⭐ Зміни в медичному законодавстві за грудень ⭐
Дитячий лікар — особливий, кажуть в НСЗУ. Щоб надавати дітям кваліфіковану медичну допомогу, йому недостатньо мати глибокі теоретичні знання та багаторічну практику. Лікар має також:
- розумітися на дитячій психології, власне психології хворої дитини та її дорослих представників
- усвідомлювати наявні етичні проблеми
«Лише здобувши довіру маленького пацієнта та його батьків, лікар може отримати детальний анамнез, переконати у необхідності проведення додаткового обстеження чи дотримання певного курсу лікування», — йдеться в повідомленні.
Лікувати дітей набагато складніше, ніж дорослих. Їм важче пояснювати необхідність певних процедур, до того ж лікарю доводиться комунікувати і з маленькими пацієнтами, і з батьками. Саме тому НСЗУ пропонує кілька рекомендацій, які допоможуть встановити контакт між маленькими пацієнтами та дитячим лікарем:
- Важливо знайти спільну мову з дитиною та його родиною. Кожен пацієнт, відвідуючи лікаря, боїться не бути почутим. Клінічне інтерв’ю допоможе зібрати необхідну інформацію. Під час клінічного інтерв’ю у центрі уваги поставте маленького пацієнта.
- Контакт встановлюйте насамперед із дитиною. Виняток — немовлята та діти раннього віку. Якщо дитина не чинить опір лікарю, то батьки сприймають це як професіоналізм педіатра і починають ставитися до нього з особливою довірою.
- Значну частку інформації можна отримати, сфокусувавшись на невербальних каналах. Звертайте увагу на вираз обличчя дитини, жестикуляцію. Вони свідчать про психічний стан пацієнта.
- Дитячий лікар має бути відкритим, тактовним та приязним. Як білий халат, який щоразу вдягаєте, приходячи на роботу, так само вмикайте в собі доброзичливість.
- Враховуйте вікові особливості дітей, їх рівень пізнавального і психосоціального розвитку, пережитого досвіду. Вік може вплинути на ставлення до хвороби: що старша дитина, то трагічніше вона сприймає свій стан. Відповідно, глибшою є її психологічна травма. Лікар має точно оцінити ситуацію. Бути дуже обережним у висловлюваннях. Подавати інформацію без надлишку. Так, щоб дитина її зрозуміла.
- Зважайте на вік дитини, вдаючись до жартів. У малюка ще не розвинене почуття гумору, тому незрозумілий для нього жарт він може сприйняти як глузування. Загострене сприйняття підлітків також може призвести до інтерпретації дотепних висловів як образи.
- Дітям потрібно розуміти, де вони знаходяться і що відбувається. Пояснюйте їм, що саме плануєте робити, для чого знадобляться ті чи інші медичні інструменти. Поясність кінцеву мету обстеження чи процедури, зважаючи на вік дитини. Усі неприємні для дитини моменти (наприклад, огляд зіва зі шпателем) краще проводити наприкінці огляду.
- Довіру дитини легко втратити, якщо її обдурити. Замість обману намагайтеся психологічно підготувати маленького пацієнта. Опишіть необхідні маніпуляції, які потрібно пройти, простою та зрозумілою мовою. У жодному разі не говоріть, що «буде зовсім не боляче». Краще поясніть дитині максимально доброзичливо: «медсестра зробить дуже швидко, ти відчуєш легкий неприємний дотик».
- Дотримуйтеся адекватної тривалості візиту. Ураховуйте психоемоційний та фізіологічний стан дитини, який вперше відвідує лікаря. Тому бесіда не має тривати понад 30 хвилин. Раціонально використовуйте час прийому.
«Пам’ятайте, що дитячий лікар важливий не лише для малечі, а й для усіх членів родини!» — підсумували в НСЗУ.
Нагадаємо, раніше НСЗУ роз’яснила, як повідомляти пацієнту важкі новини.
За матеріалами фейсбук-сторінки НСЗУ
