Серцево-легенева реанімація: базові й розширені заходи

Вчасні реанімаційні заходи надзвичайно важливі, оскільки впродовж кількох хвилин вирішується, чи повернеться людина до життя. Їх ефективність залежить від багатьох чинників, як-от:

• уміння медичного персоналу або присутніх на місці події людей без медичної освіти проводити серцево-легеневу реанімацію (далі — СЛР);
• наявності або відсутності дефібрилятора та вміння працювати з ним;
• терміну виникнення раптової серцевої смерті (що коротший цей період, то частіше вдається оживити людину) тощо.

Наказом від 18.07.2024 № 1259 МОЗ затвердило Стандарти медичної допомоги:

• Серцево-легенева реанімація у дітей (базові та розширені заходи);
• Серцево-легенева реанімація у дорослих (базові та розширені заходи).

Ці Стандарти не стосуються якоїсь специфічної нозологічної форми, а описують початкову, реанімаційну й післяреанімаційну допомогу незалежно від причини зупинки кровообігу в пацієнта.

Лікарі різних спеціальностей мають бути обізнані щодо основних чинників ризику й симптомів-передвісників зупинки кровообігу, щоб виявляти проблему на ранніх етапах і мати змогу негайно надати допомогу постраждалому.

Усі дії, що виконуєте під час реанімаційних заходів, медпрацівники мають документувати до Карти реанімаційних заходів, форма якої затверджена в Додатку 3 до Стандарту медичної допомоги «Серцево-легенева реанімація у дорослих (базові та розширені заходи)».

Стандарти і протоколи, які МОЗ затвердило у 2021—2024 роках

Як проводити СЛР у зоні прямої / непрямої загрози: основні рекомендації

З’ясуємо, як проводити СЛР. Проте зверніть увагу, що насамперед це залежить від того, де перебуваєте — у зоні «непрямої загрози» чи евакуації.

Серцева реанімація в зоні непрямої загрози має такі застереження:

• для постраждалих із вибуховою травмою або вогнепальною проникаючою травмою, у яких немає пульсу, дихання та інших ознак життя, реанімаційні заходи найімовірніше не матимуть успіху, тому в тактичних умовах серцево-легеневу реанімацію можна не проводити;
• за певних умов, як-от електротравма, утоплення, нетравматична зупинка серця або гіпотермія, серцево-легеневу реанімацію проводьте відповідно до затверджених протоколів, якщо немає прямої загрози.

СЛР у зоні евакуації проводьте, якщо:

• постраждалий не має очевидних травм, несумісних із життям;
• протягом короткого періоду часу зможете евакуювати постраждалого для хірургічного лікування пошкоджень.

Увага! Не проводьте СЛР за рахунок належного надання екстреної медичної допомоги іншим постраждалим, шанси на виживання яких вищі.

Здійснюйте медичне сортування відповідно до чинних стандартів, надто якщо ресурси обмежені.

Яку документацію має заповнювати медична сестра

Юлія Миколаєць адвокат, партнер Юридичної фірми STATUS, член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики України НААУ

З’ясуйте, які медичні документи зобов’язана заповнювати медична сестра. Нагадаємо, що ведення документації — обов’язкова умова правомірної діяльності кожного закладу охорони здоров’я

Читайте консультацію

Перша допомога у разі зупинки кровообігу: базові заходи

Усі медичні працівники мають володіти щонайменше базовими заходами проведення СЛР у разі раптової зупинки кровообігу.

Важливо чітко дотримуватися послідовності дій, оскільки якщо пропустити один із кроків, ефективність наступних може знизитися. Під час роботи в команді деякі кроки можна виконувати одночасно.

Перш ніж надавати першу медичну допомогу, переконайтеся, що ви, постраждалий та всі присутні в безпеці.

Перевірте наявність реакції в постраждалого: обережно потрясіть його за плече й голосно запитайте: «З вами все гаразд?».

Відкрийте дихальні шляхи:

• якщо постраждалий не реагує, поверніть його на спину;
• закиньте голову постраждалого назад, поклавши долоню однієї руки на лоб і піднявши підборіддя кінчиками пальців іншої руки.

