Постанова № 781 почне діяти вже з 1 січня 2025 року. Відповідаємо на найпоширеніші запитання про платні медичні послуги по-новому
У липні 2024 року постановою «Деякі питання надання послуг з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб» від 05.07.2024 № 781 (далі — Постанова № 781) КМУ змінив правила надання платних медичних послуг. Документом посадовці затвердили перелік випадків, за яких державні та комунальні заклади охорони здоров’я мають право надавати платні послуги з медичного обслуговування населення, а також визначили умови надання цих послуг.
Платні послуги по-новому: запитання і відповіді
Постанова № 781 почне діяти з 1 січня 2025 року, крім пункту 2, який набрав чинності з 9 липня 2024 року. Утім, у керівників закладів охорони здоров’я вже виникають запитання щодо того, як надавати платні послуги. Відповідаємо на найпоширеніші.
Чи можна не чекати 1 січня 2025 року та змін до договору з НСЗУ й уже цього року ввести платні послуги?
Заклади охорони здоров’я давно мають змогу надавати послуги за плату від фізичних і юридичних осіб. Постанова № 781 лише дещо змінює правила надання цих послуг.
Ще в липні 2022 року ВРУ доповнила статтю 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи) частиною десятою:
«Заклади охорони здоров’я державної та комунальної форм власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення, а також в інших випадках, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється закладами охорони здоров’я самостійно».
Отже, державні та комунальні заклади охорони здоров’я з липня 2022 року мають право надавати медичні послуги за плату у випадках, які визначають Основи. А також — самостійно встановлювати плату за такі послуги.
Для того щоб заклад охорони здоров’я отримав право проводити діяльність із надання платних послуг, засновник має прописати її в статуті. Обов’язково дотримуйтеся цієї вимоги.
⚡ Платні послуги: перші кроки ⚡ Види платних послуг ⚡ Основні документи ⚡ Договір ⚡ Формування вартості ⚡ Затвердження тарифів ⚡ Інструменти маркетингу ⚡ Маркетингова політика
Чи може заклад, що не має контракту з НСЗУ, надавати платні послуги, які входять до Програми медичних гарантій?
Так, заклад охорони здоров’я має право надавати за плату послуги, які входять до Програми медичних гарантій. Водночас закладу не обов’язково мати договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ).
Послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — це послуга, зокрема реабілітаційна, яку надає пацієнту заклад охорони здоров’я, реабілітаційний заклад або фізична особа — підприємець із ліцензією на провадження господарської діяльності з медичної практики (ст. 3 Основ).
Медичну послугу завжди оплачує її замовник. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути:
- держава;
- відповідні органи місцевого самоврядування;
- юридичні та фізичні особи, зокрема пацієнт.
Охорона здоров’я отримує фінансове забезпечення за рахунок коштів:
- державного та місцевих бюджетів;
- юридичних та фізичних осіб;
- інших джерел, не заборонених законом (ст. 18 Основ).
Програма державних гарантій медичного обслуговування населення (ПМГ) — це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України за тарифом. ПМГ покриває послуги з профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII; далі — Закон № 2168).
Натомість медичні послуги, які не увійшли до ПМГ, не підлягають оплаті за рахунок коштів держбюджету, передбачених на реалізацію ПМГ. Але їх можна покривати за рахунок коштів:
- держбюджету, передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів;
- місцевих бюджетів;
- медичного страхування;
- юридичних і фізичних осіб;
- інших джерел, не заборонених законодавством (ч. 3 ст. 4 Закону № 2168).
Водночас усі суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність із медичної практики, зобов’язані виконувати вимоги ліцензійних умов. Цей обов’язок не залежить від того, чи співпрацює заклад із НСЗУ.
Заклади охорони здоров’я мають право, але не зобов’язані укладати договори з НСЗУ.
Якщо заклад охорони здоров’я не укладає договорів щодо надання медичних послуг за пакетами ПМГ, то має право надавати такі послуги за плату від фізичних та юридичних осіб у межах отриманої ліцензії.
Чи можна вводити платні послуги в дитячому закладі охорони здоров’я комунальної форми власності?
Так, заклад охорони здоров’я — комунальне некомерційне підприємство (КНП) має право надавати платні послуги дитячому населенню. Основи та інші нормативні акти не містять норм, які б забороняли обслуговувати дитяче населення за плату від фізичних чи юридичних осіб.
Державні та комунальні заклади охорони здоров’я можуть надавати за плату від юридичних і фізичних осіб послуги з медичного обслуговування, які не покриває ПМГ, та в інших випадках, перелік яких затверджує КМУ.
Головне, виконайте умови надання послуг за плату, унормуйте порядок надання цих послуг внутрішніми документами КНП та укладайте з пацієнтами договори.
Договір про надання платної послуги дитині КНП укладає із законними представниками — батьками (усиновлювачами) або опікунами.
Дитина залежно від віку наділена:
- частковою цивільною дієздатністю — малолітня особа (до 14 років);
- неповною цивільною дієздатністю — неповнолітня особа (14—18 років).
Правовий статус малолітніх пацієнтів унормовує стаття 31 Цивільного кодексу України (ЦК), неповнолітніх — стаття 32 ЦК. Відповідно до цих статей, малолітні та неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які забезпечують їхні побутові потреби, відповідають їхньому фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предметів невисокої вартості.
Інші правочини від імені малолітньої особи вчиняють її законні представники — батьки (усиновлювачі) або опікуни. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Штрафи за неправильну калькуляцію платних послуг у ЗОЗ
Чи може КНП самостійно затвердити тарифи, якщо ще не внесло зміни до статуту? Чи потрібне для цього рішення міської ради про затвердження платних послуг?
Заклади охорони здоров’я мають повне право самостійно затверджувати ціни на платні послуги, які надають фізичним і юридичним особам.
Постанова № 781 унесла зміни до інших постанов. Зміни набрали чинності в день опублікування Постанови № 781 — 9 липня 2024 року.
Зокрема, змін зазнала постанова КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.1996 № 1548. Із документа вилучили абзац 5 пункту 12 додатка, який надавав право місцевим органам влади регулювати тарифи на платні медичні послуги. Отже, відтепер міські ради не мають повноважень регулювати тарифи на послуги, що надають заклади охорони здоров’я.
Для того щоб не порушити законодавчих норм, радимо таки прописати можливість самостійно затверджувати тарифи на платні послуги в статуті. Річ у тім, що міські/сільські/селищні ради в корпоративних правовідносинах виступають для КНП органом управління. Отже, повноваження затверджувати ціни на медичні послуги все ж таки можуть належати не вам, а місцевій владі. Про те, що такі повноваження власник делегує керівнику закладу охорони здоров’я, він зазначає у статуті.
