Гепатит С: профілактика зараження на робочому місці

Автор
редактор медичних видань
28 липня відзначають Усесвітній день боротьби з гепатитом. З’ясуйте, як організувати профілактику гепатиту С на робочому місці та вберегтися від зараження у разі контакту з інфікованим матеріалом

За ступенем негативного впливу на здоров’я населення та масштабами захворюваності вірусні гепатити в Україні посідають домінантне місце в структурі інфекційної патології разом із грипом та гострими інфекційними хворобами верхніх дихальних шляхів. За останні роки помітна тенденція до підвищення захворюваності на гепатит С, зокрема й випадків хронічних форм хвороби.

Безпечна робота з інструментами: зберігання й санепідрежим

До групи ризику зараження гепатитом С належать зокрема й медичні працівники. У чому полягає підступність захворювання та як не заразитися на робочому місці — з’ясуємо далі.

У чому підступність гепатиту С

Гепатит С — єдиний вірусний гепатит, проти якого досі немає вакцини.

Захворювання може протікати безсимптомно. Водночас інші хворі можуть відчувати підвищену втомлюваність, пітливість, ломоту й біль, втрату апетиту й концентрації уваги. Симптоми можуть то з’являтися, то зникати. На більш пізніх стадіях хвороби, коли печінка уражена серйозніше, можуть виникати жовтяниця, свербіж, внутрішня кровотеча й закреп.

Багато хворих навіть не знають про свій діагноз. МОЗ пропонує всім повнолітнім особам пройти скринінг на гепатит С раз протягом життя. Водночас МОЗ рекомендує раз на рік повторювати тестування для всіх осіб із поведінкою, станами та чинниками, які можуть призводити до підвищеного ризику інфікування. Серед цієї категорії й медичні працівники та інші працівники, які у зв’язку з виконанням службових обов’язків мали порізи, уколи предметами, що містять сліди крові, чи інший контакт з інфікованою вірусом гепатиту С кров’ю або рідинами (п. 1, 2 Додатка 1 «Рекомендації щодо тестування на ВГС» до Стандартів медичної допомоги «Вірусний гепатит C дорослих», затверджених наказом МОЗ від 15.01.2021 № 51).

Обстеження медпрацівників на маркери інфікування збудниками парентеральних гепатитів має не тільки діагностичне, а й профілактичне значення, оскільки дає змогу більш-менш своєчасно виявляти хворих та інфікованих осіб цієї професійної групи. 

Як передається вірус

До чинників ризику, коли кров інфікованої гепатитом C особи може потрапити в кровообіг іншої особи, належать:

  • переливання крові, хірургічне втручання
  • отримання медичної або стоматологічної допомоги в країнах, де гепатит є поширеною хворобою, а інфекційний контроль — неякісний
  • спільне використання будь-якого обладнання при споживанні ін’єкційних наркотиків або інгаляційних наркотиків
  • спільне використання таких речей, як леза для гоління, зубні щітки або речі, що можуть подряпати шкіру
  • пірсинг, татуювання або косметичні ін’єкційні процедури, якщо обладнання для цього використовується повторно
  • статеві відносини (проте ризик дуже низький, якщо немає загрози кровотечі)
  • контакт із кров’ю на роботі, наприклад, поранення голкою, порізи, прибирання крові, робота на місці жорстоких подій із наявністю крові
  • передавання від матері до дитини під час народження

Провідні чинники ризику інфікування гепатитом С — небезпечні інвазійні маніпуляції в ЗОЗ та вживання ін’єкційних наркотиків. Профілактика інфікування залежить насамперед від того, чи правильно медпрацівники проводять маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю та іншими біологічними рідинами. 

Гепатит С: профілактика на робочому місці

Нині гепатит С належить до групи професійних захворювань. У групі ризику — медичні працівники, які проводять процедури, що становлять ризик інфікування: хірурги, травматологи, акушери гінекологи, лаборанти, маніпуляційні медсестри й інші. Такі працівники мають робити щеплення проти вірусних гепатитів А та В, аби запобігти ко-інфекції, що значно обтяжує перебіг хвороби і знижує шанси одужати.

Профілактика гепатиту С передбачає насамперед утримання від контактів із рідинами організму іншої людини — кров’ю, міжтканинною рідиною, спермою тощо. Щоб запобігти гепатиту С, використовуйте стерильне ін’єкційне обладнання й дотримуйте гігієни рук перед маніпуляціями й після них. Не допускайте, щоб біологічні тканини та/або рідини потрапили до навколишнього середовища.

П’ять правил профілактики гепатиту С

  1. Користуйтеся засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення
  2. Використовуйте засоби індивідуального захисту — рукавички, окуляри, фартухи тощо
  3. Користуйтеся стерильним інструментом багаторазового призначення — манікюрним, стоматологічним, хірургічним, лабораторним інструментом, інструментом для пірсингу й татуажу тощо
  4. Не допускайте забруднення навколишнього середовища рідинами та тканинами організму
  5. Практикуйте безпечний секс — застосовуйте бар’єрні контрацептиви

Щоб запобігти парентеральним шляхам передачі гепатиту C:

  • обстежуйте всіх донорів крові, органів, тканин на наявність маркерів HCV (anti-HCV) та активність трансаміназ;
  • робіть переливання лише перевіреної консервованої крові й не допускайте до донорства осіб із груп ризику —
    • споживачів ін’єкційних наркотиків
    • хворих на хронічний алкоголізм
    • чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками
  • не допускайте до донорства осіб, які мають хронічний гепатит, зокрема нез’ясованої етіології, чи протягом останніх років отримали переливання крові.

✅✅✅ Правець: інкубаційний період, збудник, симптоми, вакцинація

Кожного пацієнта розглядайте як потенційно інфікованого вірусом гепатиту C. Обов’язково обстежуйте на наявність гепатиту С:

  • дітей, яких народили інфіковані гепатитом С жінки
  • дітей, у родинах яких є інфіковані гепатитом С особи
  • дітей, яких народили жінки з ко-інфекцією ВІЛ
  • осіб, які вживали ін’єкційні наркотики, зокрема й тих, хто робив це раз і не вважає себе наркоманом
  • осіб, які нині є сексуальними партнерами інфікованих гепатитом С
  • осіб, стан яких пов’язаний із високою поширеністю вірусного гепатиту С, зокрема дітей
    • із ВІЛ-інфекцією
    • із гемофілією, які отримували концентрати фактору згортання системи крові
    • які були на гемодіалізі
    • із нез’ясованими аномальними рівнями амінотрансфераз
  • осіб, які були реципієнтами крові чи органів, зокрема дітей:
    • що отримали кров від донорів, у яких пізніше виявили гепатит C
    • яким проводили переливання крові чи препаратів на основі крові
    • які перенесли трансплантацію органів та/або тканин

Кожен заклад охорони здоров’я зобов’язаний розробити й упровадити локальні протоколи медичної допомоги, визначити в них клінічний маршрут пацієнта й обсяг лікувально-діагностичних заходів відповідно до матеріально-технічного й кадрового забезпечення.

Якщо працівник контактував із кров’ю або іншим потенційно інфікованим матеріалом, негайно надайте йому першу допомогу.

Про кожний аварійний випадок негайно повідомляйте керівнику відділення (сестрі медичній старшій).

У крові вірус гепатиту С з’являється через 1—3 тижні після інфікування.

Медичних працівників, які контактували з кров’ю пацієнта, хворого на вірусний гепатит C, обстежують на РНК-вірус на 6, 12 та 24 тижнях після контакту. Обстеження на антитіла до вірусу гепатиту C проводять на 12 та 24 тижнях.



зміст

Зміни у ліцензуванні медичної практики у 2024 році

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді