Відповідь
Аби знайти відповідь на поставлене запитання, з’ясуємо, у яких випадках лікар має право відмовити пацієнтові у наданні медичної допомоги.
Для цього звернемося до статті 34 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801–XI (далі — Основи законодавства про охорону здоров’я). У ній ідеться про те, що обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Читайте: "Електронний облік лікарських засобів та медичних виробів: приклад локального наказу"
При цьому підставами для відмови лікуючого лікаря надавати допомогу пацієнтові (ч. 3 ст. 34 Основ законодавства про охорону здоров’я) є невиконання останнім медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення.
У запитанні ідеться, що пацієнт не має абсолютних показань до надання медичної допомоги, тому однієї з підстав для відмови йому у лікуванні дотримано.
У пункті 4.9 Стандартів акредитації закладів охорони здоров’я, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про вдосконалення акредитації закладів охорони здоров’я» від 14.03.2011 № 142, ідеться про обов’язкову наявність у закладі, який проходить акредитацію з метою присвоєння відповідної категорії, затверджених правил перебування пацієнтів.
Читайте: "Ведение медицинской документации: требования к бланкам, обязанности администрации, советы врачам"
Проте навіть якщо заклад охорони здоров’я і не готується до проходження державної акредитації, керівництву варто розробити та затвердити наказом головного лікаря такі правила. Адже це організаційно-правовий документ, що регламентує відповідно до чинного законодавства поведінку пацієнта у закладі охорони здоров’я, а також інші питання, які можуть виникати між пацієнтом та закладом.
Відповідний пункт правил перебування пацієнтів у закладі можна сформулювати так:
Пацієнтам, які з’явилися на прийом у брудному одязі або у неохайному вигляді, а також пацієнтам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, заклад має право відмовити у наданні послуг.
Саме ознайомлення «неекстреного» пацієнта із цим пунктом правил перебування пацієнтів у закладі і стане підставою для відмови у наданні йому медичної допомоги.
Читайте: "Статистик медичний: вимоги до працівника"
Наостанок додамо, що відповідно до пункту 3.4 Етичного кодексу лікаря України, прийнятого і підписаного Всеукраїнським з’їздом лікарських організацій та X З’їздом Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) в м. Євпаторії від 27.09.2009, за винятком випадків невідкладної допомоги, лікар має право відмовитися від лікування хворого, якщо впевнений, що між ним і пацієнтом відсутня необхідна взаємна довіра, коли відчуває себе недостатньо компетентним або не має у своєму розпорядженні необхідних для проведення лікування можливостей та в інших випадках, якщо це не суперечить Клятві лікаря України.
