Через війну частина українських територій потерпає від окупації російськими терористами. Попри це, українські лікарі продовжують надавати медичну допомогу населенню, яке її потребує, відповідно до українського законодавства та міжнародних конвенцій.
Як вести медичні записи в умовах війни
Меддопомога цивільному населенню
Україна ніколи не залишає своїх громадян, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Тому ще в перші дні війни уряд вніс зміни до Програми медичних гарантій. Вони передбачають, що НСЗУ і надалі покриває надання меддопомоги пацієнтам на тимчасово окупованих територіях, відповідно до українського законодавства.
Зокрема, відповідно до норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни, держава-окупант у співпраці з органами місцевої влади, обраними відповідно до українського законодавства, зобов’язана забезпечувати необхідну медичну допомогу населенню. Це означає, що на окупованих територіях:
- мають працювати і надавати необхідні послуги пацієнтам медзаклади
- повинні працювати аптеки
- необхідно проводити профілактичні заходи для запобігання поширенню інфекційних захворювань
NB! Країна-окупант зобов’язана забезпечувати подальше задоволення медичних потреб цивільних громадян.
На жаль, змушені констатувати, що країна-агресор вже не перший тиждень блокує постачання ліків, зокрема й життєво необхідних, з підконтрольних Україні територій на тимчасово окуповані.
Кожному медику дозволено виконувати свої обов’язки задля порятунку життя та здоров’я громадян. Також лікарі можуть використовувати ресурси, які передала окупаційна влада, однак лише відповідно до українського законодавства та в межах, передбачених Конвенцією. Водночас медики зобов’язані продовжувати виконувати свої зобов’язання за договорами про медичне обслуговування населення.
✅✅✅ Семінари та вебінари для медиків
Меддопомога представникам країни-окупанта
Україна вже має численні підтвердження примусу наших лікарів до надання медичної допомоги окупантам.
Додатковий протокол до Женевських конвенцій передбачає, що держава-окупант зобов’язана забезпечити насамперед подальші медичні потреби цивільних громадян. Тому всі медпрацівники, ресурси, обладнання, матеріали та ліки першочергово спрямовують для забезпечення належного медичного обслуговування населення та безперервного догляду за пораненими і хворими.
Окупаційна влада може реквізувати медиків, обладнання, матеріали та решту необхідних ресурсів для надання невідкладної меддопомоги пораненим та хворим зі складу збройних сил держави-окупанта або військовополоненим, лише якщо забезпечила медичні потреби цивільних громадян, поранених і хворих.
Однак така реквізиція можлива лише за двох умов:
- реквізиція триває тільки доти, доки існує така необхідність
- окупаційна влада негайно вживає заходів для подальшого задоволення медичних потреб цивільного населення, поранених і хворих, які перебувають на лікуванні та яких стосується така реквізиція
Якщо представники країни-окупанта примушують медзаклад долучитися до надання меддопомоги, необхідно:
- зафіксувати факт примусу окупаційної влади до надання медичної допомоги представникам країни-агресора (добровільна співпраця містить ознаки пособництва, колабораціонізму)
- зафіксувати, як у цей час забезпечують медичною допомогою населення на окупованій території
Якщо залучення ЗОЗ до надання допомоги окупантам призводить до погіршення задоволення потреб цивільних громадян, краєна-агресор порушує Женевську конвенцію.
✅✅✅ Що потрібно знати про управління медзакладом у 2022 році: онлайн-семінар
Відповідальність за співпрацю з окупантами
МОЗ звертає увагу, що лише добровільна співпраця з окупантами та підтримка окупаційного режиму тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Зокрема, Кримінальний кодекс України (КК) передбачає відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора (ч. 4 ст. 111-1).
Також КК встановлює відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні через:
- реалізацію чи підтримку рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора
- добровільний збір, підготовку та/або передачу матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора (ч. 1 ст. 111-1)
Довідково
Питання надання медичної допомоги в умовах окупації врегульовують:
- Конвенція про захист цивільного населення під час війни
- Додаткови1 протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08.06.1977
- Кримінальний кодекс України
- законодавство у сфері державних гарантій з медичного обслуговування населення
Раніше МОЗ розповіло, що потрібно знати про вірус мавпячої віспи.
За матеріалами сайту МОЗ
- ✓ Платні послуги у медзакладі в умовах реформування ⚡
- ✓ Штатне планування та оплата праці у медзакладі ⚡
- ✓ Ліцензування медичної практики ⚡
- ✓ Інформаційно-правова політика медзакладу ⚡
- ✓ Організація роботи з лабораторіями на аутсорсі ⚡
- ✓ Правовий захист лікарів: як уникнути конфліктів, штрафів та суду ⚡
- ✓ Управління стоматологічним закладом ⚡
- ✓ Ефективний керівник закладу охорони здоров'я — 2022 ⚡
