Вірусний гепатит В у дорослих і дітей: діагностика та лікування

Автор
завідувач відділення екстреної медичної допомоги КУ «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Вінниця
Як діагностувати та лікувати вірусний гепатит В у дорослих та дітей відповідно до актуального стандарту медичної допомоги? Читайте про це у статті
Вірусний гепатит В у дітей Скачати стандарт медичної допомоги
Вірусний гепатит В у дорослих Скачати стандарт медичної допомоги

Допомогу дітям і дорослим з вірусним гепатитом В надають відповідно до наказу МОЗ від 27.01.2025 №165. Документ затвердив стандарти медичної допомоги:

  • «Вірусний гепатит В у дітей»,
  • «Вірусний гепатит В у дорослих».

Стандарти і протоколи, які МОЗ затвердило у 2021—2025 роках

Гепатит В – це вірусне інфекційне захворювання, яке вражає печінку та може перебігати як в гострій, так і в хронічній формі.

Інфекція може передаватись від матері до дитини, статевим шляхом під час незахищеного сексуального контакту, під час поцілунку чи через спільну зубну щітку зі слиною, через менструальні та вагінальні виділення, при користуванні багаторазовими шприцами при споживанні ін’єкційних наркотичних засобів.

Гепатит В: причини

У світі вірусом гепатиту В інфіковано близько 256 млн осіб. Від 8 до 20% осіб серед інфікованих мають ризик розвитку цирозу печінки.

Особливо високий рівень поширення захворювання серед ключових груп населення:

  • чоловіків, котрі мають сексуальні контакти з чоловіками (2,7%);
  • осіб, що надають сексуальні послуги за винагороду (4%);
  • людей, які вживають наркотичні засоби ін’єкційним шляхом (5,4%)

Тільки 15—40% пацієнтів, у яких розвинувся декомпенсований цироз печінки, мають ймовірність п’ятирічного виживання.

Надання допомоги дітям з вірусним гепатитом В: нормативні документи

Допомога дітям з вірусним гепатитом В (ВГВ) базується на положеннях наступних нормативних документів:

Діагностика вірусного гепатиту В у дітей

Діагностика вірусного гепатиту В у дітей базується на визначенні показників аланінамінотрансферази (АЛТ) та дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), оцінці стадії фіброзу печінки. Результати обстежень впливають на прийняття рішень стосовно стратегії лікування захворювання та оцінки його ефективності.

Усім дітям з групи високого ризику один раз на рік проводять обстеження на HBsAg.

Гепатит В: хто в групі ризику

До групи високого ризику належать діти та підлітки наступних категорій:

  • народжені від ВГВ, ВГС, ВІЛ-інфікованих матерів;
  • є реципієнтами крові/тканин;
  • перебувають на гемодіалізі;
  • мають підвищений рівень активності АЛТ нез’ясованої етіології, патологічні результати УЗД ОЧП, страждають на цироз печінки, гепатоцелюлярну карциному;
  • отримували втручання пов’язані з контактом з кров’ю без впевненості стосовно чіткого дотримання вимог інфекційного контролю;
  • є споживачами (споживали) наркотичні засоби ін’єкційним шляхом;
  • є ВІЛ-позитивними;
  • страждають на ВГС;
  • перебувають чи перебували в установах позбавлення волі за останні 6 місяців;
  • мають чи мали статевого партнера/побутові контакти з особою, що інфікована ВГВ;
  • є членами родини чи є особами, що проживають спільно чи мають сексуальні контакти з особами, що мають ВГВ;
  • проходять підготовку до лікування онкологічного захворювання чи імуносупресивної терапії, лікування методами біологічної терапії.

Обсяг обстеження пацієнтів з ВГВ, залежно від клінічної ситуації, викладено в таблиці нижче.

