Дефекти медичної допомоги: порядок проведення судово-медичної експертизи

21 лютого 2018

Теми:

Медичне право ... всі

Читайте, за яких умов проводять судово-медичну експертизу щодо дефектів надання медичної допомоги, хто має право її проводити і на яких підставах.

Зміст статті:

Порядок розгляду дефектів медичної допомоги

Підстава для проведення судово-медичної експертизи — звернення сторони кримінального провадження або доручення слідчого судді чи суду. Така експертиза доцільна, коли для з’ясування важливих для кримінального провадження обставин необхідні спеціальні знання;

Судово-медичну експертизу заборонено проводити для з’ясування питань права (ч. 1 ст. 242 КПКУ, ч. 1 ст. 71 Основ законодавства України про охорону здоров’я). Експертизу має право проводити лише експерт.

Кримінальне судочинство передбачає порушення кримінальної справи як привід до призначення СМЕ. Слід наголосити, що, призначаючи експертизу, не можна вимагати від експерта вирішення питань, що не входять в сферу його компетенції – питання вини, неосудності чи недієздатності особи, які має вирішувати суд. Також не можна призначати СМЕ тоді, коли потреби в особі, що володіє спеціальними знаннями немає.

Читайте: "Протидія ВІЛ-інфекції на первинному рівні медичної допомоги"

Ч. 2 ст. 242 КПКУ передбачає обов'язкове проведення судово-медичної експертизи задля:

встановлення причин смерті;

встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Чинне законодавство розрізняє такі види експертизи:

комісійна — проводять принаймні два експерти, що володіють спеціальними знаннями однієї направленості;

комплексна — проводять принаймні два експерти, які володіють знаннями у різних сферах чи різних напрямах однієї;

додаткова — проводить той самий чи інший експерт у випадку, коли висновок класифікованих як неповний чи неясний і потрібні додаткові роз’яснення.

Ст. 10 Закону про судову експертизу таким чином визначає поняття “судовий експерт”: це особа, яка володіє необхідними знаннями, що дозволяють йому надати висновок щодо питань, які досліджуються у судовому порядку. Судовий експерт державних спеціалізованих установ має відповідати таким критеріям:

профільна вища освіта;

освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста;

відповідна підготовка з кваліфікацією судового експерта з певної спеціальності.

Усі атестовані судові експерти, у тому числі й такі, що проводять експертизу стосовно дефектів медичної допомоги, зазначаються у державному Реєстрі атестованих судових експертів. Ст. 9 Закону про судову експертизу накладає обов'язок ведення цього Реєстру на Мін’юст України.

Читайте: "Національна служба здоров'я України: як співпрацюватиме з медзакладами?"

Слід пам'ятати, що недопустимим є залучення до СМЕ у якості експертів працівників кафедр судової медицини, спеціалістів медзакладів та інших відомств без попереднього узгодження з інституцією, що призначила експертизу.

Бюро СМЕ — це державні спеціалізовані інституції, що входять у структуру медзакладів. Основна їх функція — здійснення судово-медичних експертиз, а також сприяння поліпшенню охорони здоров’я населення.

Як зазначається у ст. 7 Закону про судову експертизу СМЕ проводять переважно державні експертні установи. Таким чином, ця ст. фактично позбавляє недержавні експертні організації права здійснювати незалежні судово-медичні експертизи.

Кримінальні провадження щодо притягнення до відповідальності медпрацівників за професійні порушення розглядаються за участю декількох експертів обов'язково.

Читайте: "Клінічні протоколи: застосовуємо згідно з рекомендаціями МОЗ"

Порядок розгляду дефектів медичної допомоги

Оплата СМЕ провадиться таким чином: за ст. 15 Закону про судову експертизу та положень Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, спеціалізовані науково-дослідні установи Мін’юсту України та МОЗ України здійснюють експертизу у кримінальних справах на підставі договору між цими установами та органами дізнання, досудового слідства чи судом за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Остаточний розрахунок провадиться після виконання замовлення на проведення експертизи.

Організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Читайте: "3 випадки, коли можна розголошувати інформацію про пацієнта"

Дефекти медичної допомоги розглядаються у такому порядку:

1) орган, що призначив СМЕ, має направити відповідні документи на проведення експертизи до відповідної установи;

2) комісія розглядає достатність та якість наданих матеріалів і питань, що підлягають експертному вивченню;

3) складається план експертного дослідження;

4) безпосередньо експертиза;

5) складання висновку судово-медичного експерта.

Сьогодні постає питання стосовно права лікарів давати оцінку діям своїх колег. Так, висуваються пропозиції об'єктивізувати розгляд кримінальних проваджень у випадках дефектів медичної допомоги шляхом залучення альтернативних незалежних центрів судово-медичних експертиз.

Чинне законодавство дозволяє голові судової-медичної комісії консультувати особу, що призначає експертизу, щодо формулювання питань, котрі мають бути досліджені.

Читайте: Санбюлетень "Туберкульоз: як не заразитися від пацієнтів"

Основні питання, які підлягають розгляду у процесі експертного дослідження випадків дефектів медичної допомоги:

причина летального чи або несприятливого наслідку;

наявність або відсутність дефектів у діях медпрацівника;

конкретні причини неправильних дій медпрацівника;

можливість передбачити несприятливі наслідки своїх дій;

можливі причини несприятливого наслідку у разі правильного лікування;

порушення в організації медичної допомоги у конкретному медзакладі.

Експертиза щодо дефекту медичної допомоги завершується складанням висновку. Його структура, затверджена правилами проведення окремих видів експертиз, така:

вступна частина: підстави для проведення експертизи, його умови, назва документа-основи для здійснення експертного дослідження, перелік поставлених питань та дані експерта;

обставини справи: необхідні експерту під час виконання експертизи та складання підсумків відомостей щодо справи; слідчі дані, зміст меддокументації тощо;

дослідна частина: докладний опис безпосередньо процесу експертизи, усіх виявлених даних із зазначенням методів та методик, що застосовувалися, а також тих, за допомогою яких реєстрували ушкодження.

Вступна частина, обставини справи та дослідна частина — протокольна частина висновку. Вона має бути підписана судово-медичним експертом та згаданими у вступній частині особами.

Читайте: "Декларація про відходи: зразок та правила надання"

Підсумки — це науково обгрунтована думка експерта, заснована на фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертного дослідження та експертного аналізу обставин справи.

Висновок оформлюється згідно із чинним процесуальним законодавством України. Так, підсумки експертизи повинні бути готові у термін не довше трьох діб по завершенню всіх експертних досліджень із обов’язковим зазначенням дати закінчення експертизи. Термін проведення СМЕ складає один місяць від моменту отримання від органів дізнання, попереднього слідства або суду всіх необхідних матеріалів. Перевищення встановленого терміну має супроводжуватися усним роз'ясненням експерта щодо причини такої затримки начальнику бюро та письмовим — особі, яка призначила експертизу. Висновок судово-медичного експерта має бути складений принаймні у двох екземплярах: один призначений для особи, що призначила експертизу, другий — для архіву бюро СМЕ.

Якщо існує така необхідність, суд може викликати експертів для додаткових роз’яснень.

Читайте: "Усна відмова від щеплення: оформлюємо АКТ"

Крім того, якщо експертиза проводиться стосовно дефектів медичної допомоги, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність медпрацівника, протокольна частина має містити детальний зміст усієї меддокументації. Залежно від характеру випадку, з медичної карти стаціонарного хворого може бути виписано: