управління закладом. Традиційно використовують команднонаказовий стиль керування через низку причин: неготовність спільноти до нових підходів, обставини вимагають жорстких дій, працівники зловживатимуть довірою керівника тощо.
Такі погляди базуються на частковому розумінні завдань та характеристик лідера. Відповідальний лідер здатен самостійно знаходити свої сильні та слабкі боки, аналізувати потреби колективу та окремих працівників. Це допомагає визначити шлях розвитку його закладу та обгрунтовувати доцільність змін і нововведень.
Варто зазначити, що лідерство як інструмент має свої характеристики та умови. Так, для роботи закладу на засадах лідерства важливою є позиція вищого керівництва чи власників лікувального закладу. Принципова згода та підтримка дадуть змогу керівнику впроваджувати зміни, шукати нові підходи та мислити поза межами звичної системи.
Читайте: "Дезінфекція: види та методи проведення"
Ще одним важливим компонентом лідерства є оточення. Запровадження змін потребує людей, які зможуть підтримати починання та діяти за новими правилами. Для цього надзвичайно важливою є система спільних цінностей керівника та його підлеглих. Вони є визначальними чинниками у побудові міцної команди, заснованої на постійній, а не ситуативній підтримці. Зокрема, за необхідності прийняття складних і непопулярних рішень.
На думку автора, високий запит на зміни в охороні здоров’я потребує від керівників медичних закладів та лікарів розвитку насамперед лідерських компетенцій. Це забезпечить реалізацію змін у своїй організації навіть без підтримки переважної більшості шляхом формування основного ядра навколо лідера. Завдяки об’єднанню людей можливо впроваджувати інновації, розвивати заклад та підвищувати якість медичної допомоги.
Лідерство іноді пов’язують з природженими здібностями та харизмою. Проте, як і менеджерські чи лікарські вміння, лідерські навички необхідно тренувати та розвивати. Лідер розглядає зовнішні умови та тенденції не як перешкоду, а як особистий виклик. Вливаючи своєю поведінкою, ставленням та надихаючи довколишніх на нові звершення. Лідери в охороні здоров’я будують нову медицину у межах своїх лікувальних закладів, рятуючи життя та зберігаючи здоров’я людей.