Клінічна ситуація

Покази та обсяг обстеження

Пацієнти з позитивним результатом на HBsAg

Обстежують на наявність HBeAg, анти-HBe; визначають ДНК ВГВ; проводять аналізи на наявність антитіл до вірусних гепатитів методом ІФА, обстеження на ВІЛ; оцінюють наявність цирозу печінки; досліджують функцію нирок; виконують УЗД ОЧП.

Під час фізикального обстеження виявляють:

  • іктеричність склер, жовтяницю;
  • телеангіоектазії;
  • долонну еритему;
  • гінекомастію;
  • гепатомегалію та спленомегалію;
  • асцит;
  • периферичні набряки та ін.

Призначають лабораторні дослідження за наступним переліком:

  • загальний аналіз крові з визначенням тромбоцитів;
  • біохімічний аналіз крові – визначення АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, загального білірубіну, альбумінів, гама-глутамілтрансферази, розрахунок протромбінового часу та міжнародного нормалізованого співвідношення

Пацієнти з високим ризиком розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК виявлена в анамнезі членів родини; наявна мікст-інфекція ВГВ+D, цироз печінки)

УЗД ОЧП один раз на шість місяців

Пацієнти з антитілами до ВГD

Визначають РНК ВГD

Пацієнти з ВІЛ, ВГС, онкологічними захворюваннями, особи, що знаходяться на імуносупресивній терапії

Визначають HВsAg, анти-HВs та анти-HBс та інтерпретують результати наступним чином:

  • при гострому чи хронічному ВГВ – позитивні результати на наявність HВsAg та анти-HBс;
  • при «функціональному одужанні», ВГВ-інфекції у минулому, одужанні - позитивні результати на анти-HВs та анти-HBс;
  • при ВГВ-інфекції у минулому, вилікуваній, чи хибнопозитивному результаті – позитивний результат на анти-HBс;
  • при імунному - позитивний результат на анти-HВs;
  • у неінфікованого чи неімунного – результати дослідження на HВsAg, анти-HВs та анти-HBс негативні

Пацієнти з ХГВ

За наявності чотирьох симптомів (кашель, лихоманка, втрата маси тіла, чи нічна пітливість) проводять скринінг на наявність туберкульозу

Пацієнти з цирозом печінки

При наявності портальної гіпертензії 1 раз на 6 міс виконують езофагогастродуоденоскопію для оцінки стану вен стравоходу та один раз на рік визначають рівень альфафетопротеїну

Діагноз ВГВ встановлюють після проведеного обстеження на основі наступних результатів:

  1. Гострий ВГВ – позитивні результати на HBsAg, анти-HBс (IgM), якісний аналіз на ДНК ВГВ; негативні результати загальних анти-HBs; АЛТ може бути в межах норми чи підвищена (можуть зростати в 10 разів від верхньої межі норми); з другого тижня хвороби зростають титри анти-HBc IgG. Основний критерій для постановки діагнозу гострого ВГВ – одужання впродовж 6 місяців від початку захворювання.
  2. Одужання від ВГВ – негативні результати HBsAg та якісний аналіз на ДНК ВГВ; позитивні результати загальних анти-HBs (у частини пацієнтів), загальні анти-HBс; не виявляються анти-HBс (IgM); АЛТ знаходиться в межах норми.
  3. Перебіг (фази) ВГВ-інфекції:
  • HBeAg-позитивна хронічна ВГВ- інфекція (імунотолерантна) - HBeAg- позитивний; фіброзу печінки немає чи спостерігається його повільне прогресування; лікування не показане.
  • HBeAg- позитивний ХГВ (Імуннореактивна HBeAg- позитивний) - HBeAg- позитивний; може розвиватися анти-HBe; гістологічно виявляється помірний чи важкий некрозапальний процес в печінці, який призводить до прогресування фіброзу; лікування може бути показане;
  • HBeAg-негативна хронічна ВГВ- інфекція (неактивний носій) - HBeAg- негативний, анти-HBe позитивний; знижений ризик розвитку цирозу та ГЦК; лікування не показане;
  • HBeAg- негативний ХГВ - HBeAg- негативний; пацієнти мають високий ризик прогресування фіброзу чи цирозу печінки; показане лікування;
  • HBsAg-негативна фаза (окультна ВГВ-інфекція) - HBeAg- негативний; пацієнтам показаний моніторинг HBeAg 1 раз на рік.

Лікування гепатиту В у дітей

Вчасно розпочате лікування вірусного гепатиту В дозволяє в переважній частині випадків покращити якість та тривалість життя й запобігти розвитку ускладнень.

Зверніть увагу! Перед початком лікування дитині (батькам/опікунам) в доступній формі пояснюють необхідність лікування, можливі ризики плану лікування. Важливо заохочувати пацієнта (батьків/опікунів) до активної участі в прийнятті рішень в процесі лікування. Остаточне рішення про початок лікування має приймати сама дитина, якщо її вік дозволяє це робити. В іншому випадку таке рішення мають приймати батьки/опікуни/законні представники дитини.

Лікування вірусного гепатиту В потребують наступні групи пацієнтів:

  • всі пацієнти з компенсованим та декомпенсованим цирозом печінки;
  • пацієнти з показником ДНК ВГВ 2000 МО/мл та вищим;
  • пацієнти з ДНК ВГВ 20000 МО/мл та вище та значенням АЛТ, що перевищує норму в 1,5 рази впродовж 6 місяців для HBeAg-позитивних пацієнтів та впродовж 12 місяців для HBeAg-негативних пацієнтів не залежно від стадії фіброзу;
  • пацієнти, які мають HBeAg-позитивний або HBeAg-негативний статус та мали випадки ГЦК в родині чи цироз печінки з позапечінковими проявами;
  • пацієнти з позитивним анти-HВc, що отримують (мають отримувати) імуносупресивну чи цитотоксичну терапію
  • пацієнти з гломерулонефритом, коінфекцією ВГD, ВГC, ВІЛ;
  • пацієнти з коінфекцією ВГВ/ВГС

Зверніть увагу! Впродовж усього часу лікування пацієнту рекомендують відмовитись від вживання алкоголю та психоактивних речовин, а також оптимізувати вагу.

Гепатит В: препарати

Терапію ВГВ проводять з використанням наступних препаратів: 

  • ПЕГ-ІНФ
  • ентекавір – ЕТВ;
  • тенофовір дизопроксилу фумарат – ТДФ
  • тенофовір алафенамід – ТАФ

Препарат

Покази та особливості схем лікування

Рекомендації щодо моніторингу

ПЕГ-ІНФ

Показано як першочергове лікування пацієнтам, які мають високу ймовірність сероконверсії щодо HBeAg. Лікування триває 48 тижнів.

У випадку виникнення важких побічних реакцій лікування припиняють.

Впродовж усього часу лікування та протягом шести місяців після його закінчення слід використовувати бар’єрні методи контрацепції

Моніторинг включає оцінку загального стану пацієнта, маси тіла, зросту, АТ, техніки ін’єкції.

За схемою призначають загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі з визначенням білка та глюкози, АЛТ, білірубіну, тиреотропного гормону, ДНК ВГВ кількісно, HВsAg, УДЗ ОЧП

ЕТВ

Препарати показані пацієнтам з позитивними анти-HВc, яким показана імуносупресивна чи цитотоксична терапія; пацієнтам з коінфекцією ВГС, ВІЛ, мікст-інфекцією ВГD+В; при важких формах ВГВ та проявами печінкової недостатності; пацієнтам з важкою супутньою хронічною патологією внутрішніх органів, захворюваннями крові, психічними захворюваннями

Лабораторне та біохімічне обстеження проводять щотижня до стабілізації стану, надалі – щотримісяці.

За показами (виникнення нудоти, блювання, збільшення розмірів печінки, різкого зростання показника АЛТ) проводять визначення кислотно-основного стану. За схемою проводять кількісне визначення ДНК ВГВ (в МО/л), HBsAg, HBeAg, анти-HBe. Налагоджують контроль зросту.

ТДФ

Схема моніторингу різниться залежно від перебігу цирозу печінки:

  • при компенсованому цирозі печінки – лабораторні та біохімічні обстеження показані через 4 тижні від початку лікування та щотримісяці надалі; кількісне визначення ДНК ВГВ (в МО/л), HBsAg, HBeAg, анти-HBe виконують за схемою;
  • при декомпенсованому цирозі печінки -  лабораторне та біохімічне обстеження проводять щотижня до стабілізації стану, надалі – щотримісяці; за схемою проводять кількісне визначення ДНК ВГВ (в МО/л), HBsAg, HBeAg, анти-HBe; обов’язково проводять контроль зросту.

Пацієнтам без цирозу печінки за схемою проводять визначення ниркової та печінкової функції, визначають ДНК ВГВ, HBsAg, анти-HBs, HBeAg, анти-HBeAg. Показано також проведення еластографії, УЗД ОЧП

ТАФ

 

Зверніть увагу! Лікування не рекомендовано дітям, які не мають клінічних ознак цирозу та мають стійкий нормальний показник АЛТ, рівень ДНК ВГВ нижче 2000 МО/мл; дітям; HBeAg-позитивною, HBeAg-негативною хронічною інфекцією. Моніторинг стану таким пацієнтам проводять для раннього виявлення дітей, які мають покази до лікування.

Медичні відходи: 20+ робочих ситуацій

Профілактика вірусного гепатиту В у дітей

Профілактичні заходи мають на меті зменшити кількість нових випадків захворювання на ВГВ та знизити частоту передачі інфекції в суспільстві.

Первинна профілактика інфікування вірусом гепатиту В населення містить наступні рекомендації щодо поведінки в повсякденному житті:

  • утримуватись від контактів з рідинами організму іншої людини (кров’ю, харкотинням, спермою, навколоплідними водами);
  • використання бар’єрних контрацептивів (презервативів);
  • застосування одноразових медичних виробів (шприци, гінекологічні оглядові дзеркала);
  • користування засобами індивідуального використання (зубні щітки, леза для гоління);
  • використання стерильного багаторазового інструментарію (хірургічного, гінекологічного, лабораторного, пристроїв для пірсингу)

Профілактичне щеплення з введенням трьох доз вакцини довело свою ефективність. Усі пацієнти, які потребують проведення хіміотерапії чи гемодіалізу, та мають негативний результат аналізу на HBsAg, на анти-HBс, анти-HBs мають потребу в вакцинації від вірусного гепатиту В.

Потребують проведення імунопрофілактики всі особи, які мали побутові контакти з ВГВ-інфікованою дитиною. Таким пацієнтам проводять обстеження на наявність HBsAg, анти-HBs та анти-HBc та, в разі відсутності антитіл до ВГВ, виконують імунопрофілактику.

Якщо дитина пройшла імунопрофілактику проти ВГВ при народженні, мати може продовжувати грудне вигодовування. Переривати його необхідно в тих випадках, якщо у матері з’явились тріщини сосків з кровоточивістю незалежно від вакцинального статусу дитини. Після зникнення цієї проблеми грудне вигодовування можна продовжувати.

Надання допомоги дорослим з вірусним гепатитом В: нормативні документи

Допомогу пацієнтам з різними формами вірусного гепатиту В надають з дотриманням вимог наступних нормативних документів:

  • Проєкт Розпорядження КМУ «Про затвердження Плану заходів на 2021-2023 роки щодо реалізації Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року»;
  • Державна стратегія у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року, схвалена розпорядженням КМУ від 27.11.2019 № 1415-р;
  • «Стандарт медичної допомоги «Вірусний гепатит В у дорослих», затверджений наказом МОЗ від 27.01.2025 № 165;
  • наказ МОЗ від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».
  • наказ МОЗ України від 20.02.2024 № 288 «Про затвердження Порядку надання послуг з профілактики ВІЛ серед представників деяких ключових груп щодо інфікування ВІЛ»;
  • Вірусний гепатит В. Клінічна настанова, заснована на доказах, 2024 рік.

Нові вимоги до інфекційного контролю: пройти курс

Класифікація вірусного гепатиту В

Виділяють наступні форми хронічної ВГВ-інфекції:

  1. HBeAg (позитивний):
  • хронічна інфекція
  • хронічний гепатит
  1. HBeAg (негативний):
  • хронічна інфекція
  • хронічний гепатит

Діагностика вірусного гепатиту В у дорослих

Систематичним скринінгом та діагностикою вірусного гепатиту В мають бути охоплені особи з групи підвищеного ризику інфікування.

До пацієнтів з групи високого ризику інфікування вірусом гепатиту В належать:

  • особи, які споживали чи споживають ін’єкційні наркотики;
  • чоловіки, які мають чи мали сексуальні стосунки з чоловіками;
  • особи, які надають сексуальні послуги за винагороду;
  • особи, які не перебувають у тривалих взаємних моногамних стосунках (наприклад, > 1 статевого партнера протягом попередніх 6 місяців);
  • особи, які потребують обстеження або лікування захворювань, що передаються статевим шляхом;
  • медичні працівники та працівники громадської безпеки, що мають професійний ризик контакту з кров’ю чи іншими рідинами організму;
  • мешканці та персонал закладів для осіб з вадами розвитку;
  • особи, які перебували чи перебувають в установах позбавлення волі;
  • особи, які відвідували країни із середньою або високою поширеністю ВГВ-інфекції;
  • діти, народжені від HBsAg-позитивних матерів;
  • реципієнти крові/тканин, солідних органів;
  • особи, які мали чи мають статевого партнера/побутові контакти з особою інфікованою вірусом гепатиту В;
  • особи, яким були проведені втручання з кров’ю, у випадку, коли не були дотримані належні заходи інфекційного контролю;
  • пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності, включаючи пацієнтів, які перебувають на додіалізі, гемодіалізі, перитонеальному діалізі та пацієнти, які перебувають на домашньому діалізі;
  • особи з ВІЛ-позитивним статусом;
  • пацієнти з хронічними захворюваннями печінки;
  • пацієнти з підвищеним показником активності АЛТ (аланінамінотрансфераза) нез’ясованої етіології, патологічними результатами УЗД ОЧП, цирозом печінки та ГЦК (гепатоцелюлярна карцинома);
  • донори крові, плазми, органів, тканин або сперми;
  • вагітні жінки;
  • невакциновані особи віком від 19 до 59 років з діабетом;
  • пацієнти, що потребують імуносупресивної терапії, включаючи хіміотерапію, імуносупресію, пов’язану з трансплантацією органів та імуносупресію.

Етапність обстеження осіб з вірусним гепатитом В викладено в таблиці нижче.

Напрямок діагностики

Діагностичні заходи

Збір анамнезу

Має значення збір сімейного анамнезу щодо наявності важких уражень печінки різної етіології

Фізикальне обстеження

Направлене на виявлення клінічних симптомів наявності ознак цирозу печінки – іктеричність склер, наявність жовтяниці шкіри, наявність судинних зірочок, долонної еритеми, гінекомастії, гепато- та спленомегалії та ін.

Лабораторні дослідження

Загальний аналіз крові (включаючи тромбоцити), біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза, загальний білірубін, гамма глутамілтрансфераза, альбуміни, розрахунок протромбінового часу та МНВ), визначення серологічних маркерів ВГВ

Інструментальне обстеження

УЗД органів черевної порожнини для своєчасної діагностики гепатоцелюлярної карциноми кожні 6 місяців; езофагогастродуоденоскопія для діагностики стану вен стравоходу

Оцінка ступеню фіброзу

Показані неінвазивні методи дослідження:

  • розраховують індекс APRI
  • розраховують індекс FIB-4

Пацієнти яким неможливо розрахувати стадію фіброзу за допомогою індексів APRI або FIB-4, проводять УЗД-еластографію, FibroScan або FibroTest

Дослідження функції нирок

Визначення показників креатиніну в сироватці крові та визначення рШКФ (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації)

Скринінг на наявність активних форм туберкульозу

Дослідження призначають при наявності хоча б одного з наступних симптомів – кашлю, лихоманки, втрати маси тіла чи нічної пітливості

Дослідження на наявність психічних та поведінкових розладів

Показано особам, які вживають ін’єкційні наркотичні засоби

Усі пацієнти з ВГВ мають пройти обстеження на наявність:

  • позапечінкових проявів захворювання – синдрому сироваткової хвороби, поліартриту та поліартралгії, дерматологічних проявів (кропив’янки, ямчастого кератозу, плоского лишая ротової порожнини), синдрому Джанотті-Крості (характерне ураження шкіри обумовлене утворенням комплексів, що містять HBsAg та IgM до HBcorAg);
  • захворювань, асоційованих з ВГВ – гломерулонефрит, вузликовий периартрит, ревматоїдний артрит, дерматоміозит, увеїт, міокардит, апластична анемія.

Як надавати платну послугу «Чекап»

Лікування вірусного гепатиту В у дорослих пацієнтів

Лікування пацієнтів з вірусним гепатитом В має завдання покращити якість їх життя, запобігти прогресуванню захворювання, розвитку цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Додатковою метою лікування є попередження передачі вірусу від матері до дитини, реактивації вірусного гепатиту В та позапечінкових проявів захворювання.

Покази до лікування ВГВ базуються на поєднанні трьох критеріїв:

  • концентрації ДНК вірусного гепатиту В в сироватці крові;
  • активності АЛТ в сироватці крові;
  • ступеня ураження печінки (оцінюють на підставі клінічного обстеження, біопсії печінки та неінвазивних методів дослідження)

При призначенні лікування враховують також вік пацієнта, сімейний анамнез гепатоцелюлярної карциноми чи цирозу, наявність позапечінкових проявів захворювання.

Початкову терапію дорослим з імуноактивним хронічним гепатитом В проводять з використанням наступних препаратів: 

  • пегільований інтерферон - ПЕГ-ІНФ
  • ентекавір – ЕТВ;
  • тенофовір дизопроксилу фумарат – ТДФ
  • тенофовір алафенамід – ТАФ

Препарат

Покази та особливості схем лікування

Рекомендації щодо моніторингу

ПЕГ-ІНФ

Призначають пацієнтам, які:

  • мають прихильність до лікування з урахуванням відомої його тривалості (як то при плануванні сім’ї);
  • пацієнтам молодого віку;
  • при відсутності протипоказів (аутоімунні захворювання, психічні розлади та ін);
  • залежно від діагностованого генотипу ВГВ (генотип А є пріоритетним);
  • високих показниках АЛТ;
  • низькому вірусному навантаженні;
  • відсутності вираженого фіброзу.

Лікування триває 48 тижнів.

Раніше цього терміну припиняють лікування у випадку виникнення важких побічних реакцій та при відсутності відповіді на терапію.

Впродовж усього часу лікування та протягом шести місяців після його закінчення слід використовувати бар’єрні методи контрацепції

Оцінюють наявність побічних реакцій на прийом препаратів.

Щомісячно тричі виконують розгорнутий аналіз крові, АЛТ;

щотримісяці – розгорнутий аналіз крові, АЛТ, ТТГ;

через 12 та 24 міс. від початку лікування - qHBsAg, ДНК ВГВ;

через 6, 12 міс. від початку лікування та через 6, 12 міс. після його завершення - HBeAg, анти-HBe (пацієнтам з HBeAg- позитивним ХГВ);

  • ДНК ВГВ (пацієнтів з HBeAg-негативним хронічним гепатитом В)

ЕТВ

Призначають пацієнтам, у яких лікування ПЕГ-ІФН не доцільне.

ЕТВ мають перевагу перед ТДФ у пацієнтів старших за 60 років, осіб з захворюванням кісток, остеопорозом, переломами кісток в анамнезі, з захворюваннями печінки, які мають низьку швидкість клубочкової фільтрації, знаходяться на гемодіалізі, при альбумінурії та помірній протеїнурії, низькому рівні фосфатів.

Мають перевагу над іншими препаратами у пацієнтів з ВІЛ, коли пацієнт, через певні причини не отримує відповідне лікування.

Постійний моніторинг наявності побічних реакцій.

Моніторинг ниркової функції – кожні 3 місяці впродовж першого року лікування, надалі – 1 раз на 6 місяців якщо є позитивна динаміка.

Печінкові проби – кожні 3-4 місяці впродовж першого року лікування,  надалі – кожні 6 місяців.

HBeAg (при HBe-позитивному ВГВ) та ДНК ВГВ (кількісне визначення) - кожні 3-4 місяці впродовж першого року лікування, надалі – кожні 6 місяців.

Кожні 6 місяців – УЗД ОЧП, АФП (альфа-фетопротеїн) для моніторингу гепатоцелюлярної карциноми при діагностованому цирозі печінки чи наявній в сімейному анамнезі ГЦК

HBsAg (якщо ДНК ВГВ залишається не визначальною) – кожні 12 місяців

 

 

ТДФ

Призначають пацієнтам, у яких лікування ПЕГ-ІФН не доцільне.

ТДФ має перевагу при лікуванні вагітних та жінок, які планують вагітність у майбутньому

ТАФ

Призначають пацієнтам, у яких лікування ПЕГ-ІФН не доцільне.

Мають перевагу перед ТДФ у пацієнтів старших за 60 років, осіб з захворюванням кісток, остеопорозом, переломами кісток в анамнезі, з захворюваннями печінки, які мають низьку швидкість клубочкової фільтрації, знаходяться на гемодіалізі, при альбумінурії та помірній протеїнурії, низькому рівні фосфатів.

При лікуванні ТАФ відсутня необхідність корегувати дозу при рШКФ ≥15 мл/хв

 

Особливий підхід до лікування мають пацієнти з вірусним гепатитом В та супутньою патологією. Особливості підходу до лікування таких пацієнтів наведено в таблиці нижче.

Супутня патологія

Особливості лікування

Гострий гепатит В

Пацієнти, які мають гострі ураження печінки зі значним підвищенням показників печінкових проб, енцефалопатію, асцит, жовтяницю впродовж 4 тижнів, фульмінантний гепатит потребують лікування ВГВ з використанням НА.

До схеми лікування протипоказано додавати ПЕГ-ІФ.

Тривалість лікування має складати 3 місяці з моменту досягнення сероконверсії до анти-HBs

Коінфекція вірусного гепатиту D

Рекомендоване першочергове лікування з застосуванням ПЕГ-ІФ впродовж 48 тижнів пацієнтам з компенсованим захворюванням печінки при діагностованій коінфекції ВГВ та ВГD. Якщо пацієнт добре переносить лікування, його можна продовжити довше за 48 тижнів.

Схему лікування доповнюють НА залежно від наявності та вираженості цирозу печінки

Коінфекція ВІЛ

Лікування проводять з дотриманням стандарту лікування ВІЛ-інфекції

Вагітні

В разі відсутності прогресування фіброзу жінкам репродуктивного віку відкладають лікування до народження дитини. Вагітним жінкам, які вже отримують терапію, проводять корекцію схеми лікування

Декомпенсований цироз

Лікування призначають з метою переведення пацієнтів в стадію субкомпенсації, профілактики розвитку гепаторенального синдрому, кровотечі та енцефалопатії ІІІ–IV ступеня.

Пацієнт з ГЦК

При діагностованій ГЦК, що зумовлена ВГВ, призначають терапію НА з метою пригнічення реплікації ВГВ та запобігання прогресування захворювання. Лікування пожиттєве

Перед початком лікування пацієнт отримує інформацію стосовно показів до лікування, наявності переваг певного виду терапії та можливих ризиків розвитку побічних ефектів, необхідності довготривалого чи пожиттєвого лікування при призначенні певних препаратів, необхідності проведення моніторингу їх стану під час терапії та по її завершенню, про важливість отримання рекомендованих доз препаратів та схеми їх прийому, що дозволить досягти максимального ефекту від лікування та знизити ризик виникнення резистентності до лікарських засобів.

Пацієнту пояснюють також про необхідність відмовитись (мінімізувати дозу) на період лікування від вживання алкоголю, психоактивних речовин. Пацієнт повинен також розуміти необхідність оптимізації ваги для підвищення ефекту лікування.

Основним критерієм для припинення лікування нуклеозидними/нуклеотидними аналогами є підтверджене зникнення HBsAg з та без сероконверсії. У інших осіб таке лікування можна припинити у випадку, якщо пацієнти відповідають наступним вимогам:

  • у них відсутній цироз печінки;
  • вони можуть тривалий час перебувати під ретельним спостереженням з приводу можливої реактивації ВГВ;
  • пацієнти усвідомлюють можливі негативні наслідки від припинення лікування (можливий розвиток реактивації інфекції);
  • у пацієнтів з HBeAg-позитивним ВГВ за умови сероконверсії HBеAg (появи анти-НВе), зникнення ДНК ВГВ та наступної консолідуючої терапії НА (нуклеозидні/нуклеотидні аналоги) не менше 12 місяців;
  • у пацієнтів з HBeAg-негативним ВГВ за умови зникнення ДНК ВГВ та наступної консолідуючої терапії НА не менше 3-х років.

Профілактика вірусного гепатиту В у дорослих

Первинна профілактика вірусного гепатиту В передбачає проведення наступних заходів, щодо інформування населення стосовно проблем вірусного гепатиту В:

  • утримання від контактів з рідинами організму іншої людини (кров’ю, спермою, навколоплідною рідиною);
  • застосування бар’єрних контрацептивів;
  • використання засобів разового користування (шприців, голок, крапельних систем, шпателів)
  • застосування засобів індивідуального використання (зубні щітки, леза для гоління)
  • виконання маніпуляцій з застосуванням стерильного інструментарію багаторазового використання (стоматологічного, хірургічного, лабораторного, інструментів для пірсингу та татуажу)

Зменшують ризик інфікування вірусом гепатиту В проведення:

  • постконтактної профілактики особам, які контактували з позитивними до поверхневого антигену вірусного гепатиту В особами, чи мали інші види експозиції;
  • проведення профілактичних щеплень відповідно до Календаря профілактичних щеплень.

Загальні поняття про вірусний гепатит В

Гепатит В – вірусне інфекційне захворювання, яке вражає печінку та може перебігати як в гострій, так і в хронічній формі.

Інфекція може передаватись від матері до дитини, статевим шляхом під час незахищеного сексуального контакту, під час поцілунку чи через спільну зубну щітку зі слиною, через менструальні та вагінальні виділення, при користуванні багаторазовими шприцами при споживанні ін’єкційних наркотичних засобів.

Епідеміологія вірусного гепатиту В

У світі вірусом гепатиту В інфіковано близько 256 млн осіб. Від 8 до 20% осіб серед інфікованих мають ризик розвитку цирозу печінки.

Особливо високий рівень поширення захворювання серед ключових груп населення:

  • чоловіків, котрі мають сексуальні контакти з чоловіками (2,7%);
  • осіб, що надають сексуальні послуги за винагороду (4%);
  • людей, які вживають наркотичні засоби ін’єкційним шляхом (5,4%)

Тільки 15-40% пацієнтів, у яких розвинувся декомпенсований цироз печінки, мають ймовірність п’ятирічного виживання.

Безперервний професійний розвиток медичних сестер у 2025 році

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді