Тестування на ВІЛ

Відповідь

Відповідно до статті 6 Закону № 1972 право на проведення тестування з метою виявлення ВІЛ із одержанням кваліфікованої консультації до і після проведення тестування мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають чи на законних підставах тимчасово перебувають на території України, а також біженці чи особи, які звернулися за наданням такого статусу. Дане тестування повинно проводитися на безоплатній основі і може бути анонімним.

Тестування на ВІЛ-інфекції проводиться добровільно для усіх осіб віком від 14 років і старше, які отримують попередню консультацію щодо особливостей тестування, його результатів і можливих наслідків і надають усвідомлену інформовану згоду. При цьому обов’язково обумовлюється дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про стан здоров’я особи.

Читайте: "Утилізація та знищення лікарських засобів - загальні правила та форми"

Тестування дітей віком до 14 років чи недієздатних осіб проводиться на прохання їхніх батьків або законних представників та за наявності усвідомленої інформованої згоди. При цьому батьки (представники) мають право бути присутніми під час проведення такого тестування, ознайомлюватися з його результатами та зобов’язані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ­-статус осіб, інтереси яких вони представляють.

Обов’язковим проходження тесту на вірус імунодефіциту людини є лише за умови, що лабораторному обстеженню підлягає кров (її компоненти), органи, тканини та інші біологічні матеріали людини, отримані від донорів для застосування у медичній практиці. Всі інші випадки обстеження та лікування ВІЛ/СНІДу можуть бути проведені виключно за згодою осіб чи їхніх законних представників. Причому це право є абсолютним. Це передбачено Законом № 1972.

Невід’ємною частиною проведення тесту на ВІЛ є кваліфікована післятестова консультація. Під час консультування особу, в якої виявлено ВІЛ, інформують про профілактичні заходи, необхідні для підтримання здоров’я, запобігання подальшому поширенню ВІЛ, про гарантії дотримання прав і свобод людей, які живуть із ВІЛ, а також про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження та/або зараження ВІЛ. Факт отримання такої інформації засвідчується підписом пацієнта у довільній письмовій формі.

Такі вимоги мають важливе практичне значення під час проведення кримінального провадження за статтею 130 ККУ (зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби) та притягнення ВІЛ­інфікованих до кримінальної відповідальності.

Читайте: "Програма «Доступні ліки» – інформація для лікарів від МОЗ"

Втім, за невиконання чи неналежне виконання медичними працівниками зазначених вимог, зокрема щодо обстеження на ВІЛ без згоди пацієнта чи його законного представника включно із неналежним оформленням медичної документації, порушення порядку проведення до­ та післятестового консультування, в тому числі неповідомлення ВІЛ­позитивних пацієнтів про кримінальну відповідальність за поставлення в небезпеку зараження чи зараження інших осіб, відмову від обстеження на ВІЛ (якщо це не завдало і не могло завдати тяжких наслідків) винні працівники закладів охорони здоров’я можуть бути притягнені до дисциплінарної відповідальності. Кримінальна відповідальність за такі порушення не передбачена.