Патологічний процес в організмі людини, до якого призводить ВІЛ, грунтовно досліджений. Однак навіть попри це ВІЛ-інфекція є лідером за кількістю міфів, що спотворюють об’єктивну реальність та істотно знижують ефективність боротьби зі СНІДом. Причина полягає у тому, що про ВІЛ людство дізналося не так давно — близько 30 років тому. Однак навіть за цей час ВІЛ забрав понад 35 мільйонів життів. Глибока й усестороння руйнація імунної системи через інфікування ВІЛ робить людину беззахисною перед іншими представниками мікросвіту.
Парентеральний шлях передачі інфекції при вживанні ін’єкційних наркотиків був найпоширенішим способом зараження ВІЛ до 2008 року. Пізніше почала зростати роль статевого шляху передачі вірусу при гетеросексуальних контактах. А 2015 року питома вага статевого шляху у передачі ВІЛ зросла до 72,5%.
Читайте: "Бланки рецептов: правила и формы"
Статевий шлях передачі ВІЛ визначає повільне, але більш масове поширення інфекції. Активізація цього шляху передачі збудника інфекції вказує на перехід епідемічного процесу із уразливого середовища у благополучні прошарки населення, що призводить до ускладнення епідемічної ситуації. Тому рівень захворюваності поступово зростатиме, у тому числі серед осіб, які не мають ризикованої поведінки щодо інфікування ВІЛ. Боротьба з проституцією, безробіттям та іншими негативними соціальними явищами в житті нашого суспільства сприятиме зменшенню передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом.
Донорство біологічних рідин та тканин (переливання крові, її препаратів, трансплантація органів тощо) також має високий ризик інфікування ВІЛ. Саме тому дуже важливо ретельно обирати лабораторні методи дослідження донорських біологічних матеріалів.
Від матері до дитини — ще один спосіб передачі ВІЛ. Раніше за відсутності лікування інфікованими були 30% дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями. З 2001 року показник передачі ВІЛ від матері до дитини знизився від 28% до 4%.
Цьому сприяли:
- впровадження ВАРТ;
- проведення дворазового (у першому та третьому триместрах) обстеження на ВІЛ усіх вагітних;
- відмова від грудного вигодовування.
Нині планується впровадження третього обстеження під час пологів. Адже одна із ключових стратегій боротьби з пандемією ВІЛ-інфекції — повністю виключити вертикальну передачу вірусу.
Читайте: "Медицинская документация приемного отделения"
Заходи протидії поширенню ВІЛ-інфекції
Для досягнення успіхів у протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу необхідно оперативно виявляти нові випадки інфікування. Зробити це непросто, оскільки ВІЛ-інфекція характеризується тривалим безсимптомним перебігом хвороби. Клінічні прояви відсутні протягом років, а тому ВІЛ-інфікована людина, яка не знає про свій ВІЛ-статус, весь цей час поширює інфекцію.
Для раннього виявлення людей, що живуть з ВІЛ, необхідно впроваджувати принцип активного пошуку ВІЛ-інфікованих. Це означає, що ініціатива обстеження на ВІЛ має йти не тільки від пацієнта, а й від медичного або соціального працівника. Дуже важливо збільшити в Україні кількість закладів охорони здоров’я, де пацієнта могли б проконсультувати та допомогти визначити його ВІЛ-статус. Умови для консультування і тестування на ВІЛ мають бути у кожному медичному закладі.
Читайте: "Хто керуватиме змінами у сільській медицині: управління"
Консультування і тестування
Розширення можливостей доступу різних категорій населення до консультування і тестування на ВІЛ є найефективнішим та найменш затратним заходом подолання епідемії, що підтверджує досвід країн Західної Європи та США1. Необмежений доступ до цієї послуги не тільки сприятиме ранньому виявленню ЛЖВ, а й своєчасному охопленню медичним наглядом, призначенню АРТ. Це поліпшить якість і тривалість життя ЛЖВ, а також знизить інтенсивність епідемічного процесу ВІЛ-інфекції загалом.
Для подолання епідемії особливе значення мають скринінгові дослідження — первинні вибіркові обстеження на ВІЛ різних груп населення для оцінювання епідемічної ситуації, виявлення змін у перебігу епідемічного процесу, нових груп ризику тощо. Щороку обстеження на ВІЛ потребують споживачі ін’єкційних наркотиків, особи комерційного сексу, чоловіки, що мають статеві відносини з чоловіками, та інші групи населення.
За останні роки в Україні кількість скринінгових досліджень стабілізувалася на рівні близько 2,5-3 млн тестувань на рік з тенденцією до зменшення. У структурі скринінгових досліджень на ВІЛ переважає здорове населення (донори та вагітні), а особи з груп ризику, де концентрується епідемія ВІЛ-інфекції, недостатньо охоплені послугою тестування.
Питома вага споживачів ін’єкційних наркотиків у загальній структурі скринінгових досліджень становить лише 5,5%. А тому виявлена кількість ВІЛ-інфікованих могла бути значно вищою за ширшого охоплення скринінговими дослідженнями осіб з груп ризику.
Читайте: "Форма №063-2/о: скачайте бланк!"
Міжнародний досвід показує, що розширити доступ до тестування на ВІЛ можна шляхом залучення лікарів первинного рівня медико-санітарної допомоги. Сімейний лікар володіє інформацією щодо структури прикріпленого населення, наявності груп ризику, неблагополучних сімей і тому може своєчасно вжити заходів для запобігання ризикованої щодо ВІЛ-інфікування поведінки пацієнта, ініціювати тестування на ВІЛ. Крім того, сімейний лікар на своєму рівні першого контакту з хворим здатний побачити симптоми і синдроми, характерні для ВІЛ-інфікування, і запропонувати пацієнту обстежитися на ВІЛ за клінічними показаннями.
АЛГОРИТМ надання допомоги ВІЛ-інфікованим
1. Виявити інфікованого за допомогою лабораторного обстеження на ВІЛ (імунохроматографічний (швидкі тести) та імуноферментний методи).
2. Взяти хворого на диспансерний облік.
3. Здійснювати медичний нагляд.
4. Надавати психологічну підтримку.
5. Проводити замісну терапію для осіб, що вживають ін’єкційні наркотики.
6. Надавати соціальну підтримку.
7. Призначити лікування (за показаннями).
8. Утримувати хворого на лікуванні все життя.
