Конфіденційна інформація про пацієнта як навчальний приклад: чи правомірно?

Відповідь

Збереження лікарської таємниці врегульовано такими нормативно-правовими актами:

• Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (далі — Конституція);
• Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (ЦКУ);
• Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ (ККУ);
• Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи законодавства про охорону здоров’я);
• Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі — Закон про інформацію).

Інформація про пацієнта є конфіденційною. Тому медичним працівникам заборонено розголошувати її третім особам. Надавати такі відомості можна виключно у випадках, передбачених законами України (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III).

Інформацію, яка становить лікарську таємницю, можна використовувати у навчальному процесі, науково-дослідній роботі, публікувати у спеціальній літературі. Однак у такому випадку необхідно забезпечити анонімність пацієнта (ст. 40 Основ законодавства про охорону здоров’я).