В умовах морозів медикам додається роботи: треба рятувати пацієнтів від переохолодження. Про те, як проводити діагностику та лікування гіпотермії за клінічним протоколом, читайте у статті
Гіпотермія — це патологічний стан, який розвивається у разі зниження внутрішньої температури людини нижче за 35℃. В умовах України, клімату якої притаманні значні коливання температури навколишнього середовища залежно від пори року, все ж існує певна гіподіагностика цієї патології.
Стандарти і протоколи, які МОЗ затвердило у 2021—2025 роках
Зверніть увагу! Для виникнення гіпотермії важлива не лише низька температура навколишнього середовища. Ризик загального переохолодження зростає при поєднанні низької температури повітря з високою його вологістю та вітром.
Нормативна база
Алгоритм надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з гіпотермією детально прописали в:
Як підготуватися до моніторингових візитів щодо АМП
Гіпотермія: актуальність питання
Частоту виникнення гіпотермії точно встановити неможливо оскільки за медичною допомогою звертаються далеко не всі постраждалі. З цієї причини ми можемо фіксувати лише важкі випадки.
Гіпотермію заведено вважати хворобою міських жителів через високу поширеність захворювання на алкоголізм, вищу, в порівнянні з сільською місцевістю, кількістю безпритульних осіб. Також саме міські жителі частіше обирають активний відпочинок на природі, що підвищує ризик гіпотермії.
Гіпотермія: причини, фактори ризику
Загальна гіпотермія може виникнути у здорових осіб, які тривалий час перебувають в середовищі з низькою температурою повітря, високою вологістю та сильним вітром. Ризик гіпотермії зростає:
- у малорухливих людей — малолітні діти, люди похилого віку, особи, котрі перебувають в обмеженому просторі;
- після занурення в холодну воду;
- в осіб, які перебувають під впливом алкоголю та наркотичних речовин;
- в осіб, які перебувають під дією лікарських засобів, що пригнічують свідомість, спричиняють вазодилятацію;
- в осіб з захворюваннями шкіри (через порушення бар’єрної функції шкіри) – псоріазом, опіками;
- при порушенні функції ЦНС – травми ЦНС, пухлини, внутрішньомозкові крововиливи;
- у разі значної втоми.
Як організувати скринінги здоров’я 40+
Гіпотермія: ознаки, класифікація
Існує декілька класифікацій гіпотермії залежно від причини виникнення, клінічних проявів та цифр базальної температури.
Залежно від причини виникнення розрізняють:
- Випадкову гіпотермію – непередбачувана, виникає як наслідок впливу факторів зовнішнього середовища на непідготовлений організм (при різкій зміні погоди, ДТП та ін.).
- Навмисна (терапевтична) – індукований стан, який спрямований, як правило, на досягнення нейропротекції.
Невідкладна медична допомога при гіпотермії передусім залежить від ступеня важкості захворювання. Зазвичай гіпотермію розподіляють за цифрами базальної температури тіла:
- легка гіпотермія — 35—32,1℃;
- середня — 32—28℃;
- важка — 28—24℃;
- глибока — нижча за 24℃
Зверніть увагу! При ненавмисному зниженні температури тіла нижче від 35℃ значно зростає ризик зупинки кровообігу.
Окрім того, можна орієнтуватись на швейцарську систему градації гіпотермії, яка базується на клінічних параметрах, а саме:
Стадія | Клінічна картина | Базальна температура (якщо можливо виміряти) |
Стадія І (легка) | Пацієнт у свідомості | 35-32ᵒС |
Стадія ІІ (помірна) | Свідомість порушена | ˂32-28ᵒС |
Стадія ІІІ (важка) | Пацієнт без свідомості, життєві показники наявні | ˂28ᵒС |
Стадія ІV (важка) | Життєві показники відсутні; ймовірна смерть | Може бути різною |
Зверніть увагу! Порушення свідомості при легкій гіпотермії може бути спровоковане супутніми захворюваннями (травмою, захворюваннями ЦНС, дією токсинів), дією ліків незалежно від температури ядра.
Такий підхід до стадіювання гіпотермії доречний у випадках, коли виміряти базальну температуру неможливо через відсутність необхідного обладнання, чи з інших причин.
Хоча швейцарська система передбачає певний суб’єктивізм градації стадій гіпотермії, однак вона дає змогу швидко оцінити стан пацієнта на місці події.
Клінічний протокол «Гіпотермія/Вплив холодного середовища» пропонує розподіляти гіпотермію на легку, середню та важку. Така градація здійснюється на основі клінічної картини з урахуванням цифр внутрішньої температури у пацієнта. Відповідно до неї:
- легка гіпотермія (організм пацієнта здатен самостійно підтримувати тепло) — свідомість пацієнта та основні клінічні параметри перебувають у межах норми
- середня або важка (організм пацієнта втрачає здатність самостійно підтримувати тепло) — свідомість пацієнта змінена від незначного порушення до коми, поступово розвивається брадикардія, брадипное, за температури 30—31℃ організм втрачає здатність тремтіти
Зверніть увагу! Травма-індукована гіпотермія (ТІГ) – гіпотермія, що розвивається у травмованого, в тому числі у постраждалого з геморагічним шоком, черепно-мозковою травмою, опіками. Розрізняють легку ТІГ (34—36℃), помірну (32—34℃) та тяжку ТІГ (нижче від 32℃).
Як правильно виміряти температуру тіла
Діагноз гіпотермії підтверджують цифрами базальної температури тіла. Для вимірювання температури тіла слід скористатись низькотемпературним термометром.
Існує кілька методів її вимірювання:
- у стравоході (з допомогою стравохідного зонда) — найточніший метод; підходить для вимірювання температури у пацієнтів, що знаходяться на штучній вентиляції легень; вимірюють температуру на рівні нижньої третини стравоходу; для вимірювання температури таким методом слід мати спеціальний стравохідний температурний сенсор;
- на барабанній перетинці — метод підходить для вимірювання базальної температури у пацієнтів зі збереженим диханням; вимірювання виконують з допомогою інфрачервоного термометра; на точність вимірювань впливає ряд чинників, зокрема: наявність спеціального термометра з ковпачком для ізоляції слухового проходу від зовнішнього середовища, наявності в слуховому проході холодної води чи снігу, локального охолодження голови;
- у сечовому міхурі – для вимірювання необхідний спеціальний катетер Фолея з температурним датчиком;
- у прямій кишці – метод прийнятний лише в тому випадку, якщо пацієнт знаходиться в теплому середовищі та відсутні свідки; варто пам’ятати, що показники температури, виміряної в прямій кишці відстають від цифр базальної температури приблизно на одну годину (варто враховувати при зігріванні пацієнта)
Як організувати скринінги здоров’я 40+
Діагностика гіпотермії: огляд пацієнта і збір анамнезу
Новий клінічний протокол гіпотермії передбачає огляд пацієнта за алгоритмом ABCDЕ (див. Таблицю 1).
Пам’ятайте! Усі життєві процеси в організмі пацієнта з гіпотермією суттєво сповільнені. Тому для визначення параметрів життєдіяльності вам може знадобитись більше часу — не 10 с, як у пацієнта з нормальною температурою тіла, а 60 с.
Таблиця 1
Огляд пацієнта при гіпотермії за алгоритмом ABCDЕ
Етап | Критерій | Можливі клінічні ознаки |
А | Прохідність дихальних шляхів | Залежно від стану свідомості пацієнта, дихальні шляхи можуть бути прохідні, частково прохідні чи непрохідні. В носі та роті пацієнта може бути сніг |
В | Дихання | При легкій гіпотермії частота дихання може зростати, з прогресуванням гіпотермії -поступово знижується відповідно до зниження температури тіла; дихання стає поверхневим |
С | Кровообіг | При легкій гіпотермії показники гемодинаміки не порушені, можлива незначна тахікардія, посилення сечовиділення через ослаблення концентраційної здатності нирок. При прогресуванні гіпотермії розвиваються ознаки гіпоперфузії (симптоми шоку) — різко ослаблений або відсутній пульс на периферичних артеріях, знижений артеріальний тиск, подовжений час капілярного наповнення; шкіра бліда чи ціанотична на вигляд, температура на дотик знижена, суха чи волога (залежно від причини виникнення гіпотермії), можливі ознаки обморожень різного ступеня. На ЕКГ – при легкій гіпотермії може бути тахікардія, надалі - брадикардія, аритмії (брадикардія при прогресуванні гіпотермії здатна швидко перейти в фібриляцію передсердь, потім у фібриляцію шлуночків чи асистолію); можливі хвилі Осборна (J-хвилі) вираженість яких зростає відповідно до прогресування гіпотермії. Пацієнту з гіпотермією важливо налагодити постійний кардіомоніторинг |
D | Стан свідомості | Від ясної свідомості до коми (AVPU, GCS): дратівливість, сонливість, сповільнене судження та мова, «парадоксальне роздягання». За ознак порушеної свідомості — визначте рівень глюкози крові. |
Слід постійно моніторити стан свідомості, аби вчасно діагностувати її порушення |
Е | Інші важливі чинники, вплив середовища | Необхідно оцінити температуру та вологість повітря, характер одягу та взуття; наявність обмороження, зібрати анамнез за алгоритмом SAMPLE |
Зверніть увагу! Пацієнтам з середньою та важкою гіпотермією не дозволяйте стояти чи активно рухатись, оскільки це може спричинити колапс кровообігу.
Клінічний протокол гіпотермії передбачає збір анамнезу за схемою SAMPLE (див. Таблицю 2).
Таблиця 2
Збір анамнезу при гіпотермії за схемою SAMPLE
Етап | Критерій | Інформація, яку необхідно уточнити |
S | Симптоми | Слід деталізувати симптоми, які можуть вказувати на наявність гіпотермії. Якщо свідомість змінена, пацієнт може не виказувати скарг |
A | Наявні у пацієнта алергії | Мають значення усі види алергії, а не лише медикаментозна алергія |
M | Медикаменти, які приймає пацієнт постійно та які приймав напередодні | Варто з’ясувати, які ліки пацієнт приймає регулярно та які приймав напередодні інциденту. Звернути увагу важливо на препарати, здатні спричинити гіпотермію |
P | Хронічні захворювання, перенесені оперативні втручання та вагітність | Варто акцентувати на наявні хвороби серцево-судинної системи (в тому числі захворювання артерій), аритмії, хронічні захворювання опорно-рухового апарату. Важливо вияснити наявність захворювань, які сприяють розвитку гіпотермії (хронічні ендокринні захворювання, хвороби шкіри та ін.) |
L | Останній прийом їжі | Має значення пероральний прийом їжі та води |
E | Події, що призвели до випадку | Тривале перебування в середовищі з низькою температурою повітря та високою вологістю, при яких цифрах температури повітря перебував пацієнт, перебування в тісному просторі з низькою температурою, наявність вітру, дощу. Необхідно виявити, чи травмувався пацієнт та як саме, чи надавали йому допомогу та яку саме |
Особисте освітнє портфоліо: сервіс
Гіпотермія: лікування, екстрена медична допомога
Насамперед пам’ятайте про власну безпеку та безпеку пацієнта. Не забувайте, що пацієнт став жертвою холодової травми, і ви, щоб надати йому допомогу, найімовірніше потрапите в те ж середовище. Тому ви маєте вжити всіх заходів, аби не потрапити під негативний вплив низьких температур.
Зверніть увагу! Вирішальну роль в початковому лікуванні гіпотермії відіграють медичні працівники, які перші контактують з пацієнтом.
Надаючи невідкладну медичну допомогу при гіпотермії, ви маєте одночасно виконати такі завдання:
- Підтримувати нормальні параметри гемодинаміки.
- Попередити подальші втрати тепла.
- Відігріти пацієнта безпечним методом.
- Попередити втрату кінцівок.
- Ефективно моніторувати стан пацієнта та правильно контролювати гіпотермію.
