Читайте у статті про лікування та профілактику хвороби Лайма, спираючись на чинний стандарт медичної допомоги
Стандарти і протоколи, які МОЗ затвердило у 2021—2025 роках
Хвороба Лайма (бореліоз, кліщовий бореліоз) — важке інфекційним захворювання, віднесене до групи особливо небезпечних інфекційних захворювань. Симптоми хвороби можуть проявитись через кілька днів, чи місяців після укусу зараженого кліща. Симптоми та перебіг захворювання суттєво різняться залежно від виду збудника, який спровокував його. Надавайте допомогу при хворобі Лайма, спираючись на наказ МОЗ від 21.09.2024 № 1623 «Стандарт медичної допомоги «Хвороба Лайма».
Хвороба Лайма: збудник
Хворобу Лайма спричиняють спірохети роду Borrelia. Борелії є рухливими грамнегативними бактеріями спіральної форми. Вони досить нестійкі до факторів зовнішнього середовища, проте адаптувались до життя в умовах організму кліща та хребетних.
Фіксувати офіційну статистику випадків захворювання на хворобу Лайма в Україні розпочали у 2000 році. Відповідно до неї найбільше випадків хвороби припадає на лісостепові географічні зони України.
Підвищений ризик інфікування мають особи, які займаються певними видами занять:
- працюють в лісовому господарстві
- займаються мисливством
- займаються фермерством
- збирають лісові ягоди та гриби
- працюють в галузі ветеринарії
- випасають сільськогосподарських тварин
- перебувають на військовій службі
- проживають чи подорожують ендемічно небезпечними щодо хвороби Лайма територіями
Симптоми хвороби Лайма
Інкубаційний період хвороби Лайма (кліщовий бореліоз) триває від 1 до 45 днів. Клінічні прояви захворювання залежать від стадії хвороби:
- Рання локалізована стадія – виникає через 1—30 днів з моменту укусу кліща. На місці укусу з’являється червона папула з чіткими краями (типова форма мігруючої еритеми). Для цієї стадії характерні грипоподібні симптоми. З часом почервоніння поширюється, натомість в центрі виникає бліда пляма зі слідом присмоктування кліща. При атиповій мігруючій еритемі вона однотонна, із некрозом в центрі еритеми, із везикулярними чи геморагічними елементами в центрі та інші. В третини випадків еритема зберігається впродовж 2—3 тижнів та проходить самостійно. В інших випадках захворювання переходить в дисеміновану стадію
- Рання дисемінована стадія виникає внаслідок поширення збудника по організму з током крові. В цей період у хворого з’являються еритеми по всьому тілі, хвороба вражає суглоби, м’язи, нервову та серцево-судинну системи
- Пізня хронічна стадія — масивне враження суглобів, хронічне враження нервової системи
Через полісистемність уражень та різноманіття клінічних проявів хворобу Лайма ще називають «великим імітатором».
Хронічна форма захворювання може спровокувати розвиток незворотних змін в шкірі, суглобах, нервовій та серцево-судинній системах, що призводить до часткової чи повної втрати працездатності, зниження якості життя, інвалідизації.
Нові вимоги до інфекційного контролю: пройти курс
Діагностика хвороби Лайма
Про кліщовий енцефаліт свідчать такі симптоми:
- головний біль
- загальна слабкість
- запаморочення
- гарячка
- диплопія
- парестезії
- нудота
- блювання
- зниження слуху
- порушення сну
Захворювання вражає центральну нервову систему, що може спричинити інвалідність та навіть призвести до летальних наслідків.
✎При відсутності симптомів захворювання, навіть якщо людину кусав кліщ, хворобу Лайма не діагностують. На ранніх стадіях основним проявом хвороби Лайма може бути артрит.
Етап діагностики | Діагностичні критерії |
Анамнез | З'ясовують про пацієнта: - місце проживання, чи відвідував він території, ендемічні щодо хвороби Лайма
- ким працює
- наявність та кількість виявлених укусів кліща, час та локалізація на поверхні тіла
- місцевість, де пацієнта покусали кліщі
- скільки часу пройшло між укусом та видаленням кліща
- яким способом видаляли кліща
- чи проводили антибіотикопрофілактику
- чи хворів пацієнт на хворобу Лайма раніше (коли, як перебігало захворювання, його прояви та методи лікування)
- акушерський анамнез (за потреби)
|
Фізикальне обстеження | Концентруються на пошуку ознак захворювання та звертають увагу на наявні скарги з боку: - шкіри – ознаки типової чи атипової мігруючої еритеми, множинної еритеми, лімфоцитоми, локалізованої склеродермії, атрофічного акродерматиту
- нервової системи – паралічі черепних нервів, ознаки менінгіту, енцефаліту, нейропсихічні прояви
- серцево-судинної системи – АВ-блокади серця, міокардит, перикардит
- скелетно-м’язової системи – прояви артритів
- очей – увеїти, кератити
|
Серологічна діагностика | Проводять у два етапи залежно від симптомів та тривалості їх проявів; призначають ІФА (імуноферментний аналіз), РНІФ (реакція непрямої імунофлюоресценції) чи імуноблот-тест |
Додаткове обстеження залежно від клінічних проявів хвороби | При наявності враження серцево-судинної системи призначають ЕКГ-діагностику, додаткове обстеження для виявлення ознак міоперикардиту, гострих порушень ритму. За наявності симптомів враження нервової системи показане проведення: - нейровізуалізації головного мозку - КТ чи МРТ для виявлення зони ішемії головного мозку; МР-ангіографії для діагностики стенозу інтракраніальних судин; МРТ з використанням контрасту для виявлення енцефаліту, мієліту, енцефаломієліту Лайма
- дослідження спинномозкової рідини при підозрі на нейробореліоз з залученням в процес центральної нервової системи
- офтальмоскопії – перед дослідженням спинномозкової рідини
За наявності симптомів Лайм-артриту показано рентгенографія суглоба, МРТ-сканування та ультразвукове дослідження для виявлення неспецифічного суглобового випоту; МРТ-дослідження з контрастом для виявлення потовщення синовіальної оболонки |
Консультації суміжних фахівців | Призначають відповідно до анамнезу захворювання та клінічних проявів хвороби |
У разі потреби проводять додаткове обстеження для виключення альтернативних діагнозів – інфекційних, що можуть передаватись при укусі кліща, та неінфекційних, що схожі за симптомами та перебігом.
✎Перед проведенням серологічної діагностики з пацієнтом проводять бесіду в ході якої інформують його про діагностичне значення серологічних тестів, можливі хибнопозитивні та хибнонегативні їх результати та що це означає. Пацієнт повинен знати, що в разі, коли тести виконати занадто рано, коли в сироватці крові ще занадто мало специфічних антитіл, інформативність їх зменшиться.
Дітям, народженим від жінок, які хворіли на хворобу Лайма під час вагітності, після народження призначають тест на наявність специфічних для хвороби Лайма антитіл IgM.
ВЛК для обмежено придатних — відповіді на поширені запитання
Лікування хвороби Лайма
Допомогу пацієнту з хворобою Лайма надає мультидисциплінарна команда фахівців, серед яких:
Координує роботу команди лікар-інфекціоніст.
Пацієнтам з хворобою Лайма показана антибактеріальна терапія. Вчасно розпочата антибіотикотерапія запобігає розвитку вторинної еритеми, неврологічних, кардіологічних та суглобових уражень.
Хвороба Лайма: препарати
Препаратами першої лінії для лікування хвороби Лайма є тетрацикліни, пеніциліни, цефалоспорини; другої лінії (препарати резерву) – макроліди. На вибір препарату та тривалість його призначення впливає стадія захворювання та його клінічна форма. При призначенні антибактеріальних препаратів необхідно дотримуватись певних правил:
- при наявності у пацієнта супутньої серцевої патології слід відмовитись від призначення азитроміцину
- після внутрішньовенного введення лікарського засобу слід моніторувати стан пацієнта впродовж щонайменше 30 хвилин
- впродовж усього періоду лікування слід контролювати можливу появу побічних ефектів
- алергічний компонент слід запідозрити у випадках посилення симптомів хвороби Лайма на фоні адекватного лікування
- вагітним з хворобою Лайма антибактеріальні засоби призначають з урахуванням терміну вагітності; через можливу тератогенну дію вагітним не призначають доксициклін
При відсутності позитивної динаміки в разі призначення адекватних доз антибактеріальних препаратів слід провести додаткові обстеження для діагностики можливих причин такого явища – наявності супутньої патології, повторного інфікування бореліями, наявності інших клінічних варіантів хвороби Лайма.
✎Хвороба Лайма під час вагітності може спровокувати спонтанний викидень, мертвонародження, передчасні пологи, розвиток патології в плода та смерть новонародженого. Веденням вагітної з підозрою чи підтвердженим випадком хвороби Лайма займається лікар-інфекціоніст сумісно з лікарем акушер-гінекологом.
Все про новий порядок вакцинації
Профілактика хвороби Лайма: як захиститися від кліщів
✎Пам’ятайте, що найбільша концентрація кліщів спостерігається в лісистій місцевості.
Щоб мінімізувати ризик укусу кліща, дотримуйтеся заходів безпеки.
- Для прогулянок та відпочинку варто обирати ті майданчики та трав’янисті ділянки, де регулярно косять траву, оскільки в таких місцях концентрація кліщів мінімальна
- На вулиці необхідно носити одяг з довгими рукавами, закрите взуття, заправляти штани в шкарпетки, а волосся – під головний убір.
- Не слід заходити в траву під час прогулянки, варто триматись ближче до середини стежки
- На прогулянку слід одягати світлий одяг. Це підвищить шанси побачити кліща ще до того, як він прикріпиться
- Слід користуватись репелентами згідно з інструкцією
- Необхідно ретельно оглядати себе та близьких під час прогулянки щодвігодини та, обов’язково, після повернення з прогулянки. Особливо уважно слід перевіряти шкірні складки, ділянки шкіри за вухами, в районі паху, пупка, пахвової западини, по межі росту волосся та в зонах, де густий волосяний покрив. Уважно варто оглядати лінію шкарпеток, верхню та нижню лінію трусів, верхню та нижню лінію бюстгальтера, комір сорочки. Таку процедуру слід проводити обов’язково з весни до осені
- Варто потурбуватись, щоб на домашніх тваринах були ошийники від кліщів, відразу видаляти кліща, виявленого на домашній тварині. Після гри з твариною слід обов’язково оглянути свою шкіру та одяг
- Огляд варто проводити при гарному освітленні в ванній кімнаті, обкладеній кахлем
- Одяг, в якому були на прогулянці, потрібно витрусити, а після повернення додому — випрати та випрасувати. В жодному разі не можна його залишати біля ліжка
- Необхідно ретельно оглянути усі речі, які брали на прогулянку — сумки, рюкзаки, підстилки
✎ Кліщ повзе знизу догори, тому огляд варто проводити в такому ж порядку.
Як користуватись репелентами
Існує цілий ряд репелентів, рекомендованих для боротьби з кліщами та комарами. Загалом їх можна розділити на дві великі групи:
- препарати на основі хімічних речовин — пікаридина, пермитрина, ДЕТА (диетил-мета-толуамід), синтетичної олії лимонного евкаліпта
- засоби на основі натуральних рослинних олій — менш ефективні, потребують частішого нанесення в порівнянні з хімічними
Репеленти випускають у формі спреїв, кремів, гелів, лосьйонів, серветок. Ступінь захисту репелентів напряму залежить від концентрації діючої речовини. Тобто, продукти з високою концентрацією хімічного реагенту забезпечують тривалий захист.
Хімічні репеленти можна наносити безпосередньо на шкіру або на одяг. В інструкції до кожного засобу ця інформація обов’язково зазначається.
З поверхні шкіри чи слизових оболонок репелент частково всмоктується та потрапляє в системний кровотік. Особливо важливо про це пам’ятати, коли використовуємо репелент у дітей, оскільки, з одного боку, в дітей посилена абсорбція з поверхні шкіри, з іншого — діти можуть заковтувати хімічну речовину в разі потрапляння її на руки, іграшки чи інші предмети, з якими контактує дитина. Американською академією педіатрії описані випадки нейротоксичності у дітей після використання репеленту, який містив ДЕТА в концентрації понад 10%.
Тому, при використанні репелентів варто дотримуватись наступних правил:
- уважно читайте інструкцію виробника перед використанням продукту
- наносьте засіб на шкіру дуже тонким шаром, проте, не наносьте його на зони під одягом
- використовуйте засіб тільки тоді, коли передбачається безпосереднє перебування в середовищі, де висока ймовірність наявності кліщів
- при нанесенні на шкіру обличчя невелику кількість репеленту розподіліть між долонями та слідкуйте, щоб хімічний засіб не потрапив в очі, на слизові оболонки
- не наносьте засіб на відкриті рани, опіки, інші ділянки подразненої шкіри
- після нанесення засобу ретельно вимийте руки з милом; це дозволить запобігти потраплянню репеленту в очі, рот та на слизові оболонки
- не наносьте репеленти в спреї в закритих приміщеннях, поблизу харчових продуктів
- не наносьте засіб на руки маленьким дітям, оскільки вони можуть смоктати пальці та терти долонями очі
- не комбінуйте репелент з сонцезахисним кремом
В інструкції виробник репеленту зазначає з яким інтервалом можна використовувати засіб повторно.
В свою чергу виробники репелентів працюють над створенням продукту з пролонгованим вивільненням хімічної речовини. Це дозволить підтримувати необхідну концентрацію діючої речовини на поверхні, проте не перевищувати безпечні концентрації засобу.
✎ Відчути рух кліща і його укус неможливо. Коли кусає, він виділяє знеболювальну речовину.
