Скористатися сервісом «Режими дезінфекції»
Дезінфекція — один із заходів, який наразі найбільш нераціонально використовують в українських закладах охорони здоров’я, переконані в ЦГЗ. І головна причина цього навіть не в тому, що заклади не мають достатнього фінансування, щоб закупити якісні дезінфекційні засоби. Річ у тім, що працівники часто застосовують неефективні й бездоказові методи і підходи. Саме тому ЦГЗ вирішив розвіяти найпопулярніші міфи про дезінфекцію.
✅✅✅ Наказ про створення комісії з інфекційного контролю: зразок
Міф 1: дезінфекція одягу й засобів індивідуального захисту, одягнених на людину, та її шкіри в межах рутинної і планової дезінфекції — ефективні для зниження розповсюдження патогенів.
Ні, це несе лише шкоду для людей, які піддаються такій дезінфекції.
Міф 2: дезінфекція за допомогою заселення поверхонь «нешкідливими» бактеріями, наприклад так звана пробіотична дезінфекція, — ефективний і безпечний підхід до дезінфекції в закладах охорони здоров’я.
Ні, дезінфекція — знищення вегетативних форм мікроорганізмів. Тому заселення поверхонь і шкіри рук працівників мікроорганізмами задля дезінфекції суперечить самому поняттю дезінфекції.
Міф 3: першочергово треба нанести на поверхню дезінфекційний розчин, а вже потім провести очищення.
Ні, дезінфекцію треба проводити виключно після очищення мийними розчинами (за винятком дезінфекції в осередках захворювань, спричинених вірусом Ебола).
Міф 4: після дезінфекції поверхні треба очищати водою, зокрема дистильованою.
Ні, під час рутинної і планової дезінфекції поверхонь «змивати» дезінфекційний агент не потрібно.
Міф 5: дезінфекційні засоби зберігають свою ефективність упродовж доби й більше.
Ні, зазвичай робочий розчин дезінфектанту зберігає свої властивості 1—3 год після утворення.
Міф 6: дезінфекційні засоби найбільш ефективно розпилювати на поверхні.
Ні, такий підхід до нанесення дезінфекційного агенту на поверхні не дає змогу покрити всі поверхні, адже засіб осідає нерівномірно. До того ж, це несе додаткові ризики для працівників через можливе вдихання аеролізованого дезінфектанту.
Міф 7: використання ультрафіолетового опромінення — найбільш ефективний підхід до дезінфекції поверхонь.
Ні, дезінфекцію поверхонь ультрафіолетовим опроміненням варто використовувати виключно як додатковий захід.
Міф 8: в закладі охорони здоров’я дезінфікувати треба всі поверхні.
Ні, якщо правильно організувати заходи із профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладі, то достатньо очищати лише ті поверхні, з якими працівники й пацієнти контактують найчастіше.
Міф 9: у відділеннях і палатах інтенсивної терапії дезінфекцію поверхонь слід проводити якомога частіше і використовувати робочі розчини з найбільшою дозволеною концентрацією.
Ні, зазвичай у таких відділеннях пацієнти є нерухливими, тому потенційну небезпеку несуть лише в зоні догляду. Тобто дезінфікувати потрібно виключно поверхні, до яких торкаються пацієнти. До того ж у таких приміщеннях у присутності людей заборонено використовувати хлорвмісні і фенолвмісні дезінфекційні засоби та четвертинні амонієві сполуки. Дезінфікувати ліжечка новонароджених, у тому числі кювези, дозволено виключно за епідпоказань і лише коли в них немає дітей.
«Отже, — підсумували в ЦГЗ, — питання очищення приміщень та використання чистого й безпечного обладнання потребує переосмислення працівниками закладів охорони здоров’я в Україні».
Нагадаємо, Цифрове видавництво Експертус та Вища школа головної медсестри запрошують на безплатний вебінар «Як стримати поширення внутрішньолікарняних інфекцій».
За матеріалами сайту ЦГЗ
