Часто відеокамери встановлюють у місцях загального користування, таких як вхід, коридор, сходи, рецепція, приймальня, холи, їдальні тощо. Так адміністрація закладу прагне контролювати порядок та запобігати крадіжкам речей медперсоналу, пацієнтів та відвідувачів. Додатковим «бонусом» є запобігання хабарництву, адже відеоспостереження дисциплінуватиме персонал. Крім того, відеозйомка може стати у пригоді і правоохоронним органам.
Цікаво, що відеоспостереження як додатковий захід безпеки для медзакладу передбачене в актуальних проектах нормативних актів.
Так, у підпункті 18.8 проекту «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я» (ДБН В.2.2-10:2017), оприлюдненому на офіційному сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, передбачено: у будівлях і на прилеглій території закладів охорони здоров’я мають бути передбачені заходи, спрямовані зменшувати ризики кримінальних проявів і їх наслідків, сприяють захисту пацієнтів і персоналу, допомагають мінімізувати шкоду у випадку протиправних дій.
Читайте: "Опікунська рада медзакладу: склад, права, законодавство"
До вказаних заходів належить застосування вибухозахисних конструкцій, відеоспостереження, кодових замків, систем охоронної сигналізації, захищених конструкцій віконних прорізів у перших, цокольних і верхніх поверхах, у приямках підвалів, а також вхідних дверей, дверей у підвал, на горище і, за необхідності, в інші приміщення. Загальні системи безпеки (системи відеоспостереження, охоронної сигналізації тощо) захищають протипожежне обладнання від несанкціонованого доступу та вандалізму.
Як організувати відеоспостереження в медзакладі
Для відеоспостереження у місцях загального користування та прилеглій території лікувального закладу необхідно мати внутрішній локальний акт, який регламентує використання відеокамер. Таким може бути, наприклад, Положення про відеоспостереження у лікувальному закладі.
Читайте: "Фінансове планування доходів та видатків надавача ПМД на 2018 рік: інструмент від МОЗ"
У всіх приміщеннях, де влаштовані відеокамери, на видимих місцях варто розмістити інформаційні таблички на кшталт «Ведеться відеоспостереження». Адже знімати фізичну особу на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, у тому числі таємно, без згоди особи можна лише у випадках, встановлених законом (ч. 3 ст. 307 ЦК). Звісно, якщо відеообладнання має функцію аудіозапису, про це також слід вказати на табличках.
Якщо послуги охорони лікувальному закладу надають суб’єкти охоронної діяльності, які мають відповідну ліцензію, то вони можуть проводити відкриту відеозйомку на об’єкті (п. 7 та ч. 2 ст. 12 Закону «Про охоронну діяльність» від 22.03.2012 № 4616-VI). Однак при цьому необхідно дотримувати таких правил:
- обов’язково оприлюднювати інформацію про відеозйомку на об’єкті, який охороняють;
- забезпечувати належне зберігання відео- та фотоматеріалів протягом року з можливістю використання їх винятково у службовій діяльності.
По закінченню строку зберігання зазначених матеріалів комісія із трьох представників суб’єкта охоронної діяльності знищує матеріали та складає відповідний акт.
Не можна допускати, щоб медперсонал чи відвідувачі вимикали або демонтували відеокамери. Такі дії є неприпустимими та можуть пошкодити коштовну апаратуру.
Читайте: "Як підключити медзаклад до системи «електронне здоров’я»"
Чи є відеозйомка порушенням права на особисте життя
Питання, чи можна втручатися в особисте життя шляхом відеоспостереження у загальнодоступних місцях (серед яких є й лікувальні заклади), — досі дискусійне.
Фізичну особу можуть знімати на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою (ч. 1-2 ст. 307 ЦК). Згода особи на зйомку припускається, якщо зйомку проводять відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Фізична особа, яка погодилася, щоб її знімали на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати на демонтаж виставки чи запису відшкодовує ця фізична особа.
Право на невтручання в особисте і сімейне життя передбачено, зокрема, такими нормативно-правовими документами:
- ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950;
Читайте: "Як зареєструвати медзаклад та лікаря в системі eHealth?"
Однак у законодавстві не існує єдиного визначення поняття «особисте життя». Наприклад, у Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32 та частин другої, третьої статті 34 Конституції України вказано:
«Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування».
У законодавстві немає також визначення «заходів публічного характеру». У судовій практиці згоду на відеозйомку припускають, якщо її здійснюють у так званих публічних (громадських) місцях.
Громадським можна вважати місце, якщо:
- доступ до нього мають усі без винятку, тобто територія є загальнодоступною;
- у ньому надають різноманітні послуги громадянам;
- за своїм призначенням воно влаштоване так, що особа не може усамітнитись (для гігієнічних процедур, дій, що потребують оголення тощо) чи вести конфіденційні розмови або навіть сподіватися на таку можливість.
Читайте більше:
