Дотримання прав і свобод людини та громадянина в сфері охорони здоров'я є одним з основних принципів охорони здоров'я в нашій країні. Які права пацієнтів згідно із законодавством України та хто відповідальний за захист прав пацієнтів?
Зміст статті:
Які права пацієнта в системі охорони здоров’я
Дії пацієнтів, якщо їхні права порушують
Захист прав пацієнтів: хто відповідальний
Кожна людина має право отримувати медичний догляд. Це затверджено в статті 25 Загальної декларації прав людини, що була прийнята у 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН. Більшість країн, зокрема й Україна, перенесли положення Декларації у національні нормативно-правові документи. Задеклароване право кожного на медичну допомогу стало засадничим принципом національної системи охорони здоров’я.
Які права пацієнта в системі охорони здоров’я
Права пацієнтів є найвищим пріоритетом роботи медичної галузі. Відповідно до Конституції України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-XII та Цивільного кодексу України пацієнти мають такі права:
Право на доступність медичної допомоги полягає в тому, що всі люди, незалежно від їхнього місцезнаходження, статків, соціального статусу, можуть отримати якісну та вчасну медичну допомогу. Територіальна доступність досягається завдяки:
широкій мережі медзакладів
послугам телемедицини
трансформації системи надання екстреної допомоги, що має не лише доправляти пацієнтів в заклад, а забезпечувати надання повноцінної невідкладної допомоги
Фінансова доступність — завдяки програмі закупівлі лікарських засобів, необхідних для лікування найпоширеніших та навпаки, рідкісних захворювань, за державні кошти, забезпечення переліком безплатних діагностичних заходів.
Право на доступність у галузі охорони здоров’я закріплено в таких нормативно-правових актах:
ст. 2 Європейської хартії прав пацієнтів
ст. 49, ч. 1, 3 Конституції України
ст. 4, ч. 4, ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я
ст. 283, 284 Цивільного кодексу України
Які громадяни мають право на безплатне медичне обслуговування?
Це право гарантує, що особи, які надають медичну допомогу, зобов’язані при цьому керуватися стандартами та рекомендаціями, що визнані у всьому світі, призначати лікарські засоби, ефективність та безпечність яких доведена не власним досвідом, а рандомізованими дослідженнями.
Проводити діагностичні, лікувальні заходи медики можуть лише в тому разі, якщо не завдадуть шкоди здоров’ю пацієнта, або ж у повідомим пацієнту про ризик.
! Потенційно шкідливі втручання дозволені тільки тоді, коли є обґрунтованими та відповідають стандартам, і коли відмовитися від лікування ризикованіше, ніж його пройти.
Гарантують право пацієнта на якісну та безпечну меддопомогу такі нормативні акти:
ст. 8, 9 Європейської хартії прав пацієнтів
ст. 49, ч. 1 Конституції України
ст. 6, 14-1, 33, 34, 35, 42, 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я
ст. 284, ч. 1 Цивільного кодексу України
ст. 139, 140 Кримінального кодексу України
ст. 4, 6 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII
Право пацієнта на життя, гідність і захист від дискримінації
Право на життя — засадниче право у цивілізованому світі. Весь поступ медичної науки спрямований насамперед на збереження життя та покращення його якості.
Повага до гідності — це невід’ємне право кожної людини, куди б і з якої причини вона не звернулася б по медичну допомогу. Насамперед ідеться про збереження лікарської таємниці.
! Лікар має пояснювати пацієнту, що збирається робити, та не принижувати його своїми діями чи словами.
Права на життя і на повагу до гідності при наданні медичної допомоги закріплені такими нормативними актами:
ст. 3, 21, 27, 28, 64, 68 Конституції України
ст. 50, 52 Основ законодавства України про охорону здоров’я
ст. 281, 297 Цивільного кодексу України
Право на захист від дискримінації, пов’язаної зі здоров’ям, визначене в таких документах:
ст. 21, 22, 24 Конституції України
Основи законодавства України про охорону здоров’я
Закони України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про психіатричну допомогу»
Законодавчо затверджене право на медичні профілактичні заходи полягає в тому, що держава зобов’язується створювати умови для захисту своїх громадян від хвороб.
Профілактика передбачає не тільки пропагування здорового способу життя, але і вивчення ризикованої поведінки, запобігання психічних, неврологічних розладів, вакцинацію, скринінги на певні типи захворювань, обстеження і вчасне виявлення хвороб, попередження епідемій, залежностей тощо.
На практиці це означає, що сімейний лікар/педіатр має:
надавати рекомендації пацієнтам щодо способу життя
вчасно виявляти фактори ризику
за потреби призначати необхідні аналізи та консультації спеціалістів
Право на індивідуальний підхід до лікування і попередження страждань та болю
Це право медики мають задовольняти на всіх етапах лікування, за будь-яких станів. Щоб реалізувати право на індивідуальний підхід, лікар повинен володіти повною інформацією про пацієнта, всі його звернення за медичною допомогою, результати аналізів, додактових досліджень, особливості реагування на той чи той препарат тощо. У свою чергу, лікар має надавати повну інформацію пацієнту про стан його здоров’я, обговорювати прогноз та можливі методи лікування за міжнародними стандартами, отримати згоду пацієнта на діагностичні та лікувальні заходи.
Коли йдеться про право на попередження страждань і болю, то часто мають на увазі паліативну допомогу.
Право на індивідуальний підхід до лікування закріплено в:
ст. 12 Європейської хартії прав пацієнтів
ст. 6, 35, 38, 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я
Право на попередження страждань і болю визначене в:
ст. 11. Європейської хартії прав пацієнтів
ст. 3, 28 Конституції України
ст. 6, 8, 35, 52 Основ законодавства України про охорону здоров’я
ст. 289 Цивільного кодексу України
Організацію надання паліативної допомоги регламентує наказ МОЗ «Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні» від 04.06.2020 р. № 1308.
Якщо медпрацівники порушили права пацієнтів, то останні можуть звернутися:
до медзакладу із письмовою заявою
до обласного департаменту охорони здоров’я
на гарячу лінію місцевих органів влади
на урядову лінію за номером 1545
Якщо пацієнти незадоволені наданою медичною допомогою, вони можуть оскаржити її в суді. Також кожен пацієнт має право звернутися до клініко-експертної комісії.
Відповідальність за дотриманням прав пацієнтів несуть адміністрація медзакладу та медпрацівники.
Адміністрація розробляє та доводить до відома пацієнтів і медперсоналу Права та обов’язки пацієнтів. Їх розміщують на інформаційних стендах у структурних підрозділах мед закладу.
Також слід розробити Правила перебування пацієнтів у медзакладі, які відтак озвучувати пацієнтам при госпіталізації. Можна навіть просити пацієнта ставити підпис у медичній карті стаціонарного хворого про те, що він ознайомлений з Правами та обов’язками пацієнтів та Правилами перебування пацієнтів у медзакладі.
Дотримання прав пацієнта, принципів етики та деонтології, відповідність лікування міжнародним стандартам, що служить справі захисту прав пацієнтів, у закладі перевіряє акредитаційна комісія. Це визначають Стандарти акредитації закладів охорони здоров’я, затверджені наказом МОЗ від 14.03.2011 № 142.
⭐ Права і відповідальність працівників закладів охорони здоров’я⭐ Взаємини з пацієнтами та їхніми родичами: як уникнути суду ⭐ Взаємини з керівництвом закладу охорони здоров’я⭐ Заходи державного нагляду ⭐ Тема в ПОДАРУНОК: Надаємо платні послуги без порушень
