Переважне число працівників охорони здоров’я представлені медичними сестрами. Саме вони перебувають з пацієнтом максимальну кількість часу, завдяки чому здатні краще зануритись у проблеми пацієнта, вивчити його хворобу, вчасно помітити найменші зміни в стані пацієнта та сприяти процесу одужання.
Проте роль медсестер в сучасному медичному середовищі залишається другорядною. Медична реформа ставить за мету змінити цю ситуацію. МОЗ та медична спільнота працює над новою моделлю фахівця з напрямку медсестринства.
Роль медичних сестер в новій системі охорони здоров’я
В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун неодноразово зазначала, що в інституті медсестринства прихований великий потенціал для позитивних змін в медицині.
мають мультивекторне спрямування. Розширення повноважень медичної сестри в Україні до рівня її закордонних колег дозволить покращити рівень медичних послуг.
Зміни, запроваджені медичною реформою, будуть направлені також на те, щоб мотивувати більшу кількість людей вчитися цій спеціальності. Разом з тим медичні заклади зможуть відмовитись від традиційної тарифної сітки в оплаті праці медичних фахівців, зокрема і медсестер.
Новації не оминуть і галузь освіти медичних сестер. Освітні програми будуть адаптовані відповідно сучасного рівня розвитку медичної науки. Медсестра, котра володіє сучасними практиками, здатна впоратись з ширшим спектром повноважень. Це в свою чергу збереже робочий час лікаря та дасть йому змогу допомогти більшій кількості пацієнтів.
Читайте: "Орієнтовна циклограма діяльності головної медичної сестри на ІV квартал"
Механізми оплати праці медсестер в умовах медреформи
Механізм нарахування зарплати медсестрам після реформи залежатиме від місця роботи лікаря. Якщо лікар працює в одній амбулаторії з декількома іншими лікарями, вони мають змогу зареєструватись як фізичні особи-підприємці. В цьому випадку вони можуть обрати один з наступних механізмів функціонування:
- отримувати кошти за кожного пацієнта напряму, а місцева влада утримуватиме амбулаторію; лікарі ж зможуть позбутись додаткових трат;
- сплачуватимуть орендну плату, а решту коштів розподілятимуть між собою; частина коштів, що залишились, буде скерована на оплату праці медсестер.
Кошти на амбулаторію надходитимуть за кожного пацієнта. З цієї суми буде нарахована заробітна платня лікарю, залежно від числа його пацієнтів, та заробітна платня медичній сестрі. Окремих пацієнтів медична сестра мати не буде, оскільки працюватиме в тандемі з лікарем.
Безпосередньо лікар буде оплачувати роботу медсестри в тому випадку, якщо кошти за пацієнтів він отримуватиме напряму. Якщо ж медична сестра працюватиме з іншими лікарями, вони також долучаться до розподілу коштів на виплати їй певної частини заробітної плати.
Яких знань потребують медичні сестри
Підготовка медичних сестер орієнтована на роботу з уже хворими людьми, оскільки у навчальних закладах переважно готують кадри лише для стаціонарів. Однак це не дає змоги приділяти достатньо уваги питанням профілактичної діяльності медичних сестер.
Нагальним залишається питання навчання. У підготовці медичних сестер загальної практики основне — створити умови, що максимально наближують до реалій сучасного суспільства, сучасної родини з їхніми медичними та соціальними проблемами, забезпечення цілісного підходу до діяльності медичної сестри під час роботи з сім’єю. Це можуть бути тренінги в закладі первинної медико-санітарної допомоги, курси післядипломної освіти, різні тренінги за окремими напрямами (наприклад, паліативний догляд, програми профілактики, навички з питань планування сім’ї тощо).
Якими навичками має володіти медична сестра
Основна відмінність сімейної медичної сестри від її колег — тісний контакт із сім’ями пацієнтів. Саме сімейна медична сестра надає медико-соціальну допомогу людям похилого віку, пацієнтам із хронічними хворобами та інкурабельним хворим. Тому для неї важливо досконало володіти комунікативними навичками.
Медичні сестри загальної практики — сімейної медицини в умовах реформування галузі охорони здоров’я мають:
- проводити персональний облік пацієнтів, яким надають медичну допомогу;
- виявляти чинники ризику, вживати заходів, спрямованих знижувати їх вплив на стан здоров’я населення;
- вживати заходів щодо гігієнічного виховання та освіти населення: навчати догляду за хворими, навчати вагітних і їхні сім’ї;
- навчати населення здоровому способу життя, знанням та навичкам, пов’язаним із конкретними захворюваннями, догляду за дітьми й інвалідами;
- навчати населення наданню само- та взаємодопомоги при травмах, отруєннях, невідкладних станах;
- консультувати щодо медико-соціальних аспектів сім’ї, планування сім’ї;
- організовувати медико-психологічну підтримку членам сім’ї хворого з урахуванням його стану здоров’я та вікових особливостей;
- виконувати профілактичні, лікувальні, діагностичні та реабілітаційні заходи, що призначає лікар в амбулаторії та вдома.
