Який алгоритм постконтактної імунопрофілактики сказу? Які першочергові заходи необхідно вжити після укусу тварини? Про це читайте у статті
Сказ — вірусне зоонозне захворювання, яке вражає центральну нервову систему людини та призводить до смерті через параліч дихального центру чи серця. Від вірусу сказу щорічно помирає близько 100 тис. осіб в усьому світі, а до- та постконтактна профілактика є єдиним ефективним засобом запобігти захворюванню.
Нові вимоги до інфекційного контролю: пройти курс
Збудник сказу
Збудником сказу є нейротропний вірус родини Rhabdoviridae. Переносниками сказу можуть бути як дикі, так і свійські тварини. До тварин, які несуть найвищий ризик інфікування для людини, належать собаки, коти та лисиці (серед диких тварин).
Зазвичай вірус сказу передається через ослинення ран, подряпин чи потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки. Задокументовано також випадок передачі сказу через трансплантовану рогівку. Інфікування можливе й при контакті з мертвою інфікованою твариною при обробці її туші чи знятті шкури.
Сказ: нормативна база надання медичної допомоги
Основні аспекти надання допомоги постраждалим після контакту з твариною підозрілою на сказ викладені в наступних нормативних документах:
- Закон України «Про захист України від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III;
- Наказ МОЗ «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595;
- Наказ МОЗ «Про удосконалення заходів профілактики захворювань людей на сказ» від 15.04.2004 № 205;
- Наказ МОЗ «Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні та Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень» від 11.10.2019 № 2070.
Симптоми сказу у тварин
У тварин захворювання на сказ перебігає в декілька стадій:
- початкова;
- збудження;
- паралітична.
Стадія | Тривалість | Симптоми |
Початкова стадія | Триває до п’яти днів | На тілі тварини може бути рана. Характерне покусування твариною місця рани (укусу). Змінюється поведінка тварини. Вона стає: - ласкава та насторожена одночасно;
- відмовляється від їжі;
- починає споживати неїстівні речі, гризти землю.
Характерна слинотеча та блювання |
Стадія збудження | Триває 2—3 дні | Тварина стає збудженою та агресивною. Можливі конвульсії |
Паралітична стадія | Триває 2—4 дні | Тварина виснажена. Поступово виникають паралічі та смерть |
Ще до початку симптомів захворювання інфікована вірусом сказу тварина починає виділяти вірус в навколишнє середовище. Цей факт робить її небезпечною для людини.
Вимоги до управління вакцинами + 3 пам’ятки
Симптоми сказу у людей
Захворювання на сказ у людини має наступні періоди:
- Інкубаційний період – триває від 20 до 90 днів. Тривалість інкубаційного періоду залежить від місця укусу (при інфікуванні через рану на руці він триває довше, ніж при інфікуванні через рану на голові). Впродовж усього часу інкубаційного періоду жодних симптомів захворювання у пацієнта немає.
- Продромальний період – триває від двох до десяти днів. В цей період вірус потрапляє до ЦНС. Пацієнта турбують неспецифічні симптоми – лихоманка, анорексія, головний біль, відчуття тривоги, безсоння, депресія, нудота, блювання та діарея. В місці укусу виникає біль, парестезія.
- Гострий неврологічний період – триває від двох до семи днів. Прогресують симптоми враження ЦНС – фасцикуляції, пріапізм, вогнищеві чи генералізовані судоми, параліч, порушення свідомості з розвитком коми до десятого дня від розвитку симптомів.
Смерть настає в результаті зупинки дихання.
При зборі анамнезу у пацієнта з підозрою на зараження вірусом сказу, слід вияснити наступне:
- яким був характер взаємодії з твариною (наявність «провокації»);
- чи була поведінка тварини дивною;
- який статус вакцинації тварини проти сказу;
- чи доступна тварина для тестування.
Шість змін в управлінні вакцинами із 27.05.2025
Профілактика сказу: які першочергові заходи необхідно вжити після укусу тварини
У кожній області України визначені медичні заклади, на базі яких функціонують центри антирабічної допомоги. Лікарі центрів надають медичну допомогу пацієнтам з укусами, подряпинами чи ослиненням тваринами.
Щеплення від сказу: постконтактна профілактика
Постконтактна профілактика сказу передбачає наступні дії:
- неспецифічну місцеву обробку рани;
- проведення імунізації проти сказу;
- проведення пасивної імунізації антирабічним імуноглобуліном.
Перш ніж підійти до постраждалого та розпочати надання медичної допомоги, слід переконатись у відсутності небезпеки. Лише коли тварина ізольована, місце інциденту можна вважати безпечним.
Увага! Профілактичні заходи слід розпочати відразу після контакту з твариною (укусу, ослинення подряпини).
Насамперед необхідно:
- ретельно промити рану струменем води з милом не менше 15-ти хвилин;
- краї рани слід обробити 5% р-ном йоду чи 70ᵒ спиртом;
- накласти стерильну пов’язку.
Подальшу допомогу постраждалому надають у лікувально-профілактичних закладах. Краї рани впродовж перших трьох днів не висікають та не зашивають. Лише у випадках множинних ран накладають декілька навідних швів після попередньої обробки рани та зупиняють зовнішню кровотечу. Якомога раніше постраждалому розпочинають виконання курсу антирабічних щеплень та проводять екстрену профілактику правця.
Звітність щодо вакцинації: хто, як, навіщо
Щеплення проти сказу: алгоритм
ВООЗ рекомендує проводити імунопрофілактику сказу залежно від категорії контакту зі скаженою чи підозрілою на сказ твариною.
Категорія контакту | Тип контакту з твариною | Орієнтовна схема імунізації |
I | Відбувся дотик до тварини, ослинення шкіри не було | Профілактику розпочинають у випадку, якщо виникають сумніви стосовно відсутності ознак захворювання тварини на сказ |
II | Відбулось ослинення пошкодженої шкіри, незначні подряпини чи садна без кровотечі, дрібні укуси | Щеплення розпочинають негайно. Припинити імунізацію можна лише у випадку, коли отримано підтвердження того, що тварина була здорова |
III | Наявні поодинокі, чи множинні трансдермальні укуси чи подряпини | Розпочинають комбіноване лікування: виконують вакцинацію та вводять антирабічний імуноглобулін відповідно до схеми. Припинити лікування можна лише у випадку, коли отримано підтвердження того, що тварина була здорова |
Увага! Протипоказів до щеплення від сказу людини немає, оскільки захворювання на сказ спричиняє смерть в 100% випадків захворювання.
Щеплення проти сказу: схема введення
ВООЗ визначає п’ять щеплень проти сказу:
- перше введення – в день звернення за медичною допомогою (0 день);
- друге введення – на 3-й день;
- третє введення – на 7-й день;
- четверте введення – на 14-й день;
- п’яте введення – на 28-й день.
Вакцинацію постраждалих проводять переважно в амбулаторних умовах.
Увага! Вакцину проти сказу вводять, за потреби, в тому числі вагітним жінкам, в період грудного вигодовування, особам з імунодефіцитними станами.
Певним категоріям пацієнтів щеплення виконують в умовах стаціонару. Госпіталізації для виконання щеплення потребують наступні категорії постраждалих:
- особи, яким призначено комбінований курс щеплень;
- особи, які проживають в сільській місцевості;
- особи, яким необхідне проведення повторного курсу щеплень;
- особи, які мають обтяжений анамнез (неврологічний, алергологічний та ін.);
- вагітні;
- особи, яким було виконане щеплення від інших інфекційних захворювань впродовж останніх двох місяців.
Увага! Шлях введення вакцини залежить від віку пацієнта. Тому дітям віком до 2 років вводять препарат в передньо-бічну поверхню стегна, а старшим двох років та дорослим – в дельтоподібний м’яз. Увесь курс вакцинації слід виконати вакциною одного виробника.
Для забезпечення достатнього рівня захисту в перші 7 днів, до моменту вироблення власних антитіл проти вірусу сказу, вводять антирабічний імуноглобулін.
Медичні відходи — 2025: відеороз'яснення
Доконтактна профілактика сказу
Нормативними документами передбачена доконтактна профілактика сказу групам високого ризику, а саме:
- особам, які мають високий ризик інфікування вірусом сказу через професійну діяльність – працівники ветеринарних лабораторій чи клінік; співробітники лабораторій, які працюють з вірусом сказу; представники професій, які можуть мати справу з хворими на сказ тваринами (мисливці, лісники, працівники зоопарків чи боєнь, таксидермісти, військові);
- люди, які проживають у віддалених ендемічних по сказу районах, не мають швидкого доступу до антирабічної допомоги, проживають на території, де наявний сказ кажанів, наявна висока частота укусів собак (понад 5%);
- особи, які планують подорожі у віддалені ендемічні по сказу райони та не матимуть швидкого доступу до антирабічної допомоги.
Схема доконтактної профілактики містить введення двох чи трьох доз вакцини, що визначається в кожній конкретній ситуації окремо. Особи, які працюють з живим вірусом чи мають постійний високий рівень ризику зараження сказом, потребують введення бустерних доз вакцини та проведення серологічного тестування через певні проміжки часу.
