Право на відмову лікаря від пацієнта передбачене рядом нормативних документів. Серед них, зокрема, Основи законодавства про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XI та Етичний кодекс лікаря України від 27.09.2009 року. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року № 1489-ІІІ унормовує особливості відмови від психіатричної допомоги. Проте лікар повинен пам’ятати, що відмова має бути належним чином аргументована записами у медичній документації, оскільки законодавством не передбачено чіткого механізму захисту медичного працівника від скарг з боку пацієнта в подібних випадках.
Читайте: "Організація прибирання в маніпуляційній та інших приміщеннях медичного закладу"
Правові аспекти відмови лікаря від пацієнта
Стаття 34 Основ законодавства про охорону здоров’я передбачає право лікаря на відмову від пацієнта за умови, що такі його дії не загрожують життю хворого чи здоров’ю населення. Підставою для відмови може слугувати:
- порушення пацієнтом медичних приписів;
- порушення правил внутрішнього розпорядку медичного закладу.
Акцентуємо увагу, що кожен заклад охорони здоров’я має розробити та затвердити наказом головного лікаря Правила внутрішнього розпорядку і для медичних працівників, і для пацієнтів. Крім іншого, Правилами можна визначити пункти, невиконання яких дозволить лікарю відмовити пацієнту у наданні медичної допомоги, а саме поява пацієнта на прийомі у лікаря:
- неохайним, в брудному одязі;
- у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.
Стаття 38 Основ законодавства про охорону здоров’я зазначає право пацієнта (після досягнення ним чотирнадцятирічного віку) на вільний вибір лікаря у випадку, якщо останній може запропонувати свої послуги та вибір методів лікування відповідно до медичних стандартів. Однак чіткого тлумачення поняття «запропонувати свої послуги» при цьому законодавець не дав. Це положення статті 38 також можна розцінювати як право лікаря відмовити пацієнту у наданні медичних послуг.
Пункт 3,4 Етичного кодексу зазначає, що підставою для відмови лікаря від пацієнта може стати відсутність взаємної довіри між ним та пацієнтом, брак необхідних можливостей для налагодження якісного лікувального процесу та ситуація, коли лікар відчуває себе недостатньо компетентним для якісного проведення діагностичного та лікувального процесу в конкретному випадку (це не стосується випадків надання невідкладної медичної допомоги). Щоправда, Етичний кодекс не має сили нормативно-правового акту та є збірником лише морально-етичних правил.
Читайте: "Передстерилізаційна обробка — як оформити в локальній інструкції?"
Запобігання конфліктним ситуаціям в разі відмови лікаря від пацієнта
Попри законодавчо передбачену можливість відмови лікаря від пацієнта, випадки ці залишаються потенційно конфліктними. Законодавець не передбачив механізмів юридичного захисту лікаря від можливих скарг пацієнта у такій ситуації.
З огляду на це, адміністрація медичного закладу має вжити заходів для того, щоб належним чином в медичних документах передбачити можливі інциденти в процесі лікування.
Доказом конфліктної поведінки пацієнта можуть слугувати:
- Відмітки у медичній карті про те, що пацієнт не виконує рекомендацій лікаря (порушує режим харчування, не позбувся шкідливих звичок, не дотримується режиму прийому ліків). Кожен такий запис бажано підтвердити підписом пацієнта (за можливості), оскільки самостійний запис лікаря може викликати недовіру при розгляді можливої скарги від пацієнта.
- Записи у медичній карті про випадки неявки пацієнта на запланований огляд лікаря. Щоб мати можливість надалі підтвердити факт неявки, лікар повинен запропонувати пацієнту поставити свій підпис під узгодженою датою наступного прийому.
- Належно оформлені акти про те, що пацієнт не виконує рекомендацій лікаря, порушує режим лікування, внутрішній розпорядок медичного закладу, не з’являється на прийом до лікаря. Акт має складатись за участю щонайменше двох свідків (для запобігання розголошення лікарської таємниці, свідками мають бути медичні працівники), які ставлять свої підписи під документом. Подібний акт має складатись у кожному випадку порушення пацієнтом рекомендацій лікаря чи відмові його поставити свій підпис під записом лікаря у медичній документації.
Крім того, варіантом виходу з конфліктної ситуації після відмови лікаря від пацієнта може слугувати бесіда лікаря з пацієнтом під час якої він роз’яснює право на вільний вибір лікаря та медичного закладу та доносить до пацієнта процедуру такого вибору.
Читайте: "Документація медичної сестри: озбройтеся зразками планів!"
Неповага до медичного працівника – привід відмовитися від пацієнта
Ще одним важливим аспектом взаємин лікаря та пацієнта є випадки, коли останній виявляє свою неповагу до медичного працівника (вживає нецензурні вислови, поводиться нахабно).Така поведінка з боку пацієнта порушує право лікаря на повагу до своєї честі та гідності. Стаття 297 Цивільного кодексу України передбачає в подібних випадках можливість лікаря звернутись до суду за компенсацією завданої моральної шкоди. При цьому лікарю важливо зафіксувати факти неповаги документально:
- скласти акт та засвідчити його підписами як мінімум двох свідків (ними можуть виступати будь-які особи, які стали очевидцями події);
- провести фотофіксацію події (ст. 308 ЦКУ дозволяє надалі розповсюдити фото без згоди особи, яка на ній зображена, оскільки це необхідне для захисту інтересів інших осіб чи її власних інтересів);
- провести відеофіксацію;
- провести аудіофіксацію (перед початком аудіозапису необхідно чітко та голосно повідомити про початок запису, назвати дату, час та місце її проведення);
- написати доповідну чи службову записку на ім’я керівника закладу, в штаті якого працює лікар.
В разі, якщо дії пацієнта становлять пряму загрозу для здоров’я чи життя медичного працівника, лікар має право звернутись за допомогою до поліції. Відмова лікаря від пацієнта в таких випадках буде підтверджена документально, а її доцільність не викличе сумнівів в майбутньому.
