Безконтрольне використання антибіотиків в повсякденному житті не завжди обґрунтоване. Необмежене призначення таких препаратів в умовах лікувальних закладів спричинило виникнення штамів мікроорганізмів зі зниженою чутливістю до ряду антимікробних засобів. Антибіотикорезистентність, у свою чергу, призводить до розвитку небезпечних гнійних ускладнень в післяопераційному періоді та примушує шукати шляхи боротьби з нею.
Читайте: "Бактерицидні лампи та їх застосування у медичних закладах"
Основним нормативним документом, який регулює використання антибіотиків та визначає напрямки боротьби з поширенням резистентних форм мікроорганізмів в медичних закладах є Наказ МОЗ № 236 від 4 квітня 2012 року. Боротьба з резистентними штамами мікроорганізмів, зокрема — Methicillinresistant Staphylococcus aureus (MRSA) та Vancomycinresistant Enterococcus (VRE) допоможе контролювати антибіотикорезистентність в медичних закладах. А реєстрування кожного випадку виникнення гнійних ускладнень здатне суттєво підвищити ефективність боротьби з цими видами інфекції.
Напрямки боротьби з резистентністю до антибактеріальних препаратів
Наказ Міністерства охорони здоров’я № 236 від 4 квітня 2012 року «Про організацію контролю та профілактики післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до дії антимікробних препаратів», визначає основні напрямки боротьби з антибіотикорезстентністю та осіб, відповідальних за її проведення в медичних закладах. Згідно з Наказом, на адміністрацію лікувального закладу покладається ряд завдань по боротьбі з резистентність до антимікробних засобів (АМЗ):
- розробка, запровадження та контроль за дотриманням роботи щодо протидії виникнення та поширення збудників гнійно-запальних захворювань зі зниженою чутливістю до антибактеріальних засобів;
- систематична оцінка проведених заходів та корегування їх, залежно від коливання кількості випадків гнійних ускладнень, спричинених резистентними штамами мікроорганізмів.
Керівники медичних закладів несуть відповідальність за належне забезпечення підпорядкованих їм медичних закладів необхідними діагностичними засобами для ідентифікації мікроорганізмів, визначення їх чутливості до АМЗ.
Читайте: "Заробітна плата медичних працівників 2017"
Документи, які вивчаються при розробці заходів контролю за антибіотикорезистентністю
Система нагляду за поширенням антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів передбачає фіксацію кожного випадку виникнення післяопераційного гнійного ускладнення у відповідній документації. Щоб отримати чітку картину стану епід ситуації у лікувальному закладі, заповнюють медичні форми:
- Карта епідеміологічного спостереження. Карта заводиться у відділенні хірургічного профілю на кожного прооперованого пацієнта. Заповнює документ та відповідає за правдивість даних один з хірургів, який брав участь в операції. Карта аналізується лікарем-епідеміологом щомісячно та зберігається в медичному закладі протягом одного року.
- Карта збору клінічних та лабораторних даних для виявлення у пацієнтів післяопераційних інфекцій. До документа вносяться показники стану пацієнтів, у яких запідозрили гнійні ускладнення. По завершенню чергування працівника Карта передається завідувачу відділення.
- Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання. Документ затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України 02 червня 2009 року за № 378 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2009 року під № 525/16541. Звіт містить інформацію про випадки гнійних ускладнень залежно від їх анатомічного розташування.
- Журнал обліку інфекційних захворювань за формою №060/о (реєструється кожний клінічний випадок виникнення внутрішнолікарняної інфекції).
Своєчасне виявлення хворих з підозрою на виникнення у них гнійно-запального процесу, облік та перевірка інформації про цих хворих, визначення фонового рівня захворюваності, виявлення та усунення факторів ризику дають змогу запровадити ефективні методи контролю та боротьби з антибіотикорезистентністю.
Критерії, що підтверджують факт розвитку післяопераційних гнійно-запальних ускладнень
Постановка клінічного діагнозу базується на:
- даних клінічних досліджень (безпосереднє спостереження за пацієнтом та інформація, наявна в медичній документації);
- лабораторних даних;
- мікробіологічному підтвердженні (дані бактеріологічного посіву виділень та мікроскопічного їх дослідження).
Кожний медичний заклад розробляє план заходів, спрямованих на боротьбу з антибіотикорезистентністю. Відповідають за якість таких заходів керівники структурних підрозділів та медичного закладу.
Читайте: "Інструкція з охорони праці в стоматології: зразок"
Заходи, спрямовані на дотримання правил раціонального використання антибіотиків
Важливим пунктом на шляху боротьби з поширенням антибіотиконечутливих штамів мікроорганізмів є чітке усвідомлення необхідності призначення антимікробних лікарських засобів за чіткими показами відповідно до протоколів лікування. Використання АМЗ для лікування та з метою профілактики доцільне лише на підставі моніторингу чутливості мікроорганізмів.
Призначення АМЗ в умовах хірургічного відділення пацієнтам перед операцією повинно здійснюватись з урахуванням фактів:
- виправдане використання засобів, резистентність до яких мають 25% та більше штамів мікроорганізмів;
- доцільне проведення антибіотикопрофілактики за наявності ризику виникнення ускладнень та під час імплантації штучних матеріалів;
- доцільне використання препаратів, ефективних проти найпоширеніших збудників післяопераційних інфекцій;
- виправдане призначення антибіотика разово перед операцією, що дозволяє отримати високу його концентрацію в тканинах протягом усього операційного процесу;
- початкову дозу засобу доцільно ввести внутрішньовенно.
Недоцільне застосування АМЗ перед:
- ендоскопічними дослідженнями гастроінтестинальної сфери;
- торако- та парацентезі;
- пункції артерій;
- обробці неускладнених рваних ран.
Читайте: "Підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я"
Вся інформація, отримана на підставі досліджень виділень хворих систематизується, аналізується лікарем-епідеміологом та подається до Державної санепідслужби щорічно до 1 березня. Антибіотикорезистентність, як причина виникнення випадків внутрішньолікарняних інфекцій, щорічно виноситься на порядок денний науково-практичних конференцій та семінарів.