Почуйте, побачте й відчуйте» дихання: упродовж не більше ніж 10 с визначте наявність дихання за допомогою прийому «чути, бачити, відчувати».

Увага! Поодинокі, рідкі, повільні й гучні «подихи» в постраждалого не є нормальними.

Розпочніть компресії грудної клітки.

Компресії грудної клітки: як проводити

1. Схиліться до постраждалого з одного боку.
2. Покладіть основу однієї долоні в центр грудної клітки постраждалого, що відповідає нижній половині грудини.
3. Основу другої долоні покладіть над першою та зчепіть пальці в замок.
4. Тримайте руки випрямленими.
5. Розташуйтесь вертикально над грудною кліткою постраждалого й натискайте на грудину з глибиною компресій не менше ніж 5 см (але не більше ніж 6 см).
6. Після кожної компресії звільняйте грудну клітку від тиску, не відриваючи своїх рук від грудини.
7. Повторюйте в темпі 100–120 рухів за хвилину.

Увага! Комбінуйте штучне дихання з компресіями грудної клітки.

Стандартні операційні процедури (СОПи)

Навіщо впроваджувати стандартні операційні процедури? Що треба знати про СОПи?

Зразки СОПів для медсестер

Як комбінувати штучне дихання з компресіями грудної клітки

1. Якщо маєте відповідну підготовку, після 30 компресій знову відкрийте дихальні шляхи постраждалого — закиньте його голову й підніміть підборіддя.
2. Розташуйте свою руку на лобі постраждалого й за її допомогою затисніть його ніс указівним і великим пальцями.
3. Дозвольте роту бути розтуленим, але підримуйте підборіддя.
4. Зробіть нормальний вдих та обхопіть рот постраждалого вашими губами так, щоб це було герметично.
5. Рівномірно вдувайте повітря, спостерігаючи за підйомом грудної клітки, що має тривати приблизно секунду, як за нормального дихання. Ефективним вважається саме такий штучний вдих.
6. Підтримуючи голову закинутою, а підборіддя піднятим, відірвіть свого рота від рота постраждалого й спостерігайте, чи опускається його грудна клітка під час видиху.
7. Ще раз зробіть нормальний вдих і вдувайте у рот постраждалого, щоб досягнути двох повних штучних вдихів.
8. Не переривайте компресії грудної клітки довше ніж на 10 секунд для виконання штучних вдихів, навіть якщо один або обидва з них неефективні.
9. Далі поверніть ваші руки у правильну позицію на грудину постраждалого й робіть наступні 30 компресій грудної клітки.
10. Продовжуйте компресії грудної клітки й штучне дихання у співвідношенні 30:2.

 Коли надійшов АЗД: як провести дефібриляцію

1. Щойно надійде АЗД, увімкніть його живлення й накладіть електроди на оголену грудну клітку постраждалого.
2. Якщо допомогу надає більше ніж одна особа, продовжуйте СЛР із накладеними на грудну клітку електродами.
3. Дотримуйтесь голосових та візуальних вказівок зовнішнього автоматичного дефібрилятора.
4. Якщо пропонується застосувати розряд, упевніться, що до постраждалого ніхто не торкається. Натисніть на кнопку розряду відповідно до вказівок. Після цього негайно відновіть СЛР і продовжуйте відповідно до вказівок АЗД.
5. Якщо застосування розряду не пропонується, негайно відновіть СЛР і продовжуйте відповідно до вказівок АЗД.

Що робити, якщо АЗД не доступний

Якщо АЗД не доступний АБО ви очікуєте його надходження, продовжуйте СЛР. Не переривайте реанімаційних заходів, доки:

• медичний працівник не скаже вам зупинитися (якщо СЛР проводить особа без медичної освіти)

АБО

• постраждалий безсумнівно почне приходити до тями, рухатися, розплющувати очі й нормально дихати

АБО

• ви не втомитеся.

Робота серця під час СЛР відновлюється рідко. Продовжуйте СЛР за виключенням повної впевненості, що свідомість постраждалого відновилася.

Постраждалий отямився, якщо:

• пробудився;
• рухається;
• розплющує очі;
• нормально дихає.

