Із 1 січня 2023 року в ЗОЗ не обов’язково має працювати комісія із соціального страхування. Відтепер рішення про призначення страхової виплати ухвалює страхувальник або уповноважені ним особи. Що ще змінилося у сфері соціального страхування у 2023 році? Розглянемо далі
За новою редакцією Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105), із 2023 року Пенсійний фонд України (ПФУ) управляє загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, а також фінансуватиме відповідні страхові виплати.
Також ПФУ є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — РЗО).
ПФУ перевіря, чи обґрунтовано видали, продовжили листки непрацездатності й документи, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем і реєстрів.
Раніше рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг ухвалювала комісія/уповноважений із соціального страхування, яку створювали/обирали на підприємстві, в установі, організації.
До складу комісії входили представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації / профспілкового представника або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Одноосібно ухвалювати рішення про призначення матеріального забезпечення могли:
особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Із 1 січня 2023 року в закладах охорони здоров’я не обов’язково має працювати комісія із соціального страхування. Відтепер рішення про призначення страхової виплати ухвалює страхувальник або уповноважені ним особи.
Страхувальник або уповноважені ним особи:
контролюють, чи правильно нарахували та своєчасно здійснили страхові виплати;
ухвалюють рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково);
розглядають підставу та правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.
Тобто з 1 січня 2023 року комісії із соціального страхування на підприємстві перестали функціонувати.
Згідно з новою редакцією Закону № 1105 скорочується строк, за який можна звернутися по страхові виплати.
Нагадаємо, відлік часу для звернення розпочинається з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї. Крім того, страховику виділили менше часу, щоб ці виплати профінансувати
Документи для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності розглядатимемо не пізніше 10 робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги з вагітності та пологів — не пізніше 3 робочих днів із дня їх надходження.
Страхові виплати призначатимуть, якщо за їх призначенням звернулися не пізніше 6 календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї.
Також законодавці усунули обмеження щодо строків оплати лікарняних для застрахованих осіб, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у випадку захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, або в разі догляду за хворою дитиною віком до 14 років. Раніше їм надавали допомогу з тимчасової непрацездатності не більш як за 75 календарних днів на рік.
ПФУ фінансуватиме страхувальників протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунку, зокрема в електронній формі.
У 2022 році страховий стаж обчислювали за даними Реєстру застрахованих осіб (РЗО), зокрема за даними про трудову діяльність працівників, які внесли відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ). За періоди, за які не внесли даних до РЗО, — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
З 2023 року страховий стаж обчислюється за даними РЗО, зокрема за даними про трудову діяльність працівників, які внесли відповідно до Закону про ЄСВ. За періоди до 1 липня 2000 року — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Допомогу з тимчасової непрацездатності нараховуйте працівникові, загальний страховий стаж якого:
до трьох років — у розмірі 50%;
від трьох до п’яти років — 60%;
від п’яти до восьми років — 70%;
понад вісім років — 100% (ст. 24 Закону № 1105).
Водночас незалежно від страхового стажу допомогу в розмірі 100% середньоденного заробітку надавайте працівникам, які є:
постраждалими категорії 1—3 від Чорнобильської катастрофи або доглядають дитину до 14 років, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи;
ветеранами війни, постраждалими учасниками Революції Гідності та членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членами сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
жертвами нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-III;
донорами, які мають право на пільгу за статтею 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 № 931-IX;
особами, реабілітованими відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII, із числа репресованих у формах позбавлення/обмеження волі / примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
працівниками або гіг-спеціалістами резидента Дія Сіті.
Е-лікарняний з вагітності та пологів оплачуйте в розмірі 100% незалежно від страхового стажу працівниці (ч. 1 ст. 19. Закону № 1105).
Чи ознайомлювати працівників із наказами про зміну посадового окладу
Страхові випадки, коли надають допомогу з тимчасової непрацездатності
Від січня 2023 року за період перебування в санаторно-курортних закладах не надаватимуть допомоги з тимчасової непрацездатності. Натомість призначатимуть допомогу під час надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я.
Також додали новий страховий випадок — догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною. Тобто тепер працівник отримуватиме допомогу з тимчасової непрацездатності також під час реабілітаційної допомоги його дитині.
Лікарняні: обчислення
Щоб правильно обрахувати е-лікарняний, застосовуйте нову редакцію Закону № 1105 та оновлений Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266.
Якщо роботодавець призначив виплату за лікарняним, бухгалтер має правильно визначити:
розрахунковий період;
середньоденну заробітну плату;
загальний розмір страхового стажу працівника та його страховий стаж за останніх 12 місяців перед лікарняним.
Одним із ключових значень під час обчислення лікарняних є дата настання страхового випадку. Тобто лікарняний за страховим випадком, що настав у 2023 році, обчислюйте за новими правилами.
Працівникам, які за останніх 12 місяців перед лікарняним мають не менше ніж 6 місяців страхового стажу, лікарняні з тимчасової непрацездатності обчислюйте й оплачуйте у загальному порядку. Якщо розмір лікарняного буде менший за розмір мінзарплати — не робіть жодних дотягувань і доплат. Адже Закон № 1105 цього не передбачає.
Коли оплачуєте е-лікарняні працівницям, які працюють на підприємстві понад пів року та йдуть у відпустку з вагітності та пологів, пильнуйте, аби розмір виплати не був меншим за той, що вимагає закон.
Е-лікарняний з вагітності та пологів має бути не меншим за розмір допомоги, обчислений із мінзарплати, встановленої на час настання страхового випадку (ч. 2 ст. 19 Закону № 1105).
Нагадаємо, що з 01.10.2022 мінзарплата становить 6700,00 грн. Із 01.01.2023 вона не змінюється.
УВАГА! Якщо за останніх 12 місяців перед страховим випадком страховий стаж працівника менший ніж 6 місяців, розмір допомоги за лікарняним не має перевищувати розміру мінзарплати, встановленого на момент настання страхового випадку (п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1105).
Наразі до цієї групи можуть потрапити особи, з якими призупинили дію трудового договору, а також працівники, які з інших причин не отримували зарплату і з неї не сплачували ЄСВ. Тобто страхового стажу за цей період працівник не набув.
Коли обмежуєте лікарняні розміром мінзарплати, зважайте на страховий стаж (ст. 17 Закону № 1105). Це стосується і працівників, які перебувають у трудових відносинах із роботодавцем менше ніж пів року.
УВАГА! Лікарняний сумісника обчислюйте лише після того, як керівник призначить йому виплату за лікарняним.
За новою редакцією Закону № 1105 допомогу за лікарняним призначають і виплачують за основним місцем роботи або за місцем роботи за сумісництвом (ч. 1 ст. 22 Закону № 1105). Тобто працівник на свій розсуд обирає, до якого роботодавця звернеться по оплату. Компенсацію втраченого заробітку він отримає лише в одному з місць роботи.
При цьому посадовці не уточнили, в який спосіб роботодавець, який призначатиме виплату за лікарняним, може дізнатися, чи не призначив виплату за таким лікарняним інший роботодавець цього працівника. Фактично виплату за лікарняним має призначати основний роботодавець. Адже закон не передбачає, що для оплати е-лікарняного основному роботодавцеві потрібні додаткові документи або довідки.
Однак якщо працівник захоче отримати допомогу за лікарняним не за основним місцем роботи, а за сумісництвом, роботодавець має впевнитися, що за основним місцем роботи працівникові не призначали оплату лікарняного.
З огляду на те що рішення про призначення виплати за лікарняним ухвалює роботодавець, сумісникові слід отримати на основному місці роботи відповідну довідку або копію рішення основного роботодавця про відмову в оплаті лікарняного.
Поки що форму такого документа не затвердили і навряд чи затвердять згодом. Разом із цим Закон № 1105 передбачає виключний перелік підстав для відмови в оплаті лікарняного. У цьому переліку немає такої підстави як бажання працівника отримати лікарняний на місці роботи за сумісництвом.
Тобто наразі маємо колізію у законодавстві. Адже саме закон передбачає право працівника отримати допомогу за лікарняним на місці роботи за сумісництвом, однак не визначає правових підстав і механізму її призначення.
Перелік підстав для відмови в наданні допомоги з тимчасової непрацездатності доповнили. Допомогу з тимчасової непрацездатності не надають за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, що визнали необґрунтованим.
Мінімальний розмір допомоги на поховання зменшили.
Раніше його встановлювали на рівні прожиткового мінімуму, а з 2023 року — на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У 2023 році замість можливих 2589 грн допомога на поховання становитиме всього 2093 грн.
До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, належать особи, якщо вони:
були на повному його утриманні;
одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Документів, які треба подати, щоб отримати матеріальну допомогу, стало більше.
Документи, які треба надати, щоб отримати допомогу на поховання
На поховання застрахованої особи
На поховання члена сім’ї застрахованої особи
Член сім’ї померлого або особа, яка здійснила поховання, повинні надати:
• заяву;
• документ, що посвідчує особу;
• витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідку про смерть
Застрахована особа повинна надати:
• заяву;
• витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідку про смерть;
• інші акти цивільного стану (народження члена сім’ї та його походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені), необхідні для підтвердження сімейних відносин;
• документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні застрахованої особи
Раніше, щоб отримати допомогу на поховання застрахованої особи, член сім’ї померлого або особа, яка здійснила поховання, зобов’язана була надати свідоцтво про смерть, видане відділом РАГС, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради. А застрахована особа для призначення допомоги на поховання члена сім’ї — додатково ще довідку з місця проживання про перебування померлого.
Відповідальність за створення необґрунтованого медичного висновку
Раніше Закон № 1105 не встановлював відповідальності за оформлення лікарняних, які в майбутньому під час перевірки визнавали виданими необґрунтовано.
З січня 2023 за створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, на підставі якого сформовано листок непрацездатності, відповідальними є:
лікарі, які працюють у закладах охорони здоров’я (ЗОЗ);
ФОП, які провадять господарську діяльність із медичної практики;
лікарі, які провадять господарську діяльність із медичної практики як ФОП.
Якщо під час перевірки підтвердився факт необґрунтованості оформлення медичного висновку про тимчасову непрацездатність, на підставі якого сформувався лікарняний і працівнику вже призначили та виплатили допомогу з тимчасової непрацездатності, ЗОЗ зобов’язаний компенсувати суми страхової виплати протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про компенсацію сум страхової виплати. За прострочення платежу нараховуватимуть пеню.
ЗОЗ або ФОП, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, мають право зворотної вимоги/регресу до лікаря, який створив необґрунтований медичний висновок про тимчасову непрацездатність, у розмірі сплаченої суми компенсації страхової виплати за листком непрацездатності та нарахованої пені.
Відповідальність за необґрунтований медвисновок про тимчасову непрацездатність
Зміни у Законі № 1105, що діють із липня та жовтня 2023 року
У липні набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей використання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами» від 13.07.2023 № 3238-IX (далі — Закон № 3238).
Зміни торкнулися частини першої статті 18 Закону № 1105. За бажанням жінки, віднесеної до 1—3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та якщо немає медичних протипоказань частину відпустки тривалістю 90 к. дн., передбачену до пологів, можна перенести й використати частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів.
Новація логічно поєдналася з нормою, що діяла раніше: розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюють сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах і надають у повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами до пологів (абз. 4 ч. 1 ст. 18 Закону № 1105).
Зокрема, зміниться порядок надання допомоги із соціального страхування у випадках, пов’язаних із запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів, встановлених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у зв’язку із заходами, спрямованими на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого КМУ. Це стосується і перебування в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях) і закладах охорони здоров’я.
Допомогу по тимчасовій непрацездатності виплачуватимуть із першого дня в розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу. Винятки:
медичні працівники та фахівці з реабілітації. Вони отримуватимуть допомогу в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу;
працівники і гіг-спеціалісти резидентів Дія Сіті. Вони отриуватимуть допомогу в розмірі заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.