Зверніть увагу! Ключовими втручаннями на догоспітальному етапі є стабілізація життєвоважливих функцій, швидке транспортування до лікарні та зігрівання пацієнта.
Стабілізуємо життєвоважливі функції пацієнтам з гіпотермією з дотриманням алгоритму АВСDE, викладеного у Таблиці 3.
Таблиця 3
Порядок надання медичної допомоги при гіпотермії
Етапи | Ступені гіпотермії |
легка | середня/важка |
А — прохідність дихальних шляхів | Як правило, не потребує втручань, оскільки пацієнт у свідомості та здатен самостійно контролювати прохідність дихальних шляхів | Перевірте наявність сторонніх тіл в ротовій порожнині, за наявності видаліть їх. Відновіть прохідність дихальних шляхів за принципом «від простого — до складного». Пам’ятайте, волога у видихуваному повітрі осідає на стінках пристрою, з допомогою якого відновлено прохідність дихальних шляхів (ЕТТ чи ларингеальної маски), може замерзати та призводити до погіршення вентиляції |
В — дихання | Розгляньте необхідність кисневої терапії. Якщо потреба є — подавайте кисень, підігрітий до 40—420С використавши спеціальне обладнання для підігріву кисню. Проте пам’ятайте, що організм пацієнта за гіпотермії знижує споживання кисню, тому при легкій гіпотермії потреби в його додатковій подачі може не виникати. Не допускайте гіпервентиляції, оскільки це може призвести до зниження порогу фібриляції шлуночків |
С — кровообіг | Алгоритм надання допомоги за гіпотермії передбачає ранній кардіомоніторинг. Можна скористатись автоматичним зовнішнім дефібрилятором (за наявності) |
Показання до внутрішньовенних ін’єкцій та інфузій ті ж, що і для пацієнтів без гіпотермії. Налагодьте в/в інфузію підігрітими розчинами усім пацієнтам з ознаками нестабільної гемодинаміки | Варто налагодити внутрішньовенний доступ якнайшвидше катетером належного діаметру |
Для внутрішньовенного введення найліпше скористатись ізотонічним розчином натрію хлориду, підігрітим до температури 40—420С. Швидкість введення рідини має складати 150 мл/хв |
Д — стан свідомості | Залежно від показників глюкози крові, застосуйте положення настанови «Гіпоглікемія» чи «Гіперглікемія» нового клінічного протоколу; необхідно постійно моніторувати рівень глюкози крові після її корекції |
Як організувати обіг налбуфіну в ЗОЗ із 15.03.2026
Методи зігрівання пацієнта з гіпотермією
Тільки-но ви діагностували, що пацієнт знаходиться в стані гіпотермії, варто розпочати його зігрівання. Усі діагностичні та лікувальні маніпуляції проводьте так, щоб не провокувати додаткових втрат тепла організмом пацієнта.
Розглянемо нижче методи, якими слід зігрівати пацієнта.
Насамперед потрібно винести пацієнта з холодного середовища, щоб запобігти втраті тепла в ході огляду та надання медичної допомоги (перенести в тепле приміщення, теплий транспорт). Найоптимальніша температура в приміщенні становить +24℃. Таку ж температуру слід підтримувати і в салоні санітарного автомобіля, яким пацієнта транспортуватимуть до медичної установи.
Отже, щоби попередити втрату тепла слід негайно:
- зрізати чи зняти мокрий одяг
- висушити шкіру
- захистити пацієнта від контакту з землею
- прикрити його від вітру та вологи
- вкрити ковдрою (це сповільнить випаровування вологи з тіла)
- транспортувати в тепле приміщення
Якщо пацієнт у свідомості, варто заохотити його рухатись самостійно. Якщо свідомість пацієнта порушена, він у гіпотермії середнього чи важкого ступеня, протокол надання допомоги при гіпотермії рекомендує покласти його на ноші і так транспортувати. Важливо також звести до мінімуму самостійні рухи пацієнта кінцівками (для попередження відтоку холодної крові від кінцівок до серця).
Зверніть увагу! Мокрий одяг ліпше зрізати, а не стягувати з пацієнта. Це мінімізує травмування шкіри та не буде спричиняти додатковий біль пацієнту.
Розрізняють три види зігрівання:
Пасивне | Підходить для пацієнтів з помірною гіпотермією, в яких збережене тремтіння. Щоб зігріти постраждалого: - якомога швидше зніміть з нього мокрий одяг та замініть його на сухий;
- одягніть йому шапку та шкарпетки;
- огорніть його вовняною ковдрою, термоковдрою, помістіть в спальний мішок, огорніть в декілька шарів термоізоляційними матеріалами (наприклад, по типу Burrito);
- помістіть в тепле приміщення; пам’ятайте, що при тремтінні організм пацієнта втрачає калорії та глюкозу, тому необхідно потурбуватись про контроль рівня глюкози та поповнення калорій
|
Активне зовнішнє | Пацієнтам з легкою гіпотермією пропонують активно рухатись (вправи, ходьба). Пацієнта необхідно попередньо одягнути в теплий одяг, захистити від вітру та вологи. Процедуру слід негайно припинити відразу, як тільки рухи стануть в’ялими, повільними. Підходить для пацієнтів з гіпотермією важкого та середнього ступеня. Щоб зігріти пацієнта, направте на нього струмінь теплого повітря, обкладіть хімічними грілками. При цьому протокол гіпотермії рекомендує дотримуватись таких правил: - джерело тепла (зігріваючий пакет, хімічна чи електрична грілка) не мають безпосередньо торкатись шкіри пацієнта, оскільки це може спричинити опік; попередньо огорніть грілку натуральною тканиною;
- періодично (кожних 20-30 хв.) перевіряйте стан шкіри під зігрівальним пристроєм, щоб виявити можливе пошкодження тканин
|
Активне внутрішнє | Доречне в умовах медичних закладів. Сюди належать: - промивання сечового міхура, шлунку, черевної та плевральної порожнини підігрітими до + 400С рідинами;
- екстракорпоральне зігрівання;
- теплі зволожені гази;
- внутрішньовенне введення підігрітих до + 40 - + 420С розчинів (можливе також на догоспітальному етапі в умовах автомобіля екстреної медичної допомоги)
|
Метод зігрівання обирають залежно від наступних факторів:
- стану гемодинаміки;
- стану свідомості пацієнта;
- фізичної активності;
- інтенсивності тремтіння;
- внутрішньої температури (є додатковим фактором).
Зверніть увагу! Не забувайте про безпеку пацієнта. Усі прилади, з допомогою яких пацієнта зігрівають, необхідно чимось обгортати, щоб не було прямого контакту зі шкірою. Пам’ятайте, що зігріваючі пакети, пікова швидкість нагріву яких перевищує 450℃, можуть спричинити опіки. Стан шкіри під зігріваючими пристроями необхідно періодично перевіряти. Це особливо стосується пацієнтів з порушеною свідомістю та тих, які не розпізнають прогресуюче пошкодження шкіри.
Медична допомога при гіпотермії передбачає обов’язкове зігрівання пацієнта. Проте обраний вами метод зігрівання не має заважати швидкому транспортуванню пацієнта до медичного закладу, де йому нададуть увесь необхідний обсяг допомоги.
Шість змін у військовому обліку, які слід врахувати медпрацівникам
Допомога пацієнту з обмороженням
У випадку, коли у пацієнта діагностовано обмороження, надавайте допомогу за наступними принципами:
- розпочинайте зігрівання обмороженої кінцівки лише у випадку, якщо не передбачається її наступне повернення в холодне середовище, оскільки повторне охолодження призведе до додаткового травмування ураженої ділянки;
- для зігрівання ураженої ділянки тіла краще використати циркулюючу підігріту до 37-39℃ воду; в разі, якщо така змога відсутня, забезпечте контакт враженої кінцівки зі здоровою; розтирати вражену кінцівку не можна
- в разі виникнення больового синдрому, введіть знеболюючі препарати;
- вкрийте уражені ділянки тіла стерильними серветками;
- забезпечте сухе тепло.
Зверніть увагу! Пам’ятайте, що ступінь збереження кінцівки та успішність її лікування залежить від того, як швидко та правильно надана допомога в перші години від ураження кінцівки.
Доплата медикам за роботу на території бойових дій
Реанімація пацієнтів з гіпотермією
Оскільки гіпотермія знижає потребу клітин людського організму в кисні, що має певне захисне значення для головного мозку та інших життєвоважливих органів, повне відновлення функцій організму можливе після тривалої зупинки серця. Щоправда, мова йде про випадки, коли гіпотермія розвинулась асфіксії.
Зверніть увагу! Пацієнтів в стані гіпотермії та з ризиком зупинки кровообігу слід транспортувати до медичного закладу, де наявна можливість проведення екстракорпоральної мембранної оксигенації.
Реанімаційні заходи у пацієнтів з гіпотермією на догоспітальному етапі проводять з дотриманням наступних рекомендацій:
Етапи лікування | Основні заходи |
Відновлення прохідності дихальних шляхів | Необхідно відновити прохідність дихальних шляхів (очистити їх від снігу та льоду). Якщо після цього дихання не з’явилось – вентилювати легені підігрітим до 40-46℃ киснем високої концентрації. В разі, якщо прийнято рішення виконати інтубацію трахеї, варто пам’ятати, що ця маніпуляція може спровокувати фібриляцію шлуночків |
Визначення ознак життя | Дихання та пульс у пацієнтів з гіпотермією стають значно сповільненими, тому визначати їх наявність потрібно впродовж однієї хвилини |
Базові реанімаційні заходи | В разі відсутності пульсу СЛР необхідно розпочинати негайно. Частота та глибина компресій така ж, як і в пацієнтів із звичайною температурою. Якщо реанімація уже розпочата, виміряйте температуру термометром із спеціальним датчиком, що дозволить діагностувати гіпотермію. Пам’ятайте, що у пацієнтів з гіпотермією грудна клітка може бути ригідною, тому компресії та вентиляція можуть ускладнитись |
Введення лікарських засобів | Не вводьте лікарські засоби до того часу, поки внутрішня температура не підвищиться до +30℃, після цього інтервали між введенням ліків необхідно подовжити вдвічі (до 6-10 хв.) в порівнянні з інтервалами при нормотермії. Якщо температура тіла підвищиться до +35℃, ліки можна вводити з нормальними інтервалами |
Ритми зупинки кровообігу | В разі ФШ/ШТ перші розряди проводьте так, як при нормотермії. Якщо після трьох розрядів ритм не змінюється, подальші дефібриляції не проводьте допоки температура тіла не підніметься вище +30℃. Пам’ятайте, що ритми (окрім ФШ) можуть самостійно припинитись після відігрівання пацієнта |
Зворотні причини зупинки кровообігу | Важливо виключити зворотні причини зупинки кровообігу. Пам’ятайте, що гіпотермія часто супроводжується гіпоглікемією |
У випадках, коли негайна безперервна СЛР у пацієнтів з базальною температурою нижчою від 28ᵒС не можлива, можна проводити періодичну СЛР.
Зверніть увагу! Реанімаційні заходи необхідно розпочати усім особам, які перебували під сніговою лавиною до 60 хвилин та в дихальних шляхах яких немає льодових відкладень.
Реанімація при гіпотермії не показана у випадках:
- чітких ознаках фатального ураження – декапітація, транссекція, ознаки гниття;
- наявності ознак тотального обмороження – в дихальних шляхах наявні льодові формування;
- сильній ригідності стінок грудної клітки, що не дає змогу проводити компресії;
- наявності небезпеки для рятувальників;
- якщо постраждалий потрапив під снігову лавину та знаходився під завалами щонайменше 60 хв, а його дихальні шляхи заповнені льодом чи снігом.
Пам’ятайте, що пацієнт не можу бути визнаним мертвим, допоки його не було зігріто.
