На сьогодні у медичній практиці послуговуються різними видами анестезії, серед яких загальна та місцева анестезія, седація, регіонарна анестезія (спинальна, епідуральна, провідникова). На вибір виду анестезії впливає низка чинників: стан здоров’я пацієнта, характер операції, індивідуальна непереносимість лікарських засобів тощо.
Якщо загальну та місцеву анестезію виконують у закладах охорони здоров’я вже не одне десятиліття, то відносно новими є седація та регіонарна анестезія. Наведені способи знеболення є ефективними у деяких випадках, хоч і мають кожен свої недоліки.
Читайте: "Підготовка до анестезії та премедикація: роль медсестри"
Седація у медичній практиці
Седація – вид анестезії, коли пацієнта вводять у стан, подібний до неглибокого сну. Ефекту досягають за допомогою відносно невеликої дози ліків, що зазвичай використовують для проведення загальної анестезії.
Седація дає змогу пацієнтові фізично і емоційно розслабитися під час проведення складної неприємної процедури. Показаннями до седації можуть бути ендоскопічні дослідження, біопсія, радіологічні дослідження, лікування зубів у стоматолога та інші.
Стан седації, з одного боку, створює хороші умови для роботи хірурга, оскільки пацієнт, перебуваючи в стані напівдрімоти, досить розслаблений. З іншого боку, враховуючи, що седація за своєю глибиною є відносно поверхневим станом, пацієнт за необхідності в будь-який момент може виконати вказівки хірурга.
Медична сестра або анестезіолог мають попередити пацієнта, що після седації він нічого не пам’ятатиме про проведену процедуру (або залишаться зовсім поверхневі спогади).
Читайте: "Годування недоношеної дитини через зонд: покроковий алгоритм"
Види регіонарної анестезії
Іншим відносно новим видом анестезії є регіонарна анестезія, при якій відбувається вимикання чутливості (у тому числі і больової) певної частини тіла пацієнта.
Ліки, які використовуються для проведення регіонарної анестезії, називають місцевими анестетиками. До речі, ці ж лікарські препарати застосовують і для іншого виду анестезії — місцевої. При регіонарній анестезії місцевий анестетик забезпечує втрату чутливості певної ділянки тіла.
Регіонарна анестезія досить тривала, тому знеболювальний ефект зберігається ще протягом кількох годин після операції. При цьому її можуть виконувати в комбінації з седацією або загальною анестезією.
Технічно регіонарна анестезія є досить складною процедурою, тому, з одного боку, її виконання іноді вимагає тривалого часу (до півгодини), а з іншого боку, не завжди вдається отримати ефект 100%-вого знеболення. Велике значення тут мають анатомічні особливості окремо взятого пацієнта, а також майстерність анестезіолога.
Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"
Існує кілька видів регіонарної анестезії: спінальна (спинномозкова), епідуральна (або перидуральна) і провідникова тощо.
При спінальній і епідуральній анестезії виконується «укол у спину», введення місцевого анестетика в спеціальну ділянку біля спинного мозку, що «заморожує» нижню половину тіла. Найчастіше ці види анестезії застосовують при знеболюванні операцій, виконуваних на нижній половині черевної порожнини, нижніх кінцівках, а також при знеболюванні пологів.
Технічно спінальна анестезія — це одинична ін’єкція місцевого анестетика через тонку голку, а епідуральна — це постановка спеціально тонкої трубочки (епідурального катетера) з подальшим введенням місцевого анестетика. Крім техніки виконання ці два типи регіонарної анестезії розрізняються ще і тривалістю дії.
Так, час дії спінальної анестезії обмежується тривалістю дії місцевого анестетика, введеного у вигляді одиничної ін’єкції, і становить приблизно 1−4 години (залежно від типу анестетика).
Епідуральна анестезія не обмежена за часом і вона діє рівно стільки, скільки триватиме введення місцевого анестетика через епідуральний катетер, що дуже зручно і дає змогу проводити не лише знеболення під час операції, а й у післяопераційному періоді.
При виконанні провідникової анестезії вводять місцевий анестетик у місця анатомічного розташування відповідних нервових сплетінь.
Читайте: "Санбюлетень "Гепатит В""
Ускладнення при застосуванні різних видів анестезії
Виникнення ускладнень при введенні пацієнта в стан седації доволі рідкісне явище, оскільки процедура не передбачає повного знепритомніння хворого. Сон у седації не надто глибокий, тому функція дихання пацієнта, на відміну від загальної анестезії, як правило, не порушується.
Щодо регіонарної анестезії, то вона є відносно нешкідливою і набагато більш безпечною, ніж загальна анестезія. Проте їй теж властиві деякі специфічні наслідки і ускладнення. Найбільш частим тимчасовим наслідком регіонарного блоку є слабкість або параліч у ділянці тіла, де проводилася ін’єкція. Після проведеної регіонарної анестезії відчуття оніміння і слабкості в цьому місці може зберігатися протягом 24 годин.
Протягом цього часу пацієнт має відпочивати, сповіщаючи медичну сестру про жар, холод, а також гострий біль у ділянці, що оперувалася. Якщо слабкість і оніміння залишаються більше 24 годин після операції, то пацієнт потребує консультації з анестезіологом.
Після спінальної анестезії, а також після епідуральної анестезії можуть виникнути головний біль (частота виникнення менше ніж 1 випадок на 100 анестезій); транзиторні неврологічні симптоми (приблизно 1 випадок на 10 000 анестезій).
Читайте: "Розробляємо статут медичного закладу"
Ризик епідуральної гематоми з компресією нервових структур є вкрай рідкісним.
Іноді після спінальної анестезії та епідуральної анестезії може ускладнюватися сечовипускання. Це тимчасовий стан, він проходить разом з повним відновленням чутливості в кінцівках (приблизно за 2−18 годин після операції).
Зауважимо, що медичні сестри, які добре орієнтуються у техніках проведення різних видів анестезії та знають, як у подальшому можна виявити ускладнення від проведеної процедури, виконують свою роботу значно ефективніше та вчасно надають необхідну медичну допомогу.
