Відповідь
Ні. Сам по собі запит органу пробації не є достатньою правовою підставою розкривати лікарську таємницю.
Заклад охорони здоров’я (ЗОЗ) не зобов’язаний підтверджувати або спростовувати органу пробації факт звернення особи по медичну допомогу, повідомляти діагноз, відомості про обстеження, лікування чи перебування в ЗОЗ, якщо немає:
письмової згоди пацієнта;
прямої спеціальної норми закону, яка дозволяє розкривати саме такі відомості в конкретній ситуації.
Професійні стандарти для працівників сфери охорони здоров’я
Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення по медичну допомогу, діагноз, а також відомості, які одержав під час медичного обстеження (ст. 39-1 Закону України «Основ законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи). Медичні працівники й інші особи, яким такі відомості стали відомі у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків, не мають права їх розголошувати. Виняток — випадки, передбачені законодавчими актами (ст. 40 Основ).
Таку саму гарантію містить стаття 286 Цивільного кодексу України (ЦК):
фізична особа має право на таємницю про стан здоров’я, факт звернення по медичну допомогу, діагноз і відомості медичного обстеження (
п. 1);
особа, якій ця інформація стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел, зобов’язана утримуватися від її поширення (
п. 3).
Конституція України забороняє збирати, зберігати, використовувати й поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди. Винятки визначає законодваство (ст. 32). Дані про стан здоров’я теж належать до конфіденційної інформації про фізичну особу (ст. 11 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657; далі — Закон № 2657).
Закон України «Про пробацію» від 05.02.2015 № 160-VIII (далі — Закон № 160) справді надає органу пробації право отримувати інформацію про особу. Зокрема, для підготовки досудової доповіді персонал органу пробації має право отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів і від громадян (ч. 2 ст. 9 Закону № 160).
Зверніть увагу! Персонал органу пробації має право безплатно й в установлений ним строк отримувати інформацію, необхідну, щоб здійснювати свої повноваження. За невиконання законних вимог персоналу органу пробації законодавство передбачає відповідальність (ч. 3, 4 ст. 19 Закону № 160).
Порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, затверджений наказом Мін’юсту від 29.01.2019 № 272/5 (далі — Порядок № 272/5), передбачає право органу пробації направляти запити до ЗОЗ, щоб зібрати необхідну для оцінювання ризиків інформацію (п. 4 гл. 3 розд. IV Порядку № 272/5). Окрім того, під час першочергових заходів з виявлення засудженої особи орган пробації здійснює запити до відповідних органів реєстрації, ЗОЗ за місцем проживання засудженої особи, моргів, територіальних органів Національної поліції України (п. 1 розд. XI Порядку № 272/5).
Однак положення Закону № 160 і Порядку № 272/5 визначають лише повноваження органу пробації щодо витребування інформації та порядок реалізації таких повноважень, але не містять прямої спеціальної норми закону, яка дозволяла б ЗОЗ розкривати відомості про факт звернення по медичну допомогу, діагноз, лікування чи перебування особи в закладі в конкретній ситуації. Водночас Порядок № 272/5 — це підзаконний нормативно-правовий акт, і він не може розширювати випадки розголошення лікарської таємниці, які встановлює закон.
Такий висновок узгоджується з частиною 1 статті 3 Закону № 160, відповідно до якої правову основу пробації становлять Конституція України, кодекси й інші закони України — тобто Закон № 160 застосовують не ізольовано, а в системному зв’язку з Основами, ЦК, Законом № 2657 та іншими актами. Додатково до принципів пробації належать, зокрема, законність, дотримання прав і свобод людини і громадянина й конфіденційність (ч. 1 ст. 5 Закону № 160). Тому право органу пробації витребовувати інформацію не означає автоматичного права ЗОЗ розкривати лікарську таємницю.
Для ЗОЗ визначальними є статті:
Водночас із цього правила є виняток — його прямо встановлює закон. Так, Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489 (далі — Закону № 1489) передбачає особливий порядок доступу до відомостей про стан психічного здоров’я особи.
Зверніть увагу! ЗОЗ має право передавати відповідним органам відомості про стан психічного здоров’я особи, факт звернення по психіатричну допомогу, лікування й перебування в закладі з надання психіатричної допомоги без згоди особи, для того щоб скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого або для судового розгляду (п. 2 ч. 4 ст. 6 Закону № 1489).
Таку інформацію заклад надає за письмовим запитом представника уповноваженого органу з питань пробації
Отже, саме у випадку, що передбачає пункт 2 частини 4 статті 6 Закону № 1489, ЗОЗ має правову підставу надати органу пробації відомості, що становлять лікарську таємницю. В інших випадках, якщо немає письмової згоди пацієнта, ЗОЗ надає вмотивовану відповідь про відмову в наданні запитуваної інформації у зв’язку з відсутністю прямої законної підстави для розкриття медичної інформації, яку охороняє закон.
