Що передбачає новий Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я»

07.02.2026 увійшов у дію новий Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я» від 15.01.2025 № 4223-IX (далі — Закон № 4223). 

Допомога у сфері психічного здоров’я — це будь-які дії, спрямовані на профілактику або лікування психічних розладів, подолання складних життєвих обставин чи вирішення інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, збереження і відновлення психічних функцій, працездатності та соціальної активності людини, досягнення психологічного благополуччя, види яких визначені Законом № 4323.

Охорона психічного здоров’я — система заходів, спрямованих на збереження і відновлення психічних функцій, профілактику психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, оптимальної працездатності та соціальної активності людини, досягнення і підтримання психологічного благополуччя

Охорона психічного здоров’я ґрунтується на таких принципах:

1) людиноцентричність — орієнтація на потреби, цінності та інтереси конкретної людини під час прийняття рішень, надання послуг та розроблення політик;

2) недопущення дискримінації, запобігання стигматизації та повага до всіх людей незалежно від стану їхнього психічного здоров’я;

3) міжсекторальний підхід, що базується на співпраці та партнерстві відомств і організацій, що представляють державний, комерційний та громадський сектори;

4) співпраця різних фахівців у сфері психічного здоров’я, надавачів послуг, отримувачів допомоги у сфері психічного здоров’я, членів їхніх сімей, їхніх законних представників для створення комплексної мережі підтримки, партнерство з особами, які мають досвід психічних розладів;

5) підхід, що базується на сильних сторонах, — орієнтація на виявлення і розвиток позитивних якостей і ресурсів осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, підвищення рівня життєстійкості та переорієнтацію таких осіб із проблем і обмежень на потенціал і можливості особи або групи осіб;

6) застосування біопсихосоціальної моделі, що передбачає мультидисциплінарний та індивідуальний підходи до надання послуг у сфері психічного здоров’я і визначення людини як цілісного організму, в якому біологічні, психологічні та соціальні чинники перебувають у постійному взаємозв’язку;

7) наукова обґрунтованість та доведена ефективність — застосування тих форм, методів та засобів надання допомоги у сфері психічного здоров’я, що мають наукове підґрунтя, підтверджені даними наукових досліджень і були апробовані у практичній діяльності;

8) забезпечення рівного доступу до різноманітної, якісної, особистісно-орієнтованої, заснованої на дотриманні прав людини підтримки психічного здоров’я незалежно від місця перебування особи чи життєвих обставин;

9) повага до правоздатності людини і її вільної інформованої згоди, підтримка у прийнятті рішень щодо надання допомоги, наскільки це можливо, а також неприпустимості застосування примусу при прийнятті рішень щодо надання допомоги у сфері психічного здоров’я;

10) травма-інформований підхід, що передбачає визнання впливу, який психічна травма або потенційно травматична подія справляє на життя людини, з метою створення безпечного середовища і уникнення повторної травматизації;

11) інклюзивний підхід, що передбачає підтримку участі осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, у всіх аспектах життя громади, суспільства, а також наближення послуг у сфері психічного здоров’я до місця проживання отримувача;

12) системність — забезпечення передачі та обміну інформацією про отримувача допомоги у сфері психічного здоров’я між фахівцями з метою збереження послідовності та безперервності надання такої допомоги ( ст. 6 Закону № 4223).

Напрями охорони психічного здоров’я

Із метою зміцнення психологічного благополуччя та підтримки психічного здоров’я населення забезпечується розвиток таких напрямів охорони психічного здоров’я:

1) охорона психічного здоров’я осіб з психічними розладами;

2) охорона психічного здоров’я дітей та молоді, розвиток яких відповідає або не відповідає соціально-психологічному нормативу;

3) психологічна підтримка (психологічне забезпечення) військовослужбовців, співробітників (працівників) складових сектору безпеки та оборони України;

4) охорона психічного здоров’я ветеранів війни, членів їхніх сімей;

5) охорона психічного здоров’я внутрішньо переміщених осіб та інших осіб, які зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту та/або тимчасової окупації частини території України, у тому числі громадян України, позбавлених свободи з політичних мотивів за рішенням органів влади російської федерації, та членів їхніх сімей;

6) охорона психічного здоров’я матері і дитини;

7) охорона психічного здоров’я осіб з інвалідністю;

8) охорона психічного здоров’я осіб, які мають гострі та хронічні хвороби, а також невиліковні захворювання;

9) надання допомоги особам з розладами, пов’язаними із вживанням психоактивних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки;

10) запобігання самогубствам;

11) охорона психічного здоров’я у системі освіти;

12) охорона психічного здоров’я в закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України;

13) охорона психічного здоров’я осіб, які притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності;

14) охорона психічного здоров’я осіб похилого віку;

15) допомога особам, які проживають з особою, яка має психічні розлади, іншим отримувачам послуг у сфері психічного здоров’я.

 Психологічна підтримка (психологічне забезпечення) військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та інших співробітників (працівників) складових сектору безпеки та оборони України здійснюється відповідно до законодавства (ст. 8 Закону № 4323).

Як проводити психіатричні огляди

Учасники системи охорони психічного здоров’я

До суб’єктів охорони психічного здоров’я належать суб’єкти, що забезпечують організацію надання допомоги у сфері психічного здоров’я або сприяють їй, отримувачі та надавачі послуг у сфері психічного здоров’я.

Суб’єктами, що забезпечують організацію надання допомоги у сфері психічного здоров’я або сприяють їй, є:

1) Кабінет Міністрів України;

2) центральні органи виконавчої влади, що в межах забезпечення формування і реалізації державної політики у відповідних сферах здійснюють повноваження у сфері охорони психічного здоров’я;

3) психологічні та медичні служби складових сектору безпеки та оборони України;

4) Національна комісія з питань психічного здоров’я;

5) місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

6) саморегулівні організації у сфері психічного здоров’я;

7) громадські об’єднання надавачів послуг у сфері психічного здоров’я, фахівців у сфері психічного здоров’я;

8) суб’єкти, що здійснюють кадрове та наукове забезпечення системи охорони психічного здоров’я;

9) роботодавці;

10) громадські об’єднання людей, які потребують допомоги у сфері психічного здоров’я, включаючи об’єднання осіб з інвалідністю;

11) фахівці у сфері психічного здоров’я, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкт господарювання;

12) юридичні особи, які надають послуги у сфері психічного здоров’я.

Отримувачами допомоги у сфері психічного здоров’я є:

1) особи, які прагнуть зміцнення і підтримки власного психологічного благополуччя;

2) особи, які потребують допомоги у сфері психічного здоров’я;

3) члени їх сімей осіб. До членів сім’ї належать особи, які складають сім’ю відповідно до Сімейного кодексу України;

4) опікун, піклувальник дитини, яка потребує допомоги у сфері психічного здоров’я, особа, яка утримує та виховує таку дитину;

5) опікун недієздатної, піклувальник обмежено дієздатної особи, яка потребує допомоги у сфері психічного здоров’я;

6) працівники, трудові колективи, військові підрозділи (команди), малі соціальні групи та спільноти.

Надавач послуг у сфері психічного здоров’я — фахівець у сфері психічного здоров’я, зареєстрований у встановленому порядку як фізична особа - підприємець, або юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, з якою перебувають у трудових або договірних відносинах фахівці у сфері психічного здоров’я. До надавачів послуг також належать фахівці у сфері психічного здоров’я, які проходять військову (спеціальну) службу на посадах у структурних підрозділах психологічної служби складових сектору безпеки та оборони України.

Особисте освітнє портфоліо: сервіс

Класифікація видів допомоги у сфері психічного здоров’я

Закон № 4223 розрізняє такі види допомоги у сфері психічного здоров’я:

1) психосоціальна допомога;

2) психологічна допомога;

3) психотерапія;

4) психологічна реабілітація;

5) психіатрична допомога.

Правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою встановлені Законом України «Про психіатричну допомогу», основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг — Законом України «Про соціальні послуги», правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я — Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (ст. 24 Закону № 4323).

Як формується психосоціальна допомога

Психосоціальна допомога — це діяльність, спрямована на задоволення психологічних і соціальних потреб людей з метою покращення якості їхнього життя. Вібдувається це шляхом:

• надання доступу до інформації про психічне здоров’я,
• розвитку навичок подолання стресу,
• психологічної стійкості і психологічного відновлення,
• підтримки, орієнтованої на зменшення почуття соціальної ізоляції,
•  розвитку здатності до самовизначення і самозарадності.

Основні завдання психосоціальної допомоги:

1) оцінювання потреб і труднощів особи та визначення факторів, що сприяють дистресу, зниженню психологічного благополуччя та якості її життя;

2) надання особам інформації про їхній психічний стан та доступні варіанти допомоги;

3) створення безпечного простору для осіб, в якому можна відкрито висловлювати свої емоції та перестороги;

4) навчання практичним навичкам і стратегіям психологічної стійкості, у тому числі методам управління стресом, емоційної саморегуляції, релаксації, технікам цілепокладання та вирішення проблем;

5) допомога особам у визначенні та вирішенні конкретних проблем чи викликів у їхньому житті, сприяння зв’язкам із мережами соціальної підтримки;

6) перенаправлення осіб у разі необхідності для отримання інших видів допомоги або спеціалізованих послуг, забезпечення комплексної підтримки та безперервності допомоги.

Психосоціальна допомога включає види допомоги, під час яких використовуються:

• інформування,
• психологічна підтримка та/або консультування та інтервенції, спрямовані на поведінкову переорієнтацію.

Основними видами психосоціальної допомоги є:

• психологічна просвіта та інформування (психоедукація),
• перша психологічна допомога,
• психологічні втручання низької інтенсивності,
• неформальні послуги у сфері психічного здоров’я.

Психологічна просвіта та інформування (психоедукація) — це проведення інформаційно-просвітницької роботи з питань психічного здоров’я з метою профілактики та запобігання розвитку психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, формування загального уявлення про психічне здоров’я та навичок турботи про нього.

Основні завдання психологічної просвіти та інформування (психоедукації):

1) надання інформації про ознаки, прояви, причини і перебіг психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, та стратегії психологічної допомоги;

2) навчання практичним навичкам психологічної стійкості та стратегіям для управління стресом і покращення загального самопочуття;

3) допомога окремим особам і сім’ям у розпізнаванні ознак кризових ситуацій, пов’язаних із психічними розладами та іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, розроблення планів безпеки для вирішення кризових ситуацій;

4) надання інформації для самодопомоги, прийняття рішень і здатності шукати допомоги у сфері психічного здоров’я, коли це необхідно;

5) популяризація профілактики, раннього виявлення ознак психічних розладів та інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, дотримання здорового способу життя для підтримки психічного здоров’я, навчання розпізнаванню факторів ризику і захисних факторів та здоров’язберігаючим практикам, які допомагають підтримувати психологічне благополуччя і психічне здоров’я.

Перша психологічна допомога — це короткотривалий вид допомоги, спрямований на відновлення відчуття безпеки та соціально-емоційного зв’язку з іншими людьми, пом’якшення наслідків впливу стресу і відновлення почуття контролю над ситуацією для осіб, які пережили кризові, екстремальні або травмівні події. Перша психологічна допомога може надаватися особою, що не є фахівцем у сфері психічного здоров’я, проте пройшла навчання і володіє базовими навичками надання першої психологічної допомоги.

Основні завдання першої психологічної допомоги:

1) оцінювання поточних потреб та труднощів осіб, яким надається допомога;

2) надання практичної допомоги у задоволенні базових потреб осіб, яким надається допомога;

3) надання емоційної підтримки особам, яким надається допомога;

4) надання допомоги в отриманні інформації, встановлення зв’язку із представниками інших служб, допомоги яких потребує особа;

5) захист осіб, яким надається допомога, від подальшої шкоди та безпосереднього впливу кризової, екстремальної або травмівної події, що відбулася.

Психологічні втручання низької інтенсивності — це науково обґрунтовані короткострокові форми та методи допомоги у сфері психічного здоров’я, спрямовані на покращення окремих аспектів психічного здоров’я та психологічного благополуччя людини, що можуть супроводжуватися матеріалами і техніками для самодопомоги.

Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я — це допомога, що надається окремими особами, групами чи організаціями, які можуть не бути надавачами послуг чи фахівцями у сфері охорони психічного здоров’я.

Шість змін, які передбачає Закон про БПР

• 1. Визначення працівників сфери здоров’я
• 2. Уточнені вимоги до керівників ЗОЗ
• 3. Оновлені вимоги щодо професійної кваліфікації та БПР
• 4. Перехід до професійних стандартів
• 5. Право лікарів-резидентів надавати медичну та реабілітаційну допомогу
• 6. Інші права працівників сфери охорони здоров’я

Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я

Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я може ґрунтуватися на особистому досвіді, взаємодії за принципом «рівний – рівному» або ініціативах на рівні громад та доповнює формалізовану допомогу, що надається фахівцями у сфері психічного здоров’я і в разі потреби супроводжується супервізією.

Що таке супервізія

Супервізія — професійна підтримка фахівців у сфері психічного здоров’я, спрямована на подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків у роботі, вдосконалення її організації, мотивування до професійного розвитку, забезпечення дотримання етичних норм та стандартів надання послуг у сфері психічного здоров’я, запобігання професійному вигоранню, забезпечення емоційної підтримки.

Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я включає:

1) програми та групи підтримки за принципом «рівний – рівному»;

2) онлайн-форуми та спільноти;

3) підтримку на основі віри;

4) заходи, семінари та кампанії для підвищення обізнаності про проблеми, що стосуються психічного здоров’я, зменшення стигматизації та сприяння психологічному благополуччю;

5) програми і заходи рухової активності, рекреаційні, творчі програми та заходи;

6) інші заходи, що не передбачають здійснення психологічного оцінювання та досліджень у сфері психічного здоров’я, застосування методів психологічного консультування чи психотерапії.

Основні завдання програм та груп підтримки за принципом «рівний – рівному»:

1) організація безпечного простору і освітнього середовища для розширення соціальних зв’язків та створення відчуття причетності до підтримуючих мереж осіб із схожим досвідом;

2) забезпечення позитивних зразків для наслідування, позитивного впливу підтримки за принципом «рівний – рівному»;

3) запобігання появі або подальшому розвитку психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;

4) розширення можливостей для формування психологічної стійкості та переорієнтації поведінки, спрямованої на пошук допомоги, розвиток впевненості, комунікативних та соціальних навичок(ст. 26 Закону № 4223).

Що передбачає психологічна допомога

Психологічна допомога є комплексом заходів, спрямованих на розвиток соціально-психологічної компетентності осіб, зняття психоемоційної напруги та гармонізацію психічного стану, розвиток психологічної стійкості та здатності до соціальної адаптації особи або групи осіб.

Психологічна допомога може надаватися у формі:

• кризового психологічного втручання,
• психологічного консультування,
• психодіагностичних, психокорекційних та відновних заходів, а також
• «гарячих ліній» психологічної допомоги.

Кризове психологічне втручання — це психологічна допомога людині, яка перебуває у стані кризи.

Кризове психологічне втручання базується на принципах короткостроковості, реалістичності кризової допомоги та необхідності відновлення відчуття контролю над ситуацією.

Основним методом кризового втручання є кризове психологічне консультування, крім того, в кризове втручання може бути включена перша психологічна допомога безпосередньо після екстремальної, кризової або травмівної ситуації.

Основні завдання кризового психологічного втручання:

1) виявлення проблеми та допомога у поясненні центральної проблеми кризи, з якою зіткнулася особа;

2) з’ясування дій особи, яка переживає кризу, аналіз кроків, що вже здійснювалися для вирішення проблеми, зменшення емоційної напруги і допомога у відновленні здатності до раціонального мислення;

3) допомога в пошуку шляхів виходу з кризи з послідовним розглядом усіх можливих варіантів поведінки особи та аналіз усіх можливих негативних і позитивних наслідків намічених дій, обрання найбільш практичних варіантів;

4) перенаправлення у разі необхідності для отримання інших видів психологічної допомоги.

Психологічне консультування здійснюється шляхом надання емоційної підтримки, психоедукації та оцінювання ресурсів і можливостей отримувача послуг, що допомагає прийняти усвідомлене рішення щодо бажаних поведінкових змін; надання допомоги, спрямованої на усвідомлення впливу стрес-факторів; розширення самоусвідомлення та підвищення психологічної компетентності; зміни ставлення до проблеми, підвищення психологічної стійкості, відповідальності, засвоєння нових моделей поведінки.

Психологічне консультування проводиться з урахуванням результатів психологічної діагностики і надається особам, які перебувають у межах психологічної норми та не мають встановлених розладів психічного здоров’я.

Основні завдання психологічного консультування:

1) допомога у подоланні психічних, психосоціальних, емоційних, поведінкових проблем та інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;

2) допомога особам, які потребують емоційної підтримки у складних життєвих обставинах, підтримки у прийнятті життєвих рішень або психологічної просвіти та інформування (психоедукації) щодо станів власного психічного здоров’я або психічного здоров’я близьких осіб;

3) перенаправлення у разі необхідності для отримання інших видів послуг у сфері психічного здоров’я;

4) надання психологічної допомоги членам сім’ї особи або іншим особам, які здійснюють догляд за особою.

«Гарячі лінії» психологічної допомоги надають конфіденційну та анонімну підтримку особам, які переживають гострий стрес, кризові ситуації або інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, за допомогою телефону, текстових повідомлень, чата чи електронної пошти.

Основні завдання «гарячих ліній» психологічної допомоги:

1) надання емоційної підтримки;

2) оцінювання рівня ризику щодо безпеки особи, зокрема наявності суїцидальних думок або самоушкодження, розроблення планів безпеки та перенаправлення до відповідних служб для забезпечення послідовності надання психологічної допомоги;

3) надання інформації про методи самодопомоги і стратегії управління стресом та доступні ресурси.

Психологічна допомога у складі соціальних послуг здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» (ст. 43 Закону № 4223).

Як відбувається психотерапія

Психотерапія — це цілісне, свідоме та планомірне застосування науково обґрунтованих психотерапевтичних методів (методів психотерапії) з метою допомоги особам у вирішенні та подоланні проблем психічного здоров’я, покращенні якості життя, запобіганні заподіяння шкоди собі або іншим особам.

Психотерапія проводиться в індивідуальному, сімейному або груповому форматі, за запитом особи або групи осіб.

Основні завдання психотерапії:

1) дослідження психологічних проблем та оцінювання стану особи, яка звернулася за допомогою;

2) поліпшення суб’єктивного самопочуття, зміцнення психічного здоров’я та профілактика чи лікування психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;

3) розвиток самосвідомості, сприяння процесу особистісного розвитку, досягненню оптимального рівня соціального функціонування особи та підвищення якості життя;

4) взаємодія з іншими фахівцями у разі необхідності надання комплексної допомоги з дотриманням вимог щодо конфіденційності;

5) направлення у разі необхідності для отримання інших видів послуг у сфері психічного здоров’я.

Методи психотерапії застосовуються відповідно до наукових даних щодо їх ефективності для вирішення завдань психотерапії, лікування психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, згідно з галузевими стандартами та протоколами у сфері охорони психічного здоров’я, а також з урахуванням бажання особи, яка отримує психотерапію(ст. 28 Закону № 4223).

Семінари та вебінари для медиків

Психологічна реабілітація

Психологічна реабілітація спрямована на сприяння відновленню, покращення функціонування особи та якості її життя шляхом поєднання психологічної і психотерапевтичної допомоги, діяльності з розвитку соціальних навичок та соціальної підтримки, залучення ресурсів громади.

Основні складові психологічної реабілітації:

1) комплексне оцінювання особи — проведення ретельного оцінювання для визначення сильних сторін, потреб і цілей особи, що може включати оцінювання стану її фізичного та психічного здоров’я, соціальної підтримки, професійних навичок та інших чинників;

2) розроблення індивідуального плану допомоги відповідно до унікальних потреб і цілей особи;

3) виконання програми реабілітації особи та втручань, що ґрунтуються на фактичних даних та принципі доведеної ефективності;

4) надання особі можливостей розвивати та вдосконалювати свої навички у сферах спілкування, вирішення проблем, регулювання емоцій, соціальні та професійні навички;

5) надання особі соціальної підтримки та інтеграція в громаду - сприяння підтриманню зв’язків із соціальним оточенням, участі у громадських заходах і розвитку соціальних зв’язків;

6) надання особі допомоги у досягненні професійних цілей шляхом впровадження програм підтримки працевлаштування, професійного навчання, заходів з адаптації на робочому місці;

7) залучення членів сім’ї, законних представників, підтримуючого соціального оточення до процесу реабілітації особи, щоб забезпечити додаткове заохочення, ресурси та соціальну підтримку, а також сприяти розвитку почуття причетності та спільності.

Психологічна допомога в реабілітації здійснюється відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».

Що передбачає комплексна допомога у сфері психічного здоров’я

Комплексна допомога у сфері психічного здоров’я — це втручання, що передбачає поєднання різних видів допомоги у сфері психічного здоров’я, медичних і соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб з метою цілісної підтримки особи із психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, забезпечення відновлення психічного здоров’я, досягнення психологічного благополуччя.

Комплексна допомога у сфері психічного здоров’я також включає:

• профілактику,
• раннє виявлення,
• реабілітацію та заохочення відповідної допомоги, орієнтованої на отримувача послуг.

Комплексна допомога у сфері психічного здоров’я включає програми психологічного відновлення та відповідні послуги для окремих категорій населення відповідно до їхніх потреб та з урахуванням доступних науково обґрунтованих методів.

Програми психологічного відновлення — це цілісні, структуровані комплекси заходів, спрямовані на відновлення та збереження психічного здоров’я та психологічного благополуччя, розвиток психологічної стійкості та сприяння соціальній адаптації осіб, які зазнали впливу стресових або травмівних подій, зокрема військовослужбовців та членів їхніх сімей (ст.30 Закону № 4232).

Які повноваження у Національної комісії з питань психічного здоров’я

Національна комісія з питань психічного здоров’я (далі — Національна комісія) є постійно діючим колегіальним органом, юридичною особою публічного права, що функціонує в організаційно-правовій формі державної установи та належить до сфери управління Кабінету Міністрів України, здійснює функції у сфері охорони психічного здоров’я, визначені Законом № 4223 та іншими актами законодавства. Національна комісія є неприбутковою організацією.

Національна комісія:

1) бере участь у розробленні нормативно-правових актів у сфері охорони психічного здоров’я, погоджує проекти актів Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, що стосуються сфери охорони психічного здоров’я;

2) здійснює підготовку пропозицій, планів дій, проектів програм, стратегій та рекомендацій щодо здійснення заходів, спрямованих на поліпшення психологічного благополуччя населення та вдосконалення системи охорони психічного здоров’я;

3) щороку готує та оприлюднює доповідь про систему психічного здоров’я в Україні, звіт про свою діяльність та подає зазначені документи до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я;

4) здійснює координацію діяльності заінтересованих сторін у сфері психічного здоров’я;

5) здійснює міжнародне співробітництво у сфері психічного здоров’я;

6) здійснює аналіз та оцінку ефективності державної політики у сфері психічного здоров’я, моніторинг додержання законодавства у сфері охорони психічного здоров’я;

7) бере участь у прогнозуванні потреб населення у сфері психічного здоров’я;

8) організовує навчання та проведення інформаційно-просвітницьких заходів з питань психічного здоров’я;

9) здійснює супровід інформаційного забезпечення сфери психічного здоров’я;

10) створює і веде Державний реєстр саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я;

11) створює і веде Реєстр надавачів послуг у сфері психічного здоров’я;

12) здійснює сертифікацію фахівців у сфері психічного здоров’я відповідно до цього Закону;

13) здійснює нагляд за діяльністю саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я, зокрема ініціює перегляд їхнього статусу у разі виявлення порушення законодавства;

14) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства (ст. 20 Закону № 4223).

Як отримати ліцензію на медичну практику

Саморегулювання у сфері психічного здоров’я

В Україні можуть створюватися і діяти саморегулівні організації у сфері психічного здоров’я — неприбуткові добровільні об’єднання фізичних та юридичних осіб за відповідним напрямом підприємницької чи професійної діяльності у цій сфері.

Саморегулівні організації у сфері психічного здоров’я створюються для захисту прав і законних інтересів своїх членів, підвищення їхнього професійного рівня та якості надання послуг, розгляду скарг на дії своїх членів.

Які повноваження саморегулівної організації у сфері психічного здоров’я:

1) визначає правила і стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов’язкові для виконання всіма членами такої організацій;

2) впроваджує норми професійної етики у практичну діяльність членів організацій, у тому числі шляхом розроблення та затвердження кодексів професійної етики;

3) встановлює процедури контролю за дотриманням правил і стандартів підприємницької та професійної діяльності, норм професійної етики, зокрема кодексу професійної етики;

4) визначає механізм відшкодування шкоди, завданої споживачам послуг психічного здоров’я внаслідок надання членами саморегулівної організації послуг неналежної якості;

5) бере участь у сертифікації фахівців у сфері психічного здоров’я відповідно до Закону№4223 та порядку сертифікації, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

6) сприяє підвищенню професійного рівня своїх членів, зокрема проводять заходи безперервного професійного розвитку фахівців у сфері психічного здоров’я;

7) інформуює Національну комісію про порушення членами організацій стандартів професійної діяльності у сфері психічного здоров’я;

8) мають право подавати до Національної комісії пропозиції щодо нормативно-правових актів у сфері психічного здоров’я;

9) виконують інші функції, визначені Кабінетом Міністрів України за поданням Національної комісії.

Неприбуткове добровільне об’єднання може набути статусу саморегулівної організації у сфері психічного здоров’я, якщо воно відповідає таким умовам:

1) провадить діяльність у цій сфері не менше п’яти років;

2) має не менше 80 відсотків фахівців у сфері психічного здоров’я у загальному складі об’єднання;

3) наявність міжнародної акредитації освітніх стандартів, етичного кодексу та процедури регуляції етичної поведінки своїх членів.

Для саморегулівних організацій, що представляють об’єднання фахівців, які працюють у певному науково обґрунтованому методі психотерапії (психотерапевтичному методі), додатковою вимогою є належність (акредитація) до міжнародних фахових асоціацій відповідного методу психотерапії (ст.21 Закону № 4223).

Зверніть увагу! Послуги у сфері психічного здоров’я, а саме психосоціальні послуги, психологічні послуги, психотерапія та послуги з психологічної реабілітації, можуть надаватися з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, що передбачає комунікацію (взаємодію) двох або більше учасників (фахівців у сфері психічного здоров’я та осіб, які потребують допомоги у сфері психічного здоров’я), з метою надання допомоги у сфері психічного здоров’я або супервізії.

Така комунікація (взаємодія) здійснюється з дотриманням законодавства у сфері захисту персональних даних, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, а також захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах.

Порядок надання послуг у сфері психічного здоров’я з використанням інформаційно-комунікаційних технологій визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Національної комісії з метою забезпечення стандартизації та безпеки цього процесу. Підстава — ст. 26 Закону № 4223.

Штучний інтелект у медицині: світовий досвід та перспективи

• Огляд світової літератури
• Огляд технологій
• Інструменти, що довели ефективність
• Регіональні особливості впровадження
• Недоліки та виклики
• Перспективи

Фінансове забезпечення системи охорони психічного здоров’я

Державне фінансове забезпечення системи охорони психічного здоров’я здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Джерелами фінансування системи охорони психічного здоров’я є:

1) кошти державного бюджету;

2) кошти місцевих бюджетів;

3) благодійні внески;

4) кошти міжнародних організацій;

5) кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування надання гарантованого державою обсягу безоплатних медичних і реабілітаційних послуг у сфері психічного здоров’я, лікарських засобів здійснюється відповідно до законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення.

Фінансування надання соціальних послуг у сфері психічного здоров’я здійснюється відповідно до законодавства про соціальні послуги(ст.37 Закону № 4223).

Система стандартів у сфері охорони психічного здоров’я

Дотримання стандартів у сфері охорони психічного здоров’я є обов’язковим для всіх надавачів послуг у цій сфері.

Систему стандартів у сфері охорони психічного здоров’я складають:

• державні соціальні нормативи та галузеві стандарти, у тому числі стандарти соціальних послуг та галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я,
• стандарти якості, встановлені нормативно-правовими актами, що враховують і забезпечують імплементацію міжнародних стандартів у сфері охорони психічного здоров’я,
• етичні та професійні стандарти фахівців у сфері психічного здоров’я.

Для фахівців у сфері психічного здоров’я проводиться супервізія, яка полягає у їхній професійній підтримці та спрямована на забезпечення якості послуг, подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків у роботі, вдосконалення організації її роботи, мотивування до професійного розвитку, забезпечення дотримання етичних норм та стандартів надання послуг у сфері психічного здоров’я, запобігання професійному вигоранню, забезпечення емоційної підтримки.

Положення про супервізію затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 38 Закону № 4223).

Перевірки ЗОЗ: реальні ризики й рішення

Безперервний професійний розвиток та сертифікація фахівців у сфері психічного здоров’я

Безперервний професійний розвиток фахівців у сфері психічного здоров’я (далі — БПР) полягає у постійному процесі навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців у сфері психічного здоров’я, спрямованому на надання якісної допомоги у цій сфері.

БПР та сертифікація фахівців у сфері психічного здоров’я здійснюються в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням положень цього Закону.

Сертифікація фахівців у сфері психічного здоров’я враховує результати їхнього безперервного професійного розвитку.

Атестація осіб, які є медичними працівниками, фахівцями з вищою немедичною освітою з психологічної допомоги та духовної опіки у сфері охорони здоров’я, які є працівниками закладів охорони здоров’я, здійснюється в порядку, визначеному МОЗ.

Атестація психотерапевтів з числа таких осіб включає наявність відповідного сертифіката, що підтверджує опанування певного науково обґрунтованого психотерапевтичного методу згідно із стандартами та програмами міжнародних організацій і спільнот або програмами, акредитованими такими організаціями, отриманого у порядку, визначеному частиною шостою  статті 39 Закону № 4223.

Сертифікація за професійними напрямами роботи фахівців у сфері психічного здоров’я (освіта, соціальна сфера, безпека та оборона, інші сфери, визначені у порядку сертифікації) передбачає підтвердження їхньої компетентності та здійснюється Національною комісією.

За результатами сертифікації фахівцям видається відповідний сертифікат, а інформація про сертифікованих фахівців вноситься до Реєстру надавачів послуг у сфері охорони психічного здоров’я.

Обов’язковою вимогою для сертифікації фахівців у сфері психічного здоров’я за професійними напрямами роботи є наявність вищої освіти не нижче першого (бакалаврського) рівня у цій сфері, а також теоретичного навчання пропедевтики психічних розладів.

Сертифікація психотерапевтів передбачає підтвердження опанування ними певного науково обґрунтованого психотерапевтичного методу (методу психотерапії) згідно із стандартами та програмами міжнародних організацій і спільнот або програмами, акредитованими такими організаціями, та здійснюється саморегулівними організаціями відповідно до правил, встановлених їхніми статутними та іншими внутрішніми документами. Таке опанування методу психотерапії включає завершення курсу теоретичного навчання, що включає пропедевтику психічних розладів, та практичного навчання такому методу, а також навчальної практики та клінічної практики під супервізією, якщо її проходження передбачено цим методом.

Інформація про сертифікованих фахівців у науково обґрунтованих психотерапевтичних методах вноситься до реєстрів таких саморегулівних організацій, інтегрованих із Реєстром надавачів послуг у сфері охорони психічного здоров’я, який ведеться Національною комісією.

Обов’язковою вимогою для сертифікації психотерапевтів є наявність вищої освіти не нижче другого (магістерського) рівня у цій сфері.

Сертифікат психотерапевта може бути відкликаний саморегулівною організацією у разі порушення ним вимог, що регулюють професійну діяльність, зокрема порушення етичних норм та стандартів.

Фахівець у сфері психічного здоров’я не має права практикувати в психотерапевтичному методі (методі психотерапії) без наявності дійсної сертифікації в цьому методі, крім випадків навчальної практики та клінічної практики під супервізією.

Хто контролює діяльність з надання послуг у сфері охорони психічного здоров’я

Контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону психічного здоров’я, державних стандартів, критеріїв і вимог, спрямованих на забезпечення психічного здоров’я населення, нормативів та етичних принципів професійної діяльності у сфері охорони психічного здоров’я, здійснює Національна комісія.

Органи виконавчої влади, до повноважень яких належить регулювання питань охорони психічного здоров’я згідно з цим Законом, здійснюють контроль у відповідній сфері діяльності ( ст. 40 Закону № 4223).

А також у системі охорони психічного здоров’я функціонують Державний реєстр саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я та Реєстр надавачів послуг у сфері психічного здоров’я, створення і ведення яких належить до компетенції Національної комісії.

Положення про Державний реєстр саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я, про Реєстр надавачів послуг у сфері психічного здоров’я та порядок їх ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.