Постраждалий не реагує, але нормально дихає: що робити

• якщо ви впевнені, що постраждалий нормально дихає, але залишається без свідомості, перемістіть його у стабільне положення;
• будьте готові негайно відновити СЛР, якщо постраждалий не реагуватиме на подразники, матиме патологічне або відсутнє дихання.

Як проводити СЛР у разі раптової зупинки кровообігу: розширені заходи

Реанімаційні заходи у разі зупинки серця мають включати:

• компресії грудної клітки;
• мануальну дефібриляцію;
• відновлення прохідності дихальних шляхів;
• застосування медикаментозної терапії, зокрема й для лікування аритмій під час зупинки кровообігу.

Далі розглянемо рекомендації МОЗ для медпрацівників у разі раптової зупинки кровообігу в пацієнта, затверджені в новому Стандарті.

Якщо є підозра, що в пацієнта виникла раптова зупинка кровообігу, насамперед проведіть швидкий клінічний огляд постраждалого.

Як проводити клінічний огляд пацієнта із зупинкою кровообігу до та після СЛР

Щоб вирішити, чи розпочинати СЛР при раптовій зупинці кровообігу, швидко, упродовж 10 с, огляньте пацієнта методом «Чую, бачу, відчуваю».

Відсутність свідомості та спонтанного дихання — зокрема й гаспінг-дихання, що прирівнюється до апное, — при відновленні прохідності дихальних шляхів зобов’язує розпочати реанімаціні заходи.

Не покладайтеся на визначення пульсу на магістральних судинах, коли приймаєте рішення щодо початку реанімаціних заходів.

Виключіть вплив седативних засобів, опіоїдів або міорелаксантів.

Оцінка за моторною шкалою ком Глазго ≤3 балів (патологічне згинання або патологічна реакція на біль) через 72 години або пізніше після відновлення спонтанного кровообігу може ідентифікувати пацієнтів, яким може знадобитися неврологічного прогнозування.

За необхідності виконайте електроенцефалографію (ЕЕГ) пацієнтам, які перебувають без свідомості після зупинки кровообігу. Дуже несприятливі ЕЕГ-патерни передбачають супресію фону без періодичних розрядів або з ними й супресію спалахів. Двобічна відсутність соматосенсорних викликаних кортикальних N20-потенціалів — це показник поганого прогнозу після зупинки кровообігу.

Чи страхувати працівників від інфікування гепатитами

У пацієнтів, які залишаються в коматозному стані через 72 години або пізніше після відновлення спонтанного кровообігу предикторами поганого неврологічного прогнозу можуть бути:

• відсутність з двох боків рефлексу зіниць на світло;
• кількісна папілометрія;
• відсутність з двох боків корнеального рефлексу;
• наявність міоклоній протягом 96 год і, зокрема, міоклонічний статус протягом 72 год.

Записуйте ЕЕГ за наявності міоклонії. Це допоможе виявити будь-яку епілептиформну активність або ЕЕГ-ознаки, як-от фонова реактивність або безперервність, які вказують на можливість неврологічного відновлення.

Наявність ознак судомної активності на ЕЕГ впродовж перших 72 год після відновлення спонтанного кровообігу та відсутність фонової реактивності на ЕЕГ — показники поганого прогнозу.

Розпочинайте СЛР у дорослих пацієнтів з непрямого (закритого) масажу серця з мінімізацією перерв між компресіями незалежно від причини зупинки кровообігу.

Забезпечуйте прохідність дихальних шляхів, доки не досягнете ефективної вентиляції, розширенням заходів до застосування надгортанної маски та інтубацією трахеї. За спроби інтубації трахеї дотримуйтеся менше ніж п’ятисекундної перерви в компресіях грудної клітки. За неадекватної вентиляції під час застосування надгортанних пристроїв призупиніть компресії під час вентиляції й використовуйте співвідношення компресія / вентиляція 30:2.

Продовжуйте СЛР, доки стан пацієнта не стабілізується або буде доступний дефібрилятор і накладені електроди.

Застосування дефібрилятора базується на ранньому аналізі ритму зупинки кровообігу з подальшим проведенням дефібриляційного розряду.

Якщо в пацієнта є імплантований кардіостимулятор, електроди дефібрилятора накладайте на відстані > 8 см від імплантованого пристрою. За решти випадків передньо-латеральна позиція електродів дефібрилятора є позицією вибору для початкового розміщення.

Застосовуйте раннє проведення дефібриляційного розряду за дефібриляційних ритмів (упродовж <3 хв від початку реанімаційних заходів) з мінімізацією перерв у компресіях грудної клітки.

До ритмів, що потребують проведення дефібриляції, належать:

• фібриляція шлуночків (ФШ);
• безпульсова шлуночкова тахікардія (бШТ).

До недефібриляційних ритмів належать:

• асистолія;
• безпульсова електрична активність (БЕА).

Увага! За недефібриляційних ритмів розряду дефібрилятора для відновлення ритму не використовуйте.

Використовуйте одиничні розряди при дефібриляційних ритмах з подальшим двохвилинним циклом компресій грудної клітки. Лише після цього оцінюйте серцевий ритм за ЕКГ. Якщо ритм відновився до такого, що може потенційно дати пульс (наприклад синусовий, фібриляція або тріпотіння передсердь, ШТ з пульсом тощо), оцініть його гемодинамічну ефективність за появою пульсу на магістральних артеріях — це свідчитиме про відновлення спонтанного кровообігу.

Енергії розряду для біфазних дефібриляторів починаються з 120–150 Дж з подальшою послідовною ескалацією розряду при рефрактерних дефібриляційних ритмах. Тобто другий розряд — 200 Дж, третій і всі наступні — 250 Дж.

Три послідовні дефібриляції розглядайте, лише якщо початковий дефібриляційний ритм виникає під час моніторованої зупинки серця з негайним доступом до мануального дефібрилятора, наприклад під час катетеризації серця.

Медикаментозне лікування

Проводьте превентивну корекцію аритмій, що мають високий ризик переходу в ритм зупинки кровообігу, надто якщо пацієнт схильний до гемодинамічної нестабільності.

У нестабільних пацієнтів лікування тахікардії проводьте за допомогою електричної кардіоверсії. Розряд має бути синхронізований із зубцем R на ЕКГ, при ФШ або бШТ необхідні несинхронізовані розряди.

Увага! Пацієнти при свідомості потребують анестезії або седації перед спробою синхронізованої кардіоверсії.

Проводьте кардіостимуляцію в нестабільних пацієнтів із симптоматичною брадикардією, резистентною до медикаментозної терапії.

Викорисовуйте відеоларингоскопію для інтубації трахеї при СЛР та капнографію, щоб підтвердити положення ендотрахеальної трубки й моніторити якість СЛР.

СЛР у разі зупинки серця в умовах стаціонару: базові заходи до прибуття реанімаційної бригади

Застосовуйте систему раннього виявлення пацієнтів, які перебувають у критичному стані або мають ризик критичного погіршення. Для цього моніторте основні життєві показники й загальний стан пацієнта. При цьому враховуйте основні причини раптової зупинки серця в пацієнта й ознаки високого ризику (Додаток 1 до Стандарту).

Якщо виявили зупинку кровообігу в пацієнта, негайно викличте реанімаційну бригаду й розпочніть базові заходи СЛР:

• виконайте компресію грудної клітки;
• відновіть прохідність дихальних шляхів мануальним методом;
• проведіть штучну вентиляцію легень методом «рот-в-рот»;
• за можливості — використайте автоматичний зовнішній дефібрилятор.

Продовжуйте ці дії до приїзду реанімаційної бригади або переведення пацієнта до відділення інтенсивної терапії.

Надбавки за складність і напруженість у роботі працівникам КНП

Алла Худякова шеф-редактор Експертус Охорона здоров'я

Підстави для встановлення надбавок за складність і напруженість у роботі, або надбавок за інтенсивність праці. Розмежування надбавок і доплат. Нормативо-правові акти і локальні документи, які регулюють призначення, розмір і виплату надбавок

Читайте консультацію

Профілактика раптової зупинки кровообігу: пам’ятка

1. Переглядайте записи попередніх випадків зупинки серця пацієнтів, щоб визначити можливості для вдосконалення системи надання допомоги й особливостей проведення СЛР зокрема.
2. Заохочуйте профілактику серцево-судинних захворювань серед населення, щоб знизити ризик гострих серцевих подій.
3. Сприяйте поширенню навичок базової підтримки життя серед медпрацівників і неспеціалістів, щоб підвищити шанси на успішну СЛР.
4. Проводьте інформаційно-просвітницькі заходи серед населення з метою сприяти скороченню часу до першого медичного контакту пацієнта з раптовою зупинкою серця, а також щоб навчити базових реанімаційних заходів свідків раптової зупинки кровообігу, зокрема й медичний персонал.
5. Рекомендуйте членам сімей пацієнтів молодого віку, які перенесли раптову зупинку серця, або осіб із відомим серцевим розладом, що призводить до підвищеного ризику раптової серцевої смерті, обстежуватися в ЗОЗ, що спеціалізується на серцево-судинних захворюваннях.

Скільки мають тривати реанімаційні заходи й коли їх варто призупинити

У разі зупинки кровообігу за механізмом безпульсової електричної активності / асистолії та за відсутності потенційно оборотної причини зупинки кровообігу СЛР проводьте впродовж 30 хв. Якщо СЛР неефективна, констатуйте біологічну смерть і припиніть реанімаційні заходи. Час припинення реанімаційних заходів фіксуйте як час настання смерті людини.

При зупинці кровообігу за механізмом фібриляції шлуночків / безпульсової шлуночкової тахікардії СЛР проводьте, допоки на ЕКГ спостерігається дефібриляційний ритм, адже при цьому зберігається мінімальний метаболізм у міокарді, який забезпечує потенційну можливість відновлення самостійного кровообігу. Якщо в процесі реанімаційних заходів фібриляція шлуночків / безпульсова шлуночкова тахікардія переходить в асистолію або безпульсову електричну активність, а СЛР тривала не менше ніж 30 хв, припиніть реанімаційні заходи й констатуйте біологічну смерть.

СЛР понад 30 хвилин проводьте у разі гіпотермії, передозування лікарськими засобами.

Якщо причина зупинки кровообігу — тромбоемболія легеневої артерії і для лікування застосовували тромболітичну терапію, СЛР проводьте протягом 60–90 хв після її застосування.

Застосовуйте системи екстракорпоральної СЛР, щоб продовжити реанімаційні заходи в пацієнтів із зупинкою кровообігу, для яких стандартний комплекс СЛР неефективний, але при цьому є потенційно оборотна причина, на яку можна вплинути специфічними методами терапії.

Насамперед це:

• гострий коронарний тромбоз — для проведення перкутанного коронарного втручання;
• масивна тромбоемболія легеневої артерії — для проведення хірургічної емболектомії;
• гіпотермія — для екстракорпорального зігрівання пацієнта.

Механічну компресію грудної клітки застосовуйте, якщо неможливо провести мануальну компресію грудної клітки або це загрожує безпеці медичного працівника.

Якщо попри реанімаційні заходи відновити спонтанний кровообіг неможливо, головна мета фахівців ЕМД — опіка членів сім’ї. Повідомте їх про заходи, які провели. Більшість людей розуміють ситуацію і адекватно приймають факт припинення реанімаційних заходів.

Коли не потрібно проводити СЛР

Не проводьте СЛР, якщо:

• є ознаки біологічної смерті;
• констатували смерть мозку на підставі діагностичних критеріїв згідно з чинними нормативно-правовими актами;
• настала смерть (що не є раптовою) в осіб з онкологічною патологією, щодо яких уже застосували всі сучасні методи лікування та які отримували симптоматичну й паліативну допомогу;
• існує небезпека для медичних працівників при проведенні СЛР.

Щоб уникнути громадських хвилювань та задля власної безпеки на місці події, та/або при наполяганні родичів можете розпочати СЛР навіть за наявності ознак біологічної смерті.

Якщо працюєте на потенційному місці скоєння злочину, намагайтесь якомога менше пересувати можливі речові докази.

Серцево-легенева реанімація: СОП

Скачати зрозок СОП