Посттравматичний стресовий розлад: симптоми та лікування

Автор
Експертна редакція порталу
Із кожним днем війни зростає кількість людей, які відчувають на собі її наслідки. Що таке посттравматичний стресовий розлад — розповідаємо в статті. Скачайте протокол лікування ПТСР та використовуйте в роботі

 

ПТСР є психічним розладом, що розвивається у деяких осіб після травматичних подій, таких як:

  • природні та техногенні катастрофи;
  • обстріли, бомбардування та інші загрози життю під час війни;
  • сексуальне або фізичне насилля;
  • дорожньо-транспортні пригоди;
  • тортури тощо, які пов’язані з загрозою для власного життя або іншої людини

та обумовили сильний страх, безпорадність або жах. Інші емоційні реакції пацієнтів включають провину, сором, гнів або емоційне оніміння.

 ✎ ПТСР спостерігають у приблизно  8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події. 

Благодійна і гуманітарна допомога у медзакладі

Посттравматичний стресовий розлад проявляється як довготермінова реакція на стрес, а його прояви спостерігають щонайменше через чотири тижні після травматичної події. Симптоми ПТСР можуть виникати здебільшого протягом перших трьох місяців.

Серед тих, у кого може розвинутися ПТСР, виокремлюють категорії:

  • ветерани війни
  • цивільні, які перебували або все ще перебувають в зоні бойових дій
  • жертви сексуального чи/та фізичного насильства
  • полонені та жертви катування
  • свідки терактів
  • люди, які перебували в зоні стихійного лиха
  • інші люди, які знаходяться в кризових ситуаціях, що можуть травмувати психіку

✎ Особливості проведення діагностики та лікування пацієнтів з ПТСР описані в Уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад», затвердженому наказом МОЗ від 23.02.2016 № 121.

Посттравматичний стресовий розлад у військових 

Посттравматичний стресовий розлад часто розвивається у військових, які тривалий час перебувають у зоні бойових дій.

Посттравматичний стресовий розлад у військових виникає через:

  • застосування військовослужбовцем зброї з летальними наслідками навіть для ворога
  • загибель побратимів та мирного населення, свідком яких став військовослужбовець

У багатьох військовослужбовців після першого перебування в зоні бойових дій можуть спостерігатися симптоми депресії, тривоги або гострої реакції на бойовий стрес або бойову травму, депресивні реакції, генералізований тривожний розлад. Багато з них потребують допомоги фахівців — психологів, психіатрів, психотерапевтів, оскільки мають більший ризик розвитку ПТСР.

✎ Встановлено, що від 20% до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60—80% військовослужбовців, які були очевидцями загибелі побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих. Ризик появи симптомів порушення психіки стосується молодих військовослужбовців, віком 18—24 років, у яких виявлено симптоми депресії або у яких були проблеми з алкоголем.

Симптоми ПТСР розвиваються приблизно у 12—20% військовослужбовців, які перенесли бойову травму, але не звернулися по психологічну допомогу через побоювання зневаги за прояви слабкості, боягузтва, загрозу військовій кар’єрі.

Деякі важливі типові симптоми розвитку ПТСР:

  • надмірний контроль: компульсивне перевіряння дверей, вікон, транспортних засобів, з метою переконатися, що вони в безпеці. Цей симптом може бути пов'язаний з більшим ризиком розвитку ПТСР
  • надмірні та домінантні переживання військовослужбовців за своїх близьких — батьків або дітей, подружжя

Військовослужбовці, найбільш уразливі до розвитку ПТСР:

  • які мали психічні травми в минулому, зокрема, пов’язані із насильницькими діями
  • які отримали попередню травму менше, ніж за 5 років перед бойовою

NB! У другому випадку ризик розвитку ПТСР удвічі вищий.

Симптоми ПТСР

Людина може мати небажане повторне переживання травматичної події, намагатися уникнути гнітючих спогадів, бути більш збудливою та реактивною, мати негативні думки про себе чи триматися відсторонено від інших.

Базові симптоми ПТСР:

• повторне переживання – нав’язливі тривожні спогади про травмуючу подію; кошмари; інтенсивні психологічні страждання або соматичні реакції, такі, як пітливість, прискорене серцебиття та паніка, при нагадуванні про травмуючу подію

• уникнення і емоційне заціпеніння – уникнення занять, місць, думок, почуттів або розмов, пов'язаних з подією; обмежені емоції; втрата інтересу до звичайної діяльності; почуття відстороненості від інших

• надмірне збудження – безсоння, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, надмірна настороженість, надмірний старт-рефлекс

Про розвиток у людини посттравматичного стресового розладу можуть свідчити прояви:

  • постійні думки про травматичну подію, сни чи яскраві флешбеки про це 
  • перебування в повній бойовій готовності — дратівливість, тривога, переживання про власну безпеку 
  • небажання говорити про травматичну подію чи бути поруч із людьми, які про неї нагадують
  • відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей
  • панічні атаки — відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною
  • хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль у попереку
  • недовіра до людей і переконання в небезпечності світу
  • проблеми з роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках
  • зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками
  • проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки
  • суїцидальні думки

УВАГА! Якщо в людини виникають суїцидальні думки, радьте їй поділитися цим із близькими та звернутися по психологічну підтримку. 

✅✅✅ СОПи, що допоможуть організувати надання медичної допомоги в умовах війни: зразки

ПТСР піддається лікуванню і через багато років після травмуючої події. Це означає, що ніколи не пізно звернутися по допомогу.

Профілактика ПТСР

 

Якщо ви працюєте з військовими з метою профілактики ПТСР, дотримуйтесь таких рекомендацій: 

  1. Приділяйте більше уваги відновленню позитивних стосунків військовослужбовців із соціальним оточенням — близькими, батьками, друзями. Вони потребують таких стосунків замість замикання в колі побратимів.
  2. Своєчасно виявляйте і адекватно оцінюйте компульсивну поведінку. Фахівцям сфери психічного здоров’я під час надання невідкладної допомоги варто наголошувати на тому, що ці симптоми — прояви нормальної реакції на бойову ситуацію, що сприятиме більшій довірі військовослужбовців до психологів та психотерапевтів.
  3. Надавайте відповідну інформацію командирам, рідним, друзям. Це сприятиме кращій підтримці і заохочуватиме отримати психологічну допомогу.
  4. Обґрунтовуйте ранні втручання з метою попередити розвиток ПТСР.
  5. Звертайте увагу на порушення пам’яті (проблеми із формуванням послідовності подій, пригадування, відділення першочергового від другорядного тощо).
  6. Проводьте профілактику повторного переживання симптомів травми, застрягання у них.
  7. Опрацьовуйте інтенсивні емоційні реакції, що супроводжуються інтенсивними фізіологічними реакціями.
  8. Приділяйте увагу проявам дисоціації або відстороненості як важливому предиктору ПТСР.
  9. Надавайте сенс травматичним переживанням, з метою більш повної інтеграції цих спогадів в існуючу пам’ять.

Лікування ПТСР

Якщо діагностований ПТСР, який вимагає лікування, у першу чергу застосовується психотерапія. При лікуванні ПТСР може застосовуватись когнітивно-поведінкова терапія, EMDR-терапія (десенсибілізація та опрацювання травми рухом очей) або групова психотерапія.

Медикаментозне лікування, як правило, призначають у випадках, коли психотерапія не дала достатнього результату, є супутні розлади психічного здоров’я (наприклад, депресивний розлад), або психотерапія не ефективна через існуючу загрозу подальшого травмування.

Допомога здійснюється мультидисциплінарною командою за участю лікаря-психіатра, лікаря-психотерапевта, лікаря-психолога, психолога, практичного психолога та інших відповідних фахівців.

 До надання допомоги залучаються волонтери, ветерани-комбатанти, соціальні працівники, члени родин пацієнтів та представники громадських організацій.

 Основні препарати, які використовують  при ПТСР:

  • прегабалін
  • селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)
  • селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН)

Прегабалін, СІЗЗС і СІЗЗСН широко застосовують для подолання гострої реакції на травму, профілактики ПТСР і корекції ранніх проявів ПТСР. Перевагою такого підходу є можливість безпосереднього ефективного впливу на емоційні та больові симптоми.

✅✅✅ Семінари та вебінари для медиків

Психологічна допомога при ПТСР

Крім фармакологічних заходів та разом з ними застосовуйте також психологічні.

Психологічна допомога передбачає вживання заходів, які запобігають розвитку ПТСР, зокрема використання базових підходів:

  • інтервенція психологічного дебрифінгу — уважне слухання опису суб’єктивних переживань військовослужбовців під час травматичних подій, включно з описом критичного стресу і кризового керування стресом
  • психологічна невідкладна допомога
  • травмо-фокусована когнітивно-поведінкова терапія
  • покращення навичок керування стресом
  • десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей (EMDR)
  • психоосвіта
  • фізичні вправи, рухливий спосіб життя, йога, керована уява

Мета заходів психологічного дебрифінгу — навчити потерпілих формувати адекватні реакції на травму і сприяти зменшенню сорому і страху в разі необхідності поділитися своїми переживаннями та емоційними реакціями на бойові події.

Дебрифінг проводять у вигляді однієї сесії безпосередньо після травматичної події з усіма, хто перебував під впливом такої ситуації. Мета — сприяти нормалізації реакції на стрес і сприяти бажанню розповідати про свої переживання та реакції. Мультидисциплінарна команда навчає потерпілих навичкам подолання стресу і пропонує додаткові види допомоги тим, хто цього може потребувати. Процедура дебрифінгу гнучка і не жорстко структурована.

Мета кризової підтримки — сприяти зниженню первинного посттравматичного стресу і підтримка у формуванні навичок адаптації до перебування в умовах стресу.

Система запобігання реакціям на травму складається з 8 кроків:

  1. контакт
  2. безпека
  3. стабілізація
  4. збір та надання інформації
  5. практична допомога
  6. відновлення зв’язків і соціальна підтримка
  7. інформування щодо способів опанування стресу
  8. зв'язок із фахівцями

Дві переваги — можливість мобільного і швидкого надавати допомогу потерпілим внаслідок травми в місцях їх перебування. Мета — подолати розгубленість і безпорадність.

Принципи надання кризової стресової допомоги можна застосовувати одразу після травматичної події навіть у польових умовах, в госпітальних центрах травми, кризових центрах. Більшість форм кризової травматичної допомоги короткочасні і включають щотижневі сесії тривалістю 60—90 хвилин. Формат: груповий, індивідуальний.

ПТСР у дітей

Медики все частіше спостерігають, як проявляється посттравматичний стресовий розлад у дітей. Тож дорослим варто бути уважними до будь-яких змін та непритаманних проявів поведінки дитини, щоб вчасно помітити проблему і звернутися до спеціаліста. 

Діти після травматизації можуть мати широкий спектр аномалій розвитку: від затримок розумового розвитку та специфічних розладів розвитку, що створюють проблеми при навчанні (learning disability), до антисоціальної поведінки з агресією, спрямованою на себе та інших, і потребують психологопедагогічної підтримки

Посттравматичний стресовий розлад у дітей має різні прояви залежно від віку:

  • дошкільний вік — страх, зокрема страх самотності, й підвищену потребу в батьках; проблеми зі сном, безпричинний плач, відмову від звичної їжі, спалахи гніву, замкненість; повернення до поведінки, притаманної більш молодшому віку; відображення подій, що травмують, під час ігор і творчості
  • молодший шкільний вік — безсоння, байдужість до навчання та колишніх захоплень, страх майбутнього, невпевненість у собі, замкнутість, головний біль, проблеми з пам'яттю та концентрацією
  • підлітки — спалахи агресії, бунт, головні та інші болі, тотальну недовіру, заниження самооцінки, безсоння, кошмари, дратівливість, апатію, складнощі з концентрацією, небезпечну поведінку, депресію.

