Вчасні реанімаційні заходи надзвичайно важливі, оскільки впродовж кількох хвилин вирішується, чи повернеться людина до життя. Їх ефективність залежить від багатьох чинників, як-от:
уміння медичного персоналу або присутніх на місці події людей без медичної освіти проводити реанімацію;
наявності або відсутності дефібрилятора та вміння працювати з ним;
терміну виникнення раптової серцевої смерті (що коротший цей період, то частіше вдається оживити людину) тощо.
Юлія Миколаєць адвокат, партнер Юридичної фірми STATUS, член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики України НААУ
З’ясуйте, які медичні документи зобов’язана заповнювати медична сестра. Нагадаємо, що ведення документації — обов’язкова умова правомірної діяльності кожного закладу охорони здоров’я
Далі з’ясуємо, як проводити серцево-легеневу реанімацію. Проте зверніть увагу, що насамперед це залежить від того, де перебуваєте — у зоні «непрямої загрози» чи евакуації.
Серцево-легенева реанімація в зоні непрямої загрози
Серцева реанімація у зоні непрямої загрози має такі застереження:
для постраждалих із вибуховою травмою або вогнепальною проникаючою травмою, у яких немає пульсу, дихання та інших ознак життя, реанімаційні заходи швидше за все не матимуть успіху, тому в тактичних умовах серцево-легеневу реанімацію можна не проводити
за певних умов, як-от електротравма, утоплення, нетравматична зупинка серця або гіпотермія, серцево-легеневу реанімацію проводьте відповідно до затверджених протоколів, якщо немає прямої загрози
Серцево-легенева реанімація в зоні евакуації
Серцево-легеневу реанімацію в зоні евакуації проводьте, якщо:
постраждалий не має очевидних травм, несумісних із життям
протягом короткого періоду часу зможете евакуювати постраждалого для хірургічного лікування пошкоджень
Увага! Не проводьте серцево-легеневу реанімацію за рахунок належного надання екстреної медичної допомоги іншим постраждалим, шанси на виживання яких вищі.
Здійснюйте медичне сортування відповідно до чинних стандартів, надто якщо ресурси обмежені.
Серцево-легенева реанімація: базові заходи
Усі медичні працівники мають володіти базовими заходами проведення СЛР у разі раптової зупинки кровообігу.
Важливо чітко дотримуватися послідовності дій, оскільки за умови невиконання одного з кроків ефективність наступних може знизитися.
Під час роботи в команді деякі кроки можна виконувати одночасно.
Завжди перш ніж надавати першу медичну допомогу, переконайтеся у відсутності небезпеки для вас та постраждалого.
Якщо загроз немає, швидко визначте свідомість і ознаки життя: дихання та пульс визначайте одночасно до 10 с.
Визначте рівень свідомості — обережно потрясіть постраждалого за плече й голосно запитайте його: «З вами все гаразд?». Якщо реакції немає, зверніться по допомогу до осіб / колег, які поряд. Якщо свідків кілька, важливо звертатися по допомогу до конкретної особи.
Відновіть прохідність дихальних шляхів. Для цього закиньте голову потерпілого назад і підніміть нижню щелепу, якщо немає травми, або висуньте нижню щелепу, якщо є підозра або доведений факт, що постраждалий травмований.
Визначте, чи є дихання в постраждалого за допомогою прийому «чути, бачити, відчувати» одночасно з визначенням пульсу на сонній артерії (до 10 с). Про наявність дихання свідчить не менше двох нормальних видихів. Якщо вдих один або виникли сумніви, що дихання є, — вважайте, що дихання немає.
1.Повідомте диспетчера служби ЕМД. Якщо немає помічників, але є технічна можливість, спілкуватися з диспетчером можете за допомогою голосового зв’язку.
2. Уточніть у диспетчера або присутніх про наявність на місці події чи біля неї автоматичного зовнішнього дефібрилятора (АЗД). Якщо АЗД є в наявності або його можна швидко доставити, попросіть присутніх або за їх відсутності самостійно принесіть його.
3. Розпочинайте проводити СЛР.
СЛР: равила проведення базових реанімаційних заходів
Виконайте 30 компресій грудної клітки глибиною 5 см, але не більше ніж 6 см, із частотою 100, але не більше ніж 120 за 1 хв.
Після того як виконали 30 компресій, виконайте 2 штучні вдихи з використанням захисних засобів — маски-клапана, дихальної (лицьової) маски тощо:
виконання двох штучних вдихів має тривати не довше ніж 5 с, при цьому термін переривання компресій грудної клітки не має перевищувати 10 с;
після двох штучних вдихів продовжте виконувати компресію грудної клітки та штучне дихання.
Співвідношення компресій грудної клітки та вентиляції має становити 30/2.
Якщо є помічники, змінюйте особу, що проводить компресії грудної клітки, не рідше ніж кожні 2 хв.
Щойно доставлять АЗД, відкрийте його кришку, за потреби — включіть апарат, і виконуйте голосові й візуальні вказівки.
Якщо осіб, які надають допомогу, кілька, — одна продовжує виконувати СЛР, поки інша готує пристрій до роботи.
Дефібриляція:
енергію розряду дефібриляції використовуйте відповідно до рекомендацій виробника;
якщо рекомендацій виробника немає, застосовуйте для біфазного дефібрилятора:
перший розряд енергією 150 Дж;
другий розряд енергією вище за перший (зазвичай 200 Дж);
третій і наступні розряди — максимальною енергією;
за наявності монофазного дефібрилятора енергія розряду має бути 360 Дж;
якщо ви не знайомі з цим пристроєм, можна одразу використовувати максимальну енергію розряду дефібриляції;
СЛР продовжуйте одразу після дефібриляції без зупинок для перевірки пульсу, протягом наступних 2 хв незалежно від зображення на екрані кардіомонітора;
усі спроби приєднання й підготовки до дефібриляції (застосування наліпок і набору енергії дефібрилятора) виконуйте так, щоб не перешкоджати проведенню СЛР.
Як провести серцево-легеневу реанімацію на догоспітальному етапі: алгоритм для фахівців ЕМД
1. Перш ніж надавати першу медичну допомогу, переконайтеся у відсутності небезпеки для вас та постраждалого. Якщо загроз немає, швидко визначте свідомість та ознаки життя: одночасно визначте пульс і дихання упродовж 10 с.
2. Якщо немає ознак життя, одразу розпочніть компресію грудної клітки та штучне дихання у співвідношенні 30/2.
3. Максимально швидко визначте ритм серця. Ритм можна визначати з ложок / електродів наліпок дефібрилятора або за допомогою кардіомонітора.
Залежно від ритму серця, визначеного за допомогою кардіомонітора, дійте наступним чином:
для недефібриляційних ритмів, перейдіть до п. 4 цього алгоритму;
для дефібриляційних ритмів — перейдіть до п. 5 цього алгоритму.
4. Недефібриляційні ритми:
асистолія;
безпульсова електрична активність (БЕА).
Забезпечте якомога швидше судинний доступ (в/в або в/к) не перериваючи компресії грудної клітки.
Введіть епінефрин (1 мг) в/в або в/к, повторюйте введення кожні 3–5 хв.
5. Дефібриляційні ритми:
фібриляція шлуночків (ФШ);
шлуночкова тахікардія (ШТ) без пульсу.
Увага! Важливо швидко провести дефібриляцію, тому щойно буде доступний дефібрилятор — негайно її виконайте. Усі інші необхідні дії — вентиляцію, судинний доступ, компресію грудної клітки — виконуйте швидко, однак вони не мають затримувати дефібриляції.
Нанесіть на грудну клітку гель. Не використовуйте гель для УЗД.
Оберіть необхідну енергію та зачекайте набору енергії.
Накладіть на грудну клітку ложки дефібрилятора (в місцях, де нанесли гель).
Негайно виконайте дефібриляцію:
заряджайте дефібрилятор, поки другий медичний працівник продовжує виконувати компресію грудної клітки;
щойно дефібрилятор набере необхідний заряд — тимчасово припиніть виконувати компресію грудної клітки і простежте, щоб усі відійшли від постраждалого та прибрали відкриті джерела кисню. Мінімізуйте час між припиненням компресій грудної клітки і нанесенням розряду до 5 с, оскільки затримки між компресіями більше ніж 10 с знижуватимуть шанси на успішну дефібриляцію;
виконайте дефібриляцію.
6. Після першої дефібриляції:
поверніться до виконання СЛР якомога швидше без повторного оцінювання ритму;
продовжуйте виконувати СЛР упродовж 2 хв;
через 2 хв зробіть коротку паузу, щоб оцінити ритм за допомогою кардіомонітора — оцінювання ритму має тривати протягом 2–5 с — та змінти особу, що виконує компресію грудної клітки.
Якщо утримується дефібриляційний ритм — виконайте другу дефібриляцію.
7. Після другої дефібриляції:
продовжте проводити СЛР 2 хв якомога швидше без повторного оцінювання ритму;
через 2 хв зробіть коротку паузу, щоб оцінити ритм за допомогою кардіомонітора — оцінювання ритму має тривати протягом 2–5 с — та змінити особу, що виконує компресію грудної клітки.
Якщо утримується ФШ/ШТ без пульсу — виконайте третю дефібриляцію.
8.Після третьої послідовної дефібриляції:
Препарати
Перша доза
Наступна доза
ЕПІНЕФРИН
1 мг в/в або в/к
1 мг в/в або в/к кожні 3–5 хв під час СЛР
АМІОДАРОН
300 мг в/в або в/к
друга доза — 150 мг, в/в або в/к, якщо утримується дефібриляційний ритм (ФШ/ШТ без пульсу) після п’ятої дефібриляції
Уведення ліків не повинно затримувати компресії на грудну клітку, тому готуйтеся до нього завчасно
9. Визначте й лікуйте будь-яку потенційно зворотну причину.
10. Оцініть ритм.
Якщо в кінці двохвилинного циклу визначили ритм, який може давати пульс, зупиніться на кілька секунд, щоб оцінити центральний пульс:
якщо пульс є, розпочніть післяреанімаційні заходи;
якщо пульсу немає, проведіть СЛР, як у разі БЕА (п. 4 цього Алгоритму).
Якщо в кінці двохвилинного циклу визначили асистолію:
дійте, як за недефібриляційного ритму (п. 4 цього Алгоритму);
якщо відбувається зміна дефібриляційного ритму на недефібриляційний, епінефрин вводьте кожні 3–5 хв (1 мг).
1. Не переривайте СЛР протягом 2 хв після дефібриляції, навіть якщо визначається організований ритм на кардіомоніторі. Винятком можуть бути явні ознаки життя в постраждалого. Компресії грудної клітки виконуйте одразу після дефібриляції без пульсу на центральній судині, навіть якщо відновлено ритм, оскільки малоймовірно, що серце одразу почне працювати ефективно, також компресії грудної клітки не пошкодять міокард.
2. У разі раптової зупинки кровообігу (РЗК) огляд постраждалого обмежте лише до збирання достатньої інформації для виявлення відсутності дихання і пульсу.
3. Щойно виявили відсутність дихання й пульсу, негайно розпочніть реанімаційні заходи. Будь-які подальші деталі анамнезу збирайте серед свідків та оточення на місці події вже під час виконання СЛР.
4. Найефективніша допомога при РЗК — вчасна дефібриляція з мінімальними перериваннями між компресіями грудної клітки.
5. Якщо СЛР виконує стороння особа або якщо зупинка кровообігу відбулась на очах працівників ЕМД, підтвердьте РЗК й негайно розпочніть аналіз серцевого ритму та за потреби проведіть дефібриляцію.
6. Модифікуйте проведення СЛР залежно від зворотної причини РЗК.
7. Не затримуйте проведення дефібриляції для виконання короткочасної СЛР при ФШ/ШТ без пульсу на догоспітальному етапі.
8. Продовжуйте проводити компресії грудної клітки під час наклеювання самоклейних електродів тата під час набору заряду дефібрилятором.
9. Після першого аналізу ритму, відновивши компресії, накладіть електроди кардіомонітора й усі наступні аналізи ритму проводьте безпосередньо за допомогою кардіомонітора.
10. Єдиного правильного підходу щодо контролю прохідності дихальних шляхів наразі немає. Незалежно від обраної стратегії їх контролю та проведення ШВЛ дотримуйтесь таких принципів:
відновлення прохідності дихальних шляхів не має заважати проведенню компресій грудної клітки — контроль прохідності дихальних шляхів є вторинним на цьому етапі й не повинен перешкоджати проведенню компресій і дефібриляції;
якщо виконали інтубацію трахеї постраждалого, продовжуйте СЛР в асинхронному режимі: не зупиняючи компресій, кожні 6 с виконуйте 1 вдих (близько 10 дих/хв);
якщо асинхронна реанімація при використанні надгортанних пристроїв не забезпечує достатньої вентиляції постраждалого, проводьте синхронну реанімацію 30/2.
Підстави для встановлення надбавок за складність і напруженість у роботі, або надбавок за інтенсивність праці. Розмежування надбавок і доплат. Нормативо-правові акти і локальні документи, які регулюють призначення, розмір і виплату надбавок
Коли варто призупинити реанімаційні заходи при СЛР
Під час реанімаційних заходів на догоспітальному етапі можуть виникати ситуації, коли такі заходи варто припинити. Розгляньмо детальніше, про які випадки йдеться.
Нетравматична зупинка кровообігу
Припиніть реанімаційні заходи, якщо:
є стійка асистолія та немає відновлення спонтанного кровообігу після не менш ніж 20 хв проведення СЛР (за умов відсутності ознак гіпотермії), якщо виключено і ліковано всі можливі зворотні причини зупинки кровообігу;
БЕА з вузькими комплексами понад 40 за хв, якщо реанімаційні заходи тривали не менше ніж 60 хв (відлік часу розпочинайте з моменту, коли прийняли виклик) та є наступні чинники;
показник ЕtСО2 < 20 мм рт. ст. — враховуйте, що цей показник нижчий ніж на 25 % від рівня зафіксованого на початку реанімаційних заходів;
потерпілий має тяжку супутню хворобу (наприклад, неоперабельне онкозахворювання);
транспортування до відділення ЕМД займе значний час (це не стосується ситуації наявної гіпотермії в постраждалого).
Увага! Наведені часові орієнтири, щодо припинення реанімаційних заходів — орієнтовні.
Травматична зупинка кровообігу
Реанімаційні заходи можна припинити за умови:
тупої травми тулуба та голови, внаслідок якої після детального огляду та визначення ознак життя в постраждалого встановили зупинку дихання, відсутність пульсу та асистолію на ЕКГ (кардіомоніторі) на момент прибуття бригади ЕМД на місце події;
проникної травми й відсутності пульсу та дихання — фахівці ЕМД мають швидко оглянути потерпілого для виявлення інших ознак життя (наприклад, реакції зіниць, спонтанних рухів, реакції на біль, електричної активності на ЕКГ).
Якщо проводите СЛР у віддалених місцях, постійно підтримуйте комунікацію з медичним керівництвом (старшим лікарем) щодо доцільності реанімаційних заходів та можливого їх припинення. Припиняйте СЛР завчасно лише після консультації з медичним керівництвом (старшим лікарем). Усі члени бригади ЕМД мають бути згодні з тим, що припинити СЛР — правильне рішення.
Реанімаційні заходи можна припинити без консультації з медичним керівником (старшим лікарем), якщо є пряма загроза життю та здоров’ю фахівців ЕМД.
Якщо попри реанімаційні заходи відновити спонтанний кровообіг неможливо, головна мета фахівців ЕМД — опіка членів сім’ї. Повідомте їх про заходи, які провели. Більшість людей розуміють ситуацію і адекватно приймають факт припинення реанімаційних заходів.
Рекомендовано констатувати смерть постраждалого через 5 хв після того, як припинили реанімаційні заходи й повторно визначили можливі ознаки життя.
Зупинку кровообігу в постраждалих, у яких механізм травми не відповідає наявним клінічним ознакам, розглядайте як не травматичного генезу й розгляньте стандартне проведення реанімаційних заходів.
За наявності в постраждалого БЕА з широкими комплексами з частотою менше ніж 60 за хв, рефрактерної або рецедивуючої фібриляції шлуночків / шлуночкової тахікардії без пульсу та тривалого проведення реанімаційних заходів проконсультуйтеся з медичним керівником (старшим лікарем) щодо доцільності подальшого їх проведення.
Коли не потрібно проводити серцево-легеневу реанімацію
СЛР розпочинайте в усіх непритомних із відсутнім диханням та пульсом, крім наступних випадків:
Сім випадків, коли не потрібно розпочинати СЛР
1. Хвороби, травми або стани, які чітко вказують на біологічну смерть:
декапітація — повне відділення голови від тулуба;
ознаки розкладання або гниття — шкіра роздута або розірвана, з наявним або відсутнім розривом м’яких тканин;
транссекція тулуба — тіло повністю розрізане нижче рівня плечей та вище талії вздовж усіх життєво важливих органів і судин;
опіки 90% поверхні тіла ІІІ ст., з повною відсутністю волосся та обвугленою шкірою.
2. Несумісні з життям травми
повне знекровлення тіла;
пошкодження речовини головного мозку.
3. Нетравматична зупинка серця з очевидними ознаками біологічної смерті, включно з характерним кольором шкіри, плями гіпостазу, трупним закляканням.
4. Пацієнт без свідомості, немає ознак поліпшення дихання впродовж 15 хвилин, не було попередньої СЛР.
5. Немає каротидного або феморального пульсу й жодних дихальних рухів.
6. Спостерігається стійке розширення зіниць.
7. Асистолія на електрокардіограмі (ЕКГ) впродовж понад 30 хвилин.
Якщо після початку СЛР виявили ознаки біологічної смерті:
припиніть реанімаційні заходи;
зв’яжіться з медичним керівництвом (старшим лікарем).
Щоб уникнути громадських хвилювань та задля власної безпеки на місці події, та/або при наполяганні родичів можете розпочати СЛР навіть за наявності ознак біологічної смерті.
Якщо працюєте на потенційному місці скоєння злочину, намагайтесь якомога менше пересувати можливі речові докази.
Задокументуйте (занесіть у картку виклику):
причину констатації смерті;
час зв’язку з медичним керівництвом (старшим лікарем);
час констатації біологічної смерті;
імена / контактні дані сторонніх осіб, присутніх на місці події.
