Вітряну віспу іноді вважають «легкою» дитячою хворобою. Та чи справді вітрянка така «безневинна»? Чим небезпечне захворювання та як запобігти ускладненням? З’ясуємо у статті
Вітряна віспа — високоінфекційне гостре вірусне захворювання. Це одна з найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вітряна віспа поступається лише грипу та іншим ГРВІ.
Вітряна віспа — дитяча хвороба. Чи справді це так?
Вітряну віспу називають дитячою інфекцією, адже серед хворих переважають діти віком 2—4 роки. Пік захворюваності — осінньо-зимовий період, тому що саме в цей час діти тісно контактують у школах та дитячих садочках. Проте захворіти можуть і дорослі.
У дітей, порівняно з дорослими, спостерігають переважно легкий перебіг захворювання, і вони рідко мають постгерпетичну невралгію.
У дорослих захворювання вітряною віспою протікає тяжче. Висип тримається довше й частіше виникають ускладнення.
Вітряна віспа становить небезпеку для вагітних, адже вірус проникає через плаценту до плоду. Наскільки це небезпечно для дитини, залежить від того, коли було зараження і як стався спалах. Можливе й внутрішньоутробне інфікування вітряною віспою.
Новонароджені упродовж перших двох місяців мають пасивний материнський імунінет за умови, що мати хворіла вітрянкою.
Розгляньмо детальніше, чим небезпечне захворювання та як від нього вберегтися.
Вірус вітряної віспи передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. Хвороба виникає, коли вірус досягає слизової оболонки верхніх дихальних шляхів або кон’юнктиви зараженого.
Вірус нестійкий у довкіллі, проте може переміщуватися потоками повітря на значну відстань: з одного краю палати в інший, з одного відділення до іншого й навіть між поверхами. Тож імовірність зараження може поширюватися на всіх, хто перебуває в будівлі, де є хворий.
Окрім того, не виключено, що збудник вітряної віспи може передаватися від матері до плоду.
Після перенесеної інфекції формується тривалий імунітет. Повторні захворювання вітряною віспою трапляються рідко.
загальна інтоксикація — субфебрильна температура, головний біль, втрата або погіршення апетиту, слабкість
висипання на шкірі — перші висипки на обличчі, волосистій частині голови, тулубі, верхніх кінцівках, а якщо висипання значні, їх елементи можна знайти на долонях та підошвах
Вітрянковий висип з’являється одночасно з підвищенням температури або через декілька годин. У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з’являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях. Це енантема, характерним елементом якої є пухирець. Енантема може випереджати висипання на шкірі.
Стадії появи висипань: пляма → дрібна папула → пухирець
Висип під час вітряної віспи з’являється впродовж кількох днів, тому на шкірі можна одночасно виявити елементи ураження на різних стадіях їх розвитку.
Процес висипання відбувається поштовхами, з інтервалом 1—2 дні, і триває переважно 2—4 дні, зрідка — до 7 й довше.
Увага! Висип може супроводжуватися свербінням. Звертайте увагу пацієнтів, щоб не розчісували, не проколювали висипів, адже це може призвести до утворення рубців.
Деякі плями зникають, папули розсмоктуються, так і не перетворившись на пухирці — везикули.
Везикули бувають різного розміру, круглої або овальної форми. Їхня стінка напружена та блискуча, вміст прозорий. Деякі везикули мають пуповидні заглиблення — це пов’язано з початком розсмоктування їхнього вмісту.
Через 1—3 дні пухирці підсихають. Бурі кірочки, що утворюються на їхньому місці, відпадають через 1—3 тижні. Одночасно з підсиханням елементів висипу знижується температура тіла й поліпшується загальний стан хворого. Після того як кірочки відлущаться, на їх місці тривалий час зберігається легка пігментація, зрідка — рубчики.
Діагноз вітряної віспи можна поставити, опираючись тільки на клінічні діагностичні критерії. У разі складної клінічної діагностики використовуйте додаткові обстеження.
