Відпустка за особливий характер праці працівників підземних здоровпунктів

Відповідь

Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначають відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (далі — Список).

Лікарям, молодшим спеціалістам з медичною освітою, молодшим медичним сестрам з догляду за хворими та молодшим медичним сестрам, які працюють у підземних оздоровчих пунктах надають щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів.

Конкретну тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюють колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»; далі — Закон про відпустки).

Додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно фактично відпрацьованому часу (згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16).

У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для цієї категорії працівників.

Читайте: "Табель оснащення центру первинної медико-санітарної допомоги"

Водночас зберігаються відпустки раніше встановленої загальної тривалості за працівниками, які користувались відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, відпустка раніше встановленої загальної тривалості зберігається на весь час їх роботи на цьому підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалась (згідно з п. 2 постанови Верховної Ради України від 15.11.1996 № 505/96-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки»).

У разі зміни місця роботи, посади, професії право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки втрачається.

Також зазначимо, що до введення в дію Закону про відпустки працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, щорічні додаткові відпустки надавали за чинним на той час Списком (затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 25.10.1974 № 298/П-22). Згідно з ним для працівників підземних здоровпунктів тривалість такої відпустки становила 12 робочих днів. При цьому щорічна основна відпустка була 12 робочих днів.

Отже, загальна тривалість щорічної відпустки на той час для зазначеної категорії працівників становила 24 робочих дні або 28 календарних днів.

Із 1 січня 1997 року відпустка відповідних працівників складається із щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні (ст. 6 Закону про відпустки) та щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки) максимальної тривалості 7 календарних днів.