Багаторічні спостереження та аналіз стану захворюваності на менінгококову інфекцію та бактеріальні менінгіти виявили тенденцію до зниження кількості випадків захворювання. Станом на вересень 2015 року зареєстровано 250 випадків менінгококової інфекції (за той самий період минулого року — 271). Проте, незважаючи на зниження захворюваності на менінгококову інфекцію, стабільною залишається кількість летальних випадків. Так, у 2014 році менінгококова інфекція стала причиною 60 смертей, а у 2013 році — 65. 86,7% летальних випадків у 2014 році зареєстровано серед дітей — 52 випадки.
Керівник Держсанепідслужби Святослав ПРОТАС зауважив, що захворюваність на менінгіт має сезонний характер. Менінгококова інфекція, яка найчастіше призводить до захворювання на менінгіт в Україні і світі, активізується із настанням холодів.
Менінгококова інфекція відрізняється поліморфізмом клінічних проявів від здорового носійства до тяжких генералізованих форм, таких як менінгіт і менінгококцемія. Зростанню захворюваності на генералізовані форми передує збільшення кількості безсимптомних носіїв інфекції, хворих на менінгококовий назофарингіт. Поширенню збудника сприяє скупчення дітей в дитячих колективах, антисанітарні умови.
Держсанепідслужба наголошує, що необхідно негайно звернутися до лікаря за виникнення будь-якої ознаки менінгіту:
- висип на тілі на фоні підвищеної температури;
- сильний головний біль;
- нудота та блювання.
Менінгококовий менінгіт починається, як правило, гостро, з різкого ознобу і підвищення температури тіла до 38-40°С. Лише у частини хворих за 1-5 днів з'являються продромальні явища у вигляді назофарингіту. Захворювання характеризується вираженою загальною слабкістю, болем в очних яблуках, особливо при русі, потім з’являється головний біль в лобово-скроневих, рідше — потиличних областях. Головний біль швидко наростає, стає розлитим, виснажливим, з характерним відчуттям стискання або розпирання. Виникає блювання, що не приносить хворому полегшення. Спостерігається підвищена чутливість до всіх видів зовнішніх подразників (світлобоязнь, гіперакузія), млявість, загальмованість, порушення сну. При тяжких формах характерні порушення свідомості (сомноленція, сопор, кома). Без адекватного лікування смерть може настати через 6-48 годин від початку хвороби.
