Відповідь
Задокументуйте відсутність пацієнта в медзакладі під час лікувального процесу. Так убезпечите себе від наслідків, якщо стан пацієнта погіршиться. Проте нормативних актів, які б чітко регламентували це питання, немає.
Правова освіта медпрацівників
У багатьох закладах охорони здоров’я склалася практика, за якої пацієнту пропонують написати заяву в довільній формі на ім’я керівника закладу чи структурного підрозділу. Лікарі вважають, що достатньо додати до заяви попередження про можливі негативні наслідки та порядок дій у таких ситуаціях, зареєструвати її й залишити у медичній карті стаціонарного хворого (форма № 003/о, затверджена наказом МОЗ від 14.02.2012 № 110).
Чи правомірні такі дії та чи знімають вони відповідальність із лікаря, з’ясуємо далі.
Сутність стаціонарного лікування
Лікування пацієнта в стаціонарних умовах законодавство визначає як надання спеціалізованої медичної допомоги (ст. 35-2 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 2801-XII від 19.11.1992; далі — Основи). Таку допомогу надають лікарі відповідної спеціалізації у плановому порядку або в екстрених випадках.
У межах спеціалізованої медичної допомоги лікарі консультують пацієнтів, діагностують, лікують та профілактують захворювання, травми, отруєння, патологічні й фізіологічні (під час вагітності та пологів) стани. Зокрема, застосовують для цього високотехнологічне обладнання та/або спеціалізовані медичні процедури високої складності.
Під час лікування пацієнтам призначають лікарські засоби, зокрема ті, приймання яких передбачає регулярний моніторинг показників стану здоров’я пацієнта та корекцію плану лікування.
Отже, до стаціонару пацієнт потрапляє на лікування:
- в екстреному порядку — коли його стан є загрозливим для життя;
- у плановому порядку — за направленням лікаря з урахуванням медичних показань та стану здоров’я, який унеможливлює надання медичної допомоги в амбулаторних умовах.
Стаціонарне лікування передбачає цілодобове перебування пацієнта у відділенні. Коли стан пацієнта поліпшується, лікуючий лікар направляє його для продовження терапії в амбулаторних умовах.
Олег Юдін адвокат, голова Ради захисту прав лікарів
Ви впевнені, що відмова від лікування, яку написав пацієнт, убезпечить від відповідальності за її наслідки? Застосуйте поради юриста й без помилок зафіксуєте відмову
Діяльність закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності регламентують:
Обов’язок лікуючого лікаря
Обов’язок лікуючого лікаря — своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта (ст. 34 Основ). Застосування методів діагностики, профілактики або лікування, що пов’язані із впливом на організм людини, — це медичне втручання. Медичне втручання допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров’ю пацієнта.
Лікування пацієнта лікар здійснює відповідно до плану лікування. Ба більше, відповідно до форми первинної облікової документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу», затвердженої наказом МОЗ від 14.02.2012 № 110, яку підписує пацієнт.
Увага! Пацієнт підтверджує ознайомлення з планом обстеження і лікування, орієнтовною тривалістю діагностично-лікувального процесу, необхідністю в процесі лікування дотримувати режиму, який визначив лікар.
Якщо план лікування, на яке дав згоду пацієнт, передбачає його цілодобове перебування в закладі охорони здоров’я, це означає, що стан пацієнта потребує медичного втручання саме в стаціонарних умовах. Лише так лікар матиме змогу дотримати обов’язку, тобто забезпечити належне спостереження за станом пацієнта, регулярний моніторинг показників його здоров’я та оперативну корекцію плану лікування й медичних призначень.
Увага! Не обґрунтоване медичними показаннями переривання встановленого для пацієнта лікувального процесу — це порушення плану лікування (медичних приписів), навіть якщо пацієнт і лікар про це домовилися.
З огляду на обов’язок лікаря своєчасно надавати кваліфіковану медичну, лікарську та реабілітаційну допомогу, він не має права погоджувати пацієнту необґрунтоване зупинення / переривання лікувального процесу або сприяти йому в такому порушенні медичних призначень.
Платні послуги у ЗОЗ: аналіз постанови № 781
Умови, що надають право відпустити пацієнта
Основи надають право лікарю перервати лікувальний процес за двох умов. Розгляньмо їх докладно.
Відмова лікаря
Лікар має право відмовитися надалі вести пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я. Єдина умова — це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення (ст. 34 Основ).
Якщо пацієнт порушив медичні приписи чи правила внутрішнього розпорядку закладу, наприклад, самовільно залишив відділення стаціонару, лікар фіксує це в його медичній документації. Із підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар звертається до керівника закладу охорони здоров’я, медичного директора або безпосереднього керівника.
У такому разі лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта, оскільки він відмовився від медичних приписів чи порушив установлений для нього режим.
Відмова пацієнта
Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності й усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Один зі шляхів реалізації відмови для пацієнта — залишити заклад охорони здоров’я під час лікування.
Основи встановлюють, що передумовою надання медичної допомоги є згода пацієнта. Виняток — наявність ознак прямої загрози життю пацієнта за неможливості отримати з об’єктивних причин згоду.
Коли пацієнт не надає згоди на медичне втручання і це може спричинити тяжкі для нього наслідки, лікар зобов’язаний це пояснити. Якщо і після роз’яснення пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження. За неможливості одержати письмове підтвердження лікар фіксує відмову пацієнта від лікування відповідним актом у присутності свідків.
Тобто, якщо пацієнт вирішив не продовжувати лікування — хоч і на певний час, то пише відповідну відмову. В іншому разі лікуючий лікар у присутності свідків складає акт та фіксує обставини в медичній документації. Проте пацієнт навіть після відмови від продовження лікування має право знову звернутися по медичну допомогу та отримати її.
Отже, заява пацієнта про відсутність у стаціонарі — не підстава перервати лікування й відпустити пацієнта у справах. Вона не знімає відповідальності з лікаря за неналежне лікування, якщо з пацієнтом щось трапиться за межами закладу охорони здоров’я. Єдиний спосіб убезпечити себе від проблем — документально оформити, що пацієнт порушив медичні приписи чи правила внутрішнього розпорядку закладу або відмовився від лікування.
