За допомогою ранньої лабораторної діагностики вірусних інфекцій можна визначити не лише етіологію вірусного захворювання, а й необхідні протиепідемічні заходи:
- ізолювання;
- госпіталізація;
- вакцинація або специфічна профілактика;
- карантин тощо.
Нині для лабораторної діагностики вірусних інфекцій використовують такі методи:
- виділення вірусуізоляція та ідентифікація вірусу із клінічного матеріалу хворого (слини, сечі, калу, крові)
- прямі методи дослідження клінічного матеріалу хворого на наявність вірусного антигену або нуклеїнових кислот, що мають генетичну інформацію (ДНК і РНК вірусу)
- серологічна діагностика
- визначення значного приросту титрів антитіл до вірусу в організмі хворого впродовж хвороби
Читайте: "Робота з лікарськими засобами: зразок наказу"
Виділення вірусу
Метод виділення вірусу називають «золотим стандартом діагностики», оскільки він є одним із найстаріших та найбільш трудомістких.
Хибнонегативні результати — це результати дослідження, що не дають змоги виявити захворювання, яке має людина
Для успішного виділення вірусів клінічний матеріал хворого слід брати якнайшвидше. З огляду на механізм виникнення й розвитку хвороби і, відповідно, ймовірний діагноз, варто зібрати такий матеріал:
за гострих респіраторних вірусних інфекцій — носоглотковий змив;за ентеровірусних інфекцій — носоглотковий змив та кал;за ураження шкіри та слизових оболонок, зокрема за герпесу, вітрянки тощо — зішкріби, вміст пухирців;за екзантемних інфекцій, зокрема за кору, краснухи — носоглотковий змив.
Процес виявлення та ідентифікації вірусу за цього методу доволі тривалий — від 2-3 днів до 2-3 тижнів.
Прямі методи
До прямих методів лабораторної діагностики належать ті, що дають змогу виявити вірус, вірусний антиген або генетичну інформацію вірусу безпосередньо в клінічному матеріалі хворого.
Антиген — це речовина, чужорідна організму людини за генетичними ознаками. Коли антиген потрапляє в організм людини, останній у відповідь синтезує білок — антитіло. Тобто антиген спричиняє імунну відповідь організму.
За допомогою прямих методів можна отримати результати протягом 24-72 годин. При цьому важливо правильно обрати клінічний матеріал та час його взяття.
Серед прямих методів лабораторної діагностики виокремлюють такі:
- електронна мікроскопія;
- імунна електронна мікроскопія;
- радіоімунний аналіз;
- реакція імунофлюоресценції;
- імуноферментний аналіз;
- полімеразна ланцюгова реакція.
Читайте: "Журнал учета наркотических средств и психотропных веществ: бланки"
Електронна мікроскопія
За допомогою електронної мікроскопії виявляють власне вірус. У клінічному матеріалі хворого отримати достатню концентрацію вірусу складно, тому матеріал для дослідження попередньо підготовлюють. В електронному мікроскопі візуально неможливо розрізнити типи вірусу в межах сімейства або підвиду. Наприклад, вірус простого герпесу, цитомегалії або оперізувального лишаю за будовою дуже схожі.
Імунна електронна мікроскопія
Особливість імунної електронної мікроскопії полягає в додаванні специфічних антитіл до клінічного матеріалу. У результаті взаємодії антитіл з вірусом утворюються комплекси, що після негативного контрас- тування легше виявити. Цей метод використовують для пошуку збудників вірусних гепатитів, коли вірус не вдається культивувати.
Радіоімунний аналіз
Під час радіоімунного аналізу антитіла позначають радіоізотопами. Потім такі антитіла зв’язуються в комплекс з антигенами з клінічного матеріалу хворого, і їх виявляють гамма-лічильниками. У цього методу є певні недоліки — необхідність працювати з радіоактивними речовинами та використання дорогого обладнання, зокрема гамма-лічильників. Зазвичай радіоімунний аналіз використовують для визначення вірусних гепатитів.
Читайте: "Ответственность медицинских работников: виды, причины наступления"
Реакція імунофлюоресценції
Реакція імунофлюоресценції (РІФ) грунтується на використанні антитіл, зв’язаних із барвником. Широко застосовують РІФ для виявлення вірусних антигенів у клінічному матеріалі хворого. Зокрема, для швидкого з’ясування етіології ГРВІ під час аналізу мазків-відбитків зі слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Для успішних результатів під час застосування РІФ важливо, щоб у клінічному матеріалі хворого був високий вміст інфікованих клітин. Це можливо за максимально ранньої діагностики.
Імуноферментний аналіз
Для визначення вірусних антигенів застосовують імуноферментний аналіз (ІФА). Цей метод дуже схожий з РІФ, але грунтується на тому, що антитіла позначають ферментами, а не барвниками. Перевага ІФА полягає в можливості виявити різні антигени, а це дає змогу використовувати різноманітний клінічний матеріал хворого. Окрім того, за ІФА можливо визначити кількість антигенів. Тому за допомогою цього методу оцінюють клінічний перебіг захворювання та ефективність лікування.
Велике значення в діагностиці вірусних захворювань мають генно-інженерні дослідження. Саме завдяки їм розроблена система отримання моноклональних тіл. Це такі антитіла, які виробляють імунні клітини, що належать одному клону, тобто походять від однієї клітини-попередниці. Завдяки цьому вдалося підвищити специфічність та чутливість діагностичних методів визначення вірусних антигенів методом ІФА.
Полімеразна ланцюгова реакція
Усі віруси мають генетичний апарат (геном), представлений ДНК або РНК. Раніше класичним методом виявлення вірусного геному вважали високоспецифічний метод гібридизації нуклеїнових кислот. Нині дуже широко використовують спосіб виділення геному вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), тобто багаторазове повторення циклів синтезу специфічної для вірусу послідовності ДНК. Цей метод дає змогу виявити в досліджуваному матеріалі навіть декілька копій ДНК вірусу. Широко застосовують ПЛР у лабораторній діагностиці не лише вірусних інфекцій. Це один з основних методів виявлення збудника захворювання.
Читайте: "Входной контроль качества лекарственных средств"
Серологічна діагностика
Серологічний метод діагностики грунтується на реакції «антиген-антитіло». Це дає можливість визначити етіологію вірусної інфекції, навіть якщо вірус не виділили. Клінічний матеріал для виявлення антитіл — це сироватка крові. Успішність діагностики залежить від специфічності реакції та дотримання часових умов взяття крові, необхідних для вироблення антитіл організмом.
Хибнопозитивні результати — це результати дослідження, що можуть призвести до неправильного діагнозу, призначення непотрібних діагностичних та лікувальних процедур
За термінами утворення і властивостями антитіла належать до імуноглобулінів класів M і G. При цьому IgM-антитіла належать до ранніх. Тести для їх визначення використовують для ранньої діагностики вірусної інфекції. Для цього достатньо дослідити одну сироватку. Антитіла класу IgG синтезуються пізніше і тривало зберігаються в організмі, зокрема у вакцинованих дітей. Це часто потребує дослідження парних сироваток, взятих з інтервалом у 2-3 тижні. Позитивною реакцією вважають щонайменше чотириразове наростання рівня антитіл за цей період.
Отже, усі лабораторні методи діагностики спрямовані на виявлення вірусу, вірусного антигену або нуклеїнової кислоти, а також антитіл.