Рудиментарна — часто розвивається в дітей зі спадковим пасивним імунітетом чи після введення в періоді інкубації імуноглобулінів, плазми, крові. Характеризується нерясною папульозною висипкою з одиничними дрібними пухирцями
Пустульозна — на місці пухирців утворюються пустули з гнійним вмістом, часто залишаються рубці на шкірі. Супроводжується високим рівнем інтоксикації
Бульозна — на шкірі виникають везикули з великими пухирцями діаметром до 2—3 см із каламутним вмістом. Пухирці можуть лопатися з утворенням великих ерозивних поверхонь, а після їх епітелізації часто залишається бурувата пігментація
Геморагічна — діагностується в імунокомпрометованих дітей. На 2—3-й день хвороби вміст пухирців стає геморагічним, а потім утворюються кірки чорного кольору. Небезпека полягає в тому, що можливі крововиливи у шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи, головний мозок, а також можуть виникати носові кровотечі
Гангренозна — розвивається в імунокомпроментованих дітей, при поганому догляді. Поряд із типовим висипом з’являються пухирці з геморагічним вмістом та значною запальною реакцією довкола них. Потім утворюється кров’яний струп, а після його відторгнення з’являються глибокі, округлі виразки з брудним некротичним дном і підритими краями
Генералізована — розвивається в новонароджених чи дітей старшого віку з імунодефіцитними станами або які тривалий час одержували глюкокортикостероїди. Характеризується значним ураженням внутрішніх органів
Здебільшого вітряна віспа у дітей має легкий перебіг. Специфічні ускладнення, як-от менінгоенцефаліт або пневмонія, виникають нечасто. Проте після перенесеного захворювання збудник, без жодних клінічних проявів, може роками зберігатися в організмі й у старшому віці провокувати оперізувальний герпес —пізній рецидив вітряної віспи.
Вітряна віспа в дорослих може мати специфічні ускладнення:
запалення верхніх дихальних шляхів — ларинготрахеобронхіт, пневмонія
ураження нервової системи — енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт, параліч лицьового нерва
Увага! Протягом вагітності є два періоди, коли зараження мами вітряною віспою небезпечне для плоду, — це перший триместр і останній тиждень перед пологами. У випадку інфікування можливі ускладнення — викидень, завмирання вагітності і високий ризик розвитку ускладнень.
Вітряна віспа частково знижує імунітет, через що можливий розвиток захворювань бактеріальної природи. Тож за легкої та середньотяжкої форми терапія спрямована насамперед на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень.
Порекомендуйте хворому дотримувати постільного режиму протягом усього періоду висипання. Порадьте полоскати ротову порожнину дезінфекційним засобом, а за показаннями — здійснювати детоксикацію. Призначте симптоматичні засоби — анальгетики, жарознижувальні. У разі тяжких форм недуги та розвитку гнійних ускладнень призначайте антибіотики.
Також для боротьби з вірусом можна застосовувати ацикловір, якщо для цього є показання.
якщо вітряна віспа ускладнена ураженнями нервової системи, гепатитом, тромбоцитопенією, пневмонією;
за тяжкої форми захворювання.
Крім ацикловіру, ефективні:
валацикловір;
фамцикловір;
ганцикловір.
За тяжких форм вітряної віспи, особливо в новонароджених та дітей першого року життя, можливо використовувати специфічний варицелозостерний імуноглобулін у дозі 0,2 мл/кг маси тіла.
Зверніть увагу пацієнта, що під час хвороби потрібно дотримуватись особистої гігієни. Митися можна в теплій воді під душем. Порекомендуйте після цього не витирати тіло, а промокати рушником, щоб не пошкодити пухирців.
Після одужання рекомендовано провести період реконвалесценції удома. Цей період триває 10—14 днів.
Вакцинація від вітряної віспи не входить до списку обов’язкових відповідно до Календаря профілактичних щеплень. Утім, МОЗ радить зробити щеплення проти вітряної віспи в приватній клініці або придбати за власний кошт, а саме щеплення зробити в сімейного лікаря.
Профілактика вітряної віспи передбачає вакцинацію насамперед:
здорових дітей віком від 9 місяців, які ще не хворіли на вітряну віспу
дітей, які раніше не інфікувалися, під час прийому до дитячого садка та школи
дорослих, які не хворіли на вітрянку
Якщо особа контактувала з хворим на вітряну віспу, їй можна зробити екстрену вакцинацію — протягом 72 год після контакту.