Якщо ви розпізнали в дитини згадані ознаки, у жодному разі не:

  • висміюйте реакцію дитини або критикуйте її за це
  • знецінюйте почуття та переживання дитини
  • постійно повертайтеся до травмуючих подій у розмовах
  • обіцяйте те, що ви не зможете виконати або що залежить не від вас
  • ігноруйте прохання та потреби дитини

Щоб допомогти дитині з ПТСР, забезпечте:

  • моральну підтримку дорослих

Порадьте батькам розмовляти з дитиною, пояснювати, що те, що сталось, — тимчасово, що ви допоможете впоратися зі стресом і його наслідками та жити далі. Намагайтеся не нагадуйте про пережиту подію. Якщо ж дитина сама питає, намагайтеся пояснити, що трапилося, простими словами, на зрозумілих для її віку прикладах та аналогіях. Підкреслюйте, що це не провина дитини, а зовнішні фактори, на які вона не може вплинути.

  • спокій та емоційну рівновага батьків

Оскільки діти розпізнають наш емоційний стан, батькам важливо самим стабілізуватися емоційно. Утім, водночас не варто заперечувати перенесений стрес, емоції та відчуття.

  • безпечний інформаційний простір

Важливо оберігати дитину від новин та медійного контенту, який може травмувати. Крли вона поруч, ліпше не переглядати відео зі сценами насилля, воєнними подіями, пораненими; не говорити про це.

  • звичний режим дня

Наскільки це можливо, поверніться до звичного життя, якщо певні важкі події їх змінили. Намагайтеся задовольнити базові фізичні потреби дитини у сні, їжі, гігієні, прогулянках, а також в іграх, обіймах і спілкуванні. Це дуже важливо для формування у неповнолітніх відчуття стабільності, безпеки та передбачуваності життя.

  • фізичну активність відповідно до віку

Хай дитина грає на вулиці, займається спортом, плаває, танцює, бігає чи займається будь-чим, що їй подобається.

  • право висловлювати свої емоції

Важливо дати змогу дитині демонструвати свої емоції, відчуття і страх, а також розмовляти з нею, відповідати на запитання і водночас поважати особисті кордони дитини.

Також порадьте доручати дитину виконувати та відповідати за доступні її віку справи, як-от поливати квіти, розвішувати білизну після прання, допомагати готувати їжу та купувати продукти. Підліткам можна запропонувати долучитися до соціальних чи волонтерських проєктів. 

Лікування ПТСР у дітей

Застосовуються переважно методи психологічного лікування, які спираються на принципи наукової доказовості. Спеціалізовані психотерапевтичні втручання проводять лікарі-психологи, лікаріпсихотерапевти, психологи, лікарі-психіатри (дитячі), які мають спеціальну підготовку та сертифікацію відповідних професійних асоціацій. Важливим є залучення до терапії батьків, інших законних представників дитини, а також вихователів/вчителів.

Фармакологічне лікування в педіатричній практиці має переважно застосовуватися при наявності депресивних та тривожних розладів, а також при наявності порушень тяжких порушень активності та уваги.

Отже, лікування ПТСР можливе. Тому радьте пацієнтам у разі появи симптомів ПТСР звертатися до сімейного лікаря, психіатра та фахівця із психічного здоров'я. Сімейний лікар може направити на діагностику до психолога чи психіатра. 

Якщо у дитини спостерігають описані прояви понад три місяці або її поведінка загрожує її життю чи здоров’ю, порадьте батькам звернутися до сімейного лікаря чи педіатра або до психолога. 

За матеріалами МОЗ



зміст

Зміни у ліцензуванні медичної практики у 2024 році

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